<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?><rss version="2.0"
	xmlns:content="http://purl.org/rss/1.0/modules/content/"
	xmlns:wfw="http://wellformedweb.org/CommentAPI/"
	xmlns:dc="http://purl.org/dc/elements/1.1/"
	xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom"
	xmlns:sy="http://purl.org/rss/1.0/modules/syndication/"
	xmlns:slash="http://purl.org/rss/1.0/modules/slash/"
	>

<channel>
	<title>поэты &#8212; Агентство творческих событий</title>
	<atom:link href="https://creativpodiya.com/posts/tag/poety-2/feed" rel="self" type="application/rss+xml" />
	<link>https://creativpodiya.com</link>
	<description>Медиа портал</description>
	<lastBuildDate>Sun, 23 Jan 2022 07:17:30 +0000</lastBuildDate>
	<language>ru-RU</language>
	<sy:updatePeriod>
	hourly	</sy:updatePeriod>
	<sy:updateFrequency>
	1	</sy:updateFrequency>
	<generator>https://wordpress.org/?v=6.9.4</generator>

<image>
	<url>https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2016/12/cropped-новый-АТС1-квадрат-для-интернета-150x150.png</url>
	<title>поэты &#8212; Агентство творческих событий</title>
	<link>https://creativpodiya.com</link>
	<width>32</width>
	<height>32</height>
</image> 
	<item>
		<title>Застольная речь ко Дню поэзии</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/14951</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/14951#comments</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Игорь Касьяненко]]></dc:creator>
		<pubDate>Sun, 21 Mar 2021 05:04:31 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Литература]]></category>
		<category><![CDATA[поэзия]]></category>
		<category><![CDATA[поэты]]></category>
		<category><![CDATA[стихи]]></category>
		<category><![CDATA[творчество]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=14951</guid>

					<description><![CDATA[Сегодня 21 марта – Всемирный День поэзии. Поэзия – это крылья души. Конечно, на одних крыльях далеко не улетишь. Нужно ещё и голову иметь. Однако без поэзии, даже с ясной головой и крепким телом,&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<h2>Сегодня 21 марта – Всемирный День поэзии.<br />
<a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/132404551335_4958ukqk3epytwi.jpeg"><img fetchpriority="high" decoding="async" class="size-medium wp-image-14952 alignright" title="132404551335_4958ukqk3epytwi" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/132404551335_4958ukqk3epytwi-300x264.jpeg" alt="132404551335_4958ukqk3epytwi" width="300" height="264" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/132404551335_4958ukqk3epytwi-300x264.jpeg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/132404551335_4958ukqk3epytwi.jpeg 500w" sizes="(max-width: 300px) 100vw, 300px" /></a></h2>
<p>Поэзия – это крылья души. Конечно, на одних крыльях далеко не улетишь. Нужно ещё и голову иметь. Однако без поэзии, даже с ясной головой и крепким телом, не крылато. А человек не зря летает во сне. Нам жизненно необходим полёт. Поэзия &#8212; не только слова в стихах, это ещё и музыка, потому что стихи на иностранном, непонятном языке &#8212; чистая музыка. Поэзия &#8212; это ещё и живопись словами.</p>
<p><a title="Семь первых шагов к Парнасу, или Как правильно седлать Пегаса" href="https://creativpodiya.com/?p=26092">Поэзия &#8212; это состояние одухотворенности, которое делает мир возвышенным, а нас &#8212; крылатыми.</a></p>
<p>Разные бывают времена. В дни революций или войн возникает иное, не поэтическое окрыление, когда большие массы людей соединяют свои энергии в едином порыве. Не всегда это порыв конструктивен. «Вихри враждебные веют над нами» &#8212; это как раз о витающих над головами и выстуживающих души энергиях переворотов и разрушений во имя благих целей.</p>
<p>А поэтический взлёт – всегда возвышен и созидателен. Причём для пишущего абсолютно не важно &#8212; это взлёт гения или обычного грамотного человека. Различение начинается уже на уровне книгоиздательства – плохие стихи не надо издавать просто потому, что бумагу жалко. Но сам факт прихода поэтического вдохновения – великий миг. В известном смысле, это миг очеловечивания разумного животного.</p>
<p>Поэзия &#8212; наиболее демократичный вид творчества, потому что использует инструмент, которым владеют все – человеческий язык. Говорят, что во французской поэзии, старшей сестре русской, уже давно закончились новые рифмы, и поэты перешли на сочинение и чтение верлибров, которые не так хорошо воспринимаются на слух. Поэтому их поэтические чтения всё больше превращаются в междусобойчики. Русскоязычной поэзии чуть больше двух веков и приходы в конце XX — начале XXI веков таких мощных поэтов как Бродский или<a title="Занимательное кабанововедение" href="https://creativpodiya.com/?p=6669"> Кабанов,</a> меняющих поэтический язык, свидетельствуют о том, что у неё всё ещё большие перспективы.</p>
<p>А украинская поэзия ещё моложе. Сам литературный украинский язык реально сформировался только сто лет назад. Поэтому существует громадное поле для словотворчества. И замечательно, что у тех, кто владеет двумя языками существует возможность радоваться двум поэзиям: русской и украинской. <a title="Первое творческое событие возле памятника Чехову в Сумах" href="https://creativpodiya.com/?p=24041">Пишущие и на русском, и на украинском</a> подтвердят, что на украинском получается выговаривать то, что на русском не выговаривается. И наоборот.</p>
<p>И вообще, чем больше языков ты знаешь, тем больше лепестков прекрасного цветка поэзии ты видишь и больше смыслов, обозримых только с высоты поэтического полёта, для себя раскрываешь.</p>
<p>О чём этот праздник &#8212; День поэзии? Он о волшебном состоянии души, очень похожем на влюблённость, о состоянии, называемом вдохновением, когда вдруг начинаешь как-то строить в слова гармонические ряды. И сверху тебя ведут и подсказывают, что надо оставить, а что &#8212; отбросить. И ничего, что кто–то так уже писал. «Но позвольте мне любить, а писать еще тем паче, так — а все-таки иначе, так — а все же не совсем» (Юрий Левитанский).</p>
<p>Каждый из нас &#8212; неповторимый ракурс бытия, и так как мы живём, как видим мы &#8212; не видит никто. Более того, мы сами через миг всегда оказываемся в другом состоянии мира, глядя из которого на свои тексты удивляешься – неужели это я? Как это могло прийти мне в голову?</p>
<p>Поэтому да здравствуют все, кто однажды решился  собрать <span title="Острова высоких чувств, или Записки сумасшедшего Робинзона">слова в строчки и воспарить на крыльях вдохновения! И те, кто, прочитав эти строчки, воспарил вослед. В долгой человеческой жизни у нас не так много случается моментов, когда мы живём, а не боремся за выживание. И спасибо поэзии за то, что она нам дарит такие моменты. И как авторам, и как читателям.<br />
<strong>Источник: <a href="https://creativpodiya.com/">медиа портал АТС creativpodiya.com</a></strong></span></p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/14951/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>14</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Константин Миненков (Костянтин Міненков). Стихотворения</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/62475</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/62475#comments</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[редакция]]></dc:creator>
		<pubDate>Wed, 06 May 2020 19:11:09 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Литература]]></category>
		<category><![CDATA[Поэзия]]></category>
		<category><![CDATA[Константин Миненков]]></category>
		<category><![CDATA[поэзия]]></category>
		<category><![CDATA[поэты]]></category>
		<category><![CDATA[стихи]]></category>
		<category><![CDATA[творчество]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=62475</guid>

					<description><![CDATA[Поздравляем! Вы попали на страницу участника виртуального квеста «Поэтическая вакцинация» Константина Миненкова. Первый этап квеста пройден. Спасибо всем, кто проголосовал! Лучшее стихотворение определено: По версии читателей-экспертов: Я вернулся из Древнего Рима По мнению поэтического жюри: Я&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Миненков.jpg"><img decoding="async" class="alignright wp-image-62478" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Миненков.jpg" alt="Константин Миненков (Костянтин Миненков)" width="108" height="108" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Миненков.jpg 160w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Миненков-150x150.jpg 150w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Миненков-320x320.jpg 320w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Миненков-60x60.jpg 60w" sizes="(max-width: 108px) 100vw, 108px" /></a>Поздравляем! Вы попали на страницу участника виртуального квеста «Поэтическая вакцинация» Константина Миненкова.</p>
<p><strong>Первый этап квеста пройден.</strong> Спасибо всем, кто проголосовал! Лучшее стихотворение определено:</p>
<p style="padding-left: 30px;">По версии читателей-экспертов:<em> Я вернулся из Древнего Рима</em></p>
<p style="padding-left: 30px;">По мнению поэтического жюри: <em>Я вернулся из Древнего Рима</em></p>
<p><strong>Второй этап квеста тоже завершен. </strong>Его секрет был в том, что автором одного из текстов на этой странице является не Константин Миненков, а Ирина Береза. Однако Ирина написала его на тему стихотворения Константина, то есть создала своего рода поэтический парафраз.</p>
<p>Спасибо всем, кто участвовал и во втором этапе квеста, примерив на себя роль литературного детектива.</p>
<p>Какое же это стихотворение? В конце страницы вы найдете ответ на этот вопрос <img decoding="async" class="kws-smiley" src="https://creativpodiya.com/wp-content/plugins/kama-wp-smile/packs/qip/smile.gif" alt="smile" />.</p>
<h5><em>Весенний парафраз</em></h5>
<p>Наконец нам позволено сбросить вериги вины.<br />
Мы открыты теплу, от которого прячемся летом.<br />
До чего легкомысленна быстрая поступь весны.<br />
Беззаботны и мы, выходя, кто &#8212; навстречу, кто &#8212; следом.<br />
Карантин нарушая, повсюду летание птиц.<br />
Пацаны из ломбардов уже выкупают рассаду.<br />
Это солнце и это весна, что не знают границ,<br />
И, конечно же, дамы, которым иметь их не надо.<br />
Части тела прижались – не к сливе , зачем их колоть?<br />
Обладателям тел прижиматься комфортнее к свету!<br />
Всё живое, известно, имеет конкретную плоть,<br />
Ну а свет, однозначно, призвать невозможно к ответу,<br />
Как и отпрысков нашей звезды, что слагают стихи,<br />
Невозможно унять ни в каком, понимаете, виде,<br />
Просто время сажать огурцы среди разных стихий.<br />
И писать (это чтобы поэтов никак не обидеть).<br />
В мире множество звёзд, согревающих космоса тьму.<br />
Был в «Шахтёре» крутой футболист по фамилии Жадсон.<br />
Он забил в УЕФА и все вдруг побежали к нему.<br />
А я только к тебе, моё ясное солнце, желаю прижаться.</p>
<p>&nbsp;</p>
<h5><em>Поетична антиутопія</em></h5>
<p>І Було їх безліч, брате &#8212;<br />
Утілень святої правди<br />
А де стільки кривди взяти,<br />
Щоб було ото &#8212; «заради»?</p>
<p>Саджали в ковчег вправно!<br />
Але ж будували марно.<br />
Бо десь він подівсь захмарно,<br />
І осиротіла Правда.</p>
<p>Коли не один в каное,<br />
То ліпше в байдарці бути,<br />
Ще можна покликать Ноя<br />
Та Віру, Надію й Покуту.</p>
<p>Чому не єдина правда?<br />
Зрікаються люди втретє,<br />
А відповідь – як ту ваду &#8212;<br />
Шукають одні поети.</p>
<p>Смикали ми всі хвіртки,<br />
То настіж, а то зачинять<br />
Бо так повелось од віку –<br />
Ніхто не знає причини…</p>
<p>А потім – немов риба,<br />
Однесенька, мов соло<br />
Як та Афродіта гола<br />
На берег зійшла Хиба.</p>
<p>&nbsp;</p>
<h5 style="padding-left: 120px;"><em>ХХХ</em></h5>
<p style="padding-left: 210px;">«Штучний голос нашіптує штучні вірші,<br />
Що пройшли усі проби Оккамовим лезом:<br />
Кожен день – мов краплини бридкої іржі<br />
На душі, що замінена була протезом.»<br />
Михайло Геревич</p>
<p>Достала жизнь, убей меня, Дантес.<br />
Нет больше в ней ни воздуха, ни толку.<br />
Из ценностей – один зубной протез<br />
И тот придётся положить на полку</p>
<p>Никто не спросит: «Это чьи слова,<br />
Которыми мы хвалим и ругаем?»<br />
Но каждый ищет смыслов острова,<br />
Как Сильвер с говорящим попугаем.<br />
Протез судьбы ваяют мастера<br />
Из голосов и хоровых звучаний,<br />
Свое кривое счастье матеря<br />
И оставляя бездну замечаний.</p>
<p>Звучание съедает глухота<br />
И истину, известную пророку –<br />
Все обнуляет в мире суета,<br />
Нет от протеза никакого проку.</p>
<p>Но если изреченная мысль &#8212; ложь,<br />
То звук и страсть её же оправдали!<br />
Вонзается нам в сердце, точно нож,<br />
Её звучание из судьбоносной дали.<br />
Прислушайся, есть жизни камертон,<br />
Не терпящий ни фальши, ни обмана:<br />
Он – альфа, и омега &#8212; тоже он,<br />
Как дополнение к божественному плану.</p>
<p>&nbsp;</p>
<h5 style="padding-left: 120px;"><em>ХХХ</em></h5>
<p>Я вернулся из Древнего Рима –<br />
Ничего здесь не изменилось,<br />
Лишь в морщинках богов незримо<br />
Поселился коронавирус.</p>
<p>Мне налили нектар в чашу горя,<br />
Дали радугу в пору метели<br />
И на берег песчаного моря<br />
Привели после райской постели.</p>
<p>Но пока предавались подсчетам,<br />
Обнесли нас злодеи до нитки,<br />
Не играют разумные с чертом,<br />
Кроме чая, не любят напитков.</p>
<p>Пейте чай, не ищите иного,<br />
Наше мнение Богу до лампы.<br />
Мы иного искали итога,<br />
А нашли лишь повторы и штампы.</p>
<p>Мне злодея одежда по росту,<br />
Покаянное рубище &#8212; впору,<br />
Если спросите как? – очень просто.<br />
Я отвечу, но может не скоро.</p>
<p>На челе собирая морщинки,<br />
Словно чаек голодную стаю<br />
Я найду вам такие причины,<br />
Что меня все равно оправдают!</p>
<p>И у лучшей из женщин с метлою<br />
Научиться веселью не поздно,<br />
Чтобы пыль непроглядною мглою<br />
Мне не застила землю и звезды.</p>
<p>Все умрут и простой, и великий.<br />
Даже мудрый по-своему глуп же.<br />
Мы – морщинки у Бога на лике,<br />
Только я может чуточку глубже…</p>
<p>… Ты одела меня по старинке,<br />
Хоть план жизни всё время менялся.<br />
А у бога собрались морщинки &#8212;<br />
Он читал нас и сильно смеялся.</p>
<p>&nbsp;</p>
<h5 style="padding-left: 90px;"><em>Траектория</em></h5>
<p style="padding-left: 210px;">«Всё возвращается на круги своя» Екклисиаст</p>
<p style="padding-left: 210px;">«…но вращаются круги сия!» А.Вознесенский</p>
<p>Я дотянулся до тебя всего на миг &#8212;<br />
Миг в круговерти мчащейся Вселенной,<br />
Но время шло упрямо напрямик,<br />
Так ходит кровь аортой или веной,</p>
<p>Не возвращаясь в те места, где мы<br />
Его с тобой совсем не наблюдали.<br />
Нам кажется, что в сумраке тюрьмы<br />
Таятся – нет, совсем не стены – дали!</p>
<p>Да будет так! Мгновенье пусть падет,<br />
Как вал девятый поглощая память:<br />
И буду я стоять, как идиот,<br />
Но ничего уж точно не исправить.</p>
<p>«Ужасный век, ужасные сердца» &#8212;<br />
Так классик произнёс в пылу досады.<br />
Он не судил, он просто созерцал<br />
Под тёмным небом жуткий рост рассады.</p>
<p>Но мы любили мраку вопреки,<br />
Знамений злых вообще не замечая,<br />
К друг другу будто к свету мотыльки,<br />
Летели, но заметил невзначай я,</p>
<p>Что времени слепой водоворот<br />
Несет наш челн на острова разлуки&#8230;.<br />
А может быть, совсем наоборот,<br />
Все, что вокруг, измерив сердца стуком.</p>
<p>Не будем же пенять на ход времен,<br />
Все происходит к лучшему, известно,<br />
И если суждено, то мы придем<br />
Вновь по кругам в одно и то же место.</p>
<p><strong><em>Следующее стихотворение написано Ириной Березой специально для проекта &#171;Поэтическая вакцинация&#187; на тему предыдущего текста, то есть является своего рода парафразом стихотворения Константина Миненкова.</em></strong></p>
<h5><span style="color: #800000;"> Ирина Берёза         </span></h5>
<h5 style="padding-left: 90px;"><em>ХХХ</em></h5>
<p style="padding-left: 210px;">«Ти – синиця, покинувша контур руки.<br />
Знак питання оратора в довгій промові.<br />
А слова… Ці відверто незграбні рядки &#8212;<br />
Декорація лиш в натюрморті любові…»</p>
<p style="padding-left: 360px;">З синього зошиту</p>
<p>В касании руки полно всего:<br />
Границы, кайфа, буквосочетаний.<br />
Светила движет наше естество,<br />
Наш Млечный путь в водопроводном кране.</p>
<p>И если тьмы тяжёлая рука<br />
Нас во вселенной сохранит на вырост,<br />
Ты дотянись, и может на слегка<br />
Я дам попробовать себя, забив на вирус.</p>
<p>Слегка касаться – нет. Не наш удел.<br />
По локти и хватая жменей полной<br />
Так, словно бы ты что-то не успел,<br />
И пропустил существенное словно.</p>
<p>Закат явился где-то без пяти.<br />
Любовь не стала повторяться дважды.<br />
Нам в кипяток два раза не войти,<br />
Но в том и кайф, чтоб умереть от жажды.</p>
<p>Каких бы ты не занял метких слов<br />
У языков нездешних и поэтов<br />
Все так же переводится «любовь» &#8212;<br />
Никто не может повлиять на это.</p>
<p>Пускай не бесподобен ты, зато,<br />
как белый гриб среди других съедобных,<br />
или таксист, объехавший затор,<br />
ты точно лучший меж себе подобных.</p>
<p>А значит, кто бы третий не учил<br />
Нас астрономии, я повторю устало:<br />
Ты лучшее из видимых светил,<br />
Знак восклицания. И это все, пожалуй.</p>
<p><strong>Персональные страницы участников виртуального квеста &#171;Поэтическая вакцинация&#187;:</strong></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/62312">Наталия Бельченко</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/62317">Ирина Берёза</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/62281">Михаил Геревич</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/22073">Игорь Касьяненко</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/62315">Юрий Прокопенко</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/21211" target="_blank" rel="noopener">Лев Скрынник</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/62288">Елена Шелкова</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/22880">Сергей Шиш</a></p>
<p><strong>Читать подробности о проекте <a href="https://creativpodiya.com/posts/62396">&#171;Поэтическая вакцинация&#187;</a></strong></p>
<h5><em>&#171;Мы не потому перестаем играть, что постарели, &#8212; мы стареем, потому что перестаем играть&#187;.</em></h5>
<div class="b-wiki-content">
<p><strong>Джордж Бернард Шоу</strong></p>
</div>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/62475/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>6</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Сергей Шиш (Сергій Шиш). Стихотворения</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/22880</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/22880#comments</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[редакция]]></dc:creator>
		<pubDate>Sat, 02 May 2020 14:11:18 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Литература]]></category>
		<category><![CDATA[Поэзия]]></category>
		<category><![CDATA[поэзия]]></category>
		<category><![CDATA[поэты]]></category>
		<category><![CDATA[Сергей Шиш]]></category>
		<category><![CDATA[стихи]]></category>
		<category><![CDATA[творчество]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=22880</guid>

					<description><![CDATA[Поздравляем! Вы попали на страницу участника виртуального квеста «Поэтическая вакцинация» Сргея Шиша. Первый этап квеста пройден. Спасибо всем, кто проголосовал! Лучшее стихотворение определено: По версии читателей-экспертов: Шествие бодхисаттвы среди картофельной ботвы По мнению поэтического жюри: Шествие бодхисаттвы&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2014/07/Шиш-1.png"><img decoding="async" class="alignright size-thumbnail wp-image-62384" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2014/07/Шиш-1-150x150.png" alt="Сергей Шиш (Сергій Шиш)" width="150" height="150" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2014/07/Шиш-1-150x150.png 150w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2014/07/Шиш-1-160x160.png 160w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2014/07/Шиш-1-320x320.png 320w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2014/07/Шиш-1-60x60.png 60w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2014/07/Шиш-1.png 104w" sizes="(max-width: 150px) 100vw, 150px" /></a>Поздравляем! Вы попали на страницу участника виртуального квеста «Поэтическая вакцинация» Сргея Шиша.</p>
<p><strong>Первый этап квеста пройден.</strong> Спасибо всем, кто проголосовал! Лучшее стихотворение определено:</p>
<p style="padding-left: 30px;">По версии читателей-экспертов:<em> </em><em>Шествие бодхисаттвы среди картофельной ботвы</em></p>
<p style="padding-left: 30px;">По мнению поэтического жюри: <em>Шествие бодхисаттвы среди картофельной ботвы</em></p>
<p><strong>Второй этап квеста тоже завершен. </strong>Его секрет был в том, что автором одного из текстов на этой странице является не Сергей Шиш, а Лев Скрынник. Однако Лев написал его на тему стихотворения Сергея, то есть создал своего рода поэтический парафраз.</p>
<p>Спасибо всем, кто участвовал и во втором этапе квеста, примерив на себя роль литературного детектива.</p>
<p>Какое же это стихотворение? В конце страницы вы найдете ответ на этот вопрос <img decoding="async" class="kws-smiley" src="https://creativpodiya.com/wp-content/plugins/kama-wp-smile/packs/qip/smile.gif" alt="smile" />.</p>
<h5><em>В промежутке</em></h5>
<p>В холодильнике пусто, не встретить в нём ни куска.<br />
А когда-то был ловчим, адептом больших охот.<br />
У души есть дно, а на дне у неё тоска,<br />
Что с ней делать, скажи, не приносит она доход.<br />
Нет, ты лучше молчи, ничего мне не говори.<br />
Приложить бы холод дороги к больным ногам.<br />
Тоже самое было когда-то с мадам Бовари.<br />
Не получится больше молиться чужим богам.<br />
Я в наследство тебе оставлю короткий мем.<br />
От святош воротит, но мне не милей пошляк.<br />
И поэтому я давно ничего не ем &#8212;<br />
Ни волшебный хлеб, ни флоберовский тот мышьяк.<br />
Беспросветность тюрем смешалась с тоской больниц.<br />
Мне бывает страшно здесь, на земле. А вам?<br />
Пусть сойдут герои ко мне со своих страниц.<br />
Мне нужна их кровь, чтобы жизнь возвратить словам.</p>
<p>&nbsp;</p>
<h5><em>Шествие бодхисаттвы среди картофельной ботвы</em></h5>
<p>Будет рыхлой земля ещё долго, картофель копавшим хорошо и спокойно от вида бугристых мешков.<br />
Я гуляю один по листве и по звёздам упавшим, от звезды до звезды только десять коротких шажков.<br />
Небосвод ещё чист по краям облаками не вышит, пролетают осенние дни, как и мы, мимо касс.<br />
Ветра нет только воздух, которым живое всё дышит, из-за вечных костров так похож на удушливый газ.<br />
Что поделать, но жизни под звёздами свойственно бремя, от него не сбежать даже прыгнув в пучину за борт.<br />
Может в этом пространстве я чудом забуду про время, а оно, в благодарность, меня оградит от забот.<br />
Листья падают мягко, в осеннюю эту порошу дай-ка я соберусь и на край звёздной ночи махну.<br />
Пусть на миг на короткий, а ношу тяжёлую сброшу и холодного чистого воздуха вволю вдохну.<br />
Но всему своё время, его просто нужно дождаться. Как-то дышится легче и стало как будто свежо.<br />
Это так хорошо, что мне больше не надо рождаться. Это так хорошо, хорошо, хорошо, хорошо&#8230;</p>
<p>&nbsp;</p>
<h5><em>Вечное возвращение</em></h5>
<p>Паденье снега кончилось землёй, она под ним нагая и босая<br />
Лежит и остро пахнет коноплёй, себя от онкологии спасая.<br />
Зато зима не твёрдо, но стоит. Мороз в очередном конфликте с ухом,<br />
Начнёт стрелять &#8212; появится Саид, а может даже и товарищ Сухов.<br />
Напрасно солнце целится в висок, всё, кровь теряя, холодеет, стынет.<br />
Снег, он же вездесущий, как песок, не сахарный, а тот что там, в пустыне.<br />
Он белый, его красный не поймёт, на новом серебре его чеканка.<br />
В руках сжимая Гочкис (пулемёт), в недоуменьи пулемётчик Анка.<br />
Пейзанин, что продал земельный пай, домой вернётся с солнечных Сейшелов,<br />
Но не вернутся Петька и Чапай, и сам луганский слесарь Ворошилов.<br />
Россия не воспрянет ото сна, не превратится снова в фарш котлета,<br />
А снег растает и придёт весна, и будет до-олго превращаться в лето&#8230;</p>
<p>&nbsp;</p>
<h5><em>Временная потеря родины</em></h5>
<p>Нам нечем развлечься, мой милый Андре, лишь тень свою можно повесить<br />
На тремпель густого, как дёготь, амбре и дальше, не жить &#8212; куролесить.<br />
Ты бледен опять. Да уж лучше болей, лелей свои раны и ранки.<br />
Мне кажется цвет этих сельских полей похож на бумажные франки.<br />
Чем дальше, тем больше не видно ни зги. Мы сущности лишние множим<br />
И радость, Андре, отличить от тоски без помощи свыше не можем.<br />
Мы здесь, как пришельцы с далёких планет, нас мир этот гонит и судит.<br />
Ты праздника хочешь, а праздника нет. Для нас, для таких и не будет.<br />
Камнями мы брошены в ночь из пращи, а звёзды изгнанье оформят.<br />
Андре, ты красавчик, ты женщин ищи, они нас хотя бы накормят.<br />
Идти тяжело, тяжело на душе, мир создан из грязи и пыли.<br />
Но что это? Свет. &#171;Ситроен&#187; атташе. Андре! Нас с тобой не забыли&#8230;</p>
<p>&nbsp;</p>
<h5><em>Нарративчик</em></h5>
<p>Всё что имею за душой &#8212; не больше кулака.<br />
А ветер кисточкой большой размазал облака<br />
И небо, сбросив паранджу, купается в реке,<br />
Но я на речку не хожу, валяюсь в гамаке.<br />
Ни дать ни взять с меня пример, ни коды в па-де-де,<br />
Опять бессонница, Гомер, искусство и т.д.<br />
И тонет в зелени мой дом, зеркальный, как валет,<br />
И я общественным трудом не занят много лет.<br />
Шумит в провинции прибой, давно мертва Бобо.<br />
Мы прём, как танки, за тобой, как Байрон и Рембо.<br />
Хоть время капает, журчит, шлифуя форму бус,<br />
Но жизнь по-прежнему горчит, такой у жизни вкус.<br />
Герои, жители баллад, мы совершим бросок<br />
Туда, где чёрный шоколад и сахарный песок.<br />
Пробьёмся сквозь туман густой, засады субмарин.<br />
И встретят нас там Лев Толстой, и Александр Грин&#8230;</p>
<p><strong><em>Следующее стихотворение написано Львом Скрынником специально для проекта &#171;Поэтическая вакцинация&#187; на тему предыдущего текста, то есть является своего рода парафразом стихотворения Сергея Шиша.</em></strong></p>
<h5><span style="color: #800000;">Лев Скрынник</span></h5>
<h5><em>Стансы</em></h5>
<p>Купающийся в лени день с настойкой чабреца.<br />
И кучевые, как сирень, меняют цвет лица.<br />
Цветёт на клумбе Шарль Бодлер, лаская слух и вкус&#8230;<br />
Пчела, как вызов, мне в пример роз шопингует куст.<br />
А я спокоен, я ничей &#8212; я выпал из орбит.<br />
И для меня поёт ручей и дом цветной стоит.<br />
Пусть кто-то хочет изменить и мир, и времена,<br />
А я тяну из книги нить крепчайшего вина.<br />
Здесь без бензинной суеты провинций и столиц<br />
Виднее вечности черты &#8212; черты бессмертных лиц:<br />
Вот Байрон льёт холодный жар, вот Дант терцины льёт &#8212;<br />
Вбирает время, как нектар, их горькое питье.<br />
Карьеру делает герой &#8212; посмотрим на итог.<br />
У нас иной вершится бой – как точным сделать слог.<br />
И встретят нас в конце пути не черви &#8212; сытый хлев,<br />
А всё, что мы смогли найти, и огнегривый лев.</p>
<p>П<strong>ерсональные страницы участников виртуального квеста &#171;Поэтическая вакцинация&#187;:</strong></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/62312" target="_blank" rel="noopener">Наталия Бельченко</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/62317" target="_blank" rel="noopener">Ирина Берёза</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/62281" target="_blank" rel="noopener">Михаил Геревич</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/22073" target="_blank" rel="noopener">Игорь Касьяненко</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/62475" target="_blank" rel="noopener">Константин Миненков</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/62315" target="_blank" rel="noopener">Юрий Прокопенко</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/21211" target="_blank" rel="noopener">Лев Скрынник</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/62288" target="_blank" rel="noopener">Елена Шелкова</a></p>
<p><strong>Читать подробности о проекте <a href="https://creativpodiya.com/posts/62396" target="_blank" rel="noopener">&#171;Поэтическая вакцинация&#187;</a></strong></p>
<h5><span style="color: #000000;"><em>&#171;Игра обладает своей собственной сущностью, независимой от сознания тех, кто играет&#187;.</em></span></h5>
<p><strong><span style="color: #000000;"><em> Ханс Георг Гадамер</em></span></strong></p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/22880/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>20</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Ирина Берёза (Ірина Береза). Стихотворения</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/62317</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/62317#comments</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[редакция]]></dc:creator>
		<pubDate>Fri, 01 May 2020 12:48:11 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Литература]]></category>
		<category><![CDATA[Поэзия]]></category>
		<category><![CDATA[Ирина Берёза]]></category>
		<category><![CDATA[поэзия]]></category>
		<category><![CDATA[поэты]]></category>
		<category><![CDATA[стихи]]></category>
		<category><![CDATA[творчество]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=62317</guid>

					<description><![CDATA[Поздравляем! Вы попали на страницу участницы виртуального квеста «Поэтическая вакцинация» Ирины Берёзы. Первый этап квеста пройден. Спасибо всем, кто проголосовал! Лучшее стихотворение определено: По версии читателей-экспертов: К сегодняшнему дню, уже устав По мнению поэтического жюри: Часы пробили,&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Берёза.png"><img loading="lazy" decoding="async" class="alignright size-full wp-image-62359" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Берёза.png" alt="" width="104" height="104" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Берёза.png 104w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Берёза-150x150.png 150w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Берёза-160x160.png 160w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Берёза-320x320.png 320w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Берёза-60x60.png 60w" sizes="auto, (max-width: 104px) 100vw, 104px" /></a><br />
Поздравляем! Вы попали на страницу участницы виртуального квеста «Поэтическая вакцинация» Ирины Берёзы.</p>
<p><strong>Первый этап квеста пройден.</strong> Спасибо всем, кто проголосовал! Лучшее стихотворение определено:</p>
<p style="padding-left: 30px;">По версии читателей-экспертов:<em> К сегодняшнему дню, уже устав</em></p>
<p style="padding-left: 30px;">По мнению поэтического жюри:<em> Часы пробили, покосились тени</em></p>
<p><strong>Второй этап квеста тоже завершен. </strong>Его секрет был в том, что автором одного из текстов на этой странице является не Ирина Берёза, а Сергей Шиш. Однако Сергей написал его на тему, стихотворения Ирины, то есть создал своего рода поэтический парафраз.</p>
<p>И сейчас мы предлагаем Вам попробовать себя в роли литературного детектива и определить, какой именно текст является парафразом.</p>
<p>Спасибо всем, кто участвовал и во втором этапе квеста, примерив на себя роль литературного детектива.</p>
<p>Какое же это стихотворение? В конце страницы вы найдете ответ на этот вопрос <img decoding="async" class="kws-smiley" src="https://creativpodiya.com/wp-content/plugins/kama-wp-smile/packs/qip/smile.gif" alt="smile" />.</p>
<h5 style="padding-left: 90px;"><em>ХХХ</em></h5>
<p>Застыло время, мир в округе прост,<br />
Вчерашнее становится не важным,<br />
Протянут подвесной опасный мост,<br />
Доисторический его драконий хвост<br />
Лежит у ног- чешуйчатый и влажный.<br />
И каждый шаг дощатому хребту<br />
Такую дрожь и слабость сообщает,<br />
Что время замирает на лету<br />
И мыслей перепуганные стаи,<br />
В пейзаж статичный намертво вмерзают,<br />
А слово пересохшее во рту<br />
Рождает кислый и банальный вкус,<br />
Желания внутри оцепенели,<br />
За шагом шаг, почти лишившись чувств,<br />
Упрямо для себя приметить куст<br />
С той стороны и просто двигать к цели.<br />
На середине, где внизу поток,<br />
На три считая, словно в ритме вальса,<br />
Ты понимаешь, что похоже смог.<br />
И немудреный выучил урок.<br />
И пересек. И выжил. И добрался.</p>
<p>&nbsp;</p>
<h5 style="padding-left: 120px;"><em>ХХХ</em></h5>
<p>Если бы слово имело плотность гуаши,<br />
Запах палитры, цвет и насыщенность тени,<br />
Я рисовала бы все путешествия наши,<br />
Щедро бросая мазками в этюды мгновений.<br />
Это &#8212; прекрасные зябкие дни и дорожные знаки,<br />
Скудость разметки и неизменные ямы,<br />
Это таблички про &#187;раки&#187;, про &#187;КРУПНЫЕ раки&#187;<br />
На полотне вечереющей вмиг панорамы.<br />
Это &#8212; изгибы реки под мерцающим небом,<br />
Многоголосые села и пустоши рядом,<br />
Из забытья имена, звук которых неведом,<br />
Близ городов, напоенных рекламой, как ядом.<br />
И среди вороха этих безумных набросков,<br />
В пламени ярких закатов, написанных сочно,<br />
То, что рисунок позволит мне сделать не плоским:<br />
Твой силуэт &#8212; почти исчезающей точкой.</p>
<p>&nbsp;</p>
<h5 style="padding-left: 120px;"><em>ХХХ</em></h5>
<p>Часы пробили, покосились тени,<br />
День вытянулся как подросток &#8212; враз,<br />
И лебедой заросшие ступени<br />
От влажности сменили свой окрас.<br />
Приметы все, присущие природе,<br />
Подталкивают к смене игрока,<br />
Но как-то ничего не происходит.<br />
&#8212; Пока, &#8212; меня поправишь ты, &#8212; пока&#8230;<br />
И мир достанется тому, кто будет кроток<br />
В кипящем вареве из нелюдей-людей,<br />
А у меня прощаться есть работа,<br />
Я многого уже достигла в ней.<br />
Расставлены, почти что под линейку,<br />
Готовые проснуться тополя,<br />
И новенькой дороги лентой клейкой<br />
Прихвачены размокшие поля.<br />
Мой хмурый мир, одетый бедно вечно,<br />
Охваченный долгами и войной,<br />
Ты для меня тот самый первый встречный,<br />
Который попрощается со мной.</p>
<p>&nbsp;</p>
<h5 style="padding-left: 120px;"><em>ХХХ</em></h5>
<p>К сегодняшнему дню, уже устав,<br />
Искать ответы и неравнодушных,<br />
Я возвращаюсь в давние места,<br />
Где тишиной закладывает уши,<br />
И одиночество, что тоже дефицит,<br />
Подходит робко и садится рядом,<br />
И спрашивает тихо: &#187;Не болит?&#187;,<br />
А я могу ответить только взглядом:<br />
Болит, конечно, так как я жива<br />
И память до сих пор не растеряла,<br />
Хотя пути припрятала трава,<br />
Хотя попутчиков на них осталось мало&#8230;<br />
Но иногда, когда луна в окне<br />
Тенями пишет имена по списку,<br />
Я нахожу, оставленные мне,<br />
Немые знаки от ушедших близких.</p>
<p>&nbsp;</p>
<h5 style="padding-left: 120px;"><em>ХХХ</em></h5>
<p>Никто не знает &#8212; где межа, где срок?<br />
История не учит и не лечит,<br />
Сегодня пуля для тебя брелок,<br />
С ней, слава богу, не случилось встречи.<br />
Сегодня ты неразличим в толпе &#8212;<br />
Прожорливой ленивой безразличной,<br />
Не тех в ней ищут, и совсем не те<br />
Становятся кумирами и пищей.<br />
Тебя на каждой станции метро<br />
Глотают переходы и вагоны,<br />
В них, как и ты, никто не знает срок<br />
Когда отторгнет нас земное лоно.<br />
Металл в ладони напоен теплом,<br />
Я путаницу мыслей подытожу:<br />
Я не о том&#8230;я вовсе не о том.<br />
Ты просто будь, как прежде, осторожен.</p>
<p><strong><em>Следующее стихотворение написано Сергеем Шишом специально для проекта &#171;Поэтическая вакцинация&#187; на тему предыдущего текста, то есть является своего рода парафразом стихотворения Ирины Берёзы.</em></strong></p>
<h5>Сергей Шиш</h5>
<h5 style="padding-left: 120px;"><em>ХХХ</em></h5>
<p>Ты можешь просчитать свой каждый шаг,<br />
Иметь вообще непаленную ксиву,<br />
Но все мы носим на себе вышак<br />
И не в курсах, когда он вступит в силу.</p>
<p>Ты чист сегодня белизной листа<br />
И веришь, что таким же будешь завтра,<br />
А свежая маслина, как с куста,<br />
Из ниоткуда прилетит внезапно.</p>
<p>В столыпине у каждого свой срок<br />
И дела нет, что в сердце у поэта.<br />
В моей маляве все шестнадцать строк<br />
Написаны об этом и про это.</p>
<p>Ментов и наши сочтены часы,<br />
И взвешены все радости и боли.<br />
Я не гоню, не путаю рамсы,<br />
Будь просто жив и не в тюрьме, на воле.</p>
<p><strong>Персональные страницы участников виртуального квеста &#171;Поэтическая вакцинация&#187;:</strong></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/62312" target="_blank" rel="noopener">Наталия Бельченко</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/62281" target="_blank" rel="noopener">Михаил Геревич</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/22073" target="_blank" rel="noopener">Игорь Касьяненко</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/62475" target="_blank" rel="noopener">Константин Миненков</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/21211" target="_blank" rel="noopener">Лев Скрынник</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/?p=62315" target="_blank" rel="noopener">Юрій Прокопенко</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/62288" target="_blank" rel="noopener">Елена Шелкова</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/22880" target="_blank" rel="noopener">Сергей Шиш</a></p>
<p><strong>Читать подробности о проекте <a href="https://creativpodiya.com/posts/62396" target="_blank" rel="noopener">&#171;Поэтическая вакцинация&#187;</a></strong></p>
<h5><em>&#171;Великое искусство жизни — играть много, но рисковать немногим&#187;.</em></h5>
<p><strong>Сэмюэл Джонсон</strong></p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/62317/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>6</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Юрій Прокопенко (Юрий Прокопенко). Вірші</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/62315</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/62315#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[редакция]]></dc:creator>
		<pubDate>Fri, 01 May 2020 12:47:48 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Литература]]></category>
		<category><![CDATA[Поэзия]]></category>
		<category><![CDATA[поэзия]]></category>
		<category><![CDATA[поэты]]></category>
		<category><![CDATA[стихи]]></category>
		<category><![CDATA[творчество]]></category>
		<category><![CDATA[Юрий Прокопенко]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=62315</guid>

					<description><![CDATA[Вітаємо! Ви потрапили на сторінку учасника віртуального квесту «Поетична вакцинація» Юрія Прокопенка. Перший етап квесту пройдено. Спасибі всім, хто проголосував! Кращий вірш визначено: За версією читачів-експертів: Сам собі На думку поетичного журі: Сам собі Другий етап&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Прокопенко.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="alignright wp-image-62361" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Прокопенко-150x150.jpg" alt="Юрій Прокопенко (Юрий Прокопенко)" width="104" height="104" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Прокопенко-150x150.jpg 150w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Прокопенко-160x160.jpg 160w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Прокопенко-320x320.jpg 320w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Прокопенко-60x60.jpg 60w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Прокопенко.jpg 208w" sizes="auto, (max-width: 104px) 100vw, 104px" /></a>Вітаємо! Ви потрапили на сторінку учасника віртуального квесту «Поетична вакцинація» Юрія Прокопенка.</p>
<p><strong>Перший етап квесту пройдено.</strong> Спасибі всім, хто проголосував! Кращий вірш визначено:</p>
<p style="padding-left: 30px;">За версією читачів-експертів: <em>Сам собі</em></p>
<p style="padding-left: 30px;">На думку поетичного журі: <em>Сам собі</em></p>
<p><strong>Другий етап квесту теж завершено.</strong> Його секрет був у тому, що автором одного з текстів на цій сторінці є не Юрій Прокопенко, а Наталія Бельченко. Однак Наталія написала його на тему віршу Юрія, тобто створила свого роду поетичний парафраз.</p>
<p>Дякуємо всім, хто брав участь і в другому етапі квесту, примірявши на себе роль літературного детектива.</p>
<p>Якій ж це вірш? В кінці сторінки ви знайдете відповідь на це питання <img decoding="async" class="kws-smiley" src="https://creativpodiya.com/wp-content/plugins/kama-wp-smile/packs/qip/smile.gif" alt="smile" />.</p>
<h5><em>Краплі</em></h5>
<p>Дощ. Уся правда в ногах, мимоволі.<br />
Що ж, сховаєшся під парасолю?<br />
Крок. Ця злива пахне віками.<br />
Змок і відчув, як вода точить камінь.<br />
Йди. Зараз, бо завтра – мара.<br />
Ти – жовтня тріумфальна пора.<br />
Хто піде з тобою дорогою в дощ?<br />
Зло не мокне в калюжах посеред площ.<br />
Світ одинокий, бо теж без пари,<br />
Зблід, але постійно величчю марить.<br />
Десь у неба люди благають змін.<br />
Сенс? Бери і роби, а втім…<br />
Крик – відлітають у завтра пташки.<br />
Звик. І обернувся краплями ти.</p>
<p>&nbsp;</p>
<h5><em>Знову</em></h5>
<p>Ось я знову іду тихим дощем,<br />
Повз вікно твоєї свідомості,<br />
Закарбовую ритм любовних поем.<br />
Я – твій досвід, ти – моя молодість.</p>
<p>Знов розчісую вітром коси твої,<br />
Потаємним бажанням дихаю в такт,<br />
І бажання ті – як повітряні кораблі.<br />
Я – твій сон, ти – моя квітка мак.</p>
<p>Загортаю у ніжні обійми тебе,<br />
Наче вечір липневою ковдрою,<br />
Та ілюзія ця – серце сильно шкребе.<br />
Я – твій зойк, ти – мої спомини.</p>
<p>&nbsp;</p>
<h5><em>Сам собі</em></h5>
<p>І кожен сам собі коваль,<br />
І кожен сам собі горнило,<br />
Загартування неможливе,<br />
Якщо до себе маєш жаль.</p>
<p>І кожен сам собі гончар,<br />
І кожен – неповторна глина<br />
Піддатлива і м’якотіла,<br />
Допоки не відчула жар.</p>
<p>І кожен сам собі суддя,<br />
Обвинувачення і захист –<br />
Тож треба витримати натиск,<br />
Коли цькують сто тисяч я.</p>
<p>І кожен має відчуття,<br />
Що він один на цілий всесвіт…<br />
Цих «кожен сам собі» ще безліч,<br />
З яких складається життя.</p>
<p>&nbsp;</p>
<h5><em>Осіння сальса</em></h5>
<p>Спочатку були сльози – як дощі,<br />
Чи навпаки, були дощі – як сльози,<br />
Невиміряні крапельки душі,<br />
Що омивали мертве листя в бронзі.</p>
<p>Згори до низу, сонце з падолистом,<br />
Танцюючи свою останню сальсу,<br />
Підкреслювало кроків спільну рису,<br />
Життєвих днів – тужливості прикрасу.</p>
<p>Осінній всесвіт барвами щодня,<br />
Благав у неба не дощів, а сонця,<br />
Той холод сліз, самотність забуття,<br />
Цього усі безмежно боїмося.</p>
<p>Колись скінчиться круговерть життя<br />
І сонця з листям ця осіння сальса…<br />
Молився всесвіт і молюся я –<br />
Якщо і смерть, – то хай буде прекрасна.</p>
<p>&nbsp;</p>
<h5><em>Без обіцянок</em></h5>
<p>Ми з тобою – ні друзі, ні вороги –<br />
а так…<br />
Маємо на згадку яскраве минуле –<br />
спільне.<br />
Кожен з нас платить за торги –<br />
мідяк,<br />
Кожен, натомість, отримує кухоль<br />
зілля.<br />
Ти живеш сама, як поранена пташка –<br />
без льоту,<br />
Я живу один, ніби впійманий пугач<br />
Кімнатний.<br />
З голови завжди викидати важко –<br />
дрібноту,<br />
Особливо, коли дрібнота ця – туга<br />
приватна.<br />
І коли в подушках тихо очі стуляю<br />
на ранок,<br />
Ніби п’ю, як ти – зілля з кухля снів<br />
та ілюзій,<br />
Навіть у спільних снах – я не даю<br />
обіцянок,<br />
Напевне тому ми досі – ні вороги,<br />
ні друзі…</p>
<p><em><strong>Наступний вірш написано Наталіею Бельченко спеціально для проекту &#171;Поетична вакцинація&#187; на тему попереднього тексту, тобто є свого роду парафразом на вірш Юрія Прокопенко.</strong></em></p>
<h5><span style="color: #800000;">Наталія Бельченко </span></h5>
<h5><em>Літати</em></h5>
<p>Важко нам, ні друзям, ні ворогам,<br />
В цьому орнітологічному раї,<br />
Де із зіллям кожен з нас сам-на-сам,<br />
Ті, хто не літає і не співає.<br />
Сон нас ловить сіттю дрібних страхів,<br />
Головне, не дати їм обіцянок,<br />
Щоби жоден з цих страхів не хотів<br />
Чимсь шантажувати нас кожен ранок.<br />
Та невже – я пугач, а ти сова –<br />
Разом не шугнемо ми із кімнати,<br />
Щоб розбити кухоль один на два<br />
Чи на щастя плакати і літати?</p>
<p><strong>Персональні сторінки учасників віртуального квесту «Поетична вакцинація»: </strong></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/62312" target="_blank" rel="noopener">Наталія Бельченко</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/62317" target="_blank" rel="noopener">Ірина Береза</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/62281" target="_blank" rel="noopener">Михайло Геревич</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/22073" target="_blank" rel="noopener">Ігор Касьяненко</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/62475" target="_blank" rel="noopener">Костянтин Миненков</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/21211" target="_blank" rel="noopener">Лев Скринник</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/62288" target="_blank" rel="noopener">Олена Шелкова</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/22880" target="_blank" rel="noopener">Сергій Шиш</a></p>
<p><strong>Читати подробиці про проект <a href="https://creativpodiya.com/posts/62396" target="_blank" rel="noopener">&#171;Поэтическая вакцинация&#187;</a></strong></p>
<h5><em>&#171;Люди ніколи не виявляли більшої дотепності, ніж у винаході гри&#187;.</em></h5>
<p><strong>Готфрід Вільгельм Лейбніц</strong></p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/62315/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Наталія Бельченко (Наталия Бельченко). Вірші</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/62312</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/62312#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[редакция]]></dc:creator>
		<pubDate>Fri, 01 May 2020 12:25:37 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Литература]]></category>
		<category><![CDATA[Поэзия]]></category>
		<category><![CDATA[Наталия Бельченко]]></category>
		<category><![CDATA[поэзия]]></category>
		<category><![CDATA[поэты]]></category>
		<category><![CDATA[стихи]]></category>
		<category><![CDATA[творчество]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=62312</guid>

					<description><![CDATA[Вітаємо! Ви потрапили на сторінку учасниці віртуального квесту «Поетична вакцинація» Наталії Бельченко. Перший етап квесту пройдено. Спасибі всім, хто проголосував! Кращий вірш визначено: За версією читачів-експертів: В темний ліс потрапляю, і тягне На думку поетичного&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Бельченко.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="alignright size-full wp-image-62357" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Бельченко.jpg" alt="" width="108" height="108" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Бельченко.jpg 108w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Бельченко-150x150.jpg 150w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Бельченко-160x160.jpg 160w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Бельченко-320x320.jpg 320w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Бельченко-60x60.jpg 60w" sizes="auto, (max-width: 108px) 100vw, 108px" /></a>Вітаємо! Ви потрапили на сторінку учасниці віртуального квесту «Поетична вакцинація» Наталії Бельченко.</p>
<p><strong>Перший етап квесту пройдено.</strong> Спасибі всім, хто проголосував! Кращий вірш визначено:</p>
<p style="padding-left: 30px;">За версією читачів-експертів: <em>В темний ліс потрапляю, і тягне</em></p>
<p style="padding-left: 30px;">На думку поетичного журі: <em>В темний ліс потрапляю, і тягне</em></p>
<p><strong>Другий етап квесту теж завершено.</strong> Його секрет був у тому, що автором одного з текстів на цій сторінці є не Наталія Бельченко, а Константин Міненков. Однак Константин написав його на тему віршу Наталії, тобто створив свого роду поетичний парафраз.</p>
<p>Дякуємо всім, хто брав участь і в другому етапі квесту, примірявши на себе роль літературного детектива.</p>
<p>Якій ж це вірш? В кінці сторінки ви знайдете відповідь на це питання <img decoding="async" class="kws-smiley" src="https://creativpodiya.com/wp-content/plugins/kama-wp-smile/packs/qip/smile.gif" alt="smile" />.</p>
<h5 style="padding-left: 120px;"><em>ХХХ</em></h5>
<p>Мурмурація звуків з коріння до крони<br />
На живому осонні.<br />
Не шпаки, а маленькі нелякані дзвони,<br />
Як вуста по долоні.<br />
Розмовляють розумно довірливі сови<br />
У самому осерді.<br />
І звільнитися можна в гіллі світового<br />
Древа навіть від смерті:<br />
Ніжним зором пташиним і слухом зачате<br />
На Різдвяному тижні<br />
Від горішнього вітру – ще довго співати,<br />
І почують горішні.</p>
<p>&nbsp;</p>
<h5 style="padding-left: 120px;"><em>ХХХ</em></h5>
<p>В темний ліс потрапляю, і тягне<br />
Перекласти, що сови кричать.<br />
Угорі – сім’я зоряне, спрагле<br />
В цьому році останніх зачать.</p>
<p>Як зі станції йдеш крізь вологу,<br />
Цілувати, не просто іти,<br />
Ліс грудневий дозволить потроху,<br />
Не настільки цнотливий, як ти.</p>
<p>Замок чи не замком буде доти<br />
На губах. В змові тільки ліси.<br />
Перекласти б нарешті на дотик<br />
Все, що ти мені відповіси.</p>
<p>&nbsp;</p>
<h5><em>Коктебель</em></h5>
<p>Співай, коктебельська цикадо&#8230;<br />
Кров спеки шумує в кущах.<br />
Як брила здичіла агата<br />
Напружується Карадаг.</p>
<p>Лежиш на нудистському пляжі<br />
Із пагорбами в один клік<br />
І дивишся сни Карадажі,<br />
А сам ти жаркий сердолік.</p>
<p>Блукати не переблукати<br />
В духмяних колючих степах.<br />
Серпневі кольчуги і лати<br />
Повсюдно замощують шлях.</p>
<p>Віками тут бились народи,<br />
А нині лиш літо мечем<br />
Блищить, втихомиривши води<br />
Для тих, хто шукає Едем.</p>
<p>&nbsp;</p>
<h5 style="padding-left: 120px;"><em>ХХХ</em></h5>
<p>Лисяча бухта – для тих, хто не спить<br />
Попід гілками маленьких дубів,<br />
Хто заховатись під ними хотів,<br />
Тільки проґавив нагоду і мить.</p>
<p>Каперси в Лисячій бухті ростуть,<br />
Вище – травневої яблуні цвіт.<br />
Від Ечкі-Дага торована путь<br />
Каже, що ти вже завершив похід.</p>
<p>Човен закинутий в нас на шляху,<br />
Хоче до моря, до шхун і галер.<br />
Перепаковуєшся нашвидку,<br />
Чи зачерпнути зумієш тепер</p>
<p>Наче ті русичі Дону в шолом –<br />
Гори і море колишнім човном?</p>
<p>&nbsp;</p>
<h5 style="padding-left: 120px;"><em>ХХХ</em></h5>
<p>Випліскуючи дощ долонями з-під міста,<br />
Як рибу з-під моста висьорбують ловці,<br />
Ти вихопиш себе, весела і троїста,<br />
Пізнавши шлях в очах, околиці й ріці.</p>
<p>Непевний, непрямий, ледь-ледь солонуватий,<br />
На смак його ідеш, б’є в голову напій.<br />
В горіхових очах захочеться стрибати,<br />
Як бісик, білка, шлях, непевний, непрямий.</p>
<p><em><strong>Наступний вірш написано Константином Міненковим спеціально для проекту &#171;Поетична вакцинація&#187; на тему попереднього тексту, тобто є свого роду парафразом на вірш Наталії Бельченко.</strong></em></p>
<h5><span style="color: #800000;">Константин Міненков</span></h5>
<h5 style="padding-left: 120px;"><em>ХХХ</em></h5>
<p>Є сміх до сліз, але ж вони солоні.<br />
Лягає тінь на вікна, наче грати.<br />
І чарівний напій не б’є у скроні,<br />
І залишається одне тільки – стрибати…</p>
<p>Стрибай чи не стрибай, що коїться, не втямиш:<br />
В долоні ловиш дощ – в обличчя б’є хвостом.<br />
Висьорбуй чи тони, але на часі саме ж<br />
Веселки міст звести й сховатись під мостом.</p>
<p>А твій колишній – той, з фігурою гімнаста.<br />
Він потім довго пив один в сумних ночах.<br />
Допоки не прийшла жахлива та пухнаста,<br />
Чий хвіст – як дим рудий. І бісики в очах.</p>
<p><strong>Персональні сторінки учасників віртуального квесту «Поетична вакцинація»:</strong></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/62317" target="_blank" rel="noopener">Ірина Береза</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/62281" target="_blank" rel="noopener">Михайло Геревич</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/22073" target="_blank" rel="noopener">Ігор Касьяненко</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/62475" target="_blank" rel="noopener">Костянтин Миненков</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/?p=62315" target="_blank" rel="noopener">Юрій Прокопенко</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/21211" target="_blank" rel="noopener">Лев Скринник</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/62288" target="_blank" rel="noopener">Олена Шелкова</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/22880" target="_blank" rel="noopener">Сергій Шиш</a></p>
<p><strong>Читати подробиці про проект <a href="https://creativpodiya.com/posts/62396" target="_blank" rel="noopener">&#171;Поетична вакцинація&#187;</a></strong></p>
<h5><em>&#171;Гра &#8212; вища форма дослідження&#187;.</em></h5>
<p><strong>Альберт Ейнштейн</strong></p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/62312/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Елена Шелкова (Олена Шелкова). Стихотворения</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/62288</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/62288#comments</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[редакция]]></dc:creator>
		<pubDate>Fri, 01 May 2020 10:09:24 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Литература]]></category>
		<category><![CDATA[Поэзия]]></category>
		<category><![CDATA[Елена Шелкова]]></category>
		<category><![CDATA[поэзия]]></category>
		<category><![CDATA[поэты]]></category>
		<category><![CDATA[стихи]]></category>
		<category><![CDATA[творчество]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=62288</guid>

					<description><![CDATA[Поздравляем! Вы попали на страницу участницы виртуального квеста «Поэтическая вакцинация» Елены Шелковой. Первый этап квеста пройден. Спасибо всем, кто проголосовал! Лучшее стихотворение определено: По версии читателей-экспертов: Красота с одиночеством бродят По мнению поэтического жюри: Без ухищрений и&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Шелкова.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="alignright wp-image-62364" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Шелкова-150x150.jpg" alt="Елена Шелкова (Єлена Шелкова" width="104" height="104" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Шелкова-150x150.jpg 150w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Шелкова-160x160.jpg 160w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Шелкова-320x320.jpg 320w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Шелкова-60x60.jpg 60w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Шелкова.jpg 208w" sizes="auto, (max-width: 104px) 100vw, 104px" /></a>Поздравляем! Вы попали на страницу участницы виртуального квеста «Поэтическая вакцинация» Елены Шелковой.</p>
<p><strong>Первый этап квеста пройден.</strong> Спасибо всем, кто проголосовал! Лучшее стихотворение определено:</p>
<p style="padding-left: 30px;">По версии читателей-экспертов:<em> Красота с одиночеством бродят</em></p>
<p style="padding-left: 30px;">По мнению поэтического жюри:<em> Без ухищрений и искусов</em></p>
<p><strong>Второй этап квеста тоже завершен. </strong>Его секрет был в том, что автором одного из текстов на этой странице является не Елена Шелкова, а Игорь Касьяненко. Однако Игорь написал его на тему стихотворения Елены, то есть создал своего рода поэтический парафраз.</p>
<p>Спасибо всем, кто участвовал и во втором этапе квеста, примерив на себя роль литературного детектива.</p>
<p>Какое же это стихотворение? В конце страницы вы найдете ответ на этот вопрос <img decoding="async" class="kws-smiley" src="https://creativpodiya.com/wp-content/plugins/kama-wp-smile/packs/qip/smile.gif" alt="smile" />.</p>
<h5 style="padding-left: 120px;"><em>ХХХ</em></h5>
<p>Во мне живут слова, как звёзды в тучах,<br />
но ты к ним ни по лунному лучу<br />
не проберёшься, ни во снах летучих<br />
не допаришь. Я их тебе молчу.</p>
<p>Молчу тебе, и никому другому,<br />
молчу с безбрежной нежностью такой,<br />
что молния даёт, играясь, грому<br />
догнать себя и увести в покой.</p>
<p>В них нет ключей в их лоне мало чаяний,<br />
но в душном Вавилоне наших дней<br />
они – неизречённое молчанье,<br />
а значит, нет их чище и честней.</p>
<p>Молчанье было до всего иного.<br />
Его прервать легко – лишь позвони.<br />
Но если я в ответ скажу хоть слово,<br />
то я не знаю, что придёт за ним.</p>
<p>&nbsp;</p>
<p style="padding-left: 120px;"><strong><em>ХХХ</em></strong></p>
<p>А клоун в буфете печален, не весел<br />
И нос накладной над тарелкой повесил.<br />
Артисты носы за ареной не носят,<br />
Зачем же остался, остался ты с носом?</p>
<p>Ведь жил ты спокойно, легко, безопасно,<br />
Зачем ты сбежал из картины Пикассо?<br />
Ну, мухи садились и люди глазели,<br />
Но это не повод сбегать из музея!</p>
<p>И знают лишь зимние окна-балконы<br />
Как душно дышать сквозь слои поролона,<br />
Как страшно в любовный колодец кидаться,<br />
Ведь нос, он мешает тебе целоваться!</p>
<p>Планета не станет светлее вертеться<br />
От шарика цвета безмозглого сердца.<br />
Здесь столько безносых, что нюхают розы,<br />
А станешь собой – и останешься с носом.</p>
<p>Но всё же, под вечер, как звёзды, мерцая,<br />
У чудиков нежных носы зацветают.<br />
Я грустно живу, я сказать не умею,<br />
Но мне от носов этих красных теплее&#8230;</p>
<p>А Вам?</p>
<p>&nbsp;</p>
<p style="padding-left: 120px;"><strong><em>ХХХ</em></strong></p>
<p>Без ухищрений и искусов<br />
Мы выбираем жизнь на вкус.<br />
К поэтам ночью ходит Муза,<br />
А к поэтессам ходит Муз.</p>
<p>Я стала бледною, как груша,<br />
За что мне тяжкий этот груз?<br />
Ведь я хотела просто мужа,<br />
А вместо мужа &#8212; только Муз…</p>
<p>Лежит немытою посуда,<br />
Мне не понять, «в чём сила, брат».<br />
Хочу сбежать, сбежать отсюда<br />
К тебе – на сто стихов назад!</p>
<p>Воспоминания не ранят,<br />
Я на тебя уже не злюсь.<br />
Конечно, муж терпеть не станет,<br />
Когда на кухне ночью Муз.</p>
<p>Что натворила я?!! Творенья…<br />
Холодный Муз глядит в упор.<br />
И каждое стихотворенье<br />
Себе же смертный приговор.</p>
<p>Характер мой – конец любому.<br />
И от меня (я так боюсь!)<br />
Не только муж сбежит из дому,<br />
Но и последний хилый Муз…</p>
<p>&nbsp;</p>
<p style="padding-left: 120px;"><strong><em>ХХХ</em></strong></p>
<p>…а грузовик разбился вместе с грузом.<br />
И выпало их чуть ли не две тонны.<br />
Катились трассой смелые арбузы,<br />
Как головы романтиков казнённых.</p>
<p>Побег арбузов! Тысячи по лужам…<br />
Глядел на них и удивлялся кустик.<br />
А тот арбуз – кривой и неуклюжий &#8212;<br />
Моя башка, слетевшая от грусти!</p>
<p>Какая нас вперёд толкала сила?<br />
И поняли не только липы – кедры,<br />
Что, даже став арбузом, я катилась<br />
К твоим ногам, к твоим промокшим кедам.</p>
<p>Друзья-арбузы, нас потом поймают<br />
И повезут на казнь в огромной клети.<br />
А люди ничего не понимают!<br />
И покупают нас на радость детям.</p>
<p>Романтики в неравном поединке…</p>
<p>Хоть так меня узнай по всем повадкам.<br />
Купи меня за семь рублей на рынке,<br />
Разрежь меня. Я буду очень сладкой…</p>
<p>&nbsp;</p>
<p style="padding-left: 120px;"><strong><em>ХХХ</em></strong></p>
<p>Красота с одиночеством бродят.<br />
Крепко спаяны эти пути.<br />
Кто кота, кто совёнка заводит,<br />
Ты меня,<br />
Ты меня заведи.</p>
<p>В Третьяковке и Лувре мне грустно.<br />
Что холсты, кринолины, парча?<br />
Пить с ладоней твоих &#8212; вот искусство,<br />
Что потомки должны изучать!</p>
<p>О любви и о птицах не спорят,<br />
Страшно, что не страшны поводки.<br />
Заведи меня!<br />
В лес или море,<br />
Заведи,<br />
Только не доводи</p>
<p>До того,<br />
Чтобы я заводила<br />
Не тебя,<br />
Не того и не там.</p>
<p>Птица может лететь легкокрыло<br />
Только к верным своим адресам.</p>
<p>&#8230;будут падать солдаты, снежинки,<br />
Таять вновь у Земли на груди.<br />
Бог заводит всё ту же пластинку&#8230;<br />
Заведи же меня,<br />
Заведи.</p>
<h5 style="padding-left: 120px;"><em>ХХХ</em></h5>
<p>Планету назови мою Печалье.<br />
А на планете этой, как цветы,<br />
Растут голубоглазые молчанья,<br />
И пляшут, пляшут лунные коты.</p>
<p>Меня учила нежность быть спокойней<br />
И провожать моё и не моё.<br />
Счастливых поездов тебе, перонье,<br />
Желает разбитное вороньё.</p>
<p>Езжайте, поезда, не очень шибко.<br />
Кондукторша, не будь в пути лиха.<br />
Ты совершила грубую ошибку,<br />
Богатого оставив жениха.</p>
<p>Пусть не заманят к морю крики чаек,<br />
Не завлечёт прогулкой свет Венер.<br />
Но если, вправду, золото – молчанье,<br />
То я давно уже миллионер.</p>
<p><strong><em>Следующее стихотворение написано Игорем Касьяненко специально для проекта &#171;Поэтическая вакцинация&#187; на тему предыдущего текста, то есть является своего рода парафразом стихотворения Елены Шелковой.</em></strong></p>
<h5 style="padding-left: 120px;"><em>ХХХ</em></h5>
<p>Во мне живут слова, как звёзды в тучах,<br />
но ты к ним ни по лунному лучу<br />
не проберёшься, ни во снах летучих<br />
не допаришь. Я их тебе молчу.</p>
<p>Молчу тебе, и никому другому,<br />
молчу с безбрежной нежностью такой,<br />
что молния даёт, играясь, грому<br />
догнать себя и увести в покой.</p>
<p>В них нет ключей, в их лоне мало чаяний,<br />
но в душном Вавилоне наших дней<br />
они – неизречённое молчанье,<br />
а значит, нет их чище и честней.</p>
<p>Молчанье было до всего иного.<br />
Его прервать легко – лишь позвони.<br />
Но если я в ответ скажу хоть слово,<br />
то я не знаю, что придёт за ним.</p>
<h5><span style="color: #800000;">Игорь Касьяненко</span></h5>
<p>&nbsp;</p>
<p><strong>Персональные страницы участников виртуального квеста &#171;Поэтическая вакцинация&#187;:</strong></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/62312" target="_blank" rel="noopener">Наталия Бельченко</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/62317" target="_blank" rel="noopener">Ирина Берёза</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/62281" target="_blank" rel="noopener">Михаил Геревич</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/22073" target="_blank" rel="noopener">Игорь Касьяненко</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/62475" target="_blank" rel="noopener">Константин Миненков</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/?p=62315" target="_blank" rel="noopener">Юрий Прокопенко</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/21211" target="_blank" rel="noopener">Лев Скрынник</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/22880" target="_blank" rel="noopener">Сергей Шиш</a></p>
<p><strong>Читать подробности о проекте <a href="https://creativpodiya.com/posts/62396" target="_blank" rel="noopener">&#171;Поэтическая вакцинация&#187;</a></strong></p>
<h5><em>&#171;Игроку тяжелее всего не проигрыш, а то, что нельзя продолжать игру&#187;. </em></h5>
<p><strong>Анна Луиза Жермена де Сталь</strong></p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/62288/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>4</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Михайло Геревич (Михаил Геревич). Вірші</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/62281</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/62281#comments</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[редакция]]></dc:creator>
		<pubDate>Fri, 01 May 2020 09:30:58 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Литература]]></category>
		<category><![CDATA[Поэзия]]></category>
		<category><![CDATA[Михайло Геревич]]></category>
		<category><![CDATA[поэзия]]></category>
		<category><![CDATA[поэты]]></category>
		<category><![CDATA[стихи]]></category>
		<category><![CDATA[творчество]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=62281</guid>

					<description><![CDATA[Вітаємо! Ви потрапили на сторінку учасника віртуального квесту «Поетична вакцинація» Михайло Геревича. Перший етап квесту пройдено. Спасибі всім, хто проголосував! Кращий вірш визначено: За версією читачів-експертів: «Найкращий день у цьому кращому з світів» На думку&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Геревич.png"><img loading="lazy" decoding="async" class="alignright size-full wp-image-62350" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Геревич.png" alt="Михайло Геревич (Михаил Геревич)" width="104" height="104" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Геревич.png 104w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Геревич-150x150.png 150w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Геревич-160x160.png 160w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Геревич-320x320.png 320w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Геревич-60x60.png 60w" sizes="auto, (max-width: 104px) 100vw, 104px" /></a>Вітаємо! Ви потрапили на сторінку учасника віртуального квесту «Поетична вакцинація» Михайло Геревича.</p>
<p><strong>Перший етап квесту пройдено.</strong> Спасибі всім, хто проголосував! Кращий вірш визначено:</p>
<p style="padding-left: 30px;">За версією читачів-експертів: <em>«Найкращий день у цьому кращому з світів»</em></p>
<p style="padding-left: 30px;">На думку поетичного журі: <em>«Найкращий день у цьому кращому з світів»</em></p>
<p><strong>Другий етап квесту теж завершено.</strong> Його секрет був у тому, що автором одного з текстів на цій сторінці є не Михайло Геревич, а Юрій Прокопенко. Однак Юрій написав його на тему віршу Михайла, тобто створив свого роду поетичний парафраз.</p>
<p>Дякуємо всім, хто брав участь і в другому етапі квесту, примірявши на себе роль літературного детектива.</p>
<p>Якій ж це вірш? В кінці сторінки ви знайдете відповідь на це питання <img decoding="async" class="kws-smiley" src="https://creativpodiya.com/wp-content/plugins/kama-wp-smile/packs/qip/smile.gif" alt="smile" />.</p>
<h5><em>Думка 01.11-ого</em></h5>
<p>Довга безсонна ніч і ранкова кава.<br />
А під кінeць, як зáвжди, чогось насниться.<br />
Ось на роботу рушив &#8212; звичайна справа.<br />
Лиш цифeрблат підкажe &#8212; ужe спізнився.</p>
<p>Дeнь роздає своЇ нeпомітні знаки:<br />
Свята, що з США, атрибути всюди:<br />
Нe колосяться нині пшeниця-злаки,<br />
Так надамо ж хоча би видовищ люду.</p>
<p>Повз магазини і дeрeв’яні лавки<br />
Слідую далі вказаному маршруту.<br />
В дeнь розпланований в думці заношу правки.<br />
Якби до дна розпить трудову отруту&#8230;</p>
<p>Сіра будeнність міста мeнe лякає.<br />
Той – щось горланить. Той – споглядає строго.<br />
Ось чоловік рукою махнув, спиняє:<br />
&#171;Хлопчe, будь ласка, скажи: а ти віриш в Бога？&#187;</p>
<p>Трохи знайшлося місця для здивування.<br />
Так нeкультурно будe нe відповісти.<br />
Ну, нe чeкав відвeрто цього питання:<br />
«Я&#8230; поспішаю&#8230; сильно&#8230; Я мушу бігти&#187;&#8230;</p>
<p>Далі &#8212; пробіжка, видих &#8212; і ось автобус.<br />
Вжe по 7 гривeнь&#8230; Божe, які витрати！<br />
Сміхом заллється внутрішній сeрця голос:<br />
&#171;Божe»？- І справді: звідки такі цитати？&#8230;</p>
<p>Можe, і справді відповідь трeба дати.<br />
Навіть нe старцю, просто собі самому.<br />
Нe хрeстоносця жe пропонують лати.<br />
Просто &#8212; коротка думка коротким словом&#8230;</p>
<p>Я нe звeртав уваги на ці вагання.<br />
І вeликодній кошик святив спокійно.<br />
Дужe лeгкe, банальнe такe питання:<br />
Алe слова нe зміг підібрати вірно&#8230;</p>
<p>Довга дорога і тягарeм звисає<br />
Твeрджeнь простих і складних запeрeчeнь сума&#8230;<br />
З думки збиваюсь. Хтось там зайшов &#8212; штовхає.<br />
В мозок впилися чиїсь їдкі парфуми&#8230;</p>
<p>Хто нам дарує право ввійти до раю？<br />
Хто нас гартує смeрчeм або війною？<br />
Або і справді, просто нe вистачає<br />
Бога, аби наповнить усіх любов’ю？&#8230;</p>
<p>Чи нe пізнав чи блудливо згубив я віру？<br />
Просто прийми, що маєш &#8212; сказав би стоік&#8230;<br />
Мозком скуйовджeним далі вглядаюсь в прірву –<br />
А чи вглядається в мeнe Господь потóйбік？</p>
<p>Eйдоси, Дeміурги &#8212; можливо, іншe？<br />
Ряси і златий купол &#8212; нe більш святого&#8230;<br />
Я б запитався в іммораліста Ніцшe:<br />
Створeння жінки – помилка була Кóго？</p>
<p>Можна би навіть сюжeт розіграть комeдій<br />
З тeоцeнтричного цього ось діалогу:<br />
Нeпeрeконливі тeзи тeодіцeї<br />
Нe виправдовують зовсім наявність злого&#8230;</p>
<p>Довго я міг так гратись в думках словами.<br />
Довго автобус їхав, бо скрізь затори.<br />
Навіть згадав, чомусь, про змію Сансари,<br />
Тільки – моя зупинка. Пора виходить.</p>
<p>Кожeн вжe, мабуть, був у такому стані:<br />
Сповіді сeрця бранця пeрeд собою.<br />
Вийшов, зайшов &#171;на службу&#187; і всі питання<br />
Стeрло так просто й мітко, нeмов рукою.</p>
<p>Можe, віднині вибрати новe гасло？<br />
Більшe – надії, віри, а мeншe – злого&#8230;<br />
Шкода&#8230; мабуть, поїздки одної мало<br />
Відповіти на питання, чи віриш в Бога&#8230;</p>
<p>Щоб я сказав, якби завтра мeнe спитали&#8230;<br />
Чи нe злякався б знову питання цього?<br />
Шкода, здається цілóго життя замало,<br />
Щоб зрозуміти – віриш чи ні у Бога&#8230;<br />
Щоби зневіритись або повірить в Бога…</p>
<p>&nbsp;</p>
<h5 style="padding-left: 120px;"><em>ХХХ</em></h5>
<p>Нóвими іскрами нóві вспалахують цінності.<br />
Нóве суспільство новими крокує маршрутами.<br />
Все: попрощались назавжди з «савковими» путами!<br />
Гордо збираєм жнива Революції Гідності,<br />
Та ось розгледіти важко, якими заслугами –<br />
Поки що – трупами… Поки що – трупами…</p>
<p>Стан перманентний країни, набувши циклічності,<br />
Дуже лякає старими людей атрибутами:<br />
Шляхтич з магнатом постійно міняється групами,<br />
Меншість не хоче помітити сірої більшості,<br />
Важко тут щось говорити словами не грубими, &#8212;<br />
Легко – мовчати… Полігши холодними трупами…</p>
<p>Нішу старих злодіянь зайнялú нóві цінності.<br />
Мовчки все це проковтнемо ми схудлими скулами.<br />
«В формі» нас хочуть тримати своїми цензурами? –<br />
Я, якщо чесно, й не бачу у цьому трагічності –<br />
Звикли ж миритися з різними долі фактурами –<br />
Тільки – не з трупами… Тільки – не з трупами…</p>
<p>Але у цій же картині похмурої дійсності,<br />
І у суспільстві новóму з новими фігурами,<br />
Легко усе епіграмами й карикатурами<br />
Висміяти… Новий курс – має, звісно, погрішності,</p>
<p>Нóві стратегії дрáзнять новими приблудами,<br />
Та – ми готові іти вже новими маршрутами!<br />
В цій революції кожен черпнув каплю гідності.<br />
Просим одне: Ні – не «Згляньтесь над нами сутулими»! –<br />
Лиш – не гартуйте нас трупами… Тільки – не трупами…</p>
<p>&nbsp;</p>
<h5 style="padding-left: 120px;"><em>ХХХ</em></h5>
<p>«Найкращий день у цьому кращому з світів» –<br />
Життя повинно би іти під цим девізом,<br />
А ми ж банально несемо валізу<br />
Своїх проблем. Рожевих мрій і снів…<br />
Найкращий світ… із кращих із світів…<br />
Цікаво, що мав на увазі Лейбніц,<br />
Коли забувши про «верховну зверхність»,<br />
Казав, що Бог створив усе те, що хотів,<br />
Не просто вірно – а найкращим чином…<br />
І співставляючи поняття «Зло», «Буття»,<br />
Він кинув зовсім новий погляд на життя,<br />
А ми ж гадаємо над тим, чи це доцільно…<br />
А ми гадаєм: «Що таке життя»?,<br />
А ми гадаєм: «В чому сутність Бога?»,<br />
А ми гадаєм, ця життя дорога<br />
Куди нас виведе: до щастя, до пуття –<br />
Чи в інше русло? Скажемо, в болото…<br />
Куди нас виведе, скажіть, «суворий» час?<br />
Можливо, просто, «поламають» нас…<br />
Можливо, душу продамо за злото.<br />
Можливо – ні… Можливо, навіть так.<br />
Можливо згинемо під гнітом справ…<br />
Хто хоч в однім життєвім герці вже програв –<br />
Той просто йде. Іде… Хоч розуміє,<br />
Часом кружля Земля «не зовсім по осі»,<br />
Й жорстоко б’ються проти всіх усі,<br />
І виживає кожен як уміє&#8230;<br />
Але іде… Від злості шаленіє,<br />
Але – іде. І не сповільнить крок:<br />
Як світ жорстокий цей створив суворий Бог,<br />
Таким він є… Хай сонце і не гріє,<br />
«Вона» – не любить… Байдужістю б’є.<br />
Закралась думка: «Все це не моє».<br />
Чому герой покірно сльози ллє,<br />
В душі ж розніженій змія притулок в’є?<br />
Чудовий світ… Найкращий із світів.<br />
Чудовий світ і кращого немає.<br />
Когось – рятує, а когось – ламає.<br />
Твій задум, Боже, я не зрозумів,<br />
Думок – багато: роздуми, вагання.<br />
Останнє тільки буде запитання:<br />
(Давай, забудем на секунду неба гніт),<br />
Якщо ти справді ідеальний дав нам світ,<br />
Чому же ми Тобі шукаєм виправдáння?</p>
<p>&nbsp;</p>
<h5><em>Божевілля?  </em></h5>
<p>Фрази з eкранів благословіння<br />
Губляться дико в глухій мeтушні:<br />
Скажe хтось тихо: «Цe – божeвілля».<br />
Хтось запeрeчить, що ні.</p>
<p>Маски &#8212; щe трохи &#8212; й дорожчі чарзілля,<br />
Падає совість всe нижчe в ціні.<br />
Скажe хтось ствeрдно: «Цe – божeвілля» –<br />
Хтось запeрeчить, що ні.</p>
<p>Новим гeроям &#8212; би вийти з підпілля, &#8212;<br />
Що споглядають, як тонeм в багні.<br />
Щe вам обмeжeнь! – «Цe божeвілля»,<br />
Я б запeрeчив, що ні&#8230;</p>
<p>Спалах дeпрeсій&#8230; В Раді &#8212; свавілля,<br />
А на сімeйних бюджeтах нулі:<br />
Кажeмо хором: «Цe – божeвілля».<br />
Хтось запeрeчить, що ні.</p>
<p>Ось на порозі Дeнь Воскрeсіння,<br />
Свято у душах і на столі.<br />
Я жe згадав, що живeм в божeвільні&#8230;<br />
Хтось запeрeчує – ні.</p>
<p>В мeнe &#8212; вжe місяць з часів карантина,<br />
Зняв калeндар, що висів на стіні:<br />
А в голові &#8212; лиш одна мeдицина.<br />
В інших так само &#8212; ні?</p>
<p>Тільки, життєвий потік &#8212; нe спинити:<br />
Статуси нові в старої зeмлі,<br />
Нам &#8212; карантини, маски і спирти –<br />
А хлопці ж то на війні&#8230;</p>
<p>Скажe хтось: жах. Хтось &#8212; що було і гіршe.<br />
Маска моя кип&#8217;ятиться в котлі.<br />
Я б зятягнув її, щоб потугішe –<br />
Так, щоб на вуха й на очі злі&#8230;</p>
<p>Гeть божeвільна сумна картина,<br />
Та, якщо чeсно, здається мeні:<br />
В рeанімації моя країна&#8230; –<br />
Хто запeрeчить, що ні?</p>
<p>&nbsp;</p>
<h5 style="padding-left: 90px;"><em>Усе тобі </em></h5>
<p>Не маю я нічого, бо кохаю…<br />
Таке життя — усе, що мав — роздав,<br />
Лишилось тільки попивати каву,<br />
Дописувати те, що не сказав.</p>
<p>Зціпивши зуби проковтну зневіру,<br />
Розчарування з того, що не ти<br />
мені шепочеш: «Я — твоя, мій милий»<br />
Рядком лягаєш у мої вірші.</p>
<p>Ні таємниці твόї, ні обличчя —<br />
Не зберігав, не бачив, не втрачав,<br />
Облишив сум, і попри протиріччя,<br />
Свою любов тобі подарував.</p>
<p>Усe тобі: усe, чого нe маю,<br />
Усe, що мав, усe, що загубив.<br />
Всe, що роздав, кому лишe – нe знаю,<br />
Тeбі віддав би &#8212; так тeбe любив&#8230;</p>
<p>Усe – тобі: чого нe вистачає,<br />
Чого одeржу, що іщe зроблю,<br />
Що зрозумію, аджe щe &#8212; нe знаю:<br />
Лишe тобі. Лишe тeбe люблю.</p>
<p>Усe, що є. Усe, що вириваю<br />
З кликів гострeзних сірого буття:<br />
Я роздаю. Гублю, і залишаю<br />
На поворотах кавeрзних життя.</p>
<p>Хай хтось мeнe за дурня, мабуть, має,<br />
Що нeстійкі такі мої кити&#8230; &#8212;<br />
Навіщо всe ж, чим оволодіваю,<br />
Якщо Тобі нe можу віддати？</p>
<p>Дивлюсь у даль. Крокую. Обираю<br />
Круту ту стeжку, по якій б іти:<br />
В кав&#187;ярні з кимось каву попиваю,<br />
Щоби пeрeконатись &#8212; цe &#8212; нe Ти.</p>
<p>Я &#8212; розчаруюсь. Вміло порівняю,<br />
Стиснувши зуби, як завжди &#8212; стeрплю.<br />
Віддамся суму. Потім &#8212; пригадаю,<br />
Цe всe &#8212; нe просто&#8230; Я ж &#8212; Тeбé &#8212; люблю&#8230;</p>
<p>І… нe болить. І зовсім нe тeрзає.<br />
І так, чомусь, спокійно на душі:<br />
Щасливим є, що по тобі страждаю,<br />
Хоч щe ніколи нe присвячував вірші&#8230;</p>
<p>Нe знаю навіть, як ти виглядаєш,<br />
І під яким на світ цeй дивишся кутом…:<br />
Чого боішся і чого так прагнeш,<br />
Що розумієш під добром і злом.</p>
<p>І на душі який сeкрeт тримаєш&#8230;<br />
Його я міг би вічно бeрeгти&#8230;<br />
Я дужe радий &#8212; ти мeнe нe знаєш&#8230;<br />
А я також нe знаю, ким є ти&#8230;<br />
………………………………………..<br />
………………………………………..<br />
Тeбe ніколи нe вкрадуть хижацькі зграї.<br />
Тeбe собою нe огорнe тьма:<br />
Я вдячний нeбу, що тeбe нeмає.<br />
Що ту люблю, кого&#8230; кого&#8230; нeма&#8230;</p>
<p><em><strong>Наступний вірш написано Юрієм Прокопенко спеціально для проекту &#171;Поетична вакцинація&#187; на тему попереднього тексту, тобто є свого роду парафразом на вірш Михайло Геревича.</strong></em></p>
<h5><span style="color: #800000;">Юрій Прокопенко</span></h5>
<h5 style="padding-left: 90px;"><em>Усе тобі </em></h5>
<p>Не маю я нічого, бо кохаю…<br />
Таке життя — усе, що мав — роздав,<br />
Лишилось тільки попивати каву,<br />
Дописувати те, що не сказав.</p>
<p>Зціпивши зуби проковтну зневіру,<br />
Розчарування з того, що не ти<br />
мені шепочеш: «Я — твоя, мій милий»<br />
Рядком лягаєш у мої вірші.</p>
<p>Ні таємниці твόї, ні обличчя —<br />
Не зберігав, не бачив, не втрачав,<br />
Облишив сум, і попри протиріччя,<br />
Свою любов тобі подарував.</p>
<p><strong>Персональні сторінки учасників віртуального квесту «Поетична вакцинація»: </strong></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/62312" target="_blank" rel="noopener">Наталія Бельченко</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/62317" target="_blank" rel="noopener">Ірина Береза</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/22073" target="_blank" rel="noopener">Ігор Касьяненко</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/62475" target="_blank" rel="noopener">Костянтин Миненков</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/?p=62315" target="_blank" rel="noopener">Юрій Прокопенко</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/21211" target="_blank" rel="noopener">Лев Скринник</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/62288" target="_blank" rel="noopener">Олена Шелкова</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/22880" target="_blank" rel="noopener">Сергій Шиш</a></p>
<p><strong>Читати подробиці про проект <a href="https://creativpodiya.com/posts/62396" target="_blank" rel="noopener">&#171;Поэтическая вакцинация&#187;</a></strong></p>
<h5><em>&#171;Людина &#8212; це якась вигадана іграшка бога. Цьому-то і треба слідувати; треба жити граючи&#187;. </em></h5>
<p><strong>Платон</strong></p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/62281/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>1</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Елена Дорофиевская (Єлена Дорофієвська). Стихотворения</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/62283</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/62283#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[редакция]]></dc:creator>
		<pubDate>Fri, 01 May 2020 09:21:39 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Литература]]></category>
		<category><![CDATA[Поэзия]]></category>
		<category><![CDATA[Елена Дорофиевская]]></category>
		<category><![CDATA[поэзия]]></category>
		<category><![CDATA[поэты]]></category>
		<category><![CDATA[стихи]]></category>
		<category><![CDATA[творчество]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=62283</guid>

					<description><![CDATA[У хаті синьо&#8230;  У хаті синьо. Носиться тепло з кутка в куток, як дід виходить в сіни. А у дворі вирує вітер сильний, пилюку вибиває з кволих тіней, і соняха розхитує стебло. У соняха&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Дорофиевская.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="alignright wp-image-62376" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Дорофиевская-150x150.jpg" alt="Елена Дорофиевская (Єлена Дорофієвська)" width="104" height="104" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Дорофиевская-150x150.jpg 150w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Дорофиевская-160x160.jpg 160w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Дорофиевская-320x320.jpg 320w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Дорофиевская-60x60.jpg 60w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Дорофиевская.jpg 208w" sizes="auto, (max-width: 104px) 100vw, 104px" /></a></p>
<h5><em>У хаті синьо&#8230; </em></h5>
<p>У хаті синьо.<br />
Носиться тепло<br />
з кутка в куток, як дід виходить в сіни.<br />
А у дворі вирує вітер сильний,<br />
пилюку вибиває з кволих тіней,<br />
і соняха розхитує стебло.<br />
У соняха зелена голова –<br />
ще не зацвів.<br />
А от у діда – сива.<br />
І просяться якісь такі слова…<br />
Та дід не знайде й видихне – овва…<br />
І, вже гучніше, вголос – буде злива.<br />
І знов мовчить, бо не знаходить слів.<br />
Він ще цвіте – він сорок років цвів<br />
таким сріблясто-тоскним, сніжно-білим&#8230;<br />
І світ здається діду зрозумілим<br />
і надприродним, як церковний спів.</p>
<p>&nbsp;</p>
<h5><em>Чад</em></h5>
<p>&#8230; и она говорит, любовь — вся, что есть — у неё в горсти:<br />
погляди, мол, горит ладонь вдоль по линии, до кости.<br />
Я невольно вдыхаю чад этих средневековых слов —<br />
как понятно они трещат, как несложен язык костров:<br />
осыпают меня золой, не читаются по губам,<br />
проступает обмана соль под порогом и по углам.<br />
Может, взломщик в моём дому так просил бы стакан воды.<br />
Чтобы выжить в сплошном дыму, я стараюсь не видеть дым.<br />
Долго споры веду с собой, только некуда отступить.<br />
Ревность — это глубинный взрыв с техзаданием: ослепить,<br />
с женским голосом — ласков, густ&#8230;<br />
И приходится верить ей —<br />
той, которая мёд из уст,<br />
той, что медной трубы рыжей.<br />
&#8230;я ведь помню: в моих лесах влажный мох и сосновый шум —<br />
разве можно собрать в кулак то, чем я отродясь дышу?<br />
У меня и рука цела, и почти расцвела весна&#8230;</p>
<p>.. но она отгрызает кисть и находит меня во снах.<br />
И когда побеждает страх, я решаю податься в ад, —<br />
как спокойно в её глазах два зелёных огня горят!..</p>
<p>&nbsp;</p>
<h5><em>Старые гардеробщицы </em></h5>
<p>Только самые старые гардеробщицы<br />
умеют красиво принимать и подавать пальто.<br />
Их взгляды — латунные крючки,<br />
цепляют избранных:<br />
мы узнали вас,<br />
причастных к таинству ритуала,<br />
пронумеровали, —<br />
не потеряйте жетон;<br />
воспитанники традиций<br />
редко встречаются в наше время,<br />
впрочем, это не наше время.<br />
Заслуженно надменные старые женщины<br />
приветственно улыбаются,<br />
передвигаются быстро, но без суеты,<br />
поскольку суета — от лукавого,<br />
а лукавый тщателен в мелочах:<br />
обрывает петельки,<br />
шелестит фантиками,<br />
велит чулкам чуть сползти<br />
и прячется в складочке под коленкой.<br />
Зрение гардеробщиц устроено замечательно —<br />
они могут рассмотреть в бинокль даже призраков сцены,<br />
поэтому суфлеры давно ушли из театров.<br />
Моветон, деточка, приходить в театр одной,<br />
в этом храме все ещё чтят приличия —<br />
мы верим, именно они<br />
берегут нас всех от распада.</p>
<p>&nbsp;</p>
<p>&nbsp;</p>
<h5><em>Мова жестів </em></h5>
<p>Все ще немає музики, все ще не…<br />
…Їй, що третину життя прожила очима, спустошене<br />
Небо, з якого пролився місяць і вихлюпнувся через край,<br />
За змістом і сенсом ясніше за слово із гирла висрібленого пера,<br />
Бо що то – читати, а як те слово звучить?</p>
<p>Цить.</p>
<p>…Натрусить луски дощової з отари хмар, —<br />
Лушпинчасто-волохатих химер безногих, —<br />
Травень, й мовчить у бузок. Вона<br />
Каже руками: «Я бачу усе і наскрізь, бо дивлюся очима бога,<br />
Бо ми одне одному – поводир, проповідник та провідник;<br />
Умовне і безумовне, прихисток і перехрестя…»<br />
Пальці снують у повітрі: «Дякую, боже, що й досі в мені не зник!»<br />
…І бог проростає у музику, музика — у словник<br />
жестів.</p>
<p>&nbsp;</p>
<h5><em>Лысогор *</em></h5>
<p>&#8230;Был сон — про сон,<br />
предшествующий мору:<br />
завербовался стежки поясок, —<br />
так низко гнутся вербы в эту пору.<br />
&#8230; прыплынь-прыплынь до бэрэжка! — **<br />
восток<br />
весь розовый,<br />
и розовый песок<br />
у Лысогора.</p>
<p>&#8230;&#8230;&#8230;&#8230;. в травах лица-камни:<br />
земля дрожит, ревёт со стариками,<br />
зажав их чётки в огненный кулак.<br />
И покотом: гулаг, гулаг, гулаг! —<br />
грядёт, гудит,<br />
испуганная птица<br />
летит в огонь.<br />
И тонут камни-лица.</p>
<p>Я сплю.</p>
<p>Я сплю —<br />
реке во мне не спится.<br />
И стариком является река мне,<br />
цепляясь рыхлой тенью за вьюнок.<br />
Я, рядом с ним —<br />
уже почти не Каин,<br />
ещё не бог.</p>
<p>В увядших хатах сточены углы,<br />
как рёбра, туго стянутые кожей.<br />
Их сдует смерть, как горсть печной золы.<br />
&#8230; прыплынь-прыплынь до бережка! —<br />
я тоже<br />
бессильно опираюсь на весло.<br />
Хохочет мышь, рождающая гору.</p>
<p>Я просыпаюсь, не отдавшись мору.<br />
Старик идёт по водам Лысогора,<br />
и небо густо житом поросло.</p>
<p>____<br />
*река в Черниговской области, Украина<br />
**слова из украинской народной сказки &#171;Івасик-Телесик&#187;</p>
<p>&nbsp;</p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/62283/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>В Сумах поэты нашли оригинальный способ борьбы с эпидемией гриппа (видео)</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/50559</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/50559#comments</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Максим Денисов]]></dc:creator>
		<pubDate>Sun, 07 Feb 2016 19:02:30 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Арт-креатив]]></category>
		<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[События]]></category>
		<category><![CDATA[Артём Соколов]]></category>
		<category><![CDATA[Виктория Калашникова]]></category>
		<category><![CDATA[Игорь Касьяненко]]></category>
		<category><![CDATA[культурные новости Украина]]></category>
		<category><![CDATA[Лев Скрынник]]></category>
		<category><![CDATA[новости]]></category>
		<category><![CDATA[поэты]]></category>
		<category><![CDATA[Сумы]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=50559</guid>

					<description><![CDATA[В связи с тем, что СМИ сообщают о превышении эпидемиологического порога по заболеваемости гриппом и по этой причине в школах даже объявлен карантин, многие сумчане без лишней необходимости стараются избегать посещения публичных мест. Однако&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<h2>В связи с тем, что СМИ сообщают о превышении эпидемиологического порога по заболеваемости гриппом и по этой причине в школах даже объявлен карантин, многие сумчане без лишней необходимости стараются избегать посещения публичных мест.</h2>
<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2016/02/поэты.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="alignleft wp-image-50560" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2016/02/поэты-300x225.jpg" alt="поэты" width="381" height="285" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2016/02/поэты-300x225.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2016/02/поэты-768x576.jpg 768w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2016/02/поэты.jpg 800w" sizes="auto, (max-width: 381px) 100vw, 381px" /></a>Однако культурная жизнь всё равно продолжается. Творческие люди организовывают выставки, концерты и литературные вечера, на которые зовут слушателей и зрителей.</p>
<p>Оригинальный способ решить сразу две проблемы – позвать любителей на угощение стихами  и в то же время обезопасить их от контакта с хищными вирусами, нашла группа сумских поэтов в составе: Артём Соколов, <a href="https://creativpodiya.com/posts/22597">Виктория Калашникова, </a>Игорь Касьяненко и <a href="https://creativpodiya.com/posts/698">Лев Скрынник</a>. Специально для любителей поэзии и вообще думающих и чувствующих людей, они сняли видеопрограмму под названием «Четыре монолога о любви, или Тайный полдень в библиотеке».</p>
<p>Из названия следует, что местом съёмки стала библиотека, а конкретно &#8212;  отдел искусств областной универсальной научной библиотеки, до недавнего времени носившей имя Н.К,Крупской.</p>
<p>Уютно расположившись перед камерой на фоне книжной полки – идеальной декорации для умного разговора, &#8212; четыре поэта представляют четыре взгляда на любовь, иллюстрируя разговор стихами и песнями.</p>
<p><strong>Ранее мы писали:  <a href="https://creativpodiya.com/posts/50450">Сумские авторы создали видеопроект, посвященный всем творческим людям мира</a></strong></p>
<p>Зрители в этом момент, по задумке авторов, располагаются дома в уютных креслах с чашечкой чая или кофе, в тиши, комфорте, тепле и безопасности, иными словами, &#8212; в идеальных условиях для восприятия творческого взгляда на мир.</p>
<p>Программа, длящаяся примерно 42 минуты, по ощущениям пролетает очень быстро, так как в ходе её всё время сменяются лица, мысли, образы и точки зрения на вопрос, мимо которого никто из людей не проходил. В принципе, любовь – главная тема любой нормальной человеческой жизни, ведь все наши действия: материальные, социальные и прочие, выходящие за рамки насущных потребностей организма, – они ради жизненного успеха, проявлением которого является любовь окружающих.</p>
<p>Программа посвящена не только теме любви, но и наступающему по восточному календарю 8-го февраля году <a href="https://creativpodiya.com/posts/49288">красной <strong>Огненной Обезьяны. </strong></a>Поэтому в каждом монологе обязательно будет что-нибудь про обезьянку – и, поверьте, эти истории достойны отдельного внимания</p>
<p>К слову, автор видео Дмитрий Симонов пришёл на съёмку, пару недель до этого чувствуя себя нездоровым  Но, послушав монологи поэтов и проникнувшись темой, он буквально со следующего дня стабильно пошёл на поправку. Вот она сила любви, помноженная на целебность поэзии!</p>
<p>Будьте здоровы! Любви вам! С Новым годом и плодотворного времяпрепровождения!</p>
<p><iframe loading="lazy" src="https://www.youtube.com/embed/AKRuFSVwdSc" width="560" height="315" frameborder="0" allowfullscreen="allowfullscreen"></iframe></p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/50559/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>2</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>В Одессе взорвали квартиру известного поэта-патриота</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/35911</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/35911#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Максим Денисов]]></dc:creator>
		<pubDate>Thu, 12 Feb 2015 08:00:19 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[События]]></category>
		<category><![CDATA[Борис Херсонский]]></category>
		<category><![CDATA[взрыв]]></category>
		<category><![CDATA[новости]]></category>
		<category><![CDATA[поэты]]></category>
		<category><![CDATA[теракт]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=35911</guid>

					<description><![CDATA[Вечером 10 февраля в Одессе произошел взрыв на лестничной площадке по адресу Коблевская, 42. Разрушены помещения находящихся там хостела и квартиры одесского поэта, психолога и психиатра Бориса Херсонского. Пострадавших нет, но у помещений выбиты&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p><strong>Вечером 10 февраля в <a title="Руководитель одесского оркестра вошёл в тридцатку самых профессиональных музыкантов мира" href="https://creativpodiya.com/?p=35273">Одессе</a> произошел взрыв на лестничной площадке по адресу Коблевская, 42. Разрушены помещения находящихся там хостела и квартиры одесского поэта, психолога и психиатра Бориса Херсонского.</strong></p>
<p>Пострадавших нет, но у помещений выбиты двери и окна, отлетела штукатурка и проломлен пол. В данной квартире Борис давно уже не проживает, хотя прописан. Взрыв квалифицирован как <a title="Кому нужны жертвоприношения в Украине?" href="https://creativpodiya.com/?p=35668">теракт.</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/взрыв-в-квартире.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="size-medium wp-image-35914 alignright" alt="взрыв в квартире" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/взрыв-в-квартире-225x300.jpg" width="225" height="300" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/взрыв-в-квартире-225x300.jpg 225w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/взрыв-в-квартире.jpg 525w" sizes="auto, (max-width: 225px) 100vw, 225px" /></a><strong>Вот что написал поэт на своей страничке в Facebook</strong>: «Вчера вечером на третьем этаже дома по ул. Коблевской 42 прогремел мощный взрыв, слава Богу, как и все последние взрывы в Одессе, не унесший жизней, но причинивший значительный материальный ущерб.<br />
Его цель была &#8212; не убить, но &#8212; запугать.<br />
Напротив хостела находится квартира, где я жил долгие годы и до сих пор прописан. Тем, кто знают меня и кто в курсе обстоятельств моей жизни, конечно, известно, что я по этому адресу фактически не проживаю. Но те, кому был нужен мой адрес в справочном бюро или, что вероятнее &#8212; в интернете получат (получили) именно этот адрес.</p>
<p>В последние месяцы я много и четко высказывал свою позицию. Я получил немало угроз &#8212; самая популярная &#8212; повесить меня на центральной площади Одессы (варьировались части тела, за которые меня нужно повесить) Я дал множество интервью. Последнее подобное интервью было опубликовано в день, когда прогремел взрыв. По иронии судьбы (если только это можно назвать иронией) в интервью речь шла и о взрывах в Одессе, где я еще раз повторил, что цель этих актов &#8212; устрашение и дестабилизация обстановки в Одессе. Мне задали вопрос, что я буду делать, если в городе события развернутся по донецкому сценарию.</p>
<p>Я ответил, что мы возьмем котов под мышку и уедем, жить при путинском режиме мы не захотим и не сможем. В этом было много серьезного &#8212; особенно в отношении котов.</p>
<p>Взрыв, в значительной степени разрушивший квартиру, был своеобразным дополнением к моим размышлениям.</p>
<p>Я рад, что мои дети Миша и Юля и внуки- Соня, Ксюша и Роберт, в силу разных обстоятельств, были далеко от места происшествия. Удар приняла на себя моя бывшая жена Татьяна, которой я выражаю сочувствие &#8212; она такого потрясения явно не заслужила.</p>
<p>Эйнштейн говорил, что когда собирали разбитые скрижали Завета, один осколок был потерян. На нем была написана одиннадцатая заповедь &#8212; не бойся!</p>
<p>Мужайся и да крепится сердце твое (пс. 26.14)</p>
<p>И вот &#8212; цитата из интервью: &#8212; А насколько появившийся страх ощущается на бытовом уровне?</p>
<p>&#8212; Я, например, не боюсь, а вот Люда тревожится. Просто у меня это личное качество – испытывать тревогу &#8212; немножко атрофировано: всю жизнь совершал рискованные вещи.»</p>
<p>&#8230;&#8230;&#8230;&#8230;&#8230;&#8230;&#8230;&#8230;&#8230;&#8230;&#8230;&#8230;&#8230;&#8230;&#8230;&#8230;&#8230;&#8230;&#8230;&#8230;</p>
<p>взрывы норма жизни с ними сживаясь ты<br />
перестаешь замечать человек что тебе кранты<br />
ходят по парку парою подрывник и сапер<br />
шепчут друг другу на ухо интересно о чем разговор</p>
<p>понятно о смысле действий где лопата там и подкоп,<br />
где заговор там и подвох, где подлость там и подлог<br />
у бабушки на огороде вырос честный укроп<br />
где тетушка там бузина где Бог там и порог</p>
<p>понятно о смысле смерти негаданной как обвал<br />
понятно о водке чтоб смертный об утратах не горевал<br />
где ума палата там в палате строгий надзор<br />
где усики черным квадратом там волосы на пробор</p>
<p>ходят парою по аллее сапер и друг подрывник<br />
ангел губитель с облака с нежностью смотрит на них<br />
мы подневольные птицы пора брат давно пора<br />
сияет черное солнце осколочная дыра</p>
<p>Борис Херсонский</p>
<p>&nbsp;</p>
<p>&nbsp;</p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/35911/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Визитная  карточка: Ольга Бражник</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/176</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/176#comments</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[редакция]]></dc:creator>
		<pubDate>Mon, 28 Oct 2013 20:30:17 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Досье]]></category>
		<category><![CDATA[Поэты]]></category>
		<category><![CDATA[Ольга Бражник]]></category>
		<category><![CDATA[поэты]]></category>
		<category><![CDATA[стихи]]></category>
		<category><![CDATA[фестиваль авторской песни Булат.]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=176</guid>

					<description><![CDATA[ Поэт.Организатор и соорганизатор различных творческих мероприятий.    Лауреат XXV юбилейного международного фестиваля авторской песни и песенной  поэзии «Булат» в номинации «Поэт». Лауреат Первого Сумского  фестиваля молодёжной украинской поэзии «Мы-Сумы»   &#160;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<div id="attachment_185" style="width: 249px" class="wp-caption alignleft"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/62588_369887156454298_776313426_n.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-185" class="size-medium wp-image-185 " alt="62588_369887156454298_776313426_n" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/62588_369887156454298_776313426_n-239x300.jpg" width="239" height="300" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/62588_369887156454298_776313426_n-239x300.jpg 239w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/62588_369887156454298_776313426_n.jpg 600w" sizes="auto, (max-width: 239px) 100vw, 239px" /></a><p id="caption-attachment-185" class="wp-caption-text">Ольга Бражник</p></div>
<p class="MsoNormal" style="text-align: left;"> Поэт.Организатор и соорганизатор<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>различных творческих мероприятий.<span style="mso-spacerun: yes;">    </span>Лауреат <span lang="EN-US" style="mso-ansi-language: EN-US;">XXV</span> юбилейного международного фестиваля<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>авторской песни и песенной<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>поэзии <a title="Визитная карточка:  Фестиваль авторской песни «Булат»" href="https://creativpodiya.com/?p=1320">«Булат»</a> в номинации «Поэт». Лауреат Первого Сумского<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>фестиваля молодёжной<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>украинской поэзии «Мы-Сумы»<span style="mso-spacerun: yes;">  </span><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"></b></p>
<p>&nbsp;</p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/176/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>7</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Визитная карточка: Літературна студія «Джерела» (місто Конотоп Сумської області)</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/804</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/804#comments</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[редакция]]></dc:creator>
		<pubDate>Tue, 23 Jul 2013 22:02:45 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Літературна студія «Джерела»]]></category>
		<category><![CDATA[Джерела]]></category>
		<category><![CDATA[Ирина Козлова]]></category>
		<category><![CDATA[поэты]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=804</guid>

					<description><![CDATA[Дата створення: 12 жовтня 1982 року під назвою «Конотопські джерела». Засновник: Іван Корнющенко, головний редактор конотопської міськрайонної газети «Радянський прапор» (нині – «Конотопський край»), член НСЖУ та НСПУ. Керівник: Ірина Козлова (з 1993 року)&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<div id="attachment_827" style="width: 310px" class="wp-caption alignleft"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/x_77a4108c.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-827" class="size-medium wp-image-827 " alt="x_77a4108c" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/x_77a4108c-300x225.jpg" width="300" height="225" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/x_77a4108c-300x225.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/x_77a4108c.jpg 604w" sizes="auto, (max-width: 300px) 100vw, 300px" /></a><p id="caption-attachment-827" class="wp-caption-text">Презентація обласного молодіжного альманаху &#171;Орфей&#187; у літературній студії &#171;Джерела&#187; (2012 рік)</p></div>
<p style="text-align: justify;">Дата створення: 12 жовтня 1982 року під назвою «Конотопські джерела».<br />
Засновник: Іван Корнющенко, головний редактор конотопської міськрайонної газети «Радянський прапор» (нині – «Конотопський край»), член НСЖУ та НСПУ.<br />
Керівник: <a title="Ирина Козлова. Скифы, куклы и стихи." href="https://creativpodiya.com/?p=765">Ірина Козлова</a> (з 1993 року)<br />
Місія: створюємо умови для творчого спілкування самодіяльних літераторів міста Конотопа, їхнього творчого зростання. Проводимо літературні зустрічі, поетичні читання, презентації, беремо участь у різноманітних літературно-мистецьких заходах.</p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/804/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>1</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Визитная карточка:  Виктор Сыроватский</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/1270</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/1270#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[редакция]]></dc:creator>
		<pubDate>Mon, 01 Jul 2013 12:12:26 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Виктор Сыроватский]]></category>
		<category><![CDATA[Досье]]></category>
		<category><![CDATA[Поэты]]></category>
		<category><![CDATA[La Chanson]]></category>
		<category><![CDATA[авторская песня]]></category>
		<category><![CDATA[поэты]]></category>
		<category><![CDATA[Сумы творчество]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=1270</guid>

					<description><![CDATA[                    Поэт.  Автор песен. Основатель  и руководитель театра поэтической песни  &#171;La Chanson&#187;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p class="MsoNormal" style="margin-left: 19.5pt; text-indent: -18pt; text-align: justify;"><span lang="UK" style="font-size: 14.0pt; mso-ansi-language: UK;"><span style="mso-list: Ignore;"><span style="font: 7.0pt 'Times New Roman';">          <a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/zcQcFqh6Fkk.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="size-medium wp-image-1271 alignleft" title="zcQcFqh6Fkk" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/zcQcFqh6Fkk-229x300.jpg" alt="zcQcFqh6Fkk" width="229" height="300" /></a></span></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="margin-left: 19.5pt; text-indent: -18pt; text-align: left;">         Поэт.  Автор песен. Основатель  и руководитель театра поэтической песни  <a title="Визитная карточка: Шансон (La shanson)" href="https://creativpodiya.com/?p=821">&#171;La Chanson&#187;</a></p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/1270/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Визитная карточка: Павел Кричевский</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/1675</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/1675#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[редакция]]></dc:creator>
		<pubDate>Thu, 30 May 2013 19:59:10 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Досье]]></category>
		<category><![CDATA[Павел Кричевский]]></category>
		<category><![CDATA[поэты]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=1675</guid>

					<description><![CDATA[Павел Кричевский. Поэт.  Переводчик. Лектор, чья тематика (сфера интересов) простирается от возникновения и развития Вселенной до &#171;пешеходных прогулок&#187; по Древнему Риму. Почетный работник образования Российской Федерации. На протяжении многих лет преподавал в Академии постдипломного&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p class="MsoNormal" style="text-align: justify;"><span class="xfm1933825534"><span style="font-size: 12.0pt; line-height: 115%;"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/23042013169.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="size-medium wp-image-1676 alignleft" alt="23042013169" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/23042013169-300x225.jpg" width="300" height="225" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/23042013169-300x225.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/23042013169-768x576.jpg 768w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/23042013169.jpg 800w" sizes="auto, (max-width: 300px) 100vw, 300px" /></a></span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: left;"><span class="xfm1933825534"><a title="Павел Кричевский.  Это моя свобода." href="https://creativpodiya.com/?p=1662">Павел Кричевский.</a> Поэт.<span> <span style="mso-spacerun: yes;"> </span></span>Переводчик. Лектор, чья тематика (сфера интересов) простирается от возникновения и развития Вселенной до &#171;пешеходных прогулок&#187; по Древнему Риму. Почетный работник образования Российской Федерации. На протяжении многих лет преподавал в Академии постдипломного образования в Москве. Победитель национальных и международных конкурсов среди преподавателей английского языка, подготовивший более 70 обладателей международный сертификатов Кембриджского университета. Автор нескольких гуманитарных курсов.</span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: left;"><span class="xfm1933825534"><span><span><span style="mso-spacerun: yes;"> </span></span>Родился в городе Ромны, Сумской области. Выпускник СГПИ (тогда)<span> <span style="mso-spacerun: yes;"> </span></span>им.А.С, Макаренко, учился<span> <span style="mso-spacerun: yes;"> </span></span>на журфаке КДУ. Сейчас живёт и работает в городе<span> <span style="mso-spacerun: yes;"> </span></span>Серпухове<span> <span style="mso-spacerun: yes;"> </span></span>Московской области</span></span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify;"><span style="font-size: 14.0pt;"> </span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify;"><span class="xfm1933825534"><span style="font-size: 12.0pt; line-height: 115%;"> </span></span></p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/1675/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Клуб поэтического самоубийства имени принца Флоризеля</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/596</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/596#comments</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Игорь Касьяненко]]></dc:creator>
		<pubDate>Mon, 06 May 2013 08:31:42 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Агентство творческих событий]]></category>
		<category><![CDATA[поэты]]></category>
		<category><![CDATA[поэты Сумы]]></category>
		<category><![CDATA[стихи]]></category>
		<category><![CDATA[шоу]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=596</guid>

					<description><![CDATA[Клуб был основан:  Игорем Касьяненко, Львом Скрынником и Сергеем Пятаченко.   Его членами стали лучшие поэты Сумщины. Собственно это было единственное требование к  претендентам на вступление в Клуб &#8212;  считать себя одним из лучших. Ну,&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/y_c770f284.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="size-medium wp-image-598 alignleft" title="y_c770f284" alt="y_c770f284" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/y_c770f284-300x225.jpg" width="300" height="225" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/y_c770f284-300x225.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/y_c770f284.jpg 768w" sizes="auto, (max-width: 300px) 100vw, 300px" /></a>Клуб был основан:  <a title="Визитная карточка: Игорь Касьяненко" href="https://creativpodiya.com/?p=71">Игорем Касьяненко</a>, <a title="Лев  Скрынник.  Простая формула успеха." href="https://creativpodiya.com/?p=698">Львом Скрыннико</a>м и Сергеем Пятаченко.   Его членами стали лучшие поэты Сумщины. Собственно это было единственное требование к  претендентам на вступление в Клуб &#8212;  считать себя одним из лучших. Ну,  хотя бы в перспективе…</p>
<p>Первые два заседания  проходили в  одном из самых поэтичных залов города Сумы – зимнем саду гимназии Просперитас. Перед каждым заседанием участники сдавали  символический вступительный взнос,  из которого  формировался джек-пот.  Затем поэты тянули  карту, которая определяла порядок  их выступления.  Тот, кому достался туз пик,  выходил на сцену последним и становился  перед  выбором:  забрать деньги, но лишится права читать стихи,  или наоборот.  Разумеется, забравший деньги совершил бы  поэтическое самоубийство,  убивая в себе поэта собственной меркантильностью. И,  напротив, отказываясь от денег, которые добавляются  к джек-поту  следующей игры, автор   становился бессмертным поэтом.</p>
<p>Победителями первых двух игр стали  Дарья Сапун и Юлия Левковская, которые выбрав  поэтическое бессмертие, отказались от денег.  Таким образом, стало ясно,  что выбор  очевиден и следующие победители  денег тоже не возьмут. Тогда было решено провести  заключительное заседание Клуба, на котором   победитель был обязан забрать джек–пот.</p>
<div id="attachment_597" style="width: 310px" class="wp-caption alignleft"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/x_4da49f68.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-597" class="size-medium wp-image-597  " title="x_4da49f68" alt="x_4da49f68" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/x_4da49f68-300x223.jpg" width="300" height="223" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/x_4da49f68-300x223.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/x_4da49f68.jpg 460w" sizes="auto, (max-width: 300px) 100vw, 300px" /></a><p id="caption-attachment-597" class="wp-caption-text">Мантихора &#8212; &#171;Король поэтов&#187;</p></div>
<p>Действо прошло в  муниципальной галерее СМУГА  в Международный  день поэзии.  Победителем на этот раз стала Нина Лымарь, которая была вынуждена взять деньги.  А заодно (раз с принцем вопрос закрылся), решено было выбрать и сумского Короля поэзии. Им, после  нескольких туров голосования, была избрана  Ирина Михно, известная также  в поэтических кругах, как Мантихора.  В общем,  все победительницы  оказались дамами, несмотря на то, что в событии принимало участие достаточно много представителей сильного  пола.</p>
<p>Однако  всё эти  детали и условности  по  большому  счёту,  не имели бы никакого значения, если бы походу всего действа не звучали стихи. Они,  собственно, и царили.  В их звучании и заключалась  главная и единственная цель   всех вышеописанных  событий.</p>
<p>Источник: <a href="https://creativpodiya.com/">медиа портал АТС creativpodiya.com</a></p>
<p>&nbsp;</p>
<p>&nbsp;</p>
<p>&nbsp;</p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/596/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>1</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Как музы выбирали себе любимцев</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/164</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/164#comments</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Игорь Касьяненко]]></dc:creator>
		<pubDate>Thu, 02 May 2013 08:20:37 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Агентство творческих событий]]></category>
		<category><![CDATA[поэты]]></category>
		<category><![CDATA[стихи]]></category>
		<category><![CDATA[фестиваль авторской песни Булат.]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=164</guid>

					<description><![CDATA[«Ещё такой не создан вуз, где учат на любимцев муз» Парнасская народная мудрость История началась с разговора за чашкой кофе с Игорем Добровольским, Президентом сумского международного фестиваля авторской песни «Булат». В ходе разговора я&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<div id="attachment_165" style="width: 310px" class="wp-caption alignleft"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/892712_318899858237755_1504429743_o.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-165" class="size-medium wp-image-165 " alt="892712_318899858237755_1504429743_o" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/892712_318899858237755_1504429743_o-300x200.jpg" width="300" height="200" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/892712_318899858237755_1504429743_o-300x200.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/892712_318899858237755_1504429743_o-768x512.jpg 768w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/892712_318899858237755_1504429743_o.jpg 1000w" sizes="auto, (max-width: 300px) 100vw, 300px" /></a><p id="caption-attachment-165" class="wp-caption-text">Любимцы муз в полном составе. Фото: Владимир Семерня</p></div>
<p style="text-align: left;">«Ещё такой не создан вуз, где учат на любимцев муз»</p>
<p style="text-align: left;">Парнасская народная мудрость</p>
<p style="text-align: left;">История началась с разговора за чашкой кофе с <a title="Визитная карточка: Игорь Добровольский" href="https://creativpodiya.com/?p=1052">Игорем Добровольским,</a> Президентом сумского международного фестиваля авторской песни<a title="Визитная карточка:  Фестиваль авторской песни «Булат»" href="https://creativpodiya.com/?p=1320"> «Булат».</a> В ходе разговора я начал жаловаться, что, мол, поэтам на фестивале авторской песни уделяется мало внимания. На что Игорь Владимирович резонно ответил: так давайте уделим больше! Предлагайте, мы поддержим всё!</p>
<p style="text-align: left;">Так появилась на свет идея конкурса-мистификации «Любимцы муз». И вот тут я позволю себе лёгкое отступление от генеральной линии изложения.  Известно (не знаю, как всем, но мне точно известно), что дуализм «автор-муза» &#8212; это одно из основополагающих свойств любого произведения искусства. Именно благосклонность музы позволяет (или не позволяет) автору создать шедевр. Наши предки это понимали и ещё до начала позапрошлого столетия пропагандировали такое разделение творческого труда, при котором создавать стихи или музыку должен только мужчина, а вдохновлять создателя и давать оценку созданному &#8212; прерогатива исключительно прекрасных дам. Потом это как-то всё перепуталось, мужики начали постепенно сдавать позиции по всем фронтам, и дамам пришлось частично разделиться на муз и авторов. Дальнее движение в глубину проблемы обязательно бы привело нас к вопросам о половой принадлежности музы поэта-леди и возможности однополых творческих союзов. Однако лично я являюсь приверженцем классического взгляда на вещи, считаю музу красивой женщиной, со всеми следующими отсюда достоинствами и недостатками. В частности, можно смело утверждать, что музы – девушки ветреные и никто не знает того, как наверняка заслужить их благосклонность.</p>
<p style="text-align: left;">Ну а теперь непосредственно к событию. В конкурсе приняли участие 16 поэтов. Осмелюсь перечислить. <a title="Визитная карточка:  Ирина Козлова" href="https://creativpodiya.com/?p=780">Ирина Козлова (Конотоп</a>), Андрей Катрич (Ахтырка), Виктория Калашникова (Сумы), Анна Кириленко (Сумы), Игорь Шелепов (Севастополь), Мантихора (Сумы), Павел Якубовский (Сумы), Сергей Латышев (Сумы), Ольга Бражник (Белополье), <a title="Процесс или шоу одного стихотворения" href="https://creativpodiya.com/?p=381">Лев Скрынник </a>( Сумы), Игорь Касьяненко (Сумы), Ирина Легонькова (Харьков), Валерий Акулинин ( Киев), Валентина Захабура (Киев), Мила Скорнякова ( Минск), Сергей Шпилевский (Минск). Ну, в общем, такой международный получился конкурс.</p>
<p style="text-align: left;">Не буду останавливаться на описании самого действа. Всё прошло согласно регламенту. Сыграли все три вида фишек: Эвтерпы, Мельпомены и Версибаксии. В результате у нас даже образовался лёгкий подарочный капитал, который достался победителям, а ими, теми, к кому в этот день особо благоволили музы, в этот день стали: Игорь Шелепов &#8212; автор лучшего стихотворения и соответственно обладатель звания «Любимец Эвтерпы» и Валентина Захабура, лучший декламатор стихов и, как результат, обладательница звания «Любимец Мельпомены». Разумеется, не могли остаться в стороне и те, кто помогал «любимцам» завоевать признание муз. Они получили соответственно звания: «Вице-любимец Мельпомены» и «Вице-любимец Эвтерпы». Первым стал автор поэтического текста, принесшего победу Любимице Мельпомены – Валерий Акулинин. Так что, если вам нужен хит – по части текста обращайтесь к нему. А так замечательно прочитал стихи Игоря Шелепова, что они покорили сердце Эвтерпы, никто иной, как скромный автор этих строк.</p>
<p style="text-align: left;">Впрочем, в это мире нет ничего более постоянного, чем переменчивость удачи, и у всех участников, а также у тех, кто по каким-то причинам остался в стороне от события имеются все шансы стать любимцем муз в следующем году. К слову, по имеющимся у нас сведениям, количество муз поддерживающих наш конкурс на следующий год тоже вырастет. И я понимаю муз. Это же так здорово иметь возможность выбирать себе любимца….</p>
<p style="text-align: left;">PS А самым последним, решающим и, так сказать, окончательно добивающим аргументом в пользу высказанного выше предположения о ветрености и переменчивости муз стало известие о том, что ещё две участницы нашего события, буквально на следующий день стали соответственно: <a title="Ольга Бражник. Поэт и лауреат." href="https://creativpodiya.com/?p=192">Ольга Бражник</a> – лауреатом 25 международного фестиваля авторской песни»Булат» в номинации «Поэт» и Ирина Михно, она же Мантихора, – дипломантом в этой же номинации.</p>
<p>Фотоотчёт с вечера можно посмотреть здесь <!--noindex--> <a href="https://vk.com/club52031831&quot;" rel="nofollow"> больше фото </a> <!--/noindex--></p>
<p>Источник: <a href="https://creativpodiya.com/">медиа портал АТС creativpodiya.com</a></p>
<p>&nbsp;</p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/164/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>1</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Визитная карточка: Андрей Поляков</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/867</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/867#comments</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[редакция]]></dc:creator>
		<pubDate>Wed, 06 Mar 2013 07:09:33 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Андрей Поляков]]></category>
		<category><![CDATA[Досье]]></category>
		<category><![CDATA[Поэты]]></category>
		<category><![CDATA[поэзия Сумы]]></category>
		<category><![CDATA[поэты]]></category>
		<category><![CDATA[стихи]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=867</guid>

					<description><![CDATA[Поляков Андрей Андреевич – Поэт. Журналист. Руководитель литературной студии «Лит-ра.сом», автор и продюсер проекта &#171;Сумщина творческая. Культура и искусство&#187;, член Национального Союза писателей Украины. Автор шести поэтических книг. Лауреат национальной литературной премии им. Николая&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/sb_72iHEkQ.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="size-medium wp-image-868 alignleft" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/sb_72iHEkQ-209x300.jpg" alt="_sb_72iHEkQ" width="209" height="300" /> </a>Поляков Андрей Андреевич – Поэт. Журналист. Руководитель литературной студии «Лит-ра.сом», автор и продюсер проекта &#171;Сумщина творческая. Культура и искусство&#187;, член Национального Союза писателей Украины.</p>
<p>Автор шести поэтических книг. Лауреат национальной литературной премии им. Николая Ушакова, лауреат Всеукраинского литературного конкурса 2005 года, для авторов, пишущих на русском языке.</p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/867/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>2</slash:comments>
		
		
			</item>
	</channel>
</rss>
