<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?><rss version="2.0"
	xmlns:content="http://purl.org/rss/1.0/modules/content/"
	xmlns:wfw="http://wellformedweb.org/CommentAPI/"
	xmlns:dc="http://purl.org/dc/elements/1.1/"
	xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom"
	xmlns:sy="http://purl.org/rss/1.0/modules/syndication/"
	xmlns:slash="http://purl.org/rss/1.0/modules/slash/"
	>

<channel>
	<title>Леся Украинка &#8212; Агентство творческих событий</title>
	<atom:link href="https://creativpodiya.com/posts/tag/lesya-ukrainka/feed" rel="self" type="application/rss+xml" />
	<link>https://creativpodiya.com</link>
	<description>Медиа портал</description>
	<lastBuildDate>Thu, 07 May 2026 04:33:24 +0000</lastBuildDate>
	<language>ru-RU</language>
	<sy:updatePeriod>
	hourly	</sy:updatePeriod>
	<sy:updateFrequency>
	1	</sy:updateFrequency>
	<generator>https://wordpress.org/?v=6.9.4</generator>

<image>
	<url>https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2016/12/cropped-новый-АТС1-квадрат-для-интернета-150x150.png</url>
	<title>Леся Украинка &#8212; Агентство творческих событий</title>
	<link>https://creativpodiya.com</link>
	<width>32</width>
	<height>32</height>
</image> 
	<item>
		<title>Лариса, что в имени твоём?</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/67698</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/67698#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Максим Денисов]]></dc:creator>
		<pubDate>Thu, 07 May 2026 04:33:23 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Литература]]></category>
		<category><![CDATA[Общество]]></category>
		<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[События]]></category>
		<category><![CDATA[Факты]]></category>
		<category><![CDATA[значение имени]]></category>
		<category><![CDATA[имя Лариса]]></category>
		<category><![CDATA[Лара Абдаллат]]></category>
		<category><![CDATA[Лара Фабиан]]></category>
		<category><![CDATA[Лариса Антипова]]></category>
		<category><![CDATA[Лариса Висленева]]></category>
		<category><![CDATA[Лариса Готфская]]></category>
		<category><![CDATA[Лариса Огудалова]]></category>
		<category><![CDATA[Леся Украинка]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=67698</guid>

					<description><![CDATA[Точно установить смысл имени Лариса невозможно. Одни связывают его с античной Грецией, другие – с Древним Римом. Эллада Лариссой (Λάρισσα) звали одну из внучек Посейдона, известную также под прозвищем «фессалийская нимфа». По другим источникам,&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<h2>Точно установить смысл имени Лариса невозможно. Одни связывают его с античной Грецией, другие – с Древним Римом.</h2>
<p><strong>Эллада</strong></p>
<p>Лариссой (Λάρισσα) звали одну из внучек Посейдона, известную также под прозвищем «фессалийская нимфа». По другим источникам, Ларисса была матерью сыновей Посейдона &#8212; Ахея, Фтия и Пеласга. Согласно легенде, Ларисса однажды, играя с мячом, упала в воду и утонула.</p>
<p>Впрочем, это событие можно было трактовать как бегство к возлюбленному царю подводного мира. Или на деревню к дедушке.</p>
<p>На месте исчезновения Лариссы был возведен город, названный её именем. В Древней Греции и даже в Азии было несколько городов с именем Ларисса. Возможно, нимфа не однажды и ни с одного места отправлялась на свидание к любимому/дедушке.</p>
<p>Сегодня наиболее известен доныне существующий центр региона Фессалия – поэтому и нимфа фессалийская. Пишется, он, кстати, уже через одну эс – Лариса (Λάρισα).</p>
<p>Кроме эллинской, есть ещё и древнеримская трактовка.</p>
<p><strong>Древний Рим и наши дни</strong></p>
<p>Одна из главных и самых популярных древнеримских версий состоит в том, что имя Лариса происходит от латинского слова larum, обозначающего «чайка». Хотя тут тоже не всё так однозначно.  В английском есть слово <span class="kgnlhe FwR7Pc" dir="ltr" tabindex="0" role="button" data-term-type="tl" data-sl="en" data-tl="ru">lark, что переводится &#171;жаворонок&#187;. Так что ещё точно неизвестно, какая она на самом деле птичка, эта наша загадочная Лариса. Тем более, что дополнительными смыслами слова lark являются шутка, проказа, забава и веселье.</span></p>
<p>Еще одна гипотеза предполагает, что название имени дало слово «laris», что можно толковать как «дух-хранитель». К слову, у римлян были божества лары (<em>lares</em>) – хранители домашнего крова и семейных, а также общинных ценностей.</p>
<div id="attachment_67708" style="width: 420px" class="wp-caption aligncenter"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2022/05/3154495.jpg"><img fetchpriority="high" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-67708" class="wp-image-67708 " title="Лары - древнеримские божества" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2022/05/3154495-300x271.jpg" alt="Лары - древнеримские божества" width="410" height="370" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2022/05/3154495-300x271.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2022/05/3154495.jpg 332w" sizes="(max-width: 410px) 100vw, 410px" /></a><p id="caption-attachment-67708" class="wp-caption-text">Лары &#8212; древнеримские божества</p></div>
<p>Автор книги &#171;Влияние имени на жизнь человека&#187; Пьер Руже, уже в современности, расшифровывал имя Лариса как &#171;та, кто приносит звёзды&#187;.</p>
<p><strong>Лариса и литература  </strong></p>
<p>Хотя Лариса &#8212; имя исключительно женское, но истории известны: испанский поэт <a href="https://creativpodiya.com/posts/63844" target="_blank" rel="noopener">Федерико Гарсиа Лорка</a>, писатель из Эквадора Хоакин Гальегос Лара, боливийский писатель Хесус Лара Лара и поэтесса Алда Лара из Анголы. Ну и сказав о поэзии, невозможно не вспомнить самую воспетую (точнее, одну из двух самых) возлюбленную средневековья &#8212; Лауру де Нов – музу <a href="https://creativpodiya.com/posts/22355" target="_blank" rel="noopener">Петрарки.</a></p>
<p>В истории русской литературы в числе первых появилась Лариса Дмитриевна Огудалова – бесприданница из одноименной драмы Александра Островского. Это 1878 год. И ещё одна красавица &#8212; Лариса Платоновна Висленева, но уже собственница дома из романа Лескова «На ножах». Год публикации 1871.</p>
<div id="attachment_67709" style="width: 593px" class="wp-caption aligncenter"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2022/05/lara.jpg"><img decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-67709" class="wp-image-67709 " title="Лариса Огудалова. Бесприданница" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2022/05/lara-300x152.jpg" alt="Лариса Огудалова. Бесприданница" width="583" height="295" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2022/05/lara-300x152.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2022/05/lara.jpg 593w" sizes="(max-width: 583px) 100vw, 583px" /></a><p id="caption-attachment-67709" class="wp-caption-text">&#171;Так не доставайся же ты никому&#187; Цитата из пьесы «Бесприданница» русского драматурга А.Н. Островского</p></div>
<p>И наконец &#8212; Лариса Федоровна Антипова (до замужества &#8212; Гишар). Одна из главных героинь романа Бориса Пастернака <a href="https://creativpodiya.com/posts/7382" target="_blank" rel="noopener">«Доктор Живаго»</a>, опубликованного в 1955 году. За этот роман писателю была присвоена Нобелевская премия. Но под давлением «советской общественности» Пастернак был вынужден отказаться от почётной награды. После чего вскоре заболел и умер. Считается, что прототипом Лары послужила последняя любовь Пастернака Ольга Ивинская.</p>
<p>Исследователи также полагают, что «Доктор Живаго» является романом-палимпсестом, то есть текстом, написанным как бы поверх других текстов. В частности, в романе находят параллели с «Войной и миром» Толстого. Имя главной героини &#8212; Лара, также выбрано не случайно и является аллюзией на Ларису Огудалову (&#171;Бесприданница&#187;), биографические переклички с которой легко прослеживаются в жизни Лары Антиповой. <strong>   </strong></p>
<p><strong>Лор – это не Лариса</strong></p>
<p>На всякий случай, в порядке разрядки улыбнёмся и уточним, что хотя Лора (как и Лара) тоже считается одной из форм имени Лариса, но ЛОР или отоларинголог – это врач, который лечит заболевания уха, горла и носа. Само слово представляет собой аббревиатуру, образованную  от латинских слов: Larynx (гортань) Otos (ухо) и Rhinos (нос).</p>
<p><strong>Ларра Горького</strong></p>
<p>Мы уже говорили, что истории неизвестны мужчины с именем Лариса. Зато имя Лара, точнее Ларра носит один из персонажей рассказа Максима Горького &#171;Старуха Изергиль&#187;, написанного в 1894 году. Ларра был сыном гордого горного орла и земной красавицы. Увы, наследственность оказалась дурной. Самовлюбленный Ларра сильно обидел племя людей, за что был, говоря современным языком, подвергнут санкциям. То есть с ним просто перестали общаться. И он захотел умереть. Но смерть тоже отказалась иметь с ним дело. С тех пор одичавший и истосковавшийся Ларра ходит за людьми и мучается от одиночества. Такая доля, по мнению старухи Изергиль, ждёт любого, кто впадёт в грех гордыни.</p>
<p><strong>Леся Украинка (Лариса Косач) </strong></p>
<p>Лариса Косач (в замужестве Косач-Квитка) известна миру как Леся Украинка. Если говорить о её вкладе в литературу, то, прежде всего, нужно отметить густонаселенный различными мифическими существами мир живой и одухотворённой природы, который она воспела в лучших образцах своих произведений.</p>
<p>По уровню и масштабам аутентичного украинского мифотворчества с ней сравнить можно только Гоголя. Но у Леси ещё и мова – удивительная, неповторимо-поэтическая украинская мова. Иными словами, Леся Украинка – не просто один из литераторов, а основоположница современной украинской поэзии и драмы, то есть личность и творец мирового уровня.</p>
<p><strong>Лариса Готфская. Святая Лариса  </strong></p>
<p>Готфия или Готия – таврическое княжество, основанное обращенными в православие готами, которые захватили эту часть территории Крыма во время вторжения. Пришли они ещё язычниками и поначалу боролись с христианством. Поэтому местные верующие в Иисуса Христа были вынуждены молиться тайно. И вроде был тогда у готов царь Унгерик, о котором упоминают только в связи с историей про святую мученицу Ларису.</p>
<p>Однажды во время богослужения царь велел запереть и сжечь христианский храм вместе с верующими. Погибло много людей. Среди них и девушка по имени Лариса. Дело было примерно между 380-м и 400-м годом нашей эры. О самой Ларисе известно крайне мало. Считается, что она  умерла девой и поэтому на иконах её изображают с ниспадающими из-под платка волосами.</p>
<div id="attachment_67710" style="width: 255px" class="wp-caption alignright"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2022/05/larisa-gotfskaja-muchenica-1.jpg"><img decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-67710" class="wp-image-67710 size-medium" title="Святая мученица Лариса Готфская" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2022/05/larisa-gotfskaja-muchenica-1-245x300.jpg" alt="Святая мученица Лариса Готфская" width="245" height="300" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2022/05/larisa-gotfskaja-muchenica-1-245x300.jpg 245w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2022/05/larisa-gotfskaja-muchenica-1.jpg 300w" sizes="(max-width: 245px) 100vw, 245px" /></a><p id="caption-attachment-67710" class="wp-caption-text">Святая мученица Лариса Готфская</p></div>
<p>Интересно, что в Византии в то время правил император по имени Грициан. В том числе под его патронатом находился и Крым, называемый тогда Тавридой. Отсюда, наверное, и возник «пан отаман Грициан Таврический» из «Свадьбы в Малиновке».</p>
<p><strong>Лара Фабиан</strong></p>
<p>Имя Лара тоже считается одной из форм имени Лариса. Среди vip-персон, носящих имя Лара, назовём канадскую певицу Лару Фабиан. Фабиан – это псевдоним. Полное имя звезды Лара́ Софи Кэти Крокарт, с французским ударением  на последний слог в имени Лара. Назвали певицу так в честь героини романа Пастернака. А среди её музыкальных альбом широко известен диск под названием «Мадемуазель Живаго», записанный вместе с российским композитором Игорем Крутым.</p>
<p>Кстати, вот эссе о знаменитых Игорях: <a href="https://creativpodiya.com/posts/67671" target="_blank" rel="noopener"><strong>Три князя Игоря Древней Руси</strong></a></p>
<p><strong>Лара Абдаллат</strong></p>
<p>И на десерт ещё одна неординарная Лара &#8212; иорданская хактивистка и королева красоты Лара Абдаллат. Про десерт, между прочим, не случайная оговорка: имя Лара связывают ещё и с древнегреческим эпитетом «ларос», что обозначает «сладкая» или «приятная».</p>
<p>Лара Абдаллат весьма необычная леди. В 2010 году она получила титул Мисс Джордан – так называют королеву красоты в Иордании. А в 2011 году в 30 лет заняла второе место на конкурсе красоты Мисс Араб.</p>
<p>Сегодня Лара входит в группы хактивистов «CtrlSec» и «Ghost Security Group » (GSG). Обе группы вышли из  всемирно известной хакерской организации Anonymous и работают над блокировкой или приостановкой действия учетных записей Twitter, взломом веб-сайтов и удалением пропагандистских видеороликов с сайтов, когда эти сообщения, твиты или видеоролики пропагандируют исламских фундаменталистов вроде ИГИЛ, Боко Харам, Аль-Каида, Аль-Нусра и Аль-Шабааб.</p>
<p>По словам Лары Абдаллат, она использует свою хактивиность только против террористических организаций:</p>
<blockquote><p>«Мы будем взламывать только в гуманитарных целях. Мы никогда не будем использовать взлом, чтобы беспокоить обычных людей или правительства».</p></blockquote>
<p>Её  генеральная цель состоит в том, чтобы представить миру другой взгляд на ислам. В интервью <em>Mic</em> она заявила:</p>
<blockquote><p>«Ислам — миролюбивая религия. Ничто в нем не говорит, что мы должны забирать души. Душа — это что-то очень ценное».</p></blockquote>
<div id="attachment_67711" style="width: 418px" class="wp-caption aligncenter"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2022/05/4aqh08584h_1m6yllxiww_file.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-67711" class="wp-image-67711 " title="Лара Абдаллат" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2022/05/4aqh08584h_1m6yllxiww_file-300x224.jpg" alt="Лара Абдаллат" width="408" height="305" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2022/05/4aqh08584h_1m6yllxiww_file-300x224.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2022/05/4aqh08584h_1m6yllxiww_file.jpg 402w" sizes="auto, (max-width: 408px) 100vw, 408px" /></a><p id="caption-attachment-67711" class="wp-caption-text">Лара Абдаллат</p></div>
<p>Лара Абдаллат — единственный член Ghost Security Group, чьи персональные данные общедоступны. Также,  согласно статьям, опубликованным в 2015 году, Лара является ее единственным членом-мусульманином.</p>
<p><strong>Лариса и время</strong></p>
<p>Имя Лариса появилось на территории бывшей Российской империи только в XVIII веке. Судя по литературе, давали его в основном девочкам из купеческого или разночинского чиновничьего сословия. В форме &#171;Лара&#187; оно стало особо популярным во всём мире после романа Пастернака. Сегодня имя Лариса вне времени и моды, то есть стоит в ряду с Наташей (Ростовой), Маргаритой, Оксаной и другими именами литературных героинь из вечной классики.</p>
<p><strong>Ещё о литературных персонажах, вышедших за пределы книг:  <a href="https://creativpodiya.com/posts/65533" target="_blank" rel="noopener">Топ 15 знаменитых литературных героев, которых придумали англичане</a></strong></p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/67698/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>В Сумах состоялась премьера пьесы о «странной» любви</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/57181</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/57181#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Игорь Касьяненко]]></dc:creator>
		<pubDate>Tue, 13 Jun 2017 10:26:22 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[События]]></category>
		<category><![CDATA[Театр]]></category>
		<category><![CDATA["Одержима"]]></category>
		<category><![CDATA[культура]]></category>
		<category><![CDATA[Леся Украинка]]></category>
		<category><![CDATA[новости]]></category>
		<category><![CDATA[Сумы]]></category>
		<category><![CDATA[Театр им.Щепкина]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=57181</guid>

					<description><![CDATA[В понедельник 12 июня в Сумском областном академическом театре драмы и музыкальной комедии им. М.С. Щепкина состоялась премьера спектакля «Одержима» по одноименной пьесе Леси Украинки. Место действия Премьера прошла на малой сцене и стала,&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<h2>В понедельник 12 июня в Сумском областном академическом театре драмы и музыкальной комедии им. М.С. Щепкина состоялась премьера спектакля «Одержима» по одноименной пьесе Леси Украинки.</h2>
<p><strong><img loading="lazy" decoding="async" class="size-full wp-image-57187 aligncenter" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2017/06/IMG_9755_thumb.jpg" alt="Спектакль &quot;Одержима&quot; Леся Украинка. Сумы" width="570" height="406" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2017/06/IMG_9755_thumb.jpg 570w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2017/06/IMG_9755_thumb-300x214.jpg 300w" sizes="auto, (max-width: 570px) 100vw, 570px" />Место действия</strong></p>
<p>Премьера прошла на малой сцене и стала, кроме всего прочего, презентационным проектом, показывающим возможности нового сценического пространства. Постоянное открытие таких перспектив и возможностей является стержнем совместной творческой концепции директора театра Николая Юдина и художественного руководителя <a href="https://creativpodiya.com/posts/56564">Антона Меженина</a>.</p>
<p>Камерная локация позволяет свободно разместиться примерно 100 зрителям, причём расстояние от сцены до первого ряда &#8212; чуть более метра. Подобная близость создает эффект, похожий на кинематограф, когда видны все нюансы игры актёра, как бы взятого крупным планом, его мимика, жесты, движения глаз и смены полутонов в интонациях.  Плюс, невозможный для кино непосредственный энергообмен между публикой и актёрами.</p>
<p><strong>О пьесе</strong></p>
<p>«Одержима» была написана Лесей Украинкой за одну ночь в Минске возле постели смертельно больного Сергея Мережинского, человека, с которым связана главная история любви в жизни поэтессы. Пьеса формально построена на библейских сюжетах, но повествует о «странной» любви женщины по имени Мириам к Мессии. «Странной», потому что Мариам, по ходу действия приобретающая черты то Марии Магдалины, то Девы Марии, упрямо любит Христа не той любовью, которую Он от неё просит. Мариам ненавидит врагов Христа, а Он призывает к их прощению, иначе Его жертва теряет смысл. Завершается пьеса у Леси Украинки тем, что враги Мессии побивают Мириам камнями. Умирая она восклицает:</p>
<p>«Месіє! коли ти пролив за мене&#8230;<br />
хоч краплю крові дарма&#8230; я тепер<br />
за тебе віддаю&#8230; життя&#8230; і кров&#8230;<br />
і душу&#8230; все даремне!.. Не за щастя&#8230;<br />
не за небесне царство&#8230; ні&#8230; з любові!»<strong> </strong></p>
<p><strong>О спектакле</strong></p>
<p>Спектакль-притча «Одержима» поставил молодой режиссёр Роман Козак, известный сумским театралам по роли <a href="https://creativpodiya.com/posts/56957">Гамлета</a> в одноименном спектакле театра им. Щепкина, а также, как режиссёр-постановщик щепкинского  &#171;Щелкунчика&#187;.  Роман Козак не так давно переехал в Сумы из Львова, как и исполнительница роли Мириам, Екатерина Саченко. Ранее мы знали её как прекрасную исполнительницу вокальных номеров. В частности, с популярным шлягером начала прошлого века «Perhaps» актриса в апреле выступала на <a href="https://creativpodiya.com/posts/56734">«Культурном острове»</a>.</p>
<p>Главная роль в «Одержимой» позволила Екатерине Саченко полной мере открыть сумскому зрителю свой недюжинный драматический дар. Кроме Мириам на сцене присутствуют ещё три актёра: заслуженный артист Украины Сергей Медин, Юрий Оноприйко и Юрий Садовничий. По ходу действия они превращаются в различных библейских персонажей.</p>
<p>По словам Романа Козака, его «Одержима» &#8212; <a href="https://creativpodiya.com/posts/53490">о любви</a>, в том числе, и о трагедии чрезмерной любви – к другому, к родине, к жизни &#8212; той любви, которая вместо крыльев становится проблемой, а то и бедой для обеих сторон.</p>
<p>В финале, уже после смерти Мириам, режиссёр предлагает публике пластический образ, который можно трактовать как акт Божьего всепрощения и наделения Мириам даром исцеления и даже святостью. Этого момента у Леси Украинки в пьесе нет, и поэтому число и качество интерпретаций вышеназванной режиссёрской метафоры зависит исключительно от творческой фантазии зрителей.</p>
<p>А ещё всё это очень красиво – эстетов порадует и обстановка малой сцены и костюмы от Любови Медвидь и прекрасная акустика. Текст пьесы написан замечательно-поэтичным, богатым, изысканным языком, который сам как музыка, действие наполнено невербальными метафорами, актёрской энергетикой, ну а тема – любовь &#8212; не оставит равнодушным никого, кто хоть раз проживал это чувство.</p>
<p><strong>Источник: <a href="https://creativpodiya.com/">медиа портал АТС creativpodiya.com</a></strong></p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/57181/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Визначені  лауреати  урядової премії імені Лесі Українки за літературно-мистецькі твори для дітей та юнацтва за 2013 рік</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/12955</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/12955#comments</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Вик Синицын]]></dc:creator>
		<pubDate>Mon, 03 Feb 2014 21:05:38 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Литература]]></category>
		<category><![CDATA[конкурс]]></category>
		<category><![CDATA[Леся Украинка]]></category>
		<category><![CDATA[литература]]></category>
		<category><![CDATA[премия]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=12955</guid>

					<description><![CDATA[ 31 січня Комітет з присудження урядової премії імені Лесі Українки за літературно-мистецькі твори для дітей та юнацтва визначив лауреатів Премії за 2013 рік у чотирьох номінаціях. За результатами таємного голосування у номінації «Літературні твори&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p class="MsoNormal"><strong><span lang="UK" style="font-size: 12.0pt; line-height: 115%; font-family: 'Times New Roman','serif';"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/images78.jpeg"><img loading="lazy" decoding="async" class="alignleft wp-image-12957 size-full" title="images" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/images78.jpeg" alt="images" width="148" height="165" /></a></span></strong></p>
<p class="MsoNormal">
<h2 class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-size: 12.0pt; line-height: 115%; font-family: 'Times New Roman','serif';"><span style="mso-spacerun: yes;"> </span></span>31 січня Комітет з присудження урядової премії імені Лесі Українки за літературно-мистецькі твори для дітей та юнацтва визначив лауреатів Премії за 2013 рік у чотирьох номінаціях.</h2>
<p>За результатами таємного голосування у номінації «Літературні твори для дітей та юнацтва» перемогу здобула відома сучасна українська письменниця Надія Гуменюк за свою книгу «Шуршик В. та інші: Казки з Яринчиного саду» (видавництво «Навчальна книга – Богдан»). У книжці вміщено десять казок з ілюстраціями талановитої художниці Світлани Бялас.</p>
<p>Чудово ілюстровану книжку відомої львівської художниці Вікторії Ковальчук «Про фею Дорофею» (видавництво «Апріорі») про допитливу дівчинку, яка любила малювати і завдяки малюнкам пізнавала довколишній світ члени Комітету з присудження премії відзначили у номінації «Художнє оформлення книжок для дітей та юнацтва».</p>
<p>Серед переможців – вистава Запорізького академічного обласного театру юного глядача «Я не прощаюся…» (за оповіданням О. Артеменко). Вона визнана кращою театральною виставою для дітей та юнацтва. Її художній керівник – Геннадій Фортус, керівник літературно-драматичної частини &#8212; Надія Петренко, головний художник &#8212; Тетяна Власенко, артист першої категорії &#8212; Олександр Фортус, артистка вищої категорії Олена Білан. Вистава розкриває проблему втрати моральних цінностей та духовної основи буття у сучасної молоді, через яскраво виражений конфлікт розкриває трагічність бездуховності.</p>
<p>У номінації «Кінотвори для дітей та юнацтва» перемогу здобув творчий колектив у складі актора, режисера, сценариста, продюсера Віктора Андрієнка, актора, режисера, сценариста Ігоря Письменного, художника-постановника Ігоря Філіпова, кінооператора Олександра Кришталовича, а також композитора, диригента Ігоря Стецюка за повнометражний дитячий фільм <a href="https://creativpodiya.com/posts/6959" target="_blank" rel="noopener">«Іван Сила»</a>. Прототипом головного героя фільму став цирковий український силач Іван Фірцак, якого в 1928-му році визнали найсильнішою людиною планети. Фільм відтворює окремі сторінки життя молодого Івана, який достойно пройшов через серйозні випробування, змужнів і став непереможним велетом сили і духу.</p>
<p>Загалом же, за словами першого заступника Голови Держкомтелерадіо України Анатолія Мураховського, цьогоріч на конкурс надійшло 62 художніх творів від 46 номінантів.</p>
<p><strong> Довідка.</strong> Премія Кабінету Міністрів України імені Лесі Українки за літературно-мистецькі твори для дітей та юнацтва присуджується щороку до дня народження відомої поетеси &#8212; 25 лютого, за твори, які сприяють вихованню підростаючого покоління у дусі національної гідності, духовної єдності українського суспільства та здобули широке громадське визнання. Статус урядової вона отримала 14 січня 2004 року. Розмір грошової винагороди – 10 тисяч гривень.</p>
<p>Лауреатами Премії минулого року стали поет Григорій Фалькович, художниця Марина Пузиренко, творчий колектив Київського національного академічного театру оперети: режисер-постановник Тамара Тимошко-Горюшко, диригент, хормейстер-постановник Ігор Ярошенко, а також балетмейстер-постановник Анжела Гречановська за виставу «Пригоди бременських музикантів».</p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/12955/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>1</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>«Лісова пісня». Театр  Сан Саныча открыл сезон</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/5568</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/5568#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Игорь Касьяненко]]></dc:creator>
		<pubDate>Mon, 23 Sep 2013 20:26:43 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Молодёжный Драматический Театр СГПУ им.А.С. Макаренко]]></category>
		<category><![CDATA[Театр]]></category>
		<category><![CDATA[Александр Васильев]]></category>
		<category><![CDATA[Леся Украинка]]></category>
		<category><![CDATA[Лісова пісня]]></category>
		<category><![CDATA[Студенческий театр СГПУ им.Макаренко]]></category>
		<category><![CDATA[Сумы]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=5568</guid>

					<description><![CDATA[В воскресенье 22 сентября Молодёжный Драматический  Театр СГПУ им.А.С.Макаренко открыл свой новый театральный сезон пьесой  Леси Украинки «Лісова пісня». Начну рассказ об открытии с небольшого экскурса в прошлое. Дело было в Коктебеле летом 1982 года. Мы с женой, в порядке свадебного путешествия,&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p class="MsoNormal"><span style="font-size: 12.0pt; line-height: 115%; font-family: 'Times New Roman','serif'; mso-ansi-language: RU;"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/P1140191.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="alignright wp-image-5565 size-medium" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/P1140191-300x225.jpg" alt="P1140191" width="300" height="225" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/P1140191-300x225.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/P1140191-768x576.jpg 768w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/P1140191.jpg 800w" sizes="auto, (max-width: 300px) 100vw, 300px" /></a></span></p>
<h2>В воскресенье 22 сентября Молодёжный Драматический  Театр СГПУ им.А.С.Макаренко открыл свой новый театральный сезон пьесой  Леси Украинки «Лісова пісня».</h2>
<p>Начну рассказ об открытии с небольшого экскурса в прошлое.</p>
<p>Дело было в Коктебеле летом 1982 года. Мы с женой, в порядке свадебного путешествия, отдыхали на море в палатках, которые тогда во множестве располагались на территории  автокемпинга, там, где сейчас аквапарк. И  случайно встретились у моря с руководителем студенческого театра при сумском пединституте Александром Васильевым, которого уже тогда все называли Сан Саныч, а наиболее близкие – просто Саныч. Мы были знакомы, но не были друзьями, зато в театре Саныча были все мои приятели, и я им страшно завидовал, потому что театр –  это чудо, а актёрствовать – значит существовать внутри чуда.</p>
<p>В общем, мы стали рядышком загорать на пляжах ещё того, полного хиппи и поэзии,   <a href="https://creativpodiya.com/posts/15203" target="_blank" rel="noopener">романтического Коктебеля.</a> Но люди мы непоседливые, и однажды Саныч говорит:</p>
<p>&#8212; Видишь самый высокий в окрестности  пик, который чуть вглубь от Кара-Дага? Это Сюрю- Кая. Хочешь на вершину?</p>
<p>Мне было чуть больше двадцати. Конечно, я хотел на вершину…</p>
<p>&#8212; Но я же не  альпинист…</p>
<p>&#8212;  Я проведу. Я опытный, &#8212; успокоил Сан Саныч, которому самому тогда было чуть за тридцать.</p>
<p>И мы пошли. Надо сказать, что там, на  самом верху,  –  площадка два на два метра максимум, жуткий ветер, и я бы в жизни туда не залез один и уж точно бы не смог спуститься, запутавшись в ложных тропах. Но со мной был Сан Саныч – и всё получилось идеально. Теперь, спустя годы, приезжая в Коктебель, я всегда с особым чувством смотрю на эту вершину и  даже сочинил стихотворение в память этого события.</p>
<p class="MsoNormal" style="margin-bottom: .0001pt;"><span lang="UK" style="font-size: 12.0pt; line-height: 115%; font-family: 'Times New Roman','serif';"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/images39.jpeg"><img loading="lazy" decoding="async" class="aligncenter wp-image-5559 " src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/images39.jpeg" alt="images" width="557" height="371" /></a></span></p>
<p class="MsoNormal" style="margin-bottom: .0001pt;"><span lang="UK" style="font-size: 12.0pt; line-height: 115%; font-family: 'Times New Roman','serif';"> </span>Смотрю на пик Сюрю-Кая.<br />
Там, наверху, где ветры дики,<br />
белеет облако на пике.<br />
А раньше был на пике я.</p>
<p>В ту пору, не жалея сил,<br />
я в гору лез неутомимо,<br />
чтобы теперь, гуляя мимо,<br />
небрежно бросить:<br />
я там был.</p>
<p>Я был. И в этом смысле с облаком<br />
мы отличаемся лишь обликом.</p>
<p class="MsoNormal" style="margin-bottom: .0001pt;">Если вкратце, то в этом эпизоде заключена вся жизненная позиция, миссия Сана Саныча. Он никого ни куда не тащит, ни за что не агитирует –  просто показывает, что есть  возможность дойти до своей вершины. Показывает и так тихонько говорит: «Если хочешь – я проведу».</p>
<p class="MsoNormal" style="margin-bottom: .0001pt;"><span style="font-size: 12.0pt; line-height: 115%; font-family: 'Times New Roman','serif'; mso-ansi-language: RU;"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/P1140179.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="alignleft wp-image-5562 size-medium" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/P1140179-300x225.jpg" alt="P1140179" width="300" height="225" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/P1140179-300x225.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/P1140179.jpg 800w" sizes="auto, (max-width: 300px) 100vw, 300px" /></a></span></p>
<p>И студенческий театр при нынешнем СГПУ,  возникший много лет назад и существующий только благодаря личному энтузиазму <a href="https://creativpodiya.com/posts/53652" target="_blank" rel="noopener">Александра Васильева</a> – это возможность для тех, кто оказывается с ним рядом, подняться на свою личную вершину. Для многих прошедших через театр это был только первый шаг, позволивший увидеть будущие настоящие высоты, при взгляде с которых театр Сан Саныча кажется немножко наивным и слишком простым. Но тогда для нас, двадцатилетних, &#8212;  это была своя Таганка с её непрекращающимся круговоротом творческих идей.</p>
<p>Таков он, я уверен, и для нынешних студентов. Вокруг него и сейчас собираются  самые яркие, самые талантливые и ищущие. В принципе, в нынешнем педе есть две культурные точки, существование которых, лично у меня, вызывает восхищение. Это – литературная студия «Орфей» Сергея Пятаченко (к слову, тоже, в своё время, имевшего отношение к театру Сан Саныча) и театр Александра Васильева. Кстати, я часто вижу «орфеевцев» среди публики  на спектаклях театра. Видно, к своим приходят…</p>
<p>Конечно, в идеале, было бы здорово, если бы в работе театра участвовали и преподаватели, тем более, многие из них – сами выпускники этого вуза и тоже вращались на орбите студенческого театра. Для студентов такое неформальное творческое общение со старшими было бы бесценным опытом.</p>
<p class="MsoNormal" style="margin-bottom: .0001pt;"><span style="font-size: 12.0pt; line-height: 115%; font-family: 'Times New Roman','serif'; mso-ansi-language: RU;"><span style="mso-spacerun: yes;"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/P1140189.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="alignright wp-image-5564 size-medium" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/P1140189-300x225.jpg" alt="P1140189" width="300" height="225" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/P1140189-300x225.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/P1140189.jpg 800w" sizes="auto, (max-width: 300px) 100vw, 300px" /></a></span></span></p>
<p>К сожалению, повторюсь, всё это время театр существует только на энтузиазме Александра  Васильева. Руководитель театра имеет, правда, некую мизерную ставку, на которую жить нельзя.  И это всё. А ведь вуз готовит педагогов – публичных людей,  для которых  многие театральные дисциплины не мене важны, чем  профессиональные. Не говоря уже о том, что в школе всё-таки работает учитель,  а не преподаватель  предмета. Учитель должен учить жизни. И участие в театре для будущих педагогов, кроме всего прочего, &#8212;  ещё и способ пропустить через себя судьбы различных людей, стать опытнее,  мудрее…</p>
<p>Я уже не говорю о том,что учитель обязан иметь высокий  культурный уровень. А в театре ставят  пьесы Шекспира, Маяковского, Чапека, Леонида Андреева, Леси Украинки. А перед этим, разумеется, читают произведения этих авторов, пытаются разобраться в них, вникнуть, поразмышлять…</p>
<p class="MsoNormal" style="margin-bottom: .0001pt;"><span style="font-size: 12.0pt; line-height: 115%; font-family: 'Times New Roman','serif'; mso-ansi-language: RU;"><span style="mso-spacerun: yes;"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/P1140220.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="alignleft wp-image-5566 size-medium" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/P1140220-300x225.jpg" alt="P1140220" width="300" height="225" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/P1140220-300x225.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/P1140220.jpg 800w" sizes="auto, (max-width: 300px) 100vw, 300px" /></a> </span></span>Иными словами, положение театра Сан Саныча  мне кажется не адекватным его значению для вуза, а роль –  недооценённой. В том числе  с  точки зрения финансирования этого замечательного проекта.</p>
<p>И ещё  одна мысль до начала спектакля. Было бы очень интересно увидеть спектакль театра Александра Васильева на сцене ТЮЗа, в профессиональных декорациях, со звуком и светом и тёмным зрительским залом. Это было бы действительно культурное событие и для педуниверситета, и для  ТЮЗа. Жаль, что у наших театралов отсутствует практика такого сотрудничества.</p>
<p>А «Лісова пісня» в трактовке театра  Александра Васильева понравилась. Наверное, больше всех  спектаклей этого театра, которые удалось посмотреть. Тут совпало несколько  факторов.</p>
<p class="MsoNormal" style="margin-bottom: .0001pt;"><span style="font-size: 12.0pt; line-height: 115%; font-family: 'Times New Roman','serif'; mso-ansi-language: RU;"> <a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/P1140145.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="alignright wp-image-5560 size-medium" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/P1140145-193x300.jpg" alt="P1140145" width="193" height="300" /></a></span></p>
<p>Во-первых, какие-никакие декорации и костюмы присутствовали, во-вторых, актёры практически идеально понимали, что играют: видно, что  сами подобные чувства испытывают  в жизни. Замечательный режиссерский ход с «размножением» облика Мавки сразу добавил столь важной для постановки пьесы такого автора  поэтической символики.</p>
<p>Удачным показался смелый эксперимент с переходом некоторых персонажей на английскую речь, которая символизировала чуждость навязываемой извне цивилизации славянской культуре, выросшей на почве живописной и густонаселенной, как реальными, так и сказочными, персонажами украинской  природы.  Прекрасно передана идея самой пьесы.</p>
<p>В результате, после завершения спектакля у некоторых зрительниц на глазах были замечены слёзы, да и само представление так увлекло, что пролетело, как миг.</p>
<p>А перед спектаклем было выступление  режиссёра, такая себе мини-лекция, посвящённая открытию очередного театрального сезона. И в ней Сан Саныч, в частности, сказал, что  человек, состоящий из материального и идеального, приходит  из небытия в жизнь, чтобы стать посредником  между этими  мирами, чтобы наполнить вещественную материю любовью и уже такую, одухотворенную, вернуть её Вселенной.</p>
<p>Замечательно сказал. А главное – так и живёт…</p>
<p><strong>Ещё одна  <a href="https://creativpodiya.com/posts/57976" target="_blank" rel="noopener">Лісова пісня</a> &#8212;  уже в постановке профессионалов</strong></p>
<p>&nbsp;</p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-size: 12.0pt; line-height: 115%; font-family: 'Times New Roman','serif';"> </span></p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/5568/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
	</channel>
</rss>
