Прежде чем погрузиться в историю, принесём извинения государству Ирландия, где вместо названия «Британские острова» употребляют словосочетание «Архипелаг Британия и Ирландия». Мы вас понимаем. Украинцы тоже, будучи, по сути, русскими – как прямые наследники Киевской Руси – предпочитают себя так не называть, чтобы не возникало путаницы с россиянами – жителями соседней империи.

Атланты и неандертальцы          

Люди и неандертальцы на Британских островах жили с доисторических времён. Впрочем, тогда, острова ещё были частью континента. Первой, примерно 9000 лет назад откололась Ирландия, а примерно 8000 лет назад и Британия стала островом. Нас тогда уже было на Земле несколько миллионов.

Чеддарский человек

К слову, 7227 год до н. э. — одна из предполагаемых дат затопления Атлантиды. Может быть, откол Британии как-то связан с возникновением этой легенды. Также интересно, что ДНК анализ «чеддарского человека», жившего примерно в 7150 году до н.э., показал, что у «истинного британца» была тёмно-коричневая или почти чёрная кожа, тёмные вьющиеся волосы и голубые глаза.

Деревня Чеддар (Cheddar) находится в Англии (графство Сомерсет). Она также известна производством знаменитого чеддарского сыра. Это хорошо, что они со временем перешли на сыр, потому что в той же пещере, где найден чеддарский человек были обнаружены останки каннибалов, живших там около 15 тыс. лет назад.

Сегодня наибольший процент исконно британских генов находят у жителей Уэльса. В остальных регионах превалируют гены эмигрантов.

Кельты и бритты

Примерно в VII  веке до н.э. на острова началось массовое переселение кельтов. Кельты — введённое римлянами общее название индоевропейских по происхождению племён, населявших центральную Европу. Франция, Бельгия, Богемия (Чехия) и даже украинская Галиция (от слова галлы) — это всё бывшие кельтские территории. Кельты были воинственны, верили в переселение душ, поэтому не боялись умереть, и быстро размножались. В 390 году до н. э. они даже захватили и разграбили Рим. Когда их стали теснить ещё более воинственные германцы, кельты отправились в Британию, легко покорили и ассимилировали местное население и образовали там несколько королевств.

В 43 году н.э. (при жизни Вергиллия, между прочим) островных кельтов завоевали римляне, которые всех их именовали бриттами по названию Британского архипелага. То есть такого племени – бриттов – на самом деле не существовало. Это просто объединяющее название жителей островов. Так же как славяне – разнообразные и разнокровные жители близких территорий.

Вплоть до V века Британия была провинцией Рима, что весьма позитивно сказалось на её культурном развитии, в том числе и на латинизации языка.

Англосаксы и даны

К V веку Рим потерял своё могущество и на острова вторглись англосаксы — представители тех самых германцев, которые уже вытеснили кельтов из Европы. После ожесточенных войн, в ходе которых прославился защитник всех кельтов король Артур, англосаксы всё же захватили большую часть острова Великобритания и образовали там свои королевства. Кельты смогли удержаться только в Ирландии, Шотландии и Уэльсе.

Вильгельм Завоеватель — первый король Англии

Упомянем также о нашествии норманнов – они же даны, викинги и варяги. Эти бандиты раннего средневековья в те годы повадились грабить весь мир, в том числе и британские державы. Войны пассионариев длились почти 200 лет и закончились тем, что в 1066 году в Англии воцарилась французская ветвь норманнов в лице первого короля всея Англии Вильгельма I Завоевателя (William I the Conqueror). Норманны, будучи хотя и буйными, но не совсем дикими, многое внесли в британскую культуру. В частности, институт рыцарства, который они позаимствовали у франков, и суд присяжных.

В какой-то момент сложилась ситуация, когда аристократия в Британии была франкоговорящей, а англосаксы остались простолюдинами. Тут корни вечно сложных отношений французов и англичан, а также причина присутствия множества французских слов в английской речи.

Нечто подобное было в древней Хазарии. Читайте об этом в статье:  «Украина-Хазария транзит»

 Родственники по варягам

Викинги, как известно, добрались не только до Британии, но и до Руси, где тоже освоились, прижились и переженились на местных девушках. А значит, можно предположить, что в каком-то смысле мы и англичане – родственники. А если добавить к этому ещё и тот факт, что в последующие века в Англию периодически эмигрировали тысячи далеко не самых дремучих французов… И вспомнить, что у нас в XІX веке знать общалась на французском и французы, а до этого немцы-германцы, состоя на службе, оседали в наших городах и весях и образовывали семьи, то…

В общем, мы таки родственники. Да это и внешне видно: поставьте рядом француза Антуана Гризманна, англичанина Дэвида Бекхэма, немца Тони Кросса и нашего Андрея Шевченко — они же практически как братья…

Возвращаясь на острова, подытожим, что в результате вышеназванных процессов, англосакские наречия, смешавшись с норманнскими, стали английским языком, а кельтские, соответственно, развились в валлийский – язык жителей Уэльса и гэлик — имеющий две ветви: шотландский и ирландский гэлийский. От них тоже были свои разветвления, но в эти лингвистические джунгли мы уже не пойдём.

Британские народы

Итак, мы видим, что на Британских островах проживают фактически два принципиально разных этноса: англичане  — потомки англосаксо-норманнов и, распадающиеся на три братских ветви, потомки кельтов: шотландцы, ирландцы и валлийцы. Они отличаются по крови, языку и культурным традициям. Причём английский язык «похож» на валлийский, например, как русский на венгерский.

Имперская нация

В мире существует множество держав и народов, но далеко не все они основывают империи. Англичане это сумели. Ядерная смесь кровей всевозможных завоевателей сделала их ненасытными во всём – от науки и культуры до чужих земель. В результате, Уэльс, Шотландия и Ирландия оказались в сфере прямых притязаний мощного соседа. И каждый народ справился с этой ситуацией по-своему.

Ирландия

Ирландия долго боролась за свободу, в какой-то момент была полностью завоёвана Англией, но, в конце концов, в 1949 году стала независимой, правда, потеряв при этом Ольстер –  Северную Ирландию – наиболее промышленно развитую на тот момент часть страны. А после 1990 года случилось «кельтское экономическое чудо», когда ВВП Ирландии на душу населения превысил показатель Великобритании, Германии и ЕС в целом. Затем был кризис и снова подъём.

Ирландия давно является одним из мировых культурных центров. Читайте об этом в эссе: Ирландия в стиле арт, или Волшебники изумрудного острова.

Уэльс

До вхождения в Британскую империю Уэльс представлял собой конгломерат мелких кельтских королевств. В конце XIII века он был окончательно завоёван Англией, после чего к английской короне добавился титул принца Уэльского. Долгое время был просто регионом, и только в 1955 году королева официально объявила Кардифф столицей Уэльса. Сегодня уровень благосостояние валлийцев примерно соответствует среднему по Соединенному Королевству, то есть является высоким.

Уэльс ни в коем случае нельзя считать глухой провинцией Великобритании. В конце XVIII века юг Уэльса стал одним из центров промышленной революции.

А в 1485 году на английский трон взошёл валлиец по происхождению Генрих Тюдор, основатель королевской династии Тюдоров, последней представительницей которых была знаменитая Елизавета І.

Ещё о знаменитых валлийцах читайте в нашей публикации «Великаны Уэльса»

Шотландия

Англичанам так и не удалось покорить свободолюбивых скоттов. Долгие годы сражений завершились в 1560 году подписанием Эдинбургского договора о равноправном объединении государств под властью общего монарха.

В XVIII веке Эдинбург и Глазго стали центрами промышленности и культуры, что позволило Шотландии превратиться в один из важнейших коммерческих, научных и индустриальных регионов Европы. В последние десятилетия происходит культурное и экономическое возрождение страны за счёт развития финансовой отрасли, производства электроники и добычи нефти и газа.

О культуре Шотландии читайте в нашей публикации: «Топ 5 выдающихся шотландских литераторов, Или как попасть в балладу»

Возвращаясь к монархам, скажем, что в 1603 году на трон объединенного королевства взошёл Яков І — сын казненной Елизаветой І королевы Шотландии Марии Стюарт. Таким образом, валлийская королевская фамилия передала эстафету власти в Великобритании шотландской династии Стюартов, которые правили аж до 1714 года.

В Уэльсе два государственных языка: английский и валлийский

«Весело», надо сказать, правили, потому что именно при Стюартах произошла та английская революция, в ходе которой был казнён король Карл І. Впрочем, через несколько лет, почувствовав на собственной шкуре все прелести республики Кромвеля, народ восстановил монархию, посадив на трон Карла следующего Стюарта. Сейчас события 1649-1660 годов называют вакцинацией нации против всяческих революций и покушений на королевскую власть.

Языки

В настоящий момент во всех трёх кельтских странах основным языком является английский. Хотя, естественно, существуют и патриотические партии, настаивающие на главенстве местных наречий. Их избиратели, в основном, проживают в сельской местности. Там же где и большинство носителей местных языков.

Вместо вывода

Глядя на отношения народов, населяющих архипелаг Британия и Ирландия, можно видеть, что и в Содружестве – Шотландия и Уэльс с Ольстером, и в независимой Ирландии уровень жизни примерно одинаков. И культурное развитие, то есть духовная самореализация нации — тоже.

А право сделать вывод из всего изложенного – если вообще тут нужен какой-то вывод — мы оставляем вам, уважаемые читатели.

Источник: медиа портал АТС creativpodiya.com

Про себе він сам казав так: «Я валлієць. Я п’яниця. Я закоханий в людство і у жінок перш за все». За словами інших, він був клоуном та генієм одночасно. Його публічні читання збирали повні зали в Британії та США. Його поетика виводила за межі розуміння, дратувала нерви, запалювала серця та заворожувала душі.

Ділан Томас не став лауреатом Нобелівської премії з літератури. Натомість її 2016 року отримав Боб Ділан, справжнє прізвище котрого Ціммерман. За власними спогадами метра рок-поезії, рішення стати саме Діланом прийшло після того, як юний Боб, точніше тоді ще Роберт, натрапив на збірку віршів Ділана Томаса.

Сьогодні Ділан Томас — одна з культурних ікон світу. Про нього знімають художні та документальні фільми, його ім’я та вірші згадуються у кіно та книжках, зокрема в «Солярісі» Стівена Содерберга («And death shall have no dominion»), у культовому та, як вважається, найбільш науковому між фантастичних «Інтерстелларі» («Do not go gentle into that good night»), у кінодрамі «Небезпечні думки», ліричній трилогії «Перед сходом сонця/заходом сонця/північчю», у творах Кастанеди та Кортасара…

В оповіданні «Переслідувач» Хуліо Кортасара збірка віршів валлійського поета кілька разів з’являється як зачитана до дір настільна книга головного героя — геніального темношкірого саксофоніста Джонні Картера, котрий у своєму мистецтві та ставленні до життя схожий на самого Ділана Томаса. Цікаво, що у цьому сповненому метафізики, музики, випарів алкоголю та диму марихуани оповіданні, події якого відбувається у Парижі 50-х, поруч з фантастичними авторськими персонажами діють і цілком реальні — зокрема, джазові продюсери Шарль Делоне та Х’юг Панассі — теж вельми цікаві та непересічні особистості.

Ми згадали по них ще й тому, що навколо ДТ постійно звучав джаз (після валлійських пісень у дитинстві) – музика тодішньої богеми, головними провідниками якого у Європі були ті самі  Делоне та Панассі.

Біографічна довідка

Ділан Марлайс Томас народився 27 жовтня 1914 року на півдні Вельсу, у місті Свонсі, населення якого на початок XX століття складало 134 000 осіб. Помер 9 листопада 1953 року у Нью-Йорку у віці 39 років. У це доволі нетривале життя умістилися дві жахливі світові війни та часи Великої депресії (світова економічна криза 1925-1939р.).

Вчився в граматичній школі. З 14 років редагував шкільний журнал, надрукував там перші власні твори. В 16 покинув шкільне навчання і став репортером місцевої газети. Втім, за рік у 1931-му залишив журналістську стезю з метою присвятити себе виключно поезії. Невдовзі з’явилися перші публікації в періодиці, а у квітні 1934 року молодому Томасу було присуджено премію «Sunday Referee’s Poet’s Corner Prize», яка, окрім звання переможця, містила у собі спонсорський пакет на видання першої збірки автора.

18 грудня 1934 року вийшла дебютна книжка Ділана Томаса «18 віршів», що відразу отримала позитивні відгуки від критиків. Після чого поет переїжджає до Лондона, де починає жити богемним життям зірки що сходить. На жаль, разом зі славою та увагою жінок прийшов і алкоголь.

Ділан Томас

11 липня 1937 року Ділан Томас бере шлюб з 22-річною білявкою-танцюристкою Кейтлін Макнамару, яка народжує йому двох синів та дочку. Через деякий час родина повертається до Вельсу і винаймає будинок в селі Логарн.

Далі було багато літератури та віскі, під час війни робота на радіо та в документальному кіно на посаді антинацистського сценариста-пропагандиста, відкриття та підкорення поетичної Америки, чудові спроби у прозі й жанрі драматургії та смерть від загострення хвороби легенів на тлі передозування алкоголем. Цирозу печінки, між іншим, при розтині тіла виявлено не було.

Творчість і алкоголь

Важливо підкреслити, що Ділан Томас був показовим шанувальником Бахуса і усіляко поетизував цю свою згубну пристрасть, характеризуючи себе: «roistering, drunken and doomed poet» – «розгульний, п’яний і приречений поет». Мало того. Деякі знайомі стверджували, що Томас навіть інколи, виходячи на сцену, більше грав п’яного, ніж був таким насправді. Бо коли починав читати, все змінювалося і виникало диво.

Але при цьому він ніколи не писав віршів під впливом хмільних напоїв. Взагалі дві третини його творчого надбання – вірші або окремі рядки з підліткового зошита, тобто напрацювання доби, коли алкоголю в його житті ще не було. Недарма його називали «Рембо в Суонсі»

Ділан Томас написав небагато — близько 100 поезій та приблизно 50 авторських листків прози. Не варто думати, що систематичне п’янство якось вплинуло саме на творчі здібності Томаса. Шедеври останніх років його життя тому яскраве підтвердження: присвята батькові у формі вишуканої віланели «Do not go gentle into that good night» (1951), граціозна, вибудована на межі снів та яви п’єса для голосів «Under Milk Wood» («Під покровом молочного лісу») — посмертне видання 1954 року або збірка оповідань «A Portrait of an Artist as a Young Dog »» (Портрет митця у щенячому віці, 1940).

Син моря

Ділан Томас практично не розмовляв і не читав валлійською – мовою своєї матері і постійно підкреслював, що він, хоча і валлієць, але не прихильник валлійського націоналізму і не валлійський поет. Втім, оточення було не дуже з ним згодне. Зокрема вважається, що ім’я Ділан перекладається як «син моря» (або «син хвиль»), і названий він був на честь одного з персонажів середньовічної кельтської міфології. А головне, що у творах Ділана Томаса постійно присутнє море та валлійські краєвиди. Саме вони — навколишні пейзажі та ландшафти і формують базові риси світобачення будь-якої людини – просто згадаємо як ментально відрізняються мешканці пустель, лісів та гір.

У дитинстві Ділан провів багато часу на фермі своєї тітки Енн Джонс на півдні Вельсу. Спогади про ті щасливі та безтурботні роки стали основою однієї з найвідоміших поезій Томаса «Fern Hill», яка була створена у 1945 році. До списку подібних базових спогадів  варто додати також ті, що навіяли оповідання «Бійка» та «Дитяче Різдво у Вельсі».

Книжкова вітчизна та світ парку

Батько поета був вчителем англійської мови та літератури в тій же гімназії, де з 11 років (після початково навчання в приватній школі) вчився Ділан. Цей шкільний предмет був єдиним, що приваблював майбутнього письменника. Книжки стали його найкращими друзями та співрозмовниками. У чотири роки малий вже «читав» Шекспіра і, як стверджував батько в діалогах з дещо стурбованою таким вибором матусею, навіть розумів там щось. У дев’ять хлопець остаточно вирішив стати поетом. Користуючись цим, матуся давала хлопцю ручку та папір – і це був єдиний спосіб утримати його дома. Ділан завіршовував все, що бачив, писав нескінчені імітації у стилі різноманітних авторів: Томаса Брауна, Уільяма Блейка, Кристофера Марлоу, Едгара По, Джона Кітса, Девіда Лоуренса, Шекспіра і навіть текстів з Біблії. Мабуть, ще з тих часів у нього в голові оселилася метафора, котру ми зустрічаємо на самому початку п’єси «Under Milk Wood» — «moonless night in the small town, starless and bible-black (чорна, мов Біблія)».

А на вулиці буяв і кликав до себе казковий, сповнений фантазій та скарбів, світ парку, який був частиною світу міста, розташованого на морському узбережжі. Море та природа з того часу стали незмінними деталями  практично всіх творів поета. Але не тільки. Наприклад вірш «When I Woke, The Town Spoke» («Коли я прокинувся, місто заговорило») сповнений урбаністичних вражень типового містянина.

Взагалі поетичний космос Ділана Томаса тому і неозорий, що атомами, з яких все у ньому побудовано, є слова. Твори Томаса —  і поетичні, і прозаїчні — переповнені різноманітними словами. Деякі з них такі незвичайні, що навіть Оксфордський та Кембридзький словники точно не впевнені у їх значенні. Слова були найбільшою пристрастю Ділана Томаса. Він обожнював їхні звучання, написання, звичайні, а ще більше – незвичайні поєднання. Злі язики подейкували про ДТ, що він п’яний як віскі, так і мовою.

Треба сказати, що спочатку я хотів писати вірші, бо закохався в слова. Перші вірші, які я знав, були дитячими віршиками, і перш ніж я міг прочитати їх сам, я полюбив їх слова. Слова одні. Те, що означали ці слова, мало другорядне значення… Я закохався, це єдиний вираз, який я міг придумати, одразу, і досі перебуваю під владою слів, хоча іноді тепер, знаючи трохи про їхню поведінку, я думаю, що можу трохи вплинути на них і навіть навчився час від часу їх перемагати, що їм, здається, подобається. (ДТ)

Саме особливе ставлення до слів, як до окремих всесвітів мови визначило унікальне місце Ділана Томаса між інших видатних англомовних поетів його доби.

Зоряні сучасники

Ділан Томас був і залишається частиною великої англомовної культури. За спиною у нього виблискував потужний бекграунд з класиків давнини і літературних велетів близького минулого.

А навколо жили та творили сучасні генії й небожителі — Томас Гарди (1840 – 1928) та Вільям Батлер Єйтс (1865 -1939), вірші яких ДТ декламував під час своїх публічних виступів, чотириразовий лауреат Пулітцерівської премії Роберт Фрост (1874 – 1963) та Езра Паунд (1885 – 1972), про якого Хемінгуей або у модерновому написанні Гемінґвей (1899 – 1961), отримуючи Нобелівську премію, сказав, що вона насправді належить Паунду, у той час політичному в’язню, засудженому за співпрацю з  фашистами Муссоліні.

Між іншим, Езра Паунд якийсь час був дуже близьким з Єйтсом, теж нобелівським лауреатом (1923) і той під впливом товариша також ледь не схилився на бік симпатиків фашизму. Але вчасно схаменувся і завершив свій похід в політику знаменитою і вічно актуальною реплікою:

Комуністи, фашисти, націоналісти, клерикали, антиклерикали —  усі вони мають бути засуджені відповідно до кількості їхніх жертв.

1914-го, у рік народження ДТ, до Англії завітав і оселився в Лондоні ще один приятель Езри Паунда та однокашник ще одного видатного валлійця Бертрана Рассела Томас Еліот (1888 – 1865) – лауреат Нобелевської премії з літератури 1948 року, авторитет, вага та статус котрого дозволяли йому критикувати самого Шекспіра. А поруч височів Вістен-Г’ю Оден (1907 – 1973), поетичний титан, у котрого ніби переселився геніальний і порочний дух Оскара Вайлда (1854 – 1900), який, хоча між багатьох своїх літературних премій так і не отримав Нобелівську, але, як вважається, рішуче вплинув на творчій злет її лауреата Йосифа Бродського.

І це ми тільки про поетів, бо якщо перелічувати і прозаїків від Конана Дойла до Толкіна, то це буде схоже на славнозвісний список кораблів з «Іліади». Згадаємо лише Джеймса Джойса (1882-1941), бо на нього посилався Ділан Томас, коли його питали, чому книжка оповідань «Портрет  митця за щенячих років», так нагадує назвою повість Джойса «Портрет художника в юні роки». А ДТ відповідав, що йому більше до вподоби «Дублінці», а перегук назв – просто літературна гра з улюбленим автором.

А ще неможливо не згадати Семюеля Бекета (1906 – 1989) – бо він теж писав і видавав вірші, хоча Нобелівську премію (1969) отримав не за них, а за прозу та драматургію.

Важливо не забути, що товаришем та кумом ДТ був чудовий поет Вернон Воткінс, який починав клерком у банку в Суонсі, а завершив кар’єру у званні поета-лауреата та почесного доктора літератури університету Вельсу.

Ну і якщо вже мова зайшла про банкірів то згадаємо на останок поета Роберта Сервіса (він же – «бард Юкону»), котрий теж починав зі служіння в банку, а потім став найбагатшим з поетів, що заробили на публікації своїх віршів.

Іншими словами, Ділан Томас жив у часи, коли англомовна поезія була переповнена талантами планетарного рівня. І все ж таки він, як блискавка на тлі зоряного неба, не міг залишитися непоміченим. І був почутий.

Голос

Перші збірки зробили Ділана Томаса відомим у читацьких колах. Але справжній успіх прийшов тоді, коли поет почав читати свої твори на публічних  заходах. У нього був унікальний голос, бездонний, чимось тембрально схожий на голос майбутнього рок-ідола Джона Леннона. До речі, Пол Маккартні підтверджував величезний вплив Ділана Томаса на Джона Леннона і взагалі на усіх членів гурту The Beatles.

ДТ володів голосом на рівні від природи обдарованого актора. Недарма ж театр завжди був його любов’ю. Актор Джон Лорі, який працював з Томасом як на сцені, так і на радіо вважав, що Томас «любив би бути актором» і, якби він вирішив це зробити, був би «нашим першим справжнім поетом-драматургом після Шекспіра».

Саме талант публічного читання віршів зробив Ділана Томаса поетичною зіркою в США, де він не тільки сам мав шалений успіх, особливо між студентської аудиторії, але й відкрив шлях подібного донесення своєї творчості для молодих американських поетів.

Читання Діланом Томасом віршів — це магія, шаманство, чаклунський ритуал, карнавал ірраціонального, словом, перефразовуючи Ніцше, «Народження поезії з духу слова». На щастя він жив в епоху радіо і ми сьогодні маємо щасливу можливість почути більшість його творів у авторському виконанні.

Але справа не тільки в голосі. Свої акторські таланти Ділан Томас  відчував ще з дитячих років. Тому його вірші наповненні бажанням звучання. Тобто їх і читати краще в голос, щоб не втратити ще й акустичний вимір тексту.

Творчий метод

Щодо творчого методу Ділана Томаса, то тут точаться вічні суперечки. Взагалі намагатися систематизувати таїну справа невдячна. Але спробуємо.

Якщо говорити про класичний стиль, то це, перш за все, раціональне подолання думкою автора  обраної (і теж раціональної) форми твору. В цей момент у обдарованих авторів і виникають взаємні компроміси, які і приводять в область, яка, власне, і називається чудесною країною поезії.

Але Ділан Томас у найбільш характерних своїх творах не йшов класичним шляхом. Його вірш —  суміш парадоксальних словосполучень, неологізмів, маловживаних слів, неочевидних алюзій, а у підсумку це все нагадує нібито чарівний лабіринт, але у розібраному стані.

І це було б божевіллям, якби не останні рядки його творів. Там все зазвичай завершується ясною та впевненою думкою, або образом, котрі безумовно доводять, що це дійсно той самий взятий нами виключно для прикладу «чарівний лабіринт». Просто поет дозволяє читачу зібрати його на свій читацький розсуд, а для того, щоб він (читач) не заблукав, і залишає аріаднину нитку останніх  рядків. Так діти розбирають свої іграшки на частини у бажанні побачити не тільки зовнішність, але й внутрішній світ речей.

Замість післямови

Був такий поет Роберт Ловелл (1917-1977). «Можливо, найзначніший з американських поетів другої половини XX століття», як охарактеризувала його Американська Академія поетів. Хоча заради правди  варто згадати, що на це звання з рівним правом може претендувати і його товариш Джон Берріман (1914-1972), поет, котрого вважають американською римою Ділана Томаса.

Так от Роберт Ловелл у 1947 році написав:

Ніщо не може бути більш помилковим, ніж англійські суперечки про велич Ділана Томаса… Він — сліпучий незрозумілий письменник, яким можна насолоджуватися, не розуміючі.

Пан Ловелл правий. Навіщо множити непорозуміння між алгеброю та гармонією, коли можна просто впустити магію в себе і, таким чином, стати її частиною.

Переходьте  за посиланням Ділан Томас. Вірші і читайте поезії Ділана Томаса українською та англійською мовами.