<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?><rss version="2.0"
	xmlns:content="http://purl.org/rss/1.0/modules/content/"
	xmlns:wfw="http://wellformedweb.org/CommentAPI/"
	xmlns:dc="http://purl.org/dc/elements/1.1/"
	xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom"
	xmlns:sy="http://purl.org/rss/1.0/modules/syndication/"
	xmlns:slash="http://purl.org/rss/1.0/modules/slash/"
	>

<channel>
	<title>творческий вечер &#8212; Агентство творческих событий</title>
	<atom:link href="https://creativpodiya.com/posts/tag/tvorcheskij-vecher/feed" rel="self" type="application/rss+xml" />
	<link>https://creativpodiya.com</link>
	<description>Медиа портал</description>
	<lastBuildDate>Fri, 17 Dec 2021 10:17:40 +0000</lastBuildDate>
	<language>ru-RU</language>
	<sy:updatePeriod>
	hourly	</sy:updatePeriod>
	<sy:updateFrequency>
	1	</sy:updateFrequency>
	<generator>https://wordpress.org/?v=6.9.4</generator>

<image>
	<url>https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2016/12/cropped-новый-АТС1-квадрат-для-интернета-150x150.png</url>
	<title>творческий вечер &#8212; Агентство творческих событий</title>
	<link>https://creativpodiya.com</link>
	<width>32</width>
	<height>32</height>
</image> 
	<item>
		<title>У Сумах гадали на метеликах</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/60096</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/60096#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Лариса Ильченко]]></dc:creator>
		<pubDate>Tue, 06 Nov 2018 19:15:25 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[Поэзия]]></category>
		<category><![CDATA[События]]></category>
		<category><![CDATA[Лілія Батюк-Нечипоренко]]></category>
		<category><![CDATA[поезія]]></category>
		<category><![CDATA[презентація книги]]></category>
		<category><![CDATA[Сумы]]></category>
		<category><![CDATA[творческий вечер]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=60096</guid>

					<description><![CDATA[У суботу 3 листопада в сумській універсальній науковій  бібліотеці відбулася зустріч з поетесою з Києва Лілією Батюк-Нечипоренко. На творчому вечорі в Сумах Лілія &#8230; презентувала збірку віршів &#171;Сміх метеликів&#187;. Це лише третя презентація цієї книги по Україні, а наклад&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<h2>У суботу 3 листопада в сумській універсальній науковій  бібліотеці відбулася зустріч з поетесою з Києва Лілією Батюк-Нечипоренко.</h2>
<p>На творчому вечорі в Сумах Лілія &#8230; презентувала збірку віршів &#171;Сміх метеликів&#187;. Це лише третя презентація цієї книги по Україні, а наклад практично увесь розпроданий і вже готується вийти у світ наступний.</p>
<p>Зовні зустріч не обіцяла нічого незвичайного: маленький столик на сцені, на нім &#8212; збірки віршів, мікрофон, квіти і загадковий маленький чорний мішечок &#8212; цікаво, що це і для чого?</p>
<p>І ось з вуст поетеси, яка буквально сяє своєю посмішкою, прозвучали перші вірші, а далі &#8212; пісня &#171;Сміх метеликів&#187;, що дала назву усій книзі. І раптом пішов у справу &#171;чорний мішечок&#187; &#8212; почалося дійство під назвою &#171;ворожіння на віршах&#187;. Пам&#8217;ятаєте, раніше за старих часів гадали на книгах, &#8212; подумки ставили питання, називали сторінку, рядок і так книга давала алегоричну відповідь.<br />
<a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2018/11/IMG_6006а.jpg"><br />
<img fetchpriority="high" decoding="async" class="size-full wp-image-60104 aligncenter" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2018/11/IMG_6006а.jpg" alt="Лилия Батюк-Нечипоренко" width="590" height="382" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2018/11/IMG_6006а.jpg 590w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2018/11/IMG_6006а-300x194.jpg 300w" sizes="(max-width: 590px) 100vw, 590px" /></a>В нашому випадку, кожен, хто сидів в залі, витягнув собі з мішечка маленький листок з номером вірша. І пішло інтерактивне спілкування. Лілія запитує номер і читає, властивим їй бархатистим голосом вірш, потім дарує його глядачеві в роздрукованому виді &#8212; так м&#8217;яко поезія заходить в кожну душу, в кожне серце.</p>
<p>У залі було багато людей, що самі займаються поезією і було абсолютно природно, коли у відповідь на такий подарунок, звучало лаконічне поетичне або музичне алаверды. Знаючи особисто деяких глядачів, приємно дивувало те, наскільки точним був збіг поетичного подарунка від Лілії і людини, якій він призначався. І це співпадіння залишилося чудовою, вражаючою загадкою.</p>
<p>Про саму ж  збірку &#171;Сміх метеликів&#187; Лілія Батюк-Нечипоренко говорить, що вона наповнена віршами про любов, природу і багато що інше, проте завжди це сублімація, переживання, спостереження. Про що б не були вірші, в неї це завжди психологія.</p>
<p><strong>Детальніше про поєзию Лилии Батюк-Нечипоренко ми писали у матеріалі:<a href="https://creativpodiya.com/posts/59946" target="_blank" rel="noopener"> У Сумах відбудеться творча зустріч з поетесою, що знається на метеликах</a>.</strong></p>
<p><strong>Декілька слів про поєтесу:</strong></p>
<p>Лілія Батюк-Нечипоренко народилася в селі Кучаків Бориспільського району Київської області. Зараз живе і працює у Києві. За освітою вчитель історії, фінансист, маркетолог. Почала писати вірші ще в юному віці, але як мовиться &#171;в стіл&#187;. А з 2014 року це захоплення отримало новий розвиток, її вірші побачили світ і увійшли до нього.</p>
<p>2014 р &#8212; лауреат Фестивалю «Мі–Сі–Соль» у номінації «Найкращий вірш».<br />
2015 р &#8212; дипломант 20–го Міжнародного фестивалю бардівської (авторської) пісні «Славутич–2015» в номінації «Автор віршів».<br />
2015 р &#8212; I премія VIII Всеукраїнського фестивалю поезії «Підкова Пегаса».<br />
2016р &#8212; дипломант XXVIII міжнародного фестивалю авторської пісні та співаної поезії «Булат» в номінації «Поет».<br />
2017 р &#8212;  диплом І–го ступеню музично–поетичного фестивалю «Ірпінський Парнас» у номінації «Релігійна лірика».</p>
<p>Видала збірки: «Жіночності п’янке бордо» та «Не відміряна міра», публікувалася в багатьох виданнях.</p>
<p>Збірку поезії &#171;Сміх метеликів&#187; не можна купити у книжкових магазинах, але це можливо зробити, замовивши ії на персональній сторінці у ФБ &#8212; Лілія Батюк-Нечипоренко.</p>
<p><strong>Источник: </strong><a href="https://creativpodiya.com/"><strong>медиа портал АТС creativpodiya.com</strong></a></p>
<p>Фото: Лариса Ильченко</p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/60096/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>У Сумах відбудеться вечір літературних усмішок</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/59229</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/59229#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[редакция]]></dc:creator>
		<pubDate>Sun, 15 Apr 2018 15:01:59 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Афиша]]></category>
		<category><![CDATA[Афиша Сумы]]></category>
		<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[События]]></category>
		<category><![CDATA[Григорий Елишевич]]></category>
		<category><![CDATA[Сумы]]></category>
		<category><![CDATA[творческий вечер]]></category>
		<category><![CDATA[Юмор]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=59229</guid>

					<description><![CDATA[Григорій Єлишевіч запрошує на свій творчий вечір. У Сумському Палаці культури «Хімік» 21 квітня відбудеться творчий вечір відомого сумського гумориста і пісняра Григорія Єлишевіча &#171;Улюблений рік з усмішкою і любовью&#187;. Детальніше про Григорія Єлишевіча  Початок: 14.00 Вхід&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<h2>Григорій Єлишевіч запрошує на свій творчий вечір.</h2>
<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2018/04/Елишевич_thumb.jpg"><img decoding="async" class="alignright size-full wp-image-59230" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2018/04/Елишевич_thumb.jpg" alt="Григорий Елишевич" width="350" height="479" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2018/04/Елишевич_thumb.jpg 350w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2018/04/Елишевич_thumb-219x300.jpg 219w" sizes="(max-width: 350px) 100vw, 350px" /></a>У Сумському Палаці культури «Хімік» 21 квітня відбудеться творчий вечір відомого сумського гумориста і пісняра Григорія Єлишевіча &#171;Улюблений рік з усмішкою і любовью&#187;.</p>
<p>Детальніше про <a href="https://creativpodiya.com/posts/465" target="_blank" rel="noopener">Григорія Єлишевіча </a></p>
<p>Початок: 14.00</p>
<p>Вхід вільний</p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/59229/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>В Саду сходящихся тропок провоцировал поэзией Лев Скрынник</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/58439</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/58439#comments</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[редакция]]></dc:creator>
		<pubDate>Thu, 14 Dec 2017 19:22:52 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[Сад сходящихся тропок]]></category>
		<category><![CDATA[События]]></category>
		<category><![CDATA[Ирина Проценко]]></category>
		<category><![CDATA[культура]]></category>
		<category><![CDATA[Лев Скрынник]]></category>
		<category><![CDATA[поэзия]]></category>
		<category><![CDATA[творческий вечер]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=58439</guid>

					<description><![CDATA[В субботу 9 декабря в «Саду сходящихся тропок» Ирины Проценко состоялось рандеву-энигма Льва Скрынника &#171;Поэзия как провокация&#187;. Ниже мы публикуем несколько мнений на тему прошедшего вечера: как гостей, так и принимающей стороны &#8212; самого &#171;Сада&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<h2>В субботу 9 декабря в «Саду сходящихся тропок» <a href="https://creativpodiya.com/posts/1370" target="_blank" rel="noopener">Ирины Проценко</a> состоялось рандеву-энигма Льва Скрынника &#171;Поэзия как провокация&#187;.</h2>
<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2017/12/Лев_2631506885483416710_n.jpg"><img decoding="async" class="alignright size-full wp-image-58443" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2017/12/Лев_2631506885483416710_n.jpg" alt="Лев Скрінник" width="300" height="450" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2017/12/Лев_2631506885483416710_n.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2017/12/Лев_2631506885483416710_n-200x300.jpg 200w" sizes="(max-width: 300px) 100vw, 300px" /></a>Ниже мы публикуем несколько мнений на тему прошедшего вечера:</p>
<p>как гостей, так и принимающей стороны &#8212; самого &#171;Сада &#8230;&#187;</p>
<p><strong>Снежана Рахнянская, член союза писателей Украины. &#171;Размышления вслух после поэтических провокаций Льва Скрынника&#187;</strong></p>
<p>Поэзия &#8212; провокация, поэзия &#8212; словоблудие, поэзия &#8212; пастбище души, поэзия &#8212; память сердца, поэзия &#8212; рисовальщица первоистоков загадочности жизни&#8230; Поэзия &#8212; Вселенских тайн приют. &#171;И слышу я как сердце мира бьется сквозь сердце одинокое мое&#187; &#8212; вот как высказался в одном из своих стихотворений поэт из Никарагуа Рубенс Дарио. Испанец Мигель Эрнандес утверждает: &#171;Поэзия &#8212; это не поиски созвучий, а голос сердца&#187;.</p>
<p>Неужели только сердцу поэта возможно вместить в себе неосязаемую наивность первозданности Вселенной? Всем нормальным людям нет никакого дела до того, что же все-таки было вначале: Слово или Поэзия?</p>
<p>А вот к поэту может явиться мысль, осмелившаяся на такой вопрос. И для того, чтобы попытаться поискать ответ на него, поэт пускается в Путь. И постоянно на этом Пути его принуждают сделать выбор: &#171;Направо свернешь &#8212; коня потеряешь, налево &#8212; &#171;садовой&#187; тебе не сносить, а прямо пойдешь &#8212; вечным странником станешь&#8230; Постигнешь, что Тайну &#8212; нельзя ворошить&#8230;&#187;</p>
<p>Но неугомонность живет в поэте изначально. Она вселяется в него еще при зачатии и до его последнего издыхания не покидает своего носителя. Он обречен искать. И он ищет. Что? &#8212; То, чего не найдет в мире обычных людей. Осилив эту прописную для поэтической натуры истину, поэт начинает искать себе подобных. Радость находки недолговременна, потому как понимание одинокости его странствия или гонит его, или уводит его на все ту же тропинку, или на тот же мостик, где пройти свободно можно только в одиночку. &#171;И снова, и опять, и вновь, и бесконечно: один, беспечен, грустен или весел, &#8212; всегда влюблен, всегда не притязаем, свободен, молчалив, загадочен, неузнаваем&#8230;&#187;</p>
<p>&#8230;Вселенная, Жизнь, Поэзия, Любовь &#8212; четыре слова женского рода. Путь, ведущий к поиску разгадки, у каждого свой. И название ему &#8212; Жизнь. Но где тот безумец, осмелившийся заявить, что он нашел золотой ключик от Тайны?..</p>
<p>Все что-то ищут, находят и прячут,<br />
Верят в незыблемость правды своей,<br />
Грустно смеются и радостно плачут<br />
в мире изменчивых тайн и идей.</p>
<p>Времени все своему мы подвластны<br />
На переходах из небыли в быль.<br />
Все мы &#8212; проходим, и это прекрасно.<br />
Жизнь или праздник? &#8212; Минут водевиль&#8230;</p>
<p>Экклезиаст, Гераклит, Соломон, Пифагор,<br />
Даже воскресший в три дня после смерти &#8212;<br />
Путники правды, родившие спор,<br />
Женщиной в мир воплощенные дети.<br />
(Льву от автора)</p>
<p>И к месту будет Беранже:<br />
…Господа! Если к правде святой<br />
Мир дороги найти не умеет &#8212;<br />
Честь безумцу, который навеет<br />
Человечеству сон золотой!&#8230;</p>
<p><strong><a href="https://creativpodiya.com/posts/18112">Нина Мамедова </a>&#171;Сколько слов не пиши, а душа говорит в промежутках&#8230;&#187;</strong></p>
<p style="text-align: right;"><em>Смотрю – и что же в моих глазах?</em><br />
<em> В фигурах разных и звёздах</em><br />
<em> Сапфиры, яхонты, топазы,</em><br />
<em> И изумруды и алмазы,</em><br />
<em> И аметисты и жемчуг,</em><br />
<em> И перламутр – все вижу вдруг!</em><br />
<em> Лишь сделаю рукой движенье –</em><br />
<em> И новое в глазах явленье!</em></p>
<p style="text-align: right;"><em>(А.Е.Измайлов)</em></p>
<p>Человек &#8212; он так изменчив. И так непрост свет в нем, как в калейдоскопе, он так волшебен, интересен, заманчив, что глаз не отвести.</p>
<p>Человек &#8212; это прекрасно и ужасно сложно. От Дон Жуана до Дон Кихота. И сколько не думай на его счет, все равно не поймешь – что же он такое, доживешь до седин и останешься ни с чем.</p>
<p>У Льва есть больше, чем у очень многих – у него есть способность к поэтическому  проживанию жизни.</p>
<p>Я не всегда могу уловить стих на слух &#8212; что-то впитывается, что-то проходит мимо, мне лучше читать, тогда я полнее воспринимаю. И, читая с листа его стихи, переходя от одного к другому, третьему, встретила такое  непонятное сопротивление текста, ощутила такой поток энергии. “Да что ж это такое, в самом деле”, &#8212; подумала я. “На встрече было все так хорошо, всем было хорошо. И лучше всех был Лев со своей неподдельной интеллигентностью, с чудесной иронией к себе и почтением к публике, сочинивший отличнейший сценарий вечера, на котором не заскучаешь – полное выпадение из реальности на полтора часа”.</p>
<p>Прочла все стихи до конца и отложила листы. И начала сначала, но на следующий день. И разверзлась бездна тем и смыслов. И, думаю, это лишь небольшая часть стихов, оказавшихся у меня. А что в других? И уже хочу их прочитать.</p>
<p>Вспомнилась беседа в Музее, давняя, где Лев назвал себя атеистом. Но в том, что я читала, Он присутствует.</p>
<p style="padding-left: 30px;">Сколько слов не пиши,<br />
а душа говорит в промежутках.<br />
Что ей наши слова –<br />
примитивный и грубый язык?<br />
Если птицы ночные<br />
расскажут ей всё за минутку,<br />
Пока ветер березе ветвей поправляет  башлык.</p>
<p>В поэзии важна неожиданность слов и смыслов, о ней, как о музыке, нельзя много говорить, её нужно читать и слушать в тишине, с беззвучными паузами:</p>
<p>«… и была тишина такая – раскрываясь, почки срывали коронки, нежно лопались барабанные перепонки…»</p>
<p>Поэзия &#8212; это  проза, «завернутая» в рифму, она рифмуется и делается формулой. И, когда требуется лекарство духовного свойства – безусловно, лекарство &#8212; читаешь стихи, проза все-таки штука долгая – формул не дождешься.</p>
<p style="padding-left: 30px;">Мы превращались в кентавра – странного, но скакали.<br />
Или в дракона восьмиконечного – летело пламя!<br />
И умирали, и возрождались – не сосчитать опалин.<br />
что же над нами реяло – ангелы или знамя?</p>
<p style="padding-left: 30px;">В этих сражениях мы побеждали друг друга –<br />
И побежденный сграбастывал все трофеи.<br />
Мы убивали зоркость и трезвость слуха<br />
сладостным ядом камланья любовной фени.</p>
<p style="padding-left: 30px;">Но засевать приметы – для урожая быта?<br />
Воспоминанья крошить, как птицам крохи?<br />
Видишь, на том же ослике (тема нахер избита!)<br />
едет любовь слепая сквозь города, эпохи…</p>
<p style="padding-left: 30px;">Но отхлебнув глоток, мы обожглись струёю.<br />
Как не соси её – не утоляешь жажды.<br />
В каждом глотке &#8212; она, а ощутишь – иною.<br />
Хочешь, войдем вдвоем в это теченье дважды?</p>
<p>Поэзия как провокация. Провокация, прежде всего, неожиданность, как “Принт-роман”.</p>
<p style="padding-left: 30px;">На колготках ее – роман,<br />
Хоть всего в нем полсотни фраз…<br />
Как любой, ты сойдешь с ума,<br />
зачитавшись им первый раз.</p>
<p style="padding-left: 30px;">Там от щиколотки к бедру,<br />
Извиваясь, скользит сюжет…<br />
Но, почти дочитав к утру,<br />
Понимаешь: развязки &#8212; нет!</p>
<p style="padding-left: 30px;">Это просто рекламный ход.<br />
Это все в миллионах штук.<br />
А сперва на показах мод<br />
Столько страсти, надежд и мук…</p>
<p>Помнит ли каждый из нас, когда он впервые «услышал» стихотворение? Это «услышал» даже узко, хочется прибавить, что «увидел», «почувствовал» его как свой опыт, как то, что было с тобой когда-то и не здесь.</p>
<p>Поэт переносит слушателя /читателя в иной мир. И желательно, чтобы не так – ушел в астрал, вернусь не скоро – хотелось бы точного приземления, когда подается то самое слово, которое возвращает тебе с избытком  ясность ума, понимание им красоты сказанного.</p>
<p style="padding-left: 30px;">Видишь, губкой простор<br />
влажной тьмы собирает остатки,<br />
Чтоб душа огляделась,<br />
пока до рассвета есть час…<br />
Что ей наши слова,<br />
где по смыслу одни опечатки,<br />
Когда наше молчанье точнее расскажет о нас?</p>
<p>Больше <a href="https://creativpodiya.com/posts/21211" target="_blank" rel="noopener">поэзии Льва Скрынника читайте на медиа портале АТС</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2017/12/Финал_3887808_n.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="size-full wp-image-58444 aligncenter" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2017/12/Финал_3887808_n.jpg" alt="Сад сходящихся тропок" width="600" height="250" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2017/12/Финал_3887808_n.jpg 600w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2017/12/Финал_3887808_n-300x125.jpg 300w" sizes="auto, (max-width: 600px) 100vw, 600px" /></a></p>
<p class="xfmc1"><strong>К тонким рассуждениям и наблюдениям Нины и Снежаны можно добавить несколько слов о самом вечере.</strong></p>
<p class="xfmc1">Творческая встреча, за  свои час-сорок, прозвучала на одном дыхании в позитивной полемике с автором – человеком своеобразного стиля, который цельно прослеживается и в творчестве, и в умении вести диалог, оставаясь слегка недосказанным, недопонятым… оставляя за собой право на интригу и несовершенство…</p>
<p class="xfmc1">Лев –  это случай гармоничных отношений Стиля с Человеком. И его выбор участников вечера, так ярко и тепло украсивших своими выступлениями встречу, тому свидетельство – со стилем у поэта всё в порядке: пели на стихи Льва музыкант Сергей Коноз с очаровательной Настенькой Коноз, поэт Игорь Касьяненко, и потом, в самом конце,  подключились множественные звёзды Сада, исполнив премьеру песни Сергея Коноза на стихи Льва «Весной бездомной дом уходит в сад&#8230;». Своё исполнение они посвятили «Саду сходящихся тропок», чем нанесли хозяевам нестерпимую радость!</p>
<p class="xfmc1">Сад, принимая у себя поэтов, не раз озадачивался тем же вопросом, что такое поэзия и откуда она вообще берётся… Можно было бы сформулировать, к примеру, так, вспомнив о морфологии и физиологии организма: поэзия есть ни что иное, как образно &#8212; метафорическое изъяснение разума – результат реакции головного мозга на яркое (негатив./позитив.) событие, при обязательном условии скачков не только адреналина, но и гормонального фона…</p>
<p class="xfmc1">Но если всё так приземлённо, то что же… кто же всё-таки поставляет «биомашине» те самые образы в математике ритма и метафор…? То ли некий космический эфир проникает, возбуждая умы избранные, то ли Менделеевым недовершённый в исследованиях некий химический элемент, то ли… Нет, не хочется даже приближать мысль о «фаустовской сделке» над каждым виртуозом слова»(с). А мысль:  «каждый творческий человек есть инструмент в руках божьих» сама подступает к сердцу. Это же &#8212; один из способов Бога говорить с людьми посредством создаваемого ими же… А разве нет? Тогда какой смысл во всём этом… А – а… Так всё же – Да.</p>
<p class="xfmc1"><strong><span lang="EN-US">P</span>.<span lang="EN-US">S</span>.</strong> Лев напомнил всем словами Гераклита о том, что дважды в одну реку войти нельзя. И тут уточним: в одну воду нельзя, а в реку вполне можно. Лев Скрынник как та река – стабильное русло при быстром течении – с ним никогда не скучно, потому как в каждом отдельном случае свеж и интересен. Вот и метафора явилась откуда-то.</p>
<p class="xfmc1">Ваш Сад</p>
<p>Источник: <a href="https://creativpodiya.com/">медиа портал АТС creativpodiya.com</a></p>
<p>Фото: Дмитрий Симонов, Ирина Проценко</p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/58439/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>29</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>В Сумах состоялась творческая встреча с кулинаром слова</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/56293</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/56293#comments</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Анна Кожевникова]]></dc:creator>
		<pubDate>Wed, 15 Feb 2017 10:42:26 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Литература]]></category>
		<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[События]]></category>
		<category><![CDATA[дом-музей А.П.Чехова]]></category>
		<category><![CDATA[Евгений Фулеров]]></category>
		<category><![CDATA[Сумы]]></category>
		<category><![CDATA[творческий вечер]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=56293</guid>

					<description><![CDATA[В воскресенье 12 февраля в Доме-музее А.П.Чехова Евгений Фулеров вёл разговор о славянофилах. Встреча состоялась! В духе славянофилов?!&#8230; Более того – в духе общечеловеческого братства! Женя, как всегда, не только словом, но и делом&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<h2>В воскресенье 12 февраля в Доме-музее А.П.Чехова Евгений Фулеров вёл разговор о славянофилах.</h2>
<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2017/02/IMG_7845_thumb.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="size-medium wp-image-56297 alignleft" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2017/02/IMG_7845_thumb-300x232.jpg" alt="Евгений Фулеров. дом музей А.П.Чехова" width="300" height="232" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2017/02/IMG_7845_thumb-300x232.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2017/02/IMG_7845_thumb.jpg 339w" sizes="auto, (max-width: 300px) 100vw, 300px" /></a>Встреча состоялась! В духе славянофилов?!&#8230; Более того – в духе общечеловеческого братства! Женя, как всегда, не только словом, но и делом явил свою любовь к присутствующим!</p>
<p>Огромный пирог, испеченный им же, красовался на столе, рядом с докладчиком, соблазняя своей золотой аппетитной корочкой. И этот вкуснейший символ братства напоминал о том, что славянофилы были людьми не только теории, но и практики. Ведь принцип любви был основополагающим в их миропонимании, исходившем из православной концепции общинности, соборности духовного человеческого общежития, необходимости сопереживания бедам и радостям другого. А потому на встрече говорили о том, что такое свобода с Христом и без Него, говорили о сущности любви во Христе и без Него…</p>
<p>Представителями славянофильского течения в XIX веке были Хомяков, Аксаков, Тютчев и многие другие мыслители, поэты, общественные деятели… Женя упомянул Достоевского, как одного из самых масштабных мыслителей, разделявшего взгляды славянофилов и их принципы жертвенной любви по отношению к людям. Он процитировал тот отрывок из романа Федора Михайловича «Преступление и наказание», в котором речь идет о Миколке – человеке глубоко чувствующем и сострадающем, способном резонировать на беду другого, в данном случае – беду Раскольникова, убившего старуху-процентщицу. Зачем убившего? Чтобы проверить верность своих идеологических соображений.</p>
<p>Женя говорил о том, что Раскольников выстраивая свою мировоззренческую позицию, задался рациональным вопросом:</p>
<blockquote><p>«Кто он – Родион Раскольников – имеющий «право на убийство» или «тварь дрожащая?».</p></blockquote>
<p>Таким образом, переступив нравственный запрет, герой романа пытался проверить свою душу на способность стать «сверхчеловеком», потерявшим совесть.</p>
<p>И вот интересно то, как в романе в противовес Раскольникову ведет себя Миколка. Будучи богобоязненным и религиозным человеком, Миколка, от невыносимой боли за другого ощутил себя причастным к убийству. Его иррациональное стремление пострадать за другого, принять на себя страдание и вину Раскольникова – было удивительно и непонятно для 15-ти летнего Жени. Но прочитав это произведение, он почувствовал, понял, что есть какая-то другая, пока непостижимая реальность в человеческих взаимоотношениях.</p>
<p><strong>Ещё про Евгения Фулерова: <a href="https://creativpodiya.com/posts/51074" target="_blank" rel="noopener">Кулинар слова </a></strong></p>
<p>И сколько же времени прошло от первого удивления до понимания этой реальности во взрослой жизни докладчика?! Каков же путь – от детства до зрелой взрослости, пока сердце не научилось биться в благодатном ритме Иисусовой молитвы православного богослужения? Но, мне кажется, что Женя-ребенок, испытав удивление, тем самым неосознанно, уже тогда, приблизил к себе эту реальность, и стала в нем вызревать притча о луковке и злой бабе, рассказанная Достоевским в романе «Братья Карамазовы». Итог притчи в том, что – мы имеем только то, что отдаем. Как же мудро пишет об этом исследовательница творчества Достоевского Татьяна Касаткина:</p>
<blockquote><p>«…отданная вещь приобретает сверхматериальное бытие, поскольку она становится связью, соединяющей личности в единство, которое и есть рай. Рай – это существование в любви и единстве, во взаимодействии и взаимопроникновении, ад – это существование в обособлении, в вольном разрыве всех связей, это границы самости…»</p></blockquote>
<p>Как всегда, Женя во время встречи поставил трудный вопрос:</p>
<blockquote><p>«Как же научиться преодолевать свою самость, свое себялюбие, эгоизм, сковывающие душу и не дающие быть счастливым?».</p></blockquote>
<p>Итогом беседы явилось понимание того, что высший духовный смысл жизни и для славянофилов, и для всех нас, собравшихся обретается с помощью религиозного мировоззрения – христианской верой, православной догматикой, церковью и сознанием того, что все мы друг перед другом виноваты, как говорил Достоевский. И нет другого пути ни к спасению, ни к свободе, ни к любви, а только тот о котором говорил Господь Иисус Христос: «Я есмь Путь, и Истина и Жизнь».</p>
<p>&nbsp;</p>
<p><strong>Источник: <a href="https://creativpodiya.com/">медиа портал АТС creativpodiya.com</a></strong></p>
<p>Фото: Лариса Ильченко</p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/56293/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>40</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>У Сумах виступив поет з Києва, що народився на Сумщині</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/51335</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/51335#comments</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[редакция]]></dc:creator>
		<pubDate>Sun, 20 Mar 2016 09:21:27 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[Сад сходящихся тропок]]></category>
		<category><![CDATA[События]]></category>
		<category><![CDATA[Николай Гриценко]]></category>
		<category><![CDATA[Сергей Малюк]]></category>
		<category><![CDATA[Сумы]]></category>
		<category><![CDATA[творческий вечер]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=51335</guid>

					<description><![CDATA[У четвер 17 березня в &#171;Саду стежинок, що сходяться&#187; Ірини Проценко відбулася творча зустріч з поетом Миколою Гриценком. «Нікому України не віддам…» На зустрічі з друзями-сумчанами, яка відбулася в «Саду сходящихся тропок» Ірини Проценко,&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<h2>У четвер 17 березня в &#171;Саду стежинок, що сходяться&#187; Ірини Проценко відбулася творча зустріч з поетом Миколою Гриценком.</h2>
<p style="text-align: left;"><em><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2016/03/12671734_1071183432940526_7168709486816731793_o_thumb1.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="size-full wp-image-51337 alignright" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2016/03/12671734_1071183432940526_7168709486816731793_o_thumb1.jpg" alt="Николай Гриценко" width="320" height="212" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2016/03/12671734_1071183432940526_7168709486816731793_o_thumb1.jpg 320w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2016/03/12671734_1071183432940526_7168709486816731793_o_thumb1-300x199.jpg 300w" sizes="auto, (max-width: 320px) 100vw, 320px" /></a>«Нікому України не віддам…»</em></p>
<p>На зустрічі з друзями-сумчанами, яка відбулася в «Саду сходящихся тропок» Ірини Проценко, <a href="https://creativpodiya.com/posts/22165" target="_blank" rel="noopener">відомий поет і прозаїк Микола Гриценко </a>пожартував, що колись хтось мав би написати наукову роботу на тему «Роль жінки у творчості Миколи Гриценка». І це, попри жарти, була б справді надзвичайно цікава й гідна найінтимніших епітетів тема, тож залишимо її фаховим критикам та літературознавцям, які не обходять увагою його творчість. Я ж напишу про село як джерело натхнення цього лірика.</p>
<p>Найзабутіше село, у якому провела дитинство талановита людина, рано чи пізно буде увіковічене. Неминуче. Майбутній поет виріс на хуторі Самар, по-поштовому – село Тимченки Недригайлівського району. Уже в зрілому віці поставив собі за мету написати про колоритних людей, поряд із якими зростав, і написати «класно» (нещодавно така книга перевидана під назвою «Самар і я»). Як сказала Ірина Проценко, у нього це вийшло настільки проникливо, що не втрималася й намалювала до книги ілюстрації.</p>
<p>Сьогодні Микола Гриценко, лауреат численних літературних премій, живе в столиці, але його ліричний герой – незмінно серед квітів і трав, де гупають яблука з дерев і «коси виглядають із хлівів» на пишні отави, де серед хати тепла піч і лише нещодавно провели електрику. І це не данина старомодності чи простодушність. Поетичний талант, який живиться пам’яттю про сільські дитинство та юність – це особливий стан душі, коли глибинні закони всесвіту передаються у «простих» образах: пелюстки, бараболі, черешні, «скатертини-самобранки» прихатнього городу й безмежного, до горизонту бурякового поля з жінками-полільницями, чиї «спідниці, наче прапори». Такі образи й складають його основний зображальний «інструментарій», алфавіт чи код.</p>
<p>Навіть якщо у читача є приватний будинок у місті або дача, сільська поезія розкриється перед ним не так відверто, хоча, можливо, і не менш мудро. Сумно визнавати, але поетичний «код села» – мова, яка вимирає (разом із селом). Її або примітивізують до рівня мови жартів, або використовують, до ладу не володіючи. Такі вірші чимало хто, безперечно, чув. Це коли пишуть про картоплю і яблука, маючи на увазі картоплю і яблука. Коли запозичують слів із описів природи в Стельмаха, Коцюбинського чи Самчука й видають римовані варіації. Інша річ, коли «і</p>
<p>чуб із посивілої трави, і серце, що в траві, як коник, скаче» і коли «роса на віях така холодна – у кожній краплі зіщуливсь Бог» – це мова особлива…</p>
<p>Ні, у цілому я теж проти вирваних із поезії цитат. Найчастіше це, даруйте, наче видерти в людини жмуток волосся й показувати його всім, переконуючи, що людина прекрасна. Але коли вірші зримі, як у Миколи Гриценка, окремі рядки «працюють», мов кінокадри. Можна паузувати, щоб вдумливо розглядати кожен. До того ж, авторське читання це дозволяє: хто був на зустрічах із Миколою Семеновичем, той знає, як живо в нього виходить озвучувати власні вірші, доносити їх до самих сердець.</p>
<p>Треба сказати, що на зустрічі були представлені не лише поетичні, а й у прямому сенсі зримі образи – <a href="https://creativpodiya.com/posts/40443" target="_blank" rel="noopener">чудові роботи фотографа Сергія Малюка</a>, туманні, просторі, безлюдні, з особливим колоритом. А на противагу наочності, читання поезії «перегукувалося» з мелодіями українських композиторів, які виконувала на скрипці <a href="https://creativpodiya.com/posts/18021" target="_blank" rel="noopener">Валентина Макарова</a>. Загалом дійство насправді було гармонічним.</p>
<p>Поміж виступами звучали дотепні жарти автора про жінок і про кохання, про дитинство, яке залишилося дитинством, про вперше проведену на хутір Самар (у 70-х роках!) електрику та про саме село, яке Микола Гриценко назвав «молитвою» за красу його природи й «прокляттям» за каторжний труд його мешканців. Своє село, дитинство, односільчан разом з їхніми молитвами та прокляттями – усю свою Україну, авторові вдалося забрати в книги, немов у неприступну для ворогів фортецю, впускаючи лише тих, хто здатен зрозуміти й відчути біль та радість його серця. Тому має повне право сказати, як в одному зі своїх віршів: «Нікому Україну не віддам!»</p>
<p>Юлія Козир</p>
<p><strong>Источник: <a href="https://creativpodiya.com/">медиа портал АТС creativpodiya.com</a></strong></p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/51335/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>4</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>В Сумы заезжал виртуозный гитарист со своим балаганчиком</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/50467</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/50467#comments</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Лариса Ильченко]]></dc:creator>
		<pubDate>Sun, 31 Jan 2016 21:03:06 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Музыка]]></category>
		<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[Сад сходящихся тропок]]></category>
		<category><![CDATA[События]]></category>
		<category><![CDATA[гитарист]]></category>
		<category><![CDATA[музыка]]></category>
		<category><![CDATA[Сергей Городничий]]></category>
		<category><![CDATA[Сумы]]></category>
		<category><![CDATA[творческий вечер]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=50467</guid>

					<description><![CDATA[В субботу 26 января в «Саду сходящихся тропок» Ирины Проценко состоялcя творческий вечер Сергея Городничего. Программа называлась &#171;Балаганчик&#187;. Вечер прошёл в лучших традициях театра &#171;La Chanson&#187;, участником которого и является Сергей. Было немного слов&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<h2>В субботу 26 января в «Саду сходящихся тропок» Ирины Проценко состоялcя творческий вечер Сергея Городничего.</h2>
<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2016/01/IMG_0996а_thumb.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="size-full wp-image-50472 aligncenter" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2016/01/IMG_0996а_thumb.jpg" alt="Сергей Городничий" width="640" height="480" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2016/01/IMG_0996а_thumb.jpg 640w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2016/01/IMG_0996а_thumb-300x225.jpg 300w" sizes="auto, (max-width: 640px) 100vw, 640px" /></a>Программа называлась &#171;Балаганчик&#187;. Вечер прошёл в лучших традициях <a href="https://creativpodiya.com/posts/821" target="_blank" rel="noopener">театра &#171;La Chanson&#187;</a>, участником которого и является Сергей. Было немного слов от себя и стихи предворяющие песни. Хотя в исполнении Сергея Городничего это не песни, а скорее миниспектакли, которые он разыгрывает в дуете со своей гитарой. А она отзывается под его пальцами великолепным звучанием &#8212; и всё случается.</p>
<p>Вечер получился эмоциональным, лёгким и насыщенным.</p>
<p>И чуть подробнее ещё несколько слов из зрительного зала:</p>
<p><strong>Нина Мамедова</strong></p>
<p>Понимаешь в который раз, что потребность в сочувствии у нас общая, это объединяет (даже если она в нас не в одинаковой степени) и заставляет по-разному рассказывать об опыте проживания жизни. Вчера мы вместе с Сергеем были этим заняты – переживали вместе с ним, и каждый в отдельности, свое и общее – и несбывшиеся мечты, и королевское в себе, и шутовское, и низкое, и высокое в себе, и тихое, и буйное. Очередной раз задавали себе вопросы, на которые нет ответов: кто я? откуда пришел в эту жизнь? У Сережи получилось создать область проживания и переживания того, что пелось стихами, он пел и чувствовал то, о чем пел. И мы это поняли и приняли. Это было эмоционально, искренно, с чистым сердцем и мы все, хлопая его выступлению, встали, потому что были благодарны ему за переживания, которые он в нас пробуждал.</p>
<p><strong>Виктор Сыроватский</strong></p>
<p>Когда люди говорят стихи, а тем паче поют их – они меняются. Более того – они меняют мир вокруг себя, и пусть это происходит на расстоянии вытянутой руки, или чуть большем, все равно, это уже мир другой пробы. А какая это проба? Все зависит от качества текстов. А еще, в огромной степени – от интонации. По волхву и волшебство.</p>
<p>Два часа в мире Сережи Городничего. С его удивительным, особым, вполне уже узнаваемым гитарным звуком. С его совершенно отдельным взглядом на мир. С его голосом, интонацией, с его песнями. Ведь не исполнитель он, не повторитель – а звучали тексты Иосифа Бродского, <a href="https://creativpodiya.com/posts/47850" target="_blank" rel="noopener">Ирины Козловой</a>, Михаила Щербакова, Владимира Завгороднего и др., это помимо собственных, – он с первой минуты единственный и полноправный автор. И вот это было, как два часа <a href="https://creativpodiya.com/posts/39132" target="_blank" rel="noopener">слушать поэта, Бродского </a>например или Козлову, а здесь – Городничего. Потрудится с ним вместе, сердцем обмереть, упереться лбом в ладонь, вдохнуть, выдохнуть, и стать собой, но другим собой.</p>
<p>И вот, это такой жанр. Он, на мой взгляд, не имеет ничего общего с жанром «авторской» или «бардовской» песни. Я так думаю. Потому что в «бардах» я бы не остался на старости лет. А этот, безымянный жанр меня сильно обнадеживает. И хочется быть в нем.</p>
<p>Нельзя не сказать еще вот о чем. Городничий сегодня – зрелый, сложившийся мастер, очень честный и добросовестный в творчестве. И светлый. Я знаю очень мало людей, которые могли бы так жить на сцене. Кто может заплакать посреди песни. И вот, это-то и есть самое драгоценное качество, и творческое, и человеческое. Почти невозможное качество. Оно делает мир живым и горячим, и дает надежду.</p>
<p>Собственно, балаганчик, такой себе дом на колесах – и есть надежда, колесящая где-то по миру. Она в пути, она обязательно к нам приедет, надо верить, делать свое дело  и постараться быть человеком в час ожидания. Об этом был вечер с Сережей Городничим.</p>
<p><strong>Источник: <a href="https://creativpodiya.com/">медиа портал АТС creativpodiya.com</a></strong></p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/50467/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>1</slash:comments>
		
		
			</item>
	</channel>
</rss>
