Проект  «Поэтические среды»   уже можно  с полной  уверенностью  считать областным.  Наряду с сумчанами,  в нём уже  «отчитались» и «отпелись» авторы из Белополья, Низов, Ахтырки и  Малой Ворожбы. И даже  был один гость  из Киева.  Его, как уроженца  села  Тимченки Недригайловского района, мы тоже  зачислим в  представители Сумской области.  И вот теперь в Сумах  поэтесса из славного города Конотопа. Хотя, справедливости ради надо вспомнить вечер Сергея Гордничего, географическую принадлежность которого можно  определить как  «Конотоп-Сумы  транзит».

Ирина Козлова,  кроме того,  что прекрасный поэт, ещё и  литературный деятель. Она  ведёт  литературную студию «Джерела», редактирует сборники, участвует в  различных  мастер-классах и  фестивальных жюри,  выступает  на литературных вечерах сама и организовывает их для других.  На её стихи пишут   песни авторы музыки из разных городов СНГ  (или как это сейчас называется?)  и даже США.

Вечер  творческого человека, который  способен заинтересовать собой  и своим делом   такое множество людей   и собрать их вокруг себя не мог не вызвать интереса у сумской публики.

Основной темой  встречи была презентация книги стихов Ирины Козловой  с одноименным названием. Сборник вышел ещё в прошлом году, и только теперь автор  добралась с ним до  Сум, чтобы представить его своим тутошним поклонникам. Содержание сборника  —  лирика разных лет. Такие  книжки всегда интересны, потому что позволяют отслеживать творческую и человеческую эволюцию автора, превращаясь,  таким образом,  из простого  собрания  стихотворений в увлекательную повесть о жизни.

 Ирина Козлова великолепно читает стихи.  Надо сказать, что чтение стихотворений  при правильном  к этому делу подходе, можно считать разновидностью музыки, исполняемой человеческими голосом. В хороших стихах ведь есть всё  от музыки —  ритм, мелодика, энергетика, настроение, создаваемое  сочетанием  звуков. А человеческий голос… Конечно, это один из самых  изысканных музыкальных инструментов.

Именно  поэтому слушание стихов в исполнении  таких  прекрасных авторов-чтецов как Ирина Козлова не только  гармонизирует, но и  вдохновляет и возвышает, включая  в процесс сотворчества с поэтом одновременно и  разум,  и душу  зрителя.

Если представить себе нарисованный на полотне куб и сравнить его с реальным, такая же разница между текстами Ирины Козловой на бумаге (или экране) и  ими же, звучащими в авторском исполнении. Некоторые  её стихи  вообще обретают истинное звучание только в   момент озвучивания,  потому что они   изначально написаны  как  ритмические партитуры

В концерте принимал участие, уже упомянутый нами выше, Сергей Городничий –  прекрасный  гитарист и профессиональный музыкант. Так вот,  по субъективному мнению автора этих строк,  музыка слов  в исполнении стихотворца и чтеца Ирины Козловой звучала в этот вечер даже  ярче, чем виртуозная гитара Городничего. Впрочем,Сергей  славится своим умением оттенять солистов, намеренно  уходя в тень, как и положено    мастеру аккомпанемента.

Вечер получился  великолепным. По ходу  настроение публики менялось от   радостного восхищения   автором, до  философского тихого размышления. С каждым прозвучавшим стихотворением  мир, создаваемый, а точнее, освещаемый  светом поэтической мысли  Ирины Козловой  становился всё  глубже и шире и, в итоге, превратился во вселенную.  Впрочем, это я уже пытаюсь с помощью  приёмов банального красноречия передать  иррациональное и    плохо выговариваемое ощущение  соприкосновения с   настоящим искусством.

Ирина Козлова  пишет стихи на двух языках.  Когда её спрашивают, чем определяется выбор, она отвечает так: «Если я влюбляюсь, я пишу стихи на русском языке. А коли я закохуюсь, я пишу вірші українською мовою».

Вот примерно в таком  состоянии и расходилась публика после концерта.

Презентація обласного молодіжного альманаху «Орфей» у літературній студії «Джерела» (2012 рік)

Дата створення: 12 жовтня 1982 року під назвою «Конотопські джерела».
Засновник: Іван Корнющенко, головний редактор конотопської міськрайонної газети «Радянський прапор» (нині – «Конотопський край»), член НСЖУ та НСПУ.
Керівник: Ірина Козлова (з 1993 року)
Місія: створюємо умови для творчого спілкування самодіяльних літераторів міста Конотопа, їхнього творчого зростання. Проводимо літературні зустрічі, поетичні читання, презентації, беремо участь у різноманітних літературно-мистецьких заходах.

Презентація колективної поетичної збірки літстудійців «Місто кохане — мій Конотоп», 1998 рік

  Батьки-засновники

Нещодавно літературній студії «Джерела”, що працює при редакції газети «Конотопський край”,  виповнилося   30  років . Ця дата, звичайно, певною мірою умовна, оскільки літературне життя нашого краю завжди було напруженим, знаменувалося талановитими авторами. Досить назвати імена Леоніда Смілянського, Івана Савича, Олексія Столбіна, чия творчість тісно пов’язана з Конотопом і Конотопщиною, згадати видатного байкаря і лірика  Павла Юхимовича Ключину, який керував районним літературним об’єднанням у 50-х роках. Міськрайонна газета завжди вміщувала літературні спроби своїх читачів, публікувала поезію, прозу, тим самим спонукаючи самодіяльних авторів до вдумливої, серйозної роботи над словом.

Однак нове об’єднання творчих сил краю в літературну студію при міськрайонній газеті, яка мала тоді назву «Радянський прапор”, відбулося в 1982 році. Ініціатором створення студії, що отримала назву «Конотопські джерела”, був редактор газети Іван Пилипович Корнющенко, талановитий журналіст, письменник і літературознавець, всебічно обдарована творча людина, член Національної Спілки журналістів та Національної Спілки письменників України. Керував новоствореною студією співробітник газети Володимир Олександрович Танський, журналіст і поет.

Літературній студії «Джерела» — 30 років. Засновник студії письменник і журналіст Іван Корнющенко — почесний гість ювілейного зібрання студії. Галерея ЦДЮТ, жовтень 2012 року.

Перші ластівки

 15 вересня 1982 року відбулося перше засідання літературної студії, а 2 жовтня  в газеті «Радянський прапор” уперше з’явилася «Літературна сторінка студії «Конотопські джерела”. Цю дату, певне, і слід вважати днем народження нової літературної студії. З того часу студія при газеті працює безперервно. Із матеріалів, представлених газетою того далекого нині  дня, виразно постає перед  читачем як коло авторів, членів студії, так і коло літературних інтересів об’єднання. Перша літературна сторінка містила вірші Ольги Качан, Якова Пономаренка, Неллі Андрюшечкіної, Володимира Танського, Ірини Юрковської, байки Петра Гришка, літературознавчі та краєзнавчі матеріали «Дещо про «Енеїду” П.Дубинки та «Про різні долі і одну мету” І.Корнющенка. Прикрашав цю сторінку фотоетюд М.Згонника «Осінь”.

Як бачимо, від самого початку літературна студія мала чітко визначені творчі засади, що збереглись і до сьогодні: різноплановість літературних та літературознавчих інтересів її членів, об’єднання людей різного віку, найрізноманітніших поглядів і професій, багатожанровість, різномовність. Літературні сторінки обов’язково містили і літературознавчі дослідження, і критико-бібліографічні матеріали, і виклади новинок літератури, пов’язаних із нашим краєм, і огляди поетичної пошти, які, до речі, робилися не лише керівником студії, але і за його дорученням іншими літстудійцями. «Літературна сторінка” публікувала і прозу «малих форм” – новели, етюди, бувальщини, оповідання, серед яких — «Квіти кохання” та «Мати” Бориса Осадчого, «Наближався новий рік” Олександра Осташка.

Перший склад літературної студії невдовзі поповнився іменами Регіни Копф, Світлани Панчішної, Павла Солдатенка, Миколи Погорілого, Василя Оболоника, Михайла Рекуна, Ірини Козлової. На літературних сторінках з’явилися вірші Ольги Петренко, Володимира Глуховця, Наталії Деркач, Галини Гаркушенко. Віддаючи належне співдружності мистецтв, «Літературна сторінка” вміщувала також фотозамальовки М.Згонника, І.Руденка, І.Корнющенка, В.Самбуренка, В.Білецького, графічні роботи художників Ю.Рєзніченка, І.Іваненка, В.Оболоника.

«Джерела на Перехресті» : творча зустріч двох літературних студій у Спілці письменників.12 грудня 2012 року»

           Розбудовники                                         

У різний час студією керували такі знані в нашому краї журналісти, як Володимир Іванович Троценко, Еммануїл Зіновійович Фельдман, Надія Пилипівна Петренко. Звичайно, особа керівника значною мірою впливає на емоційну і творчу атмосферу засідань студії. Незабутні у пам’яті такт і делікатність В.І.Троценка. Пам’ятні і також і палкі творчі дискусії студійців, спрямовувані Е.З.Фельдманом, коли ламалися списи довкола якогось поетичного образу, натхненно обстоювалися поетичні позиції, іронія переходила в сарказм, а схвалення – у захоплення. Так само незабутнім було і спілкування з винятково талановитою поетесою і журналісткою Н.П.Петренко, нині членом Національної спілки письменників України, коли  найменша недовершеність, найменше послаблення поетичної напруги помічалися, і автор опинявся перед необхідністю постійного самовдосконалення, самоаналізу, творчого пошуку, безперервної роботи над словом.

З 1993 року і до сьогодні літературною студією «Джерела” керує І.М.Козлова. За останні роки склад студії значно змінився. З’явились нові імена, розкрились нові грані обдарувань тих, хто пише давно. При Центрі дитячої та юнацької творчості уже немало років діє дитячо-юнацький філіал студії «Джерела”, що гуртує авторів шкільного віку, студентів. Очолює нині його вихованець літстудії, випускник філологічного факультету Ніжинського університету Олег Єршов, талановитий поет, прозаїк, музикант.

                                                             Роки і люди

Кожний період існування літературної студії – сузір’я нових імен. У 1988-89 роках – Світлана Соколова, тоді – лаборант школи №13, Димитрій Бабич, тоді – восьмикласник школи №12. Нині вони обоє – відомі в Україні журналісти. У 1991-92 роках – Маргарита Мовчан, Муза Макаренко, Оксана Чернявська, Наталія Воліваха. Майже всі вони обрали згодом фах, пов’язаний зі словом – філологію або журналістику. У цей же час загорілася на небосхилі «Джерел” зірочка Ольги Башкирової, учениці школи №13, а нині – члена Національної спілки письменників України, кандидата філологічних наук. Тоді ж стали активно працювати в літстудії краєзнавець Ігор Лисий, бард Олександр Спицький, поет і перекладач Володимир Савків, поет і журналіст Олександр Рєзнік.

Особливо плідним для студії видався період 1993-1994 років, позначений цілим рядом помітних публікацій у газеті. Кожна з цих сторінок була, по суті, невеликим поетичним збірником, бо вміщували вони до трьох десятків віршів, представляли добрий десяток імен. Відкриттям цього періоду стали Олександр Гавриленко з села Михайло-Ганнівка та Наталія Герасименко, учениця школи №13, а згодом — головний редактор «Конотопського краю”. 1994 рік пам’ятний для студії ще й виходом, вперше в історії, колективної збірки «Поетичний край”, своєрідного творчого звіту літстудійців. Понад три десятки авторів представлені в збірнику, все розмаїття творчих обдарувань – від зрілих майстрів до юних початківців.

Ідея створення цього збірника належить незабутньому Олексію Івановичу Примаку, поету, журналісту, відповідальному секретареві міськрайонної газети. Він мав особливе чуття на поетичні таланти, умів підтримувати творчі здобутки, делікатно вказати на недовершеність тих чи інших поетичних рядків, він радів кожному поетичному досягненню літстудійців, як власному, і щиро пишався відкритими ним численними новими іменами, які й сьогодні складають гордість «Джерел”.  Галина Опришко, Володимир Набока, Михайло Казарцев, Віталій Дяговець, Сергій Холмецький, Світлана Каружеліс, Валентина Литвин, Анатолій Петрухно, Алла Спригіна, Олена Кислиця, Олена Заболотько – усі вони з повним правом можуть назвати Олексія Івановича «хрещеним батьком»  у поезії.

«Сильна половина» літературної студії у проекті конотопської телерадіокомпанії «Вежа» «Чоловічі рядки про кохання» , березень 2013.

Літературні сторінки газети «Конотопський край» щедро розміщували твори поетів-аматорів, чим любителі красного письменства завдячували головному редакторові газети, заслуженому журналісту України Галині Андріївні Ільченко.  Саме вона була також ініціатором створення колективної збірки конотопських поетів «Місто кохане – мій Конотоп», що побачила світ 1998 року.

Вірші багатьох місцевих поетів покладено на музику.  Особливо активно створювались пісні про рідне місто в рамках конкурсу, що його проводила редакція газети. Більше двох десятків пісень було подано до конкурсного розгляду. Ці твори й сьогодні виконуються аматорськими колективами, лунають на місцевому радіо та телебаченні.  Пісні на вірші місцевих авторів мають у своїх доробках композитори і музиканти Герман Соловйов, Володимир Маляров, Ірина Бомштейн, Людмила Пустовойтова, Олексій Селицький, Іван Супрун, Олена Чиніна, Регіна Копф та інші.

Презентація обласного молодіжного альманаху «Орфей» у літературній студії «Джерела». Галерея ЦДЮТ, лютий 2012 року.

Зірки нового часу

Змінилося життя, змінилися місто і газета. Змінилася і студія «Джерела”, але вона й зараз залишається тим, чим постала в уяві тих, хто стояв біля її витоків, — відкритим полем творчого спілкування.  Сьогодні активно працюють на ниві літературного аматорства Микола Матвійчук,  Людмила Глушко, Федір Рижий, Алла Флікінштейн, Галина Круглікова, Вікторія Третьякова, Віталій Дяговець, Наталя Вербицька. Значні літературні перспективи мають нині представники  наймолодшого покоління «Джерел»:  Марина Сачок, Валерія Лазебна, Олена Городнича, Олеся Сахно, Станіслав Кушнаров, Роман Прокопенко, Вероніка Коростельова, Артем Довгополий, Артем Занора, Поліна Горлач, Ірина Костюченко.  Серед молодого покоління літстудії є автори, чиї літературні успіхи засвідчені й на всеукраїнському рівні. Це лауреати міжнародного конкурсу «Гранослов» Ольга Башкирова, Анна Малігон, Володимир Худенко, дипломанти цього високого конкурсу  Тетяна Троянович, Алла Миколаєнко та Олег Єршов, лауреат численних фестивалів авторської пісні Сергій Городничий, переможець багатьох поетичних конкурсів та фестивалів Олена Савела. Зростає когорта членів Національної Спілки письменників України – вихованців «Джерел»:  Ольга Башкирова, Анна Малігон, Ганна Лук’яненко. Своєрідним творчим звітом літературної молоді став літературний альманах «Конотоп молодий», що побачив світ 2009 року за сприяння відділу  у справах молоді та спорту Конотопської міської ради.

ДЖЕРЕЛ натхненна сила

Зараз готується до друку колективна збірка творів членів літературної студії. Упорядникам цього видання хотілося, щоб надбання літературної студії за 30  років існування, всіх її поколінь було відкрите і доступне широкому колу наших читачів-конотопчан, щоб започатковані засновниками студії літературні традиції міцніли й  розвивалися не лише на сторінках сьогоднішнього «Конотопського краю», але й були видані окремою книгою.

Так виникла концепція цієї книги, названої «ДЖЕРЕЛ натхненна сила»: у трьох її розділах представлені основні етапи  діяльності літературної студії  від часу заснування до наших днів. Розділ «Біля витоків» увібрав творчі здобутки старшого покоління літераторів Конотопа і Конотопщини, тих, хто  започатковував студійні традиції, хто від самого початку високо підняв планку поетичної майстерності творів, тим самим створивши творчі орієнтири для наступних поколінь літстудійців.  У розділі «На широкому плесі слова» представлені творчі доробки середнього покоління – тих, для кого красне письменство стало невіддільною частиною життя. Наймолодші автори об’єднані розділом «Весняна повінь», що символізує властиву  їхнім творам бурхливість почуттів, свободу поетичних виявів, розмаїття творчих підходів.

Цикл ілюстрацій до книги виконав молодий художник Олександр Максименко, тонко відчувши й сприйнявши ідею видання. Хочеться сподіватися, що ця книга побачить світ найближчим часом і знайде шлях до читацьких сердець.

Керівник літературної студії «Джерела»

Ірина Козлова

  — Начнём с географии: родина, место учёбы, нынешнее место обитания…

Малая родина – село Желдаки Конотопского района. Место учебы —  конотопская школа № 9, Сумское культпросветучилище (библиотекарь), Сумский пединститут (русский язык и литература), Нежинский университет (украинский язык и литература). В данное время обитаю в разъездах между Конотопом и Киевом.

  — Что послужило стартом для творческой деятельности. Есть какая-то  история?

А  нет никакой  особой  истории про старт. Семейство наше было книгочейное и книгочтущее, у меня  сидело в мозгу множество стихов к 14 годам.  Цветаева там, понятно, Ахмадулина, Тушнова…Есенин тогда еще присутствовал, ну и Маяковский…, а потом возникло ощущение: я бы тоже смогла. Попробовала – и действительно смогла. Так тогда показалось, во всяком случае. Показала папе, он сказал: ты это правда сама написала? А еще? А больше нет пока, — ответила я.  Кстати, обычно девочки такого или чуть старшего возраста начинают писать влюбившись…. а я нет.

 — Как дела  в сегодняшнем пространстве  личного творчества?

Пространство расширяется. Книжка готовится, наконец, настоящая, в смысле; ISBN, УДК-ББК, авторские знаки, 120 страниц, мягкая обложка, 150 экземпляров. Там будет практически все лучшее  и даже маленький кусочек прозы (записать бы в столбик, был бы верлибр). К слову, мне всегда было важнее творчество  моей детворы студийной всякого возраста, чем мое собственное. Потому что я всю жизнь испытываю сомнения касательно себя. Зато касательно других – бываю объективна и даже категорична

— Ближайшие творческие планы.

Творчество у меня планированию не поддается. «Поэтов затмения не предугаданы календарем» (с)

 — Любимое занятие кроме творчества.

Во-первых, это конотопская городская литературная студия «Джерела» при газете «Конотопский край», которой я руковожу уже 20 лет, с июня 1993 года. Конотоп может гордиться, что из нашей студии вышли молодые, но уже известные в современном украинском литературном мире  авторы. Это члены Союза писателей поэтессы Ольга Башкирова, Анна Малигон, Анна Лукьяненко, лауреаты и призеры множества литературных  конкурсов Татьяна Троянович, Олег Ершов, Алла Миколаенко, Елена Савела, Владимир Худенко. Некоторые известные барды тоже «наши» — Александр Спицкий, Сергей Городничий.

Скифский хэндмэйд от Ирины Козловой

Кроме литературного творчества –  хэндмэйд различного свойства. Есть такая фирма —  «Скифская этника», она делает бижутерию на основе форм и орнаментов из археологических находок. У  них можно приобрести детали и собрать  что хочешь,  на свой вкус. Ну и получается у меня такое:

А ещё люблю гулять по лесу и купаться в речке

— Как происходят встречи с читателями?

Конечно, я  есть в интернете. Стихи.ру, «Поетичні майстерні. Самвидав» , еще какие-то сайты….  Недели две назад мои стихи разместила Виктория Осташ на сайте возглавляемой ею киевской литературной студии «Перехрестя». Как-то оно все само собой складывается. Я не ищу читателя. Всегда было так, что подолгу держала то или иное стихотворение «в столе», часто читала одному-двум людям и мне, как автору, этого бывало достаточно. А уж если мои стихи печатала литературная страница здешней газеты, так порой возникало ощущение, что это даже «шире», чем надо…странно, да? Сказала же Цветаева: «Поэзия — это не способ выразить чувства, это способ их скрыть».

— Ты великолепно доносишь свои стихи со сцены, а нет потребности выступать,  делиться энергией? 

Я вообще как бы побрякушечница. Вечно на себя навешаю каких-нибудь бусикофффф и радуюсь .

Потребности? В смысле, оттока избыточной энергии? Ну да…. Но  я делюсь энергией не только через стихи.  Делюсь – даже  не очень точно сказано, скорее отдаю. В принципе, это же у всех, ну и у меня тоже, есть потребность отдавать, ну там, рожать-учить-лечить-кормить-любить-утешать-помогать…. во всех смыслах. Стоят ли в этом ряду мои стихи и в особенности выступление с ними на публике — большой вопрос… Кстати, вот рукоделие всякое — тоже, собственно, из этого ряда. Моя мама, к примеру, видя мою какую-то работу – разное там  шитье-вязание-куколку-украшение, знаешь, что спрашивает? «Ты это  для кого делаешь?» Почему-то всегда получается, что для кого-то… куклы, так те  вообще из-под рук разбегаются,  как мыши.  Музей хочет сделать мою выставку, мне для нее надо работ 30,  а у меня больше 10 дома не задерживается…

— Как снискиваем себе хлеб насущный?

В данное время падает с неба.

— Что читаем, слушаем, смотрим?

Читаю Ирен Роздобудько, Елену Касьян, открыла для себя тонкую прозу Светланы Шахановой … на столе лежит  «Стежками Басьо» Галины Шевцовой, уже зачитанная на сгибах.  Еще тут мне Вовчик  Худенко новую повесть прислал, «Серпень» называется. Ну и перечитываю материалы, присланные на конкурс «Конотоп литературный», потому что я член жюри. Слушаю птиц.  Ну  и еще Игоря Жука,  Елену Фролову,  Zaz, в сложных случаях – Вивальди, Шнитке и Пьяццолу. Смотрю новые фотоработы моей дочери. Там вперемешку Желдаки и Неаполь…

— Как обстоят дела с окружающим миром людей и  природы?

Люблю всех, кто находится на расстоянии протянутой руки….

— Самые яркие и любимые коллеги по цеху

Ольга Башкирова, Анна Малигон, Олег Короташ, Саша Спицкий,  «La Chanson». Ольга Чикина.

— Три главных порока человечества.

Жадность, жестокость, лживость.

— Три главных   людских добродетели.

Милосердие, честность, трудолюбие.

— При каком государственном строе художнику проще всего реализовываться?

Думаю,  самореализация художника и государственный строй – это не связанные между собой вещи.

— Кто  главный  добрый критик и цензор?

Цензора у меня нет, кроме внутреннего,

Ирина Козлова и куклы…

а критику я готова выслушать от любого читателя.

— Что  или кто  является главным мотиватором?

Что такое мотиватор?… Я не знаю, оно все само как-то….

— Пожелание   миру…

Желаю точности формулировок. Мне кажется, что люди перестают понимать друг друга. Слова, как известно, многозначны, а в человеческих отношениях имеют значение оттенки и нюансы; а скорости нашей жизни таковы, что зачастую не остается времени вслушаться, вдуматься, вчитаться, понять подтекст, осмыслить контекст… поэтому важна точность формулировок. К примеру, что значит «Я подумаю»? Все что угодно, от «да» до «нет»… Ну вот и надо по мере возможности стремиться к точности формулировок. И смотреть в глаза собеседнику…

Источник: медиа портал АТС creativpodiya.com

]]> https://creativpodiya.com/posts/765/feed 10