<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?><rss version="2.0"
	xmlns:content="http://purl.org/rss/1.0/modules/content/"
	xmlns:wfw="http://wellformedweb.org/CommentAPI/"
	xmlns:dc="http://purl.org/dc/elements/1.1/"
	xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom"
	xmlns:sy="http://purl.org/rss/1.0/modules/syndication/"
	xmlns:slash="http://purl.org/rss/1.0/modules/slash/"
	>

<channel>
	<title>Лісова пісня &#8212; Агентство творческих событий</title>
	<atom:link href="https://creativpodiya.com/posts/tag/lisova-pisnya/feed" rel="self" type="application/rss+xml" />
	<link>https://creativpodiya.com</link>
	<description>Медиа портал</description>
	<lastBuildDate>Fri, 17 Dec 2021 11:42:53 +0000</lastBuildDate>
	<language>ru-RU</language>
	<sy:updatePeriod>
	hourly	</sy:updatePeriod>
	<sy:updateFrequency>
	1	</sy:updateFrequency>
	<generator>https://wordpress.org/?v=6.9.4</generator>

<image>
	<url>https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2016/12/cropped-новый-АТС1-квадрат-для-интернета-150x150.png</url>
	<title>Лісова пісня &#8212; Агентство творческих событий</title>
	<link>https://creativpodiya.com</link>
	<width>32</width>
	<height>32</height>
</image> 
	<item>
		<title>У Сумах щепкінці поставили нову «Лісову пісню»</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/57976</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/57976#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Игорь Касьяненко]]></dc:creator>
		<pubDate>Thu, 19 Oct 2017 18:06:51 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Афиша]]></category>
		<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[События]]></category>
		<category><![CDATA[Театр]]></category>
		<category><![CDATA[культура]]></category>
		<category><![CDATA[Леся Українка]]></category>
		<category><![CDATA[Лісова пісня]]></category>
		<category><![CDATA[новини]]></category>
		<category><![CDATA[Суми]]></category>
		<category><![CDATA[Театр ім.Щепкіна]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=57976</guid>

					<description><![CDATA[У Сумському обласному академічному театрі драми і музичної комедії ім. М.С. Щепкіна чергова прем&#8217;єра. На цей раз &#8212; вистава «Лісова пісня» за однойменною п&#8217;єсою Лесі Українки. Режисер-постановник – Роман Козак. Вже традиційно для останніх часів&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<h2>У Сумському обласному академічному театрі драми і музичної комедії ім. М.С. Щепкіна чергова прем&#8217;єра. На цей раз &#8212; вистава «Лісова пісня» за однойменною п&#8217;єсою Лесі Українки. Режисер-постановник – Роман Козак.</h2>
<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2017/10/IMG_1207_thumb.jpg"><img fetchpriority="high" decoding="async" class="size-full wp-image-57984 aligncenter" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2017/10/IMG_1207_thumb.jpg" alt="Лісова пісня. Суми Театр Щепкіна" width="600" height="393" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2017/10/IMG_1207_thumb.jpg 600w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2017/10/IMG_1207_thumb-300x197.jpg 300w" sizes="(max-width: 600px) 100vw, 600px" /></a>Вже традиційно для останніх часів класична п&#8217;єса у трактовці театру ім. Щепкіна виглядає сповненою актуальної проблематики, енергетики та ритміки.</p>
<p>Відразу після відкриття завіси глядач опиняється у світі незвичних, навіть дещо екзотичних декорацій і костюмів, які переносять його в язичницький міф, де поруч з людьми живуть дивні істоти &#8212; духи води, лісу, поля.</p>
<p>Це світ в якому до приходу християнства жили наші пращури. Відразу відмітимо роботу сценографа – Алїї Байтенової та костюми від Алії Байтенової та Любові Медвідь. Їм вдалося, з одного боку, зберегти давній слов’янський колорит і поєднати його з сучасністю, а з другого &#8212; відійти від вже набридлої провінційної «шароварщини», але не загубити національні риси і втриматись на тій межі, де українська метафора стає світовою.</p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2017/10/IMG_1171_thumb.jpg"><img decoding="async" class="size-full wp-image-57985 alignright" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2017/10/IMG_1171_thumb.jpg" alt="Лісова пісня. Суми. Театр Щепкіна" width="300" height="400" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2017/10/IMG_1171_thumb.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2017/10/IMG_1171_thumb-225x300.jpg 225w" sizes="(max-width: 300px) 100vw, 300px" /></a>Першими на сцені з&#8217;являються хор – як апеляція до давньогрецького театру &#8212; та артисти балету (балетмейстер – Ольга Семьошкіна, хормейстер – Катерина Рохіна). Музика, спів та рухи органічно вплітаються в візуальну картинку сцени і практично миттєво переносять глядача в реалії дійства, якому на протязі наступних двох годин він буде співпереживати.</p>
<p>А далі починаються пристрасті. Ми не випадково спочатку так багато уваги приділили доакторській  роботі. Все вищеназване не тільки створює унікальну атмосферу, в яку не потрібно зусиллям волі вмикатися, приходячи зі своєї повсякденності. Одяг акторів, вигляд сцени, музика, пластика – все так органічно і унікально співпало, як це відбувається в живій природі. А далі глядачі вже просто поринають у вир різнобарвних подій та слідкують за низкою сюжетних ліній, які режисер напрочуд вдало поєднав в одну велику історію.</p>
<p>По-перше, це лінія великого і трагічного кохання Лукаша (Юрій Оноприйко) та Мавки (Діана Каландарішвілі), чимось схожа на любов Ромео та Джульєтти. Такі ж по суті обставини непорозуміння світів в яких живуть закохані (у даному випадку  &#8212; це люди і природа). І таке ж возз&#8217;єднання в іншому, вже неземному житті.</p>
<p>По-друге, це тема ціни зради – коли Мавка іде жати в поле, де вона робить боляче своїй сестрі &#8212; Русалці Польовій (Катерина Саченко). Зради заради кохання. І тут питання – яку ціну можна платити за любов?</p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2017/10/IMG_1288_thumb.jpg"><img decoding="async" class="size-full wp-image-57987 alignleft" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2017/10/IMG_1288_thumb.jpg" alt="Лісова пісня. Суми. Театр Щепкіна" width="300" height="400" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2017/10/IMG_1288_thumb.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2017/10/IMG_1288_thumb-225x300.jpg 225w" sizes="(max-width: 300px) 100vw, 300px" /></a>По-третє, стосунки людей. Це яскраво проявляється у трикутнику Килина (Олена Оноприйко<strong>), </strong>мати Лукашева (засл. артиска України Тамара Корінна) та Лукаш. Всі вони до кінця, до війни відстоюють якісь свої особисті побутові, по великому рахунку, незначні цінності, а в результаті, гине все, що вони створили.</p>
<p>По-четверте, це проблематика співіснування відмінних світів (людей та природи). Тут звернемо увагу на підкреслено урбаністичні костюми людей та атрибутику, з якою вони пов’язані. Та на роль Дядька Лева-Лісовика (засл. артист України Сергій Медін), який за режисерським задумом намагається поєднати ці ворожі світи. У автора п’єси, до речі, це різні персонажі.</p>
<p>А ще окреме свято &#8212; справжня, колоритна, вишуканна поетична українська мова Лесі Українки, яка сама створює неповторну реальність, одночасно дозволяючи авторам використовувати символи та метафори, які підіймають проблематику вистави до космічного рівня.</p>
<p>А ще – і це край важливо &#8212; дійство вийшло просто цікавим. Глядачу не треба напружуватись, у нього немає часу нудьгувати &#8212; кожної миті на сцені щось відбувається, і все працює на одну мету. І прекрасна гра акторів – вони так, з таким молодим завзяттям і, одночасно, глибиною проживають свої ролі, що виникає щемке відчуття справжнього життя.</p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2017/10/IMG_1253_thumb-1.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="size-full wp-image-57990 aligncenter" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2017/10/IMG_1253_thumb-1.jpg" alt="Лісова пісня. Суми. Театр Щепкіна" width="599" height="395" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2017/10/IMG_1253_thumb-1.jpg 599w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2017/10/IMG_1253_thumb-1-300x198.jpg 300w" sizes="auto, (max-width: 599px) 100vw, 599px" /></a>Минулий сезон щепкінці завершили прем’єрою. І це була теж вистава по п’єсі Лесі Українки <a href="https://creativpodiya.com/posts/57181">«Одержима»</a> у постановці Романа Козака. І знов прем’єра, і знову Леся…</p>
<p>До слова, художній керівник театру ім. Щепкіна <a href="https://creativpodiya.com/posts/56564">Антон Меженін</a>, як відомо, &#8212; представник харківської театральної школи. А режисер «Лісової пісні» &#8212; Роман Козак – львівської. Поєднання двох столичних театральних традицій на сумській сцені, безумовно, виглядає вельми цікавим  і продуктивним. Обидва спектаклі сміливо можна везти на будь які гастролі і фестивалі.</p>
<p>Офіційні дати прем’єри нової вистави Сумського обласного академічного театру драми і музичної комедії ім. М.С. Щепкіна «Лісова пісня» у Сумах -20, 21 и 29  жовтня 2017 року.</p>
<p>Не пропустіть.</p>
<p><strong>Джерело: <a href="https://creativpodiya.com/">медіа портал АТС creativpodiya.com</a></strong></p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/57976/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>«Лісова пісня». Театр  Сан Саныча открыл сезон</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/5568</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/5568#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Игорь Касьяненко]]></dc:creator>
		<pubDate>Mon, 23 Sep 2013 20:26:43 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Молодёжный Драматический Театр СГПУ им.А.С. Макаренко]]></category>
		<category><![CDATA[Театр]]></category>
		<category><![CDATA[Александр Васильев]]></category>
		<category><![CDATA[Леся Украинка]]></category>
		<category><![CDATA[Лісова пісня]]></category>
		<category><![CDATA[Студенческий театр СГПУ им.Макаренко]]></category>
		<category><![CDATA[Сумы]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=5568</guid>

					<description><![CDATA[В воскресенье 22 сентября Молодёжный Драматический  Театр СГПУ им.А.С.Макаренко открыл свой новый театральный сезон пьесой  Леси Украинки «Лісова пісня». Начну рассказ об открытии с небольшого экскурса в прошлое. Дело было в Коктебеле летом 1982 года. Мы с женой, в порядке свадебного путешествия,&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p class="MsoNormal"><span style="font-size: 12.0pt; line-height: 115%; font-family: 'Times New Roman','serif'; mso-ansi-language: RU;"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/P1140191.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="alignright wp-image-5565 size-medium" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/P1140191-300x225.jpg" alt="P1140191" width="300" height="225" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/P1140191-300x225.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/P1140191-768x576.jpg 768w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/P1140191.jpg 800w" sizes="auto, (max-width: 300px) 100vw, 300px" /></a></span></p>
<h2>В воскресенье 22 сентября Молодёжный Драматический  Театр СГПУ им.А.С.Макаренко открыл свой новый театральный сезон пьесой  Леси Украинки «Лісова пісня».</h2>
<p>Начну рассказ об открытии с небольшого экскурса в прошлое.</p>
<p>Дело было в Коктебеле летом 1982 года. Мы с женой, в порядке свадебного путешествия, отдыхали на море в палатках, которые тогда во множестве располагались на территории  автокемпинга, там, где сейчас аквапарк. И  случайно встретились у моря с руководителем студенческого театра при сумском пединституте Александром Васильевым, которого уже тогда все называли Сан Саныч, а наиболее близкие – просто Саныч. Мы были знакомы, но не были друзьями, зато в театре Саныча были все мои приятели, и я им страшно завидовал, потому что театр –  это чудо, а актёрствовать – значит существовать внутри чуда.</p>
<p>В общем, мы стали рядышком загорать на пляжах ещё того, полного хиппи и поэзии,   <a href="https://creativpodiya.com/posts/15203" target="_blank" rel="noopener">романтического Коктебеля.</a> Но люди мы непоседливые, и однажды Саныч говорит:</p>
<p>&#8212; Видишь самый высокий в окрестности  пик, который чуть вглубь от Кара-Дага? Это Сюрю- Кая. Хочешь на вершину?</p>
<p>Мне было чуть больше двадцати. Конечно, я хотел на вершину…</p>
<p>&#8212; Но я же не  альпинист…</p>
<p>&#8212;  Я проведу. Я опытный, &#8212; успокоил Сан Саныч, которому самому тогда было чуть за тридцать.</p>
<p>И мы пошли. Надо сказать, что там, на  самом верху,  –  площадка два на два метра максимум, жуткий ветер, и я бы в жизни туда не залез один и уж точно бы не смог спуститься, запутавшись в ложных тропах. Но со мной был Сан Саныч – и всё получилось идеально. Теперь, спустя годы, приезжая в Коктебель, я всегда с особым чувством смотрю на эту вершину и  даже сочинил стихотворение в память этого события.</p>
<p class="MsoNormal" style="margin-bottom: .0001pt;"><span lang="UK" style="font-size: 12.0pt; line-height: 115%; font-family: 'Times New Roman','serif';"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/images39.jpeg"><img loading="lazy" decoding="async" class="aligncenter wp-image-5559 " src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/images39.jpeg" alt="images" width="557" height="371" /></a></span></p>
<p class="MsoNormal" style="margin-bottom: .0001pt;"><span lang="UK" style="font-size: 12.0pt; line-height: 115%; font-family: 'Times New Roman','serif';"> </span>Смотрю на пик Сюрю-Кая.<br />
Там, наверху, где ветры дики,<br />
белеет облако на пике.<br />
А раньше был на пике я.</p>
<p>В ту пору, не жалея сил,<br />
я в гору лез неутомимо,<br />
чтобы теперь, гуляя мимо,<br />
небрежно бросить:<br />
я там был.</p>
<p>Я был. И в этом смысле с облаком<br />
мы отличаемся лишь обликом.</p>
<p class="MsoNormal" style="margin-bottom: .0001pt;">Если вкратце, то в этом эпизоде заключена вся жизненная позиция, миссия Сана Саныча. Он никого ни куда не тащит, ни за что не агитирует –  просто показывает, что есть  возможность дойти до своей вершины. Показывает и так тихонько говорит: «Если хочешь – я проведу».</p>
<p class="MsoNormal" style="margin-bottom: .0001pt;"><span style="font-size: 12.0pt; line-height: 115%; font-family: 'Times New Roman','serif'; mso-ansi-language: RU;"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/P1140179.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="alignleft wp-image-5562 size-medium" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/P1140179-300x225.jpg" alt="P1140179" width="300" height="225" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/P1140179-300x225.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/P1140179.jpg 800w" sizes="auto, (max-width: 300px) 100vw, 300px" /></a></span></p>
<p>И студенческий театр при нынешнем СГПУ,  возникший много лет назад и существующий только благодаря личному энтузиазму <a href="https://creativpodiya.com/posts/53652" target="_blank" rel="noopener">Александра Васильева</a> – это возможность для тех, кто оказывается с ним рядом, подняться на свою личную вершину. Для многих прошедших через театр это был только первый шаг, позволивший увидеть будущие настоящие высоты, при взгляде с которых театр Сан Саныча кажется немножко наивным и слишком простым. Но тогда для нас, двадцатилетних, &#8212;  это была своя Таганка с её непрекращающимся круговоротом творческих идей.</p>
<p>Таков он, я уверен, и для нынешних студентов. Вокруг него и сейчас собираются  самые яркие, самые талантливые и ищущие. В принципе, в нынешнем педе есть две культурные точки, существование которых, лично у меня, вызывает восхищение. Это – литературная студия «Орфей» Сергея Пятаченко (к слову, тоже, в своё время, имевшего отношение к театру Сан Саныча) и театр Александра Васильева. Кстати, я часто вижу «орфеевцев» среди публики  на спектаклях театра. Видно, к своим приходят…</p>
<p>Конечно, в идеале, было бы здорово, если бы в работе театра участвовали и преподаватели, тем более, многие из них – сами выпускники этого вуза и тоже вращались на орбите студенческого театра. Для студентов такое неформальное творческое общение со старшими было бы бесценным опытом.</p>
<p class="MsoNormal" style="margin-bottom: .0001pt;"><span style="font-size: 12.0pt; line-height: 115%; font-family: 'Times New Roman','serif'; mso-ansi-language: RU;"><span style="mso-spacerun: yes;"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/P1140189.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="alignright wp-image-5564 size-medium" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/P1140189-300x225.jpg" alt="P1140189" width="300" height="225" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/P1140189-300x225.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/P1140189.jpg 800w" sizes="auto, (max-width: 300px) 100vw, 300px" /></a></span></span></p>
<p>К сожалению, повторюсь, всё это время театр существует только на энтузиазме Александра  Васильева. Руководитель театра имеет, правда, некую мизерную ставку, на которую жить нельзя.  И это всё. А ведь вуз готовит педагогов – публичных людей,  для которых  многие театральные дисциплины не мене важны, чем  профессиональные. Не говоря уже о том, что в школе всё-таки работает учитель,  а не преподаватель  предмета. Учитель должен учить жизни. И участие в театре для будущих педагогов, кроме всего прочего, &#8212;  ещё и способ пропустить через себя судьбы различных людей, стать опытнее,  мудрее…</p>
<p>Я уже не говорю о том,что учитель обязан иметь высокий  культурный уровень. А в театре ставят  пьесы Шекспира, Маяковского, Чапека, Леонида Андреева, Леси Украинки. А перед этим, разумеется, читают произведения этих авторов, пытаются разобраться в них, вникнуть, поразмышлять…</p>
<p class="MsoNormal" style="margin-bottom: .0001pt;"><span style="font-size: 12.0pt; line-height: 115%; font-family: 'Times New Roman','serif'; mso-ansi-language: RU;"><span style="mso-spacerun: yes;"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/P1140220.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="alignleft wp-image-5566 size-medium" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/P1140220-300x225.jpg" alt="P1140220" width="300" height="225" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/P1140220-300x225.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/P1140220.jpg 800w" sizes="auto, (max-width: 300px) 100vw, 300px" /></a> </span></span>Иными словами, положение театра Сан Саныча  мне кажется не адекватным его значению для вуза, а роль –  недооценённой. В том числе  с  точки зрения финансирования этого замечательного проекта.</p>
<p>И ещё  одна мысль до начала спектакля. Было бы очень интересно увидеть спектакль театра Александра Васильева на сцене ТЮЗа, в профессиональных декорациях, со звуком и светом и тёмным зрительским залом. Это было бы действительно культурное событие и для педуниверситета, и для  ТЮЗа. Жаль, что у наших театралов отсутствует практика такого сотрудничества.</p>
<p>А «Лісова пісня» в трактовке театра  Александра Васильева понравилась. Наверное, больше всех  спектаклей этого театра, которые удалось посмотреть. Тут совпало несколько  факторов.</p>
<p class="MsoNormal" style="margin-bottom: .0001pt;"><span style="font-size: 12.0pt; line-height: 115%; font-family: 'Times New Roman','serif'; mso-ansi-language: RU;"> <a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/P1140145.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="alignright wp-image-5560 size-medium" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/P1140145-193x300.jpg" alt="P1140145" width="193" height="300" /></a></span></p>
<p>Во-первых, какие-никакие декорации и костюмы присутствовали, во-вторых, актёры практически идеально понимали, что играют: видно, что  сами подобные чувства испытывают  в жизни. Замечательный режиссерский ход с «размножением» облика Мавки сразу добавил столь важной для постановки пьесы такого автора  поэтической символики.</p>
<p>Удачным показался смелый эксперимент с переходом некоторых персонажей на английскую речь, которая символизировала чуждость навязываемой извне цивилизации славянской культуре, выросшей на почве живописной и густонаселенной, как реальными, так и сказочными, персонажами украинской  природы.  Прекрасно передана идея самой пьесы.</p>
<p>В результате, после завершения спектакля у некоторых зрительниц на глазах были замечены слёзы, да и само представление так увлекло, что пролетело, как миг.</p>
<p>А перед спектаклем было выступление  режиссёра, такая себе мини-лекция, посвящённая открытию очередного театрального сезона. И в ней Сан Саныч, в частности, сказал, что  человек, состоящий из материального и идеального, приходит  из небытия в жизнь, чтобы стать посредником  между этими  мирами, чтобы наполнить вещественную материю любовью и уже такую, одухотворенную, вернуть её Вселенной.</p>
<p>Замечательно сказал. А главное – так и живёт…</p>
<p><strong>Ещё одна  <a href="https://creativpodiya.com/posts/57976" target="_blank" rel="noopener">Лісова пісня</a> &#8212;  уже в постановке профессионалов</strong></p>
<p>&nbsp;</p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-size: 12.0pt; line-height: 115%; font-family: 'Times New Roman','serif';"> </span></p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/5568/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
	</channel>
</rss>
