<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?><rss version="2.0"
	xmlns:content="http://purl.org/rss/1.0/modules/content/"
	xmlns:wfw="http://wellformedweb.org/CommentAPI/"
	xmlns:dc="http://purl.org/dc/elements/1.1/"
	xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom"
	xmlns:sy="http://purl.org/rss/1.0/modules/syndication/"
	xmlns:slash="http://purl.org/rss/1.0/modules/slash/"
	>

<channel>
	<title>Людмила Федевич &#8212; Агентство творческих событий</title>
	<atom:link href="https://creativpodiya.com/posts/author/fedevich/feed" rel="self" type="application/rss+xml" />
	<link>https://creativpodiya.com</link>
	<description>Медиа портал</description>
	<lastBuildDate>Fri, 13 Feb 2026 19:04:22 +0000</lastBuildDate>
	<language>ru-RU</language>
	<sy:updatePeriod>
	hourly	</sy:updatePeriod>
	<sy:updateFrequency>
	1	</sy:updateFrequency>
	<generator>https://wordpress.org/?v=6.9.4</generator>

<image>
	<url>https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2016/12/cropped-новый-АТС1-квадрат-для-интернета-150x150.png</url>
	<title>Людмила Федевич &#8212; Агентство творческих событий</title>
	<link>https://creativpodiya.com</link>
	<width>32</width>
	<height>32</height>
</image> 
	<item>
		<title>Коллекционер – это стиль жизни…</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/13621</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/13621#comments</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Людмила Федевич]]></dc:creator>
		<pubDate>Fri, 13 Feb 2026 17:37:18 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Живопись]]></category>
		<category><![CDATA[Оскар Германович Гансен]]></category>
		<category><![CDATA[Сумской художественный музей им.Н.Онацкого]]></category>
		<category><![CDATA[Сумы]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=13621</guid>

					<description><![CDATA[До недавнего времени в биографии известного коллекционера Оскара Германовича Гансена было больше вопросов, чем ответов. Однако снятие табу на «запрещенные» в советское время имена позволило опубликовать свои исследования научным сотрудникам Киевских музеев, в чьи&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p><i> <img fetchpriority="high" decoding="async" class="size-medium wp-image-13623 alignright" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Фото_Гансенdoc1-200x300.jpg" alt="Фото_Гансенdoc" width="200" height="300" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Фото_Гансенdoc1-200x300.jpg 200w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Фото_Гансенdoc1.jpg 534w" sizes="(max-width: 200px) 100vw, 200px" />До недавнего времени в биографии известного коллекционера Оскара Германовича Гансена было больше вопросов, чем ответов. Однако снятие табу на «запрещенные» в советское время имена позволило опубликовать свои исследования научным сотрудникам Киевских музеев, в чьи собрания (в силу тех или иных причин) попали уникальные произведения искусства и старины из когда-то знаменитого частного музея О. Гансена. Так, стали известны точная дата и место его рождения: 18 февраля 1881, Петербург; уточнены подробности создания 3-го Государственного музея на основе коллекции Оскара Германовича. А сейчас сотрудники Сумского художественного музея, готовя выставку из своих фондов, в основе которых – «сумская часть» собрания О. Гансена,  пришли к выводу, что хранят личную печать коллекционера. </i></p>
<p>Переезд в Киев из Петербурга в 1907 году семьи О. Гансена был связан с переводом сюда конторы правления Товарищества Велико-Бобрикского сахарного завода (бывшая Харьковская губерния, теперь – Сумская область), в котором мать Оскара – Елена Августовна Виттерлейм – была директором-распорядителем. К тому времени она вышла замуж за инженера путей сообщения Иоакима Адольфовича Сумовского, а он не возражал против усыновления ее сына, оставив за ним имя отца. Отчим О. Гансена – состоятельный человек – стал первым директором основанного в столице в 1898 году акционерного общества Белгород-Сумской железной дороги,  одним из акционеров которого был  крупный промышленник из Сум Павел Иванович Харитоненко (имея в районе</p>
<div id="attachment_13624" style="width: 310px" class="wp-caption alignleft"><img decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-13624" class="size-medium wp-image-13624 " src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/412px-Колишня_садиба_Суханова_в_Сумах-300x142.jpg" alt="412px-Колишня_садиба_Суханова_в_Сумах" width="300" height="142" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/412px-Колишня_садиба_Суханова_в_Сумах-300x142.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/412px-Колишня_садиба_Суханова_в_Сумах.jpg 412w" sizes="(max-width: 300px) 100vw, 300px" /><p id="caption-attachment-13624" class="wp-caption-text">Бывшая усадьба Суханова в Сумах</p></div>
<p>строительства железной дороги свои сахарные заводы, он щедро финансировал работы на участке Басы – Готня). Поэтому не удивительно, что Сумовские  выбрали своим местом жительства Сумы, поселившись в роскошном  особняке на Петропавловской улице, выстроенном еще в ХIХ веке потомственными купцами Сухановыми (предположительно, по проекту архитектора  М. Ловцова), куда впоследствии будет переправлена часть собрания Оскара Гансена&#8230; <i><br />
</i></p>
<p>1907 год оказался для Гансена знаковым. Став студентом юридического факультета Киевского университета Св. Владимира (до того учился на экономическом отделении Петербургского политехнического института, а с августа 1904  – на юридическом факультете Петербургского университета), он включился в общественную деятельность, начал активно собирать предметы искусства и старины. Именно это увлечение стало делом его жизни.</p>
<div id="attachment_13625" style="width: 235px" class="wp-caption alignright"><img decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-13625" class="size-medium wp-image-13625 " src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Ярославов-Вал-14-а-225x300.jpg" alt="Ярославов Вал 14-а" width="225" height="300" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Ярославов-Вал-14-а-225x300.jpg 225w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Ярославов-Вал-14-а.jpg 450w" sizes="(max-width: 225px) 100vw, 225px" /><p id="caption-attachment-13625" class="wp-caption-text">Дом с наядами на Подвальной, 14-а, где в кв. № 5 жил Гансен с 1911 года, выглядит сейчас так , и называется Ярославов вал.</p></div>
<p>Материальное положение семьи и его личное позволяло Оскару Германовичу заниматься коллекционированием. После смерти отчима ему в наследство досталось 1/5 акций Велико-Бобрикского сахарного завода. Кроме того, он имел счета в Петербургских и Варшавском банках. Как потомственный почетный гражданин и действительный член Товарищества домовладельцев города Киева и его окрестностей, Оскар Гансен владел домами и земельными участками в Киеве – по Виноградной, 18; Столыпинской, 35; Фундуклеевской, 68; 3-й дачной линии. Без сомнения, Оскар Гансен принадлежал к тем кругам торгово-промышленного капитала, лучшие представители которых осознали необходимость собирательской и меценатской  деятельности. И для него это было не только надежным вложением капитала, но и своеобразной страстью, подлинной любовью к искусству, природным даром распознавать настоящее, ценное. В 1911 году он снял квартиру в новом доме, возведенном Леонидом Родзянко в модном в то время стиле модерн (совместный проект архитекторов М. Клуга и В. Городецкого) по улице Большая Подвальная, 14-а, кв. 5 (ныне – ул. Ярославов Вал), где разместил свою уникальную коллекцию и поселился сам. К счастью, сохранились фотографии интерьеров квартиры Гансена, которые он успел сделать накануне Первой мировой, дающие нам представление о «музейном подходе» к коллекционированию, о знаниях, вкусах  и приоритетах ее собирателя.</p>
<p>В целом собрание О. Гансена свидетельствует о его стремлении создать гармоничный образ эпохи, подчеркнуть стилистическое единство разных видов искусства. В интерьерах его частного музея живопись сочетается с графикой, скульптурой, мебелью и так называемыми «художественными предметами» – фарфором, фаянсом, стеклом, бронзой, тканями. Кроме этого, в сферу его собирательских интересов входили военные атрибуты – оружие, мундиры, награды.</p>
<div id="attachment_13628" style="width: 211px" class="wp-caption alignleft"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-13628" class="size-medium wp-image-13628 " src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/DSC_77321-201x300.jpg" alt="DSC_7732" width="201" height="300" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/DSC_77321-201x300.jpg 201w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/DSC_77321.jpg 536w" sizes="auto, (max-width: 201px) 100vw, 201px" /><p id="caption-attachment-13628" class="wp-caption-text">икона &#171;Воскресение&#187;</p></div>
<p>По коллекциям его монет, медалей и печатей можно было изучать мировую историю, хотя предпочтение коллекционер отдавал отечественной и польской.</p>
<p>Не удивительно, что «вечный студент» стремился к контактам с современным ему миром музеев и крупных коллекционеров. Он сблизился  со многими известными деятелями украинской культуры и искусства начала ХХ столетия. В число его знакомых входили: создатель и первый директор Киевского художественно-промышленного и научного музея Николай Биляшивский, легендарный директор  Львовского Национального музея Илларион Свенцицкий, искусствоведы Дмитрий Щербакивский, Федор Эрнст, историки Михаил Грушевский, Николай Макаренко, видные художники – братья Василий и Федор Кричевские, <a href="https://creativpodiya.com/posts/52404">Георгий Нарбут</a>, Сергей Светославский, Вильгельм Котарбинский и многие другие, кто впоследствии станет помогать ему в сохранении коллекции или войдет как экспонент в его собрание.</p>
<p>Складывались его коллекции скрупулезно, а местами сбора были такие центры искусства, как Петербург, Киев, Москва, Львов, Варшава, с их выставками современного искусства, антикварными салонами и лавками. К сожалению, пока ничего не известно об участии его в крупных аукционах. Зато в книге Вадима Павловского «Василь Григорович Кричевський. Життя і творчість», изданной в 1974 году Украинской Свободной Академией Наук США, упоминается о совместных экспедициях в провинции с целью собирательства украинских килимов (в фондах Сумского художественного музея хранится более 50-ти их экземпляров).</p>
<div id="attachment_13629" style="width: 211px" class="wp-caption alignleft"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-13629" class="size-medium wp-image-13629 " src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/DSC_7752-201x300.jpg" alt="DSC_7752" width="201" height="300" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/DSC_7752-201x300.jpg 201w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/DSC_7752.jpg 536w" sizes="auto, (max-width: 201px) 100vw, 201px" /><p id="caption-attachment-13629" class="wp-caption-text">Киево-Межигорский фаянс &#8212; писанка</p></div>
<p>Заметим, что 1911 год упоминается в архивных документах, касающихся Оскара Гансена, довольно часто. Прежде всего, он подводит итоги своего собирательства. В специальном выпуске журнала «Искусство, живопись, графика, художественная печать» (№ 6-7 за 1911 год), посвященном его коллекции киево-межигорского фаянса, признанной единственной в мире по уникальности и количеству экземпляров (более 1000 единиц), помимо заказной статьи Евгения Кузьмина «Межигорский фаянс», публикуется статья «Межигорские клейма» самого Гансена. В ней он квалифицированно дополняет искусствоведа относительно специфики маркировки изделий на фабрике в разные годы ее существования. При этом автор приводит в качестве примеров  не только марки, встречающиеся в его собственном собрании, но и «в некоторых других коллекциях». Профессиональный научный подход к делу чувствуется во всем.</p>
<p><i>            </i>Далее, в 1911 году Гансен-меценат впервые отмечен в музейных отчетах как даритель ценных предметов (церковная вышивка золотными нитями, образцы подрясников, гутного стекла, фаянса, фарфора). В этом же году  он передал в подарок Львовскому промышленному музею деревянную скрыню ХVІ столетия, декорированную аллегорическими орнаментальными мотивами. Директор музея в письме-благодарности заверял Гансена в том, что это творение искусства будет находиться в постоянной экспозиции, а на этикетке будет указано имя дарителя. Известна также переписка коллекционера</p>
<div id="attachment_13631" style="width: 211px" class="wp-caption alignleft"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-13631" class="size-medium wp-image-13631 " src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Зима-межиг-201x300.jpg" alt="Зима межиг" width="201" height="300" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Зима-межиг-201x300.jpg 201w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Зима-межиг.jpg 536w" sizes="auto, (max-width: 201px) 100vw, 201px" /><p id="caption-attachment-13631" class="wp-caption-text">аллегорическая фигурка &#171;Зима&#187;</p></div>
<p>с этим музеем, в которой  обсуждались вопросы пополнения музейного собрания и возможности приобретения О. Гансеном экспонатов для музея. Имея деловые контакты с Галицией, собиратель ни на миг не забывал о своем долге перед искусством. Cкладывалось ощущение, что его жизнь протекала беззаботно, была наполнена приятными встречами и впечатлениями.        Именно в этот период Оскар Германович мог познакомиться с австрийским скульптором, галичанином по происхождению, Петером Терещуком (Peter Tereszczuk, 1875 –1963), популярность которого как мастера бронзовой пластики возрастала,  и заказать ему статуэтку-печать с личным вензелем &#8212; монограммой «ОН» (от «Oscar Hansen», как маркировал он книги своей огромной библиотеки; латиницей же выписано его  имя на экслибрисе работы <a href="https://creativpodiya.com/posts/9667" target="_blank" rel="noopener">Георгия Нарбута</a>).</p>
<p>Выпускник Венской школы искусств и ремесел (Vienna Arts and Crafts School), П. Терещук успешно сотрудничал с венским литейщиком Ульрихом Ульманом, который прославился, как один из лучших производителей малотиражной авторской скульптуры. Предпочтение мастер отдавал изображениям женщин и детей, а известность ему принесли композиции, выполненные из бронзы и слоновой кости, но скульптор работал и с другими материалами. Диапазон его деятельности необычайно широк – это портретная скульптура, кабинетная скульптура малых форм, письменные аксессуары, настольные лампы, бра, различные бытовые предметы (коробочки, пепельницы, лоточки, декоративные вазочки, звонки и прочие дорогие мелочи).</p>
<div id="attachment_13630" style="width: 211px" class="wp-caption alignleft"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-13630" class="size-medium wp-image-13630 " src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/94-M218-4019-1-201x300.jpg" alt="94 M218 4019-1" width="201" height="300" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/94-M218-4019-1-201x300.jpg 201w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/94-M218-4019-1.jpg 537w" sizes="auto, (max-width: 201px) 100vw, 201px" /><p id="caption-attachment-13630" class="wp-caption-text">личная печать коллекционера О.Гансена</p></div>
<p>Уникальное украшение письменного стола – печать со скульптурной рукоятью в виде женской головки, покоящейся, как бюст, на пьедестале  с подписью известного скульптора на обороте – мог себе позволить успешный и состоятельный человек, каковым и был Оскар Германович Гансен. Однако печальный вид женщины в покрывале и надпись «<i>LA </i><i>BERGERE</i><i>»</i><i> (с фра</i><i>нц. – «пастушка, жрица»)</i><i> </i>над<i> </i>рельефным пасущимся  агнцем,  читаемые на лицевой стороне пьедестала-подставки в виде усеченной пирамиды, хранят в себе некую тайну человека, пережившего горе. Эта тайна пока не раскрыта. Страстный собиратель образцов сфрагистики, Оскар Гансен вряд ли мог предположить, что его личная печать, несущая отпечаток скорби, окажется в коллекции собранных им матриц периода последнего польского короля Станислава Августа Понятовского и патриотических восстаний ХVIII–XIX веков, вызванных разделами Речи Посполитой. Как не мог предположить, что его слова окажутся пророческими: <i>«…кроме материальной стоимости, музейное собрание мое имеет художественно-научную ценность, каковая… есть плоды моего неустанного труда по изысканию и изучению памятников старины, и составляет огромный багаж знаний, соверше</i><i>нно безвозмездно отданный потомству…».</i></p>
<p>До начала большой «Мировой скорби» остается еще несколько лет мирной жизни, которые коллекционер, меценат и библиофил с упоением посвятит любимому делу, а затем начнутся заботы совершенно иного характера. Архивные сведения об Оскаре Гансене обрываются 1919 годом – временем создания 3-го Государственного музея на базе «киевской части» его собрания и в его же собственной квартире. Последующие же разделы и перераспределения Гансеновских коллекций начнутся в 1920-е годы уже в отсутствие их собирателя, дальнейшая судьба которого пока неизвестна…</p>
<p><i> </i></p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/13621/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>6</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Суми відвідали музейники з Полтави</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/41715</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/41715#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Людмила Федевич]]></dc:creator>
		<pubDate>Mon, 25 May 2015 20:28:39 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Живопись]]></category>
		<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[Полтава]]></category>
		<category><![CDATA[Сумской художественный музей им.Н.Онацкого]]></category>
		<category><![CDATA[Сумы]]></category>
		<category><![CDATA[экскурсия]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=41715</guid>

					<description><![CDATA[Полтавська картинна галерея імені Миколи Ярошенка в гостях у Сумського художнього музею імені Никанора Онацького. Участь у міжмузейних та міжнародних наукових конференціях, читаннях, круглих столах стала необхідною потребою співробітників музеїв, їхнім професійним обов’язком. Поділитися&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<h2>Полтавська картинна галерея імені Миколи Ярошенка в гостях у Сумського художнього музею імені Никанора Онацького.</h2>
<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/poltava_2385_thumb.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class=" wp-image-41720 alignright" alt="музейщики из Полтавы в умском художественном музее" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/poltava_2385_thumb.jpg" width="432" height="288" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/poltava_2385_thumb.jpg 800w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/poltava_2385_thumb-300x200.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/poltava_2385_thumb-768x512.jpg 768w" sizes="auto, (max-width: 432px) 100vw, 432px" /></a>Участь у міжмузейних та міжнародних наукових конференціях, читаннях, круглих столах стала необхідною потребою співробітників музеїв, їхнім професійним обов’язком.</p>
<p>Поділитися своїми розвідками, дослідженнями, знахідками науковці щорічно збираються у музеях Києва, Харкова, Львова, Чернігова, інших містах.</p>
<p>Віднедавна у діяльності музейників України започатковано традицію відзначення Міжнародного дня музеїв творчими візитами одне до одного.</p>
<p>Так, сумчани у різні роки побували в Качанівському, Батуринському, Опішненському музеях-заповідниках, неодноразово приймали колег названих закладів у себе.</p>
<p><strong>Раніше ми писали: <a title="Редактировать «Заповідник українського гончарства очима сумських музейників»" href="https://creativpodiya.com/wp-admin/post.php?post=41343&amp;action=edit">Заповідник українського гончарства очима сумських музейників</a></strong></p>
<p><strong>Цього разу Сумський обласний художній музеї ім. Никанора Онацького зустрічав своїх полтавських колег – наукових співробітників з художнього музею (картинна галерея) імені Миколи Ярошенка.</strong></p>
<p>На творчій зустрічі музейники обмінялись досвідом з питань наукової і просвітницької роботи та друкованими виданнями. На колег з Полтави, які вперше побували в Сумах, справило незабутнє враження знайомство з постійною експозицією сумського художнього зібрання. Без сумніву, такі заходи духовно та естетично збагачують колег.</p>
<p><strong>Раніше ми писали: <a title="Постоянная ссылка на У Сумах відкрилась виставка польского художника" href="https://creativpodiya.com/?p=41597" rel="bookmark">У Сумах відкрилась виставка польского художника </a></strong></p>
<p>Гості також пройшлися з екскурсією по архітектурних пам’ятках міста Суми та завітали до меморіального музею Антона Павловича Чехова.</p>
<p><strong>Раніше ми писали: <a title="Редактировать «В Сумах  в доме–музее Чехова ожили его персонажи»" href="https://creativpodiya.com/wp-admin/post.php?post=41530&amp;action=edit">В Сумах в доме–музее Чехова ожили его персонажи</a></strong></p>
<p>Сподіваємось, що наш візит-відповідь до полтавчан відбудеться обов’язково.</p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/41715/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Заповідник українського гончарства очима сумських музейників</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/41343</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/41343#comments</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Людмила Федевич]]></dc:creator>
		<pubDate>Wed, 20 May 2015 05:01:03 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[Творческие локации]]></category>
		<category><![CDATA[гончарство]]></category>
		<category><![CDATA[новости]]></category>
		<category><![CDATA[Опішня]]></category>
		<category><![CDATA[Полтава]]></category>
		<category><![CDATA[Сумской художественный музей им.Н.Онацкого]]></category>
		<category><![CDATA[Сумы]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=41343</guid>

					<description><![CDATA[Напередодні професійного свята – Міжнародного дня музеїв – колектив Сумського обласного художнього музею імені Никанора Онацького відвідав Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному. Це старовинне козацьке містечко в Зіньківському районі Полтавської області по праву&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<h2>Напередодні професійного свята – Міжнародного дня музеїв – колектив Сумського обласного художнього музею імені Никанора Онацького відвідав Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному.</h2>
<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/DSC01584_thumb.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class=" wp-image-41360 alignleft" alt="Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/DSC01584_thumb.jpg" width="384" height="216" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/DSC01584_thumb.jpg 800w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/DSC01584_thumb-300x169.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/DSC01584_thumb-768x432.jpg 768w" sizes="auto, (max-width: 384px) 100vw, 384px" /></a>Це старовинне козацьке містечко в Зіньківському районі Полтавської області по праву вважається столицею українського гончарства, одним із найславетніших центрів самобутності українців, адже опішненська кераміка стала своєрідним символом української культури.</p>
<p>Оглядова екскурсія по парку скульптур, які стали надбанням музею гончарства після численних керамічних симпозіумів, та по експозиції музею, де представлено вироби уславлених керамічних центрів України, сприяла не тільки ознайомленню з напрямами діяльності музею, а й відкрила невичерпні можливості музейного закладу на шляху консолідації нації. Як писав один з відвідувачів: «Ми прийшли подивитися на глину, а побачили народ».</p>
<p>Маючи у колекції <a href="https://creativpodiya.com/?p=13998">Сумського художнього музею</a> невелику збірку творів опішненських гончарів, придбану ще на початку 1980-х років безпосередньо у майстрів діючого гончарного цеху «Художній керамік» (Олександри Селюченко, Василя Омеляненка, Анастасії Білик-Пошивайло, Івана Лобойченка та інших), музейники склали певні уявлення про традиції даного промислу.</p>
<p>Проте напрями діяльності створеного 1986 року музею гончарства, який нині, окрім музею-заповідника, включає у свою структуру гончарську книгозбірню України, інститут керамології як від<a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/IMG_8064.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class=" wp-image-41359 alignright" alt=" колектив Сумського обласного художнього музею ім.Н. Онацького відвідав Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/IMG_8064.jpg" width="338" height="253" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/IMG_8064.jpg 800w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/IMG_8064-300x225.jpg 300w" sizes="auto, (max-width: 338px) 100vw, 338px" /></a>ділення інституту народознавства НАН України зі своїм науковим, дослідним та видавничим потенціалом, просто вражає. Це єдиний у світовій науковій практиці музеологічний заклад, у структурі якого активно діє академічна науково-дослідна установа.</p>
<p>Зустріч працівників обох музеїв якраз проходила у конференц-залі гончарської книгозбірні та у майстерні реставраторів, де співробітники обмінялись досвідом науково-освітньої роботи та своїми науковими виданнями.</p>
<p>Всі бажаючі змогли долучитися до гончарного круга та глини – майстер-клас проводив старійшина роду Пошивайлів Микола Гаврилович, батько Олеся Миколайовича Пошивайла, який став автором ідеї і засновником цього закладу. Разом з працівниками музеїв на фото можна побачити цього славетного опішненського гончара, повага і шана до праці якого не має меж.</p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/41343/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>1</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Сумские &#171;Черевички&#187; Чайковского в образах из фарфора (фото)</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/18135</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/18135#comments</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Людмила Федевич]]></dc:creator>
		<pubDate>Tue, 20 May 2014 06:12:44 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Живопись]]></category>
		<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[доклад]]></category>
		<category><![CDATA[коллекция]]></category>
		<category><![CDATA[новости]]></category>
		<category><![CDATA[Пётр Ильич Чайковский]]></category>
		<category><![CDATA[реферат]]></category>
		<category><![CDATA[Сумы]]></category>
		<category><![CDATA[Фарфор]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=18135</guid>

					<description><![CDATA[Прежде, чем ознакомить читателей с одним из докладов конференции, состоявшейся 15 мая 2014 и посвященной 150-летию первого приезда Чайковского в Украину, а именно в Тростянецкую усадьбу князя Алексея Голицина, заметим, что молодой композитор (в&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p>Прежде, чем ознакомить читателей <strong>с одним из докладов <a href="https://creativpodiya.com/?p=18021">конференции, </a>состоявшейся 15 мая 2014 и посвященной 150-летию первого приезда Чайковского в Украину,</strong> а именно в Тростянецкую усадьбу князя Алексея Голицина, заметим, что молодой композитор (в то время еще студент Петербургской консерватории) работал над своим первым симфоническим произведением – увертюрой к «Грозе». Оперу «Черевички» (перове название «Кузнец Вакула») он будет писать гораздо позже, тоже на Сумщине, в Низовском имении Кондратьевых, которое композитор посещал каждое лето в течение 8 лет (1871-1879).</p>
<p>Следует также отметить, что роду Голициных усадьба в Тростянце досталась в качестве приданного: в 1831 году князь, действительный статский советник, камергер, Харьковский уездный предводитель дворянства Василий Петрович Голицын (1800-1863) женился на Софье Надаржинской-Корсаковой. Очаровательная 23-летняя Софья Алексеевна Корсакова (1808-1858) была наследницей одного из самых крупных состояний в России: она была правнучкой Т.В.Надаржинского и унаследовала все огромное состояние семьи Надаржинских. Ей досталось не только тростянецкое имение и огромные земли на Слобожанщине, но и знаменитый «Дом Корсаковых» в Петербурге, который в 1830-е годы молодой четой Голицыных был полностью перестроен и в помещении которого сейчас находится Театр Ленсовета. В 1881 году Голицыны продали свое тростянецкое имение Леопольду Кенигу – известному промышленнику, сахарозаводчику и владельцу роскошного дворца в Шаровке.</p>
<p>Написанная в усадьбе помещика Николая Кондратьева опера «Черевички» в 1875 году удостоилась первой премии на конкурсе Русского музыкального общества. Парк и удивительно живописные берега реки Псел вдохновили выдающегося русского композитора и к написанию Второй и Третьей симфоний, а также на создание еще нескольких фортепьянных пьес и романсов. Н.Кондратьеву <a href="https://creativpodiya.com/?p=8298">П.Чайковский </a>посвятил цикл пьес «Вечерние грезы», жене помещика – «Салонный вальс», а их дочери – «Вальс-безделушку».</p>
<p>В 1880 году следующим владельцем усадьбы стал сахарозаводчик Дмитрий Иванович Суханов, который являлся партнером Ивана Герасимовача и Павла Ивановича Харитоненко. Суханов выкупил имение у Кондратьева, после</p>
<div id="attachment_18139" style="width: 201px" class="wp-caption alignright"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-18139" class="size-medium wp-image-18139   " title="ЛФЗ Вакула на черте" alt="ЛФЗ Вакула на черте" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/ЛФЗ-Вакула-на-черте-191x300.jpg" width="191" height="300" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/ЛФЗ-Вакула-на-черте-191x300.jpg 191w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/ЛФЗ-Вакула-на-черте.jpg 511w" sizes="auto, (max-width: 191px) 100vw, 191px" /><p id="caption-attachment-18139" class="wp-caption-text">(ЛФЗ) Борис Воробйов<br />&#171;Вакула на черте&#187;</p></div>
<p>того как тот разорился. Большую часть времени сахарозаводчик проживал в Сумах (теперь ул. Петропавловская, 58), а в Низах он имел сахарный завод. В ходе проведенной Сухановым реконструкции был снесен флигель, в котором жил П. Чайковский, но главное здание все-таки сохранилось. В настоящее время усадьб а в поселке Низы почти превратилась в руины. От великолепного и пышного усадебного комплекса осталось лишь три островка – музыкальная школа, библиотека и две комнаты музея «П.И. Чайковский и Украина»…</p>
<p>&nbsp;</p>
<p style="text-align: center;"><strong>Персонажі опери П. І. Чайковського «Черевички» в малій пластиці    української порцеляни (доповідь на конференции, присвяченій        150 &#8212; річчю першого приїзду <strong>П. І. Чайковського</strong> в Україну)<br />
</strong></p>
<p style="text-align: right;">Олена Корусь (Київ), Людмила Федевич (Суми)</p>
<p>&nbsp;</p>
<p>Літературна основа музичних творів Петра Чайковського незаперечна. Лібрето опер були написані за творами Фрідріха Шіллера («Орлеанська діва»), <a href="https://creativpodiya.com/?p=1796">Олександра Пушкіна</a> («Євгеній Онєгін», «Пікова дама», «Мазепа»), Миколи Гоголя («Черевички») та інших письменників.</p>
<div id="attachment_18140" style="width: 176px" class="wp-caption alignleft"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-18140" class="size-medium wp-image-18140    " title="ЛФЗ Вакула и Оксана" alt="ЛФЗ Вакула и Оксана" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/ЛФЗ-Вакула-и-Оксана-166x300.jpg" width="166" height="341" /><p id="caption-attachment-18140" class="wp-caption-text">(ЛФЗ) Борис Воробьев<br />Вакула и Оксана</p></div>
<p>Особливу зацікавленість повістями Гоголя композитор виявляв не випадково. З автором «Вечорів на хуторі біля Диканьки» Чайковського поєднувало поетико-містичне сприйняття життя українського народу, любов до його мелосу, фольклору, чарівливої природи (згадаймо його неодноразове відвідування України, зокрема, Сумщини), що й надихнуло музиканта на створення коміко-фантастичної опери «Черевички». Поставлена на сцені петербурзького Маріїнського театру 24 листопада (6 грудня) 1876 року під назвою «Коваль Вакула» (автор лібрето – відомий поет Яків Полонський), опера була тепло сприйнята публікою. Проте вимогливий до себе композитор через 10 років переробив оперу (доповнив новими сценами, підсилив ліричну лінію та урізноманітнив музичні характеристики героїв) і перейменував її.</p>
<p>Прем’єра другої редакції опери відбулася у московському Великому театрі 19 (31) січня 1887 року і зміцнила успіх твору, тим паче, що за диригентським пультом вперше стояв сам автор. Незважаючи на те, що за розробку даної теми пізніше взялися такі композитори, як Микола Лисенко («Різдвяна ніч») та Микола Римський-Корсаков («Ніч перед Різдвом»), опера Чайковського не втратила своєї привабливості для видатних постановників і надалі.</p>
<p>Цікавим виявився вплив «Черевичків» на порцелянову пластику ХХ століття. Вперше за розробку сюжетів взявся у 1954-му році видатний скульптор Ленінградського фарфорового заводу (ЛФЗ) Борис Воробйов (1911-1990). Його парна композиція так і називалася «Черевички». Автор витримав не тільки сюжетну і пластичну достовірність першотвору, а й типажність героїв (автентичні</p>
<div id="attachment_18137" style="width: 310px" class="wp-caption alignright"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-18137" class="size-medium wp-image-18137     " title="Трегубова Черевички" alt="Трегубова Черевички" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Трегубова-Черевички-300x225.jpg" width="300" height="225" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Трегубова-Черевички-300x225.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Трегубова-Черевички.jpg 800w" sizes="auto, (max-width: 300px) 100vw, 300px" /><p id="caption-attachment-18137" class="wp-caption-text">(КФЗ) Валентина Трегубова &#171;Черевички&#187;</p></div>
<p>зачіски, вбрання, полтавський генотип тощо). В тому ж році він створив неповторну за динамікою фігурку «Вакула на чорті», об’єднану з попередньою портретною схожістю героя. Контрасти кольорів (чорний чорт, червоні чобітки та шаровари, жовта свитка Вакули) створюють відчуття руху у небесному просторі злитих в одне ціле персонажів: вони неначе летять над хмарами, які імітує підставка.</p>
<p>Творчий імпульс видатного художника дивним чином передався в Україну, на Коростенський фарфоровий (КФЗ) та Київський експериментальний кераміко-художній заводи (КЕКХЗ), де талановиті художниці Валентина Трегубова (1926 &#8212; 2010, заслужений діяч мистецтв України, лауреат Національної Шевченківської премії) та Оксана Жникруп (1931-1993) з деякою перервою створили свої оригінальні композиції «Черевичків». У Валентини Михайлівни (КФЗ) – це дві окремі постаті: горда Оксана сидить, а палко закоханий Вакула, ставши на коліна, підносить дівчині золоті черевички. У 1960 році «мінімалізм» вже торкнувся композиційних та декоративних</p>
<div id="attachment_18142" style="width: 235px" class="wp-caption alignleft"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-18142" class="size-medium wp-image-18142    " title="Жникруп Оксана и Вакула" alt="Жникруп Оксана и Вакула" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Жникруп-Оксана-и-Вакула-225x300.jpg" width="225" height="300" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Жникруп-Оксана-и-Вакула-225x300.jpg 225w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Жникруп-Оксана-и-Вакула.jpg 600w" sizes="auto, (max-width: 225px) 100vw, 225px" /><p id="caption-attachment-18142" class="wp-caption-text">(КЕКХЗ) Оксана Жникруп<br />&#171;Оксана и Вакула&#187;</p></div>
<p>подробиць твору, хоча віночок дівчини та чуприна парубка під смушковою шапкою трактовані досить детально. Трохи пізніше (1964) В. Трегубова виконує ще одну фігурку – &#171;Перед дзеркалом&#187;, де постать Оксани передана досить умовно і ніяк не викликає асоціації з текстом &#171;І чом у у селі кажуть, що я гарна?..&#187; Набагато привабливішою постає Оксана в плахті, корсетці та віночку зі стрічками, з дзеркальцем у піднятій руці в однойменній статуетці (1985) Владислава Щербини (1926 р. н.). Вона дістала зі скрині всі свої прикраси та кокетливо чепуриться перед дзеркалом. Загалом головний художник КЕКХЗ В. Щербина протягом 1960-80-х років створив цілу серію фарфорових мініатюр на сюжет «Ночі перед Різдвом» Миколи Гоголя, що абсолютно точно відповідає і головним сюжетним вузлам опери Чайковського «Черевички» (його композицію «Вакула» будемо розглядати у кінці доповіді).</p>
<p>Провідний художник КЕКХЗ О. Жникруп у 1969 році цікаво трактувала композицію парної статуетки «Черевички». Її Оксана теж сидить, але вона вже встигла приміряти один черевичок (трохи виставлена вперед права ніжка, а ліва ще взута у червоний чобіток). Вакула, що стоїть поруч зліва, подає їй другий черевичок. Фігурки досить статичні, між ними не відчувається трепетного зв’язку, неначе втрачено радість від зустрічі, вдавана байдужість підкреслена німою сценою. На жаль, трактовкою дуету</p>
<div id="attachment_18141" style="width: 310px" class="wp-caption alignright"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-18141" class="size-medium wp-image-18141   " title="Жникруп Солоха и дьяк" alt="Жникруп Солоха и дьяк" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Жникруп-Солоха-и-дьяк-300x225.jpg" width="300" height="225" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Жникруп-Солоха-и-дьяк-300x225.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Жникруп-Солоха-и-дьяк.jpg 800w" sizes="auto, (max-width: 300px) 100vw, 300px" /><p id="caption-attachment-18141" class="wp-caption-text">(КЕКХЗ) Оксана Жникруп<br />&#171;Солоха и дьяк&#187;</p></div>
<p>Оксана і Вакула так більше й не займалися фарфористи. Їх швидше хвилювали комічні епізоди за участю Солохи – матері Вакули, які в українському фарфорі користувалися особливою популярністю.</p>
<p>Не обійшла увагою цю тему й О. Жникруп («Солоха і дяк», 1979). Її привітна Солоха, що сидить на мішку з чортом і тримає макітру вареників у руках, приймає любощі дяка (шкільного вчителя), чорна ряса якого вдало контрастує зі світлим святковим одягом сільської відьмочки. Пара сповнена динаміки і наративності. Зовсім по-іншому підійшла</p>
<p>до зображення однойменної сценки у 1959 році Ольга Рапай (1929-2012), яка працювала на КЕКХЗ у роки «відлиги». У неї «благолєпна» Солоха потрактована багатовимірно: вона не тільки гарна і моторна, а ще й лукава, насмішкувата. Взявши руки в боки, вона тримає під контролем і чорта, що виглядає з мішка, і кумедного рудого дячка. Театральність композиції неначе й справді «прийшла» з опери. Здається, що вокальний діалог між героями тільки-но розпочався. А от художник Валерій Албул (1955 р. н.) з Полонського заводу художньої кераміки у 1985 році створив сценку «В гостях у Солохи», яка</p>
<div id="attachment_18138" style="width: 235px" class="wp-caption alignleft"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-18138" class="size-medium wp-image-18138   " title="О.Рапай. Солоха и дьяк," alt="О.Рапай. Солоха и дьяк," src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/О.Рапай.-Солоха-и-дьяк--225x300.jpg" width="225" height="300" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/О.Рапай.-Солоха-и-дьяк--225x300.jpg 225w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/О.Рапай.-Солоха-и-дьяк-.jpg 600w" sizes="auto, (max-width: 225px) 100vw, 225px" /><p id="caption-attachment-18138" class="wp-caption-text">(КЕКХЗ) Ольга Рапай &#171;Солоха и дьяк&#187;</p></div>
<p>композиційно відрізняється від творів його попередників, проте умовність подачі деталей не заважає сприймати сюжет із взаємними лестощами героїв як знайомий дует двох комічних персонажів опери «Черевички».</p>
<p>Кульмінаційним моментом в сюжеті опери стала сцена, коли закоханий в Оксану Вакула, отримавши від неї нездійсненне для простої людини завдання – дістати черевички, які носить сама цариця, в момент відчаю раптом у себе на плечах знаходить у мішку чорта. Він зважується на блискавичний крок – осідлати це бридке створіння і скористатися з його нелюдських можливостей, аби виконати примху коханої. Саме в момент прийняття цього рішення й зобразив Владислав Щербина фігурку &#171;Вакула з чортом&#187; (КЕКХЗ, 1969). Мінімум деталей (величавий коваль міцно тримає бісівське створіння у своїй «залізній» руці), кольорів (білий, чорний, червоний) не заважають</p>
<div id="attachment_18136" style="width: 209px" class="wp-caption alignright"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-18136" class="size-medium wp-image-18136    " title="Щербина. Вакула с чертом" alt="Щербина. Вакула с чертом" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Щербина.-Вакула-с-чертом-199x300.jpg" width="199" height="300" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Щербина.-Вакула-с-чертом-199x300.jpg 199w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Щербина.-Вакула-с-чертом.jpg 533w" sizes="auto, (max-width: 199px) 100vw, 199px" /><p id="caption-attachment-18136" class="wp-caption-text">(КЕКХЗ) Владислав Щербина<br />&#171;Вакула с чертом&#187;</p></div>
<p>глядачеві зосередити увагу на головному – усвідомленню його перемоги над силами зла&#8230;</p>
<p>Таким чином, на прикладі фарфорової пластики ІІ половини ХХ століття ми бачимо як взаємопроникають такі на позір віддалені види мистецтва, як література, музика, театр, мала скульптура, створюючи синтез художнього мислення і креативності.</p>
<p><strong>P.S. </strong>Как свершившийся факт констатируем, что упомянутые украинские фарфоровые заводы, выпускавшие тиражную и уникальную скульптуру малых форм, в том числе и персонажей «Черевичек», уже прекратили свое существование: Киевский экспериментальный керамико-художественный завод и Полонский завод художественной керамики – в 2006 году, Коростенский фарфоровый завод – в 2009. Не удивительно, что на аукционах фарфора статуэтки пришлого века оцениваются как антикварные. <a href="https://creativpodiya.com/?p=10121">Сумской фарфоровый завод</a>, не производивший скульптуру вообще, и в частности гоголевских персонажей, также прекратил свое существование, не дожив до своего полувекового юбилея всего один год (1964 – 2013).</p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/18135/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>2</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Когда искусство  больше жизни. Графика Ирины Гуртовенко</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/13129</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/13129#comments</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Людмила Федевич]]></dc:creator>
		<pubDate>Fri, 07 Feb 2014 14:00:23 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Живопись]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=13129</guid>

					<description><![CDATA[Представить графику Ирины Гуртовенко (1965-2005) –  когда-то подающего надежды гениального ребенка, а затем посаженного в инвалидное кресло взрослого человека – задача не из легких. Те, кто помнит ее ученицей «художки», могут сказать, что не&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p><img loading="lazy" decoding="async" class="size-medium wp-image-13132 alignleft" title="P1180638" alt="P1180638" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/P1180638-300x225.jpg" width="300" height="225" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/P1180638-300x225.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/P1180638.jpg 800w" sizes="auto, (max-width: 300px) 100vw, 300px" />Представить графику Ирины Гуртовенко (1965-2005) –  когда-то подающего надежды гениального ребенка, а затем посаженного в инвалидное кресло взрослого человека – задача не из легких.</p>
<p>Те, кто помнит ее ученицей «художки», могут сказать, что не знают ее минорных  монохромных работ, а помнят только покрытые короткими линиями и дробными плоскостями большие листы разноцветных гуашей Ирины, всегда радующие глаз и поражающие остроумными деталями. Что же она могла найти в черно-белой графике? Ответ может быть самым неожиданным, но нам уже никогда не узнать его…</p>
<p>Признаться, для меня тоже было полной неожиданностью увидеть небольшие листы Ириной графики (примерно 15х20 см), когда совсем недавно ее мама передала в музей несколько папок ее графических серий, созда<img loading="lazy" decoding="async" class="size-medium wp-image-13135 alignright" title="DSC_0963_thumb" alt="DSC_0963_thumb" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/DSC_0963_thumb1-200x300.jpg" width="200" height="300" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/DSC_0963_thumb1-200x300.jpg 200w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/DSC_0963_thumb1-685x1024.jpg 685w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/DSC_0963_thumb1-1050x1568.jpg 1050w" sizes="auto, (max-width: 200px) 100vw, 200px" />нных по мотивам литературных произвед<img loading="lazy" decoding="async" class="size-medium wp-image-13136 alignleft" title="DSC_0966_thumb" alt="DSC_0966_thumb" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/DSC_0966_thumb-207x300.jpg" width="207" height="300" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/DSC_0966_thumb-207x300.jpg 207w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/DSC_0966_thumb-709x1024.jpg 709w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/DSC_0966_thumb-1050x1515.jpg 1050w" sizes="auto, (max-width: 207px) 100vw, 207px" />ений («Пушкиниана», «Шевченкиана» и др.). До того в фонды музея (как дар родственников) были приняты полихромные сюжетные картины-росписи художницы. Поразительно, но своеобразная манера исполнения (авторский стиль), да и особенности построения (пространственная организация композиций) ее линогравюр и тушевых рисунков были узнаваемы: короткие энергичные штрихи, ритмичное интуитивно сгармонизированное чередование пятен и линий, наративность сюжетов.</p>
<p>Сразу же показала их коллеге, Надежде Юрченко, которая работала в это время над статьей о львовском художнике-графике, <a href="https://creativpodiya.com/?p=16657">представителе современного нонконформизма Владимире Лободе</a> (40 его линогравюр хранятся в Сумском художественном музее). Вердикт эксперта был кратким: «Это достойно внимания, я хочу тоже написать о Гуртовенко». Так возникла идея «одеть» и показать ее серию «Шевченкиана» к 200-летнему юбилею поэта-<img loading="lazy" decoding="async" class="size-medium wp-image-13133 alignright" title="P1180626" alt="P1180626" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/P1180626-300x225.jpg" width="309" height="236" />пророка в городской библиотеке, носящей его имя, и, по возможности, издать малым тиражом ее гравюры-иллюстрации к  стихотворениям, поэмам, мистериям, думам Кобзаря, конечно же, со стихотворными отрывками.</p>
<p>Как-то всё сошлось, и все способствовали воплощению этого замысла.  <strong>Теперь вся серия (27 листов) представлена  на выставке «Графическая шевченкиана Ирины Гуртовенко», которая открылась 6 февраля и продлится в отделе  литературы  по искусству библиотеки имени Т.Г. Шевченко не более двух недель, а потом совершит «турне» по разным организациям города</strong>.  Предполагается выставка и в Сумской художественной школе, директор которой Алексей Кузьменко – известный художник-график малых форм  (экслибрис) преподал Ирине первые уроки профессионального мастерства и любви к литературе.</p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/13129/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>6</slash:comments>
		
		
			</item>
	</channel>
</rss>
