И дело тут не только в красивейшем природном ландшафте.

Город и его жители

Первые письменные упоминания о будущем Обухове, а тогда селении Лукавица (от «излучина»), относятся к XIV столетию. И это странно, потому что в окрестностях нынешнего Обухова существовала бурная жизнь, берущая начало ещё с древних времен трипольской культуры.

Историк Л. Похилевич в «Сказаниях о населенных местностях Киевской губернии» пишет «…Вал, находящийся на поле между местечком (Обухов) и рекой Стугной, по-видимому, тот самый, который упоминается как уже существующий в 1093 году во время битвы Святополка с половцами. Предание народное говорит, что Обухов первоначально населен выходцами из разных сторон, большей частью беглецами, и получил название по тому случаю, что один из жителей убил другого обухом или задней частью топора.».

Продолжая рассказ о характере местных жителей, приведём ещё одну цитату из упомянутого текста Похилевича «Так как Обухов лежит по правую или польскую сторону реки Стугны, то по трактату 1686 года ему следовало принадлежать Польше. Но обуховцы не считали для себя обязательным придерживаться этого условия и, пользуясь местностью, близостью к границам и обширностью прилегающих лесов, не допускали польскому правительству водворить у них вновь помещичью власть и униатство, и даже дозволяли себе защищать силой свою независимость от покушения польских властей. От этого обуховцы в прошлом веке были оглашены в окрестностях Киева как разбойники».

Отаман Зелений

Впрочем, разбойниками их называли те, кто пытался покорить свободолюбивых обуховцев. Слово «свобода» в данном контексте возникло не случайно.

Яркие личности, связанные с Обуховым

В 1791 году император Павел I передал половину Обухова в собственность бывшему Киевскому гражданскому губернатору Николаю Михайловичу Бердяеву, прадеду наиболее известного на Западе отечественного мыслителя XX века Николая Александровича Бердяева.

Главной философской идеей Николая Бердяева, была именно свобода как первосущность бытия. Свобода, по Бердяеву, составляет внутреннюю основу жизни и Бога, и людей, и всего мира, а потому жизненной задачей каждого является обретение в себе этой свободы и раскрытие ее благодатных даров.

И хотя детство и юность Николая Бердяева прошли в одной из самых аристократических семей Киева, обуховская кровь, видимо, сыграла-таки свою роль в стремлении к свободе как к основополагающей ценности. Кстати, старший брат Николая Бердяева, Сергей был украинофилом, защищал права крестьян, писал публицистические статьи о народной жизни, а также стихи на украинском языке.

Ещё одним свободолюбивым обуховцем был знаменитый атаман Даниил Терпило, он же – отаман Зелений (укр). И хотя он родом из соседнего Триполья, но обуховцы его считают своим. Мы подробно рассказывали об этом бесстрашном воине в публикации о Триполье: Путешествие на родину отамана, отменившего Переяславскую Раду, или 70 веков спустя

И наконец, поэт Андрей Малышко, автор слов одной из ряда великих украинских песен «Рідна мати моя, ти ночей не доспала». В Обухове сегодня работает дом-музей поэта. У него, тоже был старший брат – Пётр, которого называли местным Робин Гудом, грабившим коммунистов и советских чиновников, но не трогавшим простых крестьян. В 1928 году Петра Малышко поймали и приговорили к смертной казни. Андрей Малышко сказал о брате: «Если бы я писал стихи так, как Петр — цены бы мне не было!»

В общем, в этих краях хватает истории. А самым ярким местом, на наш взгляд, в сегодняшнем Обухове является краеведческий музей.

Авторский краеведческий музей в Обухове

Музей, прежде всего, привлекает тем, что находится в непрерывном процессе создания. Причём, ещё неизвестно, что более интересно – сама коллекция или её автор, нынешний хозяин музея – 80-летний журналист, педагог, художник, скульптор – и ещё много всего — Юрий Корнеевич Домотенко.

Подробному  рассказу об этой замечательной личности мы посвятили отдельную публикацию «Патріот  землі обухівської»

На заднем плане — Юрий Домотенко

Юрий Домотенко олицетворяет собой ситуацию, когда творческий человек, берущийся за дело, способен совершить нечто вдохновенное там, где вроде и места нет для кипучей деятельности. Краеведческий музей — это же застывшее время, и мы привыкли к тишине и покою в его стенах, где живут вещи, уже отслужившие своё и теперь актуальные только с исторической точки зрения.

А в обуховском краеведческом постоянно появляются новые экспонаты, рядом с которыми по–иному раскрываются старые. Их в музее много – на шесть залов. Тут и черновик ещё одного знаменитого стихотворения Андрея Малышко «Вчителько моя», и жернов, на котором можно и сегодня смолоть муку, и несколько документальных свидетельств, связанных с отаманом Зеленым. Имеются образцы обуховских рушников, которые очень похожи на кролевецкие, но считаются полтавскими по происхождению. Главной достопримечательностью и предметом личной гордости хозяина музея являются, написанные и изготовленные им лично авторские картины и диорамы-инсталляции, с помощью которых можно увидеть изображенные с высокой степенью исторической достоверности жанровые картины жизни города Обухова в прошлые времена.

Благодаря своей уникальной энергетике, Юрий Корнеевич умудряется заставлять местные власти постоянно помогать музею – материалами, работниками и средствами, за что  местные начальники удостаиваются им почётной награды в виде надписи «меценат» на  экспонате, изготовленном с их помощью. И это, правда, очень почётная надпись.

Побывав в музеях Обухова, мы искупались в речке Стугна и отправились далее в Корсунь-Шевченковский, что стоит на берегах реки Рось. Об этом путешествии — в нашем следующем материале.

 Ранее мы писали: Путешествие из Киева в Канев, или 7000 лет истории Украины

Источник: медиа портал АТС creativpodiya.com

Нижче ми публікуємо «Літературне досьє», яке до 80-річчя від дня народження Ю.К.Домотенко підготувала завідуюча Обухівською центральною  районною бібліотекою Лідія Храпач.

Народна мудрість говорить: «Роботящі руки гори вернуть». Так можна сказати про нашого Юрія Корнійовича Домотенка.

Юрій Корнійович – людина надзвичайна. Він – талановитий педагог, журналіст, письменник, художник, скульптор. Де б не працював – в школі, інтернаті, в редакції районної газети, в літературній студії, яку очолював тривалий час, у краєзнавчому музеї – скрізь він віддавався по повній. Завдяки неймовірній працелюбності, що основана на безмежній любові до рідного краю, історія та краєзнавство Обухівщини стають відомими далеко за межами району, адже Юрій Корнійович популяризує Обухівський край через свої мистецькі твори. Багато сил і здоров’я уклав він у краєзнавчий музей. Узяти хоча б славнозвісну діораму «Обухівський ярмарок» — скільки праці, винахідливості, часу й терпеливості було потрачено! А таких тематичних діорам в музеї чимало.

Треба звернути увагу на ще одну дуже важливу роботу краєзнавця – це історіографічні дослідження. Ю.К.Домотенко автор історичного літопису Малишкового краю. З під його пера вийшло понад 20 науково-популярних та краєзнавчих книг. Серед них: «Преславне містечко Трипілля на Київщині» (яке видавалось два рази – в 1999р. і в 2006 р.); «Обухів» (2001р.);  «Отут я походив»(Малишко і Обухівщина. 2001р.); «Син з дівич-гори» (Косинка і Обухівщина. 2001р.); «Город-порт» (2005р.); «Обухівський рушник» (2005р.); «Придніпров’я» (2006р.); «За Стугною, за рікою» (2007р.); «Земля Обухівщини» (т.1-2 2008-2009р.р.); (т.3 2010р.); «Де Стугна руку подає Дніпру» (2009р.); «Все знайоме до болю» (т.1 2013р.); готується до друку ««Все знайоме до болю» (т.2).  Багато праць написано Юрієм Корнійовичем у співавторстві: Кулик М., Домотенко Ю. «На землі-джерелиці»92007р.); Нещерет Т., Домотенко Ю. «Халеп – город над Дніпром» (2007р.); Закревский В., Домотенко Ю. «Село моє, мої сільчани» (2006р.); Домотенко Ю., Попович В. Обухівщина – 96» (1996р.); Домотенко Ю., Шафаренко А. «Містечко Германівка» (1996р.); Артюшенко О., Дзюба В., Домотенко Ю. «Злочин століття» (2008р.); Артюшенко О., Домотенко Ю., Шафаренко А. «Атлас Малишкового краю: туристичний довідник» (2008р.). Краєзнавчі дослідження Ю.Домотенка дають науці цікаві факти і матеріали. Всі книги автора надзвичайно цікаві та мають велике значення в пізнавальній та навчально-виховній роботі.

Я зупинюсь на декількох з них. Одна з найбільших праць Ю. Домотенка «Земля Обухівщини» вийшла в серії «історична спадщина Обухівщини». В першому томі описана історична доля правобережного Придніпров’я від давніх часів і до сьогодення, від мезоліту, трипільської культури і до середини ХХ століття. В нарисах 2-го тому відтворено події Великої Вітчизняної війни на території Обухівського району 1941-1945 років. В 3-му томі описані події післявоєнніх часів і до сьогодення. Заслуговує на увагу те, що до кожного тому подана велика, конкретна і змістовна бібліографія, яку можна використати в майбутній роботі. Велика кількість різноманітних ілюстративних матеріалів та фотоматеріалів доповнюють, поглиблюють та розширюють текст видань.

«Обухівський ярмарок». автор Юрій Домотенко

В 2008 році побачило світ прекрасне видання – туристичний довідник «Історико-культурологічний атлас Малишкового краю», де описана коротка характеристика Обухова, Українки та всіх сіл Обухівського району з ілюстраціями та фотографіями відомих людей Обухівщини.

Авторський колектив, на чолі з Ю.Домотенком, створив чудову книгу про талановитих і працелюбних синів Обухівського краю, відомих чоловіків, які прославили і прославляють Обухівщину своєю працею. Книга назиається «Синівською любов’ю». Також ілюстрована. Дорогоцінним вкладо Обухівщини в скарбницю народної культури є унікальний Обухівський рушник. Про це та про людей, що творять неперевершену красу – вишиваний рушник, пише Юрій Корнійович  в своїй книзі «Обухівській рушник», виданій в 2005 ро ці.

Обухівськіі рушники

В 2013 році вийшла з друку книга нарисів «Все знайоме до болю», де зібрано творчий доробок автора за роки журналістської і краєзнавчої праці. Тут ви зустрінете розповіді автора про сиву давнину Обухівської землі, зокрема про с. Трипілля, про козацьку вольницю, про воєнні 1941-1945-ті роки та багато чого іншого.

Юрій Корнійович Домотенко любить свій край, багатий і щедрий на статки і на добрих людей. Землі Обухівській він віддає свою працю, своє натхнення, свою любов. Всі книги, над якими працював і працює Ю. К.Домотенко, об’єднує одне – багатий, цікавий і потрібний дорослим людям та підростаючому поколінню матеріал. Ці, та інші вищезгадані книги є в центральній районній бібліотеці міста Обухів. Наша Обухівська земля багата талановитими людьми. І приклад цьому Ю.К.Домотенко – заслужений працівник культури України, лауреат місцевих літературних премій ім.. Г.Косинки, Марії та Івана Гнипів, «Трижерелля». Член спілки журналістів, почесний громадянин Обухова та Обухівського району.  Він заслуговує шани і поваги!

З роси і води Вам, Юрію Корнійовичу!