Еволюція мов

Взагалі, практично всі європейські мови розвивалися приблизно за одним сценарієм. Спочатку у країну приходили католики з латиною. Потім місцеві аристократи теж починали опановувати латинську, але вже не тільки заради молитов, а й для того, щоб читати світську літературу. Потім поміж грамотних і творчих з’являвся хтось креативний і починав робити спроби писати мовою, якою розмовляв народ. Зрозуміло, що там була купа діалектів і щастило тому з них, який використовував найбільш талановитий з тодішніх перших місцевих письменників. А потім на цих теренах з’являвся геніальний поет – і виникала мова.

Геній і мова

Сучасна італійська мова з’явилася завдяки Данте Аліг’єрі. Англійська — завдяки Шекспіру. Навіть польська літературна мова стала світовим явищем тільки після Адама Мицкевича, хоча твори польською писалися вже кілька віків до нього. Аналогічна ситуація склалася і з літературною російською – вона стала такою тільки після Пушкіна.

Чи був Тарас Шевченко таким же літературним генієм, як Пушкін і Мицкевич? Швидше, Тарас Григорович був унікальним соціальним феноменом. Людиною, яку обрав час. Але про це трохи згодом.

Сусіди і мова

На формування національних мов впливали мови раніше окультурених сусідів. На ту ж польську суттєво вплинули більш розвинуті на той момент чеська і німецька. А на розвиток сучасної російської – як це не дивно —  італійська. Справа у тому, що кумиром предтечи Пушкіна – Константіна Батюшкова був геніальний італієць Торквато Тассо. Батюшков намагався писати вірші такою ж дзвінкою мовою, як у Тассо, а потім цю музику підхопив геніальний Пушкін.

Чума як фактор прогресу

При капіталізмі доступ до освіти вже мали не тільки аристократи і, таким чином, у письменників з’явилися читачі, які, власне, і стали головними носіями і розповсюджувачами літературної мови. А зміну історичної формації з феодалізму на капіталізм у значній мірі передумовили саме середньовічні пандемії.

Про це детальніше читайте у матеріалі:  Про позитивні наслідки пандемії

Імперія – тюрма народів і колиска мов

Дуже впливовим чинником є виникнення імперій на місці феодальних мінідержав. На початку XІX століття більшість східноєвропейських народів опинилася у складі однієї з потужних імперій того часу: Османської, Прусської (яка хоч фактично була королевством, але вже бачила себе Германською імперією), Австрійської або Російської. Саме тут, у цій тисняві, коли у межах однієї держави вимушені були співіснувати, як у комунальній квартирі, різні за звичаями та культурою етноси і народи, почався процес національного самоусвідомлення. І виникла нагальна потреба у відокремленні себе від інших.

Українська мова не стала виключенням. Але вона має свою характерні особливості.

Два джерела української літературної мови

Для початку скажемо, що термін «Західна Україна», замість, здавалося би природнього, «Захід України», не є випадковим. Історично дійсно існує дві українські спільноти. Обидві вони є спадкоємицями Київської Русі, але з 1654 по 1939 роки існували окремо —  самостійно або у складі різних імперій.

Велика Україна

У Великій Україні розвиток української самосвідомості спричинила політика Катерини ІІ. Після ліквідації Запорізької Січі і взагалі української автономії, козацька старшина отримала дворянські звання і стала жити тим же укладом, що і російські баріни – з маєтками і кріпаками. Але одночасно саме поміж цих заможних панів народилася і легенда про втрачену волю. Кріпакам-холопам просто ніколи було про це думати – вони виживали як могли. Потрібна була тільки людина, яка складе про це пісню.

І тут пройшов Тарас. А з ним і перші українські письменники. Вони мали чимало читачів серед українського панства і навіть розгорнули боротьбу за українську початкову освіту. Цікаво що, до 1863 року більшість книжок українською мовою видавалася у Москві і Петербурзі. І взагалі українофільство було у тренді. А потім почалося Січневе повстання поляків під гаслами реставрування Речі Посполитої, де українці, поляки і литовці жили однією державою. Зрозуміло, що імперська російська влада злякалася бунту і почала забороняти культурний розвиток українців, трактуючи це як прояв сепаратизму.

Львів – культурна столиця

Приблизно у цей же час активізувалися західні українці, які вимушені були тоді жити у одній Австро-Угорській імперії разом з поляками і німцями. Політика цієї імперії полягала у римському принципі «поділяй і керуй». Зокрема, у Львові XІX століття чисельність польського і українського населення була рівною. До того ж ті та інші називали це місто культурною столицею польськості і українства відповідно. Цим вдало користалися австрійці. Як тільки одна з національних спільнот набирала сили, імперська влада починала стимулювати культурний розвиток іншої.

Українці з цього точно виграли. У 1848 році у Львівському університеті було засновано першу кафедру української мови і літератури, яку очолив Яків Головацький.

У 1864 році у Львові відкрився перший український професійний театр — Театр Української Бесіди (до 1914 — Театр Руської Бесіди).

У 1868 році у Львові виникло донині відоме Товариство «Просвіта»

У 1873 році, також у Львові, але за ідеєю Куліша та Драгоманова, тобто українців з Наддніпрянщини, було утворено Наукове товариство імені Шевченка – фактично перша академія українознавства. Саме їм належить заслуга створення образу Тараса Шевченка – батька української нації.

Фінансували товариство також меценати з центру та сходу України: Василь Симиренко – інженер і промисловець та красуня-графиня Єлизавета Милорадович-Скоропадська.

Єдина мова – єдина країна

Зрозуміло, що ці процеси не могли не надихати українців Наддніпрянщини. У 1882 році в Єлисаветграді (нині м. Кропивницький) відкрився Театр корифеїв — перший професійний український театр на Великій Україні.

У 1907—1909 роках у Києві у 4 томах вийшов Словник української мови Грінченка —  українсько-російський словник з елементами тлумачного словника.

Епілог

У 1893 році у Львові у друкарні Наукового товариства ім. Шевченка було видано першу збірку поетичних творів геніальної Лесі Українки «На крилах пісень». Книжка вийшла під фактичною редакцією ще одного українського генія — Івана Франка.

Власне, так і виникла сучасна літературна українська мова. Далі були роки її розвитку у Радянському Союзі, Польщі – до 1939 року і в діаспорі. Але то вже трохи інша історія.

Джерело: медиа портал АТС creativpodiya.com