<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?><rss version="2.0"
	xmlns:content="http://purl.org/rss/1.0/modules/content/"
	xmlns:wfw="http://wellformedweb.org/CommentAPI/"
	xmlns:dc="http://purl.org/dc/elements/1.1/"
	xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom"
	xmlns:sy="http://purl.org/rss/1.0/modules/syndication/"
	xmlns:slash="http://purl.org/rss/1.0/modules/slash/"
	>

<channel>
	<title>Луцк &#8212; Агентство творческих событий</title>
	<atom:link href="https://creativpodiya.com/posts/tag/%D0%BB%D1%83%D1%86%D0%BA/feed" rel="self" type="application/rss+xml" />
	<link>https://creativpodiya.com</link>
	<description>Медиа портал</description>
	<lastBuildDate>Sat, 12 Jun 2021 20:34:46 +0000</lastBuildDate>
	<language>ru-RU</language>
	<sy:updatePeriod>
	hourly	</sy:updatePeriod>
	<sy:updateFrequency>
	1	</sy:updateFrequency>
	<generator>https://wordpress.org/?v=6.9.4</generator>

<image>
	<url>https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2016/12/cropped-новый-АТС1-квадрат-для-интернета-150x150.png</url>
	<title>Луцк &#8212; Агентство творческих событий</title>
	<link>https://creativpodiya.com</link>
	<width>32</width>
	<height>32</height>
</image> 
	<item>
		<title>В Сумах появился мурал в стиле «8-Bit»</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/57774</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/57774#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Ивика Журавлева]]></dc:creator>
		<pubDate>Sun, 10 Sep 2017 07:27:54 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Арт-креатив]]></category>
		<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[События]]></category>
		<category><![CDATA[Луцк]]></category>
		<category><![CDATA[мурал]]></category>
		<category><![CDATA[стрит-арт]]></category>
		<category><![CDATA[Сумы]]></category>
		<category><![CDATA[художник]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=57774</guid>

					<description><![CDATA[Украинский стрит-артист Андрей Кальков расписал стену сумской школы №7 ярким рисунком. Лето &#8212; это благодатное время для нанесения муралов на стены. Каждый год в Украине, в том числе и в Сумах, рождается много новых&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<h2>Украинский стрит-артист Андрей Кальков расписал стену сумской школы №7 ярким рисунком.</h2>
<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2017/09/мурал_o59a6a0494e759.jpg"><img fetchpriority="high" decoding="async" class="size-full wp-image-57775 aligncenter" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2017/09/мурал_o59a6a0494e759.jpg" alt="мурал г. Сумы школа №7. автор Андрей Кальков" width="570" height="344" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2017/09/мурал_o59a6a0494e759.jpg 570w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2017/09/мурал_o59a6a0494e759-300x181.jpg 300w" sizes="(max-width: 570px) 100vw, 570px" /></a>Лето &#8212; это благодатное время для нанесения муралов на стены. Каждый год в Украине, в том числе и в Сумах, рождается много новых муралов.</p>
<p>Культура уличного искусства стремительно развивается и из привычного любительского переходит<br />
на высокий профессиональный уровень. Стрит-арт считают новой формой погружения в городское пространство, которая призвана обратить внимание общества на определенные идеи именно через рисунок.</p>
<p>Луцкий художник и участник фестиваля Mural Social Club 2016 Андрей Кальков (Andrew Kalkov) тоже заложил идею в свою работу на сумской школе №7, привлекая внимание к теме сохранения окружающей среды и уменьшения негативного влияния человеческой деятельности на природу.</p>
<p>Художник обычно создает работы, зашифрованные языком «8-Bit», и мурал на стене сумской школы не стал исключением. Многие взрослые помнят время восьми битных игровых приставок, домашних компьютеров и известной игры «Super Mario». Это великая эпоха, продукт которой Андрей успешно использует в современном уличном искусстве.</p>
<p>Проект по созданию мурала инициирован фондом Sky Art Foundation, который основан в Украине осенью 2014 как частная инициатива с целью поддержки и развития нового поколения украинских художников, работающих в сфере современного искусства, а также для содействия международным культурным обменам и интеграции украинской культуры в мировой арт-контекст.</p>
<p><strong>Ранее мы писали: <a href="https://creativpodiya.com/posts/45092" target="_blank" rel="noopener noreferrer">В Мексике удачно борются с насилием с помощью стрит-арта (фото)</a></strong></p>
<p>Свою работу Андрей Кальков комментирует так: «Промышленная деятельность человека тесно связана с использованием воздуха, воды и почвы, из которой добывают полезные ископаемые. С помощью абстрактного языка я хотел изобразить кругооборот природных ресурсов планеты и подчеркнуть важность экологического производства, ведь насколько мы сможем сохранить их качество &#8212; столько и получим для нас и будущих поколений ».</p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/57774/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Валерий Маруга (Нестор). Наша история</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/54940</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/54940#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[конкурс]]></dc:creator>
		<pubDate>Wed, 04 Jan 2017 11:39:41 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Конкурс "Колибри" 2016]]></category>
		<category><![CDATA[аллерголог Сумы]]></category>
		<category><![CDATA[Конкурс «Колибри»]]></category>
		<category><![CDATA[литература]]></category>
		<category><![CDATA[литературный конкурс]]></category>
		<category><![CDATA[Луцк]]></category>
		<category><![CDATA[новость]]></category>
		<category><![CDATA[проза]]></category>
		<category><![CDATA[прозаическая миниатюра]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=54940</guid>

					<description><![CDATA[Номинация «Вишневый сад» Герои и враги в нашей истории сильно преувеличены. Поэтому у нас так много революций, войн и… выборов. Хотя на самом деле, отечественная история – это не борьба героев с врагами, а&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p><strong><span style="color: #800000;"><span style="color: #800080;">Номинация «Вишневый сад»</span></span></strong></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2017/01/DSC_0004_thumb.jpg"><img decoding="async" class="size-full wp-image-54941 alignleft" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2017/01/DSC_0004_thumb.jpg" alt="жених иневеста, машины и замок" width="300" height="199" /></a>Герои и враги в нашей истории сильно преувеличены. Поэтому у нас</p>
<p>так много революций, войн и… выборов.</p>
<p>Хотя на самом деле, отечественная история – это не борьба героев с врагами, а жизнь простых людей, страдающих и от врагов, и от героев.</p>
<p>Лихие победы и пагубные поражения приводили наш бедный люд либо к состоянию лицемерного славословия и тупого лобового противостояния, сдобренного щедрым зубокрушением, либо к чужестранному игу при тоскливом и грустном коленопреклонении.</p>
<p>На самом деле извечной славянской бедой были только дураки и дороги. Они одинаково мешали жить и защищали от начальников и поработителей. Правда, так было в прошлом, потому как сейчас все глупые и жадные оказались в слишком скоростных автомобилях на тех же дорогах.</p>
<p>Потому и произошло целое бедствие, которое только усугубляется. Потери и урон на трассах и перекрестках побольше от военных жертв и порабощения. И что будет дальше никто не знает.</p>
<p>Улучшить дороги и снизить количество дураков нам никогда не удавалось. И герои и враги не раз и не два пытались это сделать, но у них ничего не получилось.</p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/category/konkurs-kolibri/%d0%ba%d0%be%d0%bd%d0%ba%d1%83%d1%80%d1%81-%d0%ba%d0%be%d0%bb%d0%b8%d0%b1%d1%80%d0%b8-2016" target="_blank"><strong>Читать другие миниатюры, участвующие в конкурсе «Колибри»</strong></a></p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/54940/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Валерий Маруга (Нестор). Вдохновение</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/54661</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/54661#comments</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[конкурс]]></dc:creator>
		<pubDate>Thu, 29 Dec 2016 14:54:23 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Конкурс "Колибри" 2016]]></category>
		<category><![CDATA[Конкурс «Колибри»]]></category>
		<category><![CDATA[литература]]></category>
		<category><![CDATA[литературный конкурс]]></category>
		<category><![CDATA[Луцк]]></category>
		<category><![CDATA[новость]]></category>
		<category><![CDATA[проза]]></category>
		<category><![CDATA[прозаическая миниатюра]]></category>
		<category><![CDATA[Сумы]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=54661</guid>

					<description><![CDATA[Номинация «Каштанка» От избытка глупости всегда хочется поделиться своим умом. … Это называется творчеством. Или вдохновением. Читать другие миниатюры, участвующие в конкурсе «Колибри»]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p><strong><span style="color: #800000;">Номинация «Каштанка»</span></strong></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2016/12/каштанка_thumb.jpg"><img decoding="async" class="size-full wp-image-54659 alignleft" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2016/12/каштанка_thumb.jpg" alt="горный пейзаж" width="300" height="224" /></a>От избытка глупости всегда хочется поделиться своим умом.</p>
<p>… Это называется творчеством. Или вдохновением.</p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/category/konkurs-kolibri/%d0%ba%d0%be%d0%bd%d0%ba%d1%83%d1%80%d1%81-%d0%ba%d0%be%d0%bb%d0%b8%d0%b1%d1%80%d0%b8-2016" target="_blank"><strong>Читать другие миниатюры, участвующие в конкурсе «Колибри»</strong></a></p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/54661/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>3</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Валерий Маруга (Нестор). Искусство управления</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/54658</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/54658#comments</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[конкурс]]></dc:creator>
		<pubDate>Wed, 28 Dec 2016 14:44:33 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Конкурс "Колибри" 2016]]></category>
		<category><![CDATA[Конкурс «Колибри»]]></category>
		<category><![CDATA[литература]]></category>
		<category><![CDATA[литературный конкурс]]></category>
		<category><![CDATA[Луцк]]></category>
		<category><![CDATA[новость]]></category>
		<category><![CDATA[проза]]></category>
		<category><![CDATA[прозаическая миниатюра]]></category>
		<category><![CDATA[Сумы]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=54658</guid>

					<description><![CDATA[Номинация «Каштанка» Каждый ошейник считает себя высокой наградой, проявлением особого доверия и почёта. Но всякая собака видит в нём своего постоянного врага, хотя и остаётся при этом другом человека. Читать другие миниатюры, участвующие в&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p><strong><span style="color: #800000;">Номинация «Каштанка»</span></strong></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2016/12/каштанка_thumb.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="size-full wp-image-54659 alignleft" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2016/12/каштанка_thumb.jpg" alt="горный пейзаж" width="300" height="224" /></a>Каждый ошейник считает себя высокой наградой, проявлением особого доверия и почёта. Но всякая собака видит в нём своего постоянного врага, хотя и остаётся при этом другом человека.</p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/category/konkurs-kolibri/%d0%ba%d0%be%d0%bd%d0%ba%d1%83%d1%80%d1%81-%d0%ba%d0%be%d0%bb%d0%b8%d0%b1%d1%80%d0%b8-2016" target="_blank"><strong>Читать другие миниатюры, участвующие в конкурсе «Колибри»</strong></a></p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/54658/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>1</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Елена Кицан-Пашук – победитель конкурса «Колибри &#8212; 2015»: про себя, творчество и мир</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/51086</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/51086#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Лариса Ильченко]]></dc:creator>
		<pubDate>Sun, 28 Feb 2016 14:30:14 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Интервью]]></category>
		<category><![CDATA[Конкурс "Колибри" 2015]]></category>
		<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[События]]></category>
		<category><![CDATA[дипломант]]></category>
		<category><![CDATA[интервью]]></category>
		<category><![CDATA[конкурс "Колибри"]]></category>
		<category><![CDATA[Луцк]]></category>
		<category><![CDATA[Олена Кицан-Пашук]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=51086</guid>

					<description><![CDATA[Елена Кицан стала дипломантом III Международного конкурса прозаических миниатюр «Колибри» по версии официального жюри с новеллой «А ти від сьогодні інша». Эта же работа была замечена и авторским жюри. Отдельно отметим, что организаторам конкурса,&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<h2>Елена Кицан стала дипломантом III Международного конкурса прозаических миниатюр «Колибри» по версии официального жюри с новеллой «А ти від сьогодні інша».</h2>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/49215"><strong>Эта же работа</strong> </a>была замечена и авторским жюри.</p>
<p><img loading="lazy" decoding="async" class="wp-image-51091 size-medium alignright" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2016/02/12782386_1018119111576827_295807175_n_thumb-300x200.jpg" alt="Елена Кицан," width="300" height="200" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2016/02/12782386_1018119111576827_295807175_n_thumb-300x200.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2016/02/12782386_1018119111576827_295807175_n_thumb.jpg 400w" sizes="auto, (max-width: 300px) 100vw, 300px" /></p>
<p>Отдельно отметим, что организаторам конкурса, в ходе которого для объективности все авторы выступали под псевдонимами до момента объявления результатов, было приятно узнать, что одним из победителей стала талантливая украинская поэтесса Елена Кицан-Пашук. Отдельное спасибо Елене за то, что она, учитывая международный статус конкурса, согласилась дать интервью не на своём родном украинском, а на русском языке.</p>
<p><strong>&#8212;  Расскажите о себе: чем занимаетесь, где живёте, чем живёте?</strong></p>
<p>&#8212;  Живу в городе Луцке. После защиты диссертации, работаю доцентом в университете на кафедре теории литературы и зарубежной литературы. А также руковожу секцией &#171;Литературное творчество&#187; при Малой академии наук. То есть литература занимает в моей жизни доминирующую роль.</p>
<p>Стихи пишу с детского возраста, посещала литературные студии. Почти сразу перешла на верлибр, как наиболее органическую для меня форму, которая не втискивает мысль в прокрустово ложе метрически-рифмованных законов. Своим учителем считаю Йосипа Струцюка, известного украинского писателя и просто замечательного человека (с которым мы и родились в один день). В неполных 20 лет меня приняли в Союз писателей Украины — как поэта. Теперь готовлю к печати новый поэтический сборник. Но среди моих хобби не только стихотворения, а и<a href="https://creativpodiya.com/posts/50967"> спорт</a>.</p>
<p><strong>&#8212;  Вы хорошо известный в Украине поэт. Как появилась проза?</strong></p>
<p>&#8212;  К прозе я иду очень долго, точнее сказать &#8212; медленно. Всё как всегда началось с конкурса в 2008 г. Свою дебютную прозу я выслала на фестиваль современной украинской литературы «Просто так», который проходил в полесском Коростене уже в девятый раз. На конкурс были представлены литературные произведения 223 авторов разных жанров из всех регионов Украины. Было одно условие, что финалистам надо было самим презентовать свое произведение. Я помню, тогда очень не хотела ехать (наверное, не верила в успех). И каково же было мое удивление, когда выиграла гран-при за свою поэтическую прозу «Муза на неделю». Речь в ней о слишком уязвимом поэте, который меняет своих муз как перчатки.</p>
<p>С того времени моя проза пылится где-то в самом далеком файле, ожидая своего счастливого часа. Даже не знаю, почему я ее не публикую. Возможно, считаю, что я уже несколько переросла её, так как большинство было написано почти 8 лет тому назад. А может стихотворения-эгоисты просто не дают ей шанса укрепится на ногах.</p>
<p><strong><a href="https://creativpodiya.com/posts/48760" target="_blank" rel="noopener">Читайте миниатюру Елены Кицан  &#171;Хто Вона?&#187;</a></strong></p>
<p><strong>&#8212; В нашей кулуарной беседе прозвучала от Вас такая мысль, что поэтессе, после достижения определенного возраста, лучше перейти на прозу. Или я неправильно поняла?</strong></p>
<p>&#8212; Не совсем так. По моему мнению, поэзия девушки &#8212; это страсть, водоворот эмоций, спешка во всем, а поэзия молодой женщины &#8212; это как раз чувственность, сдержанность и высокая эротика. Не скажу, что темы моего творчества как-то изменились. Это все та же интимная лирика, отношения мужчины и женщины. Изменяется лишь подача. Ощущаю, что с возрастом мои чувства заостряются, я воспринимаю окружающий мир гиперболизировано. А потому, возможно, и в стихотворениях чувствуется больший надрыв. Одной из самых болезненных в моем сегодняшнем творчестве есть тема материнства в разных ипостасях (потеря ребенка, бесплодие, сиротство и т. д.). Хотя с возрастом, с приобретенным опытом, стоит попробовать свои силы и в прозе, потому что поэзия &#8212; это все-таки прерогатива юности.</p>
<p><strong>&#8212;  Как Вы относитесь к творчеству <a href="https://creativpodiya.com/posts/5023" target="_blank" rel="noopener">Милорада Павича</a>?</strong></p>
<p>&#8212; Я давно не перечитывала его романы, хотя в одни из периодов он был очень близок мне по духу своей метафоричностью и игривостью. Я даже написала один рассказ, как мне кажется, в его стиле. Если честно, мне больше импонируют его короткие вещи, например из сборника «Кони святого Марка».</p>
<p><strong>&#8212;  Может ли проза вдохновлять на написание стихотворений? И что вообще Вас вдохновляет?</strong></p>
<p>&#8212; Меня вдохновить может всё что угодно: книга, картина, случай на улице, кинофильм, и почти никогда &#8212; другая поэзия. В последнее время читаю ее все меньше. Даже не знаю, чем это объяснить. Возможно, не хочу, чтобы она проникала в мой герметический микрокосм, не оставляла там следов, не выкорчевывала мои собственные образы.</p>
<p><strong><a href="https://creativpodiya.com/posts/49212" target="_blank" rel="noopener">Читайте миниатюру Елены Кицан  &#171;О tempora, o mores!&#187;</a></strong></p>
<p><strong>&#8212; Вы сказали, что кроме литературы Вашим увлечением является и спорт. Какой вид? На каком уровне?</strong></p>
<p>&#8212; Это скорее любительский уровень. Но спорт еще с детства присутствует в моей жизни. Когда-то занималась легкой атлетикой, а после рождения ребенка увлеклась фитнесс-аэробикой. И вот уже 8 лет регулярно посещаю занятия. Собственно, спорт помогает мне снять стресс, перезагрузить мозг. Это другая сторона моей жизни, но чрезвычайно для меня важная, потому что тоже способствует моей гармонии.</p>
<p><strong>&#8212; Первая пятёрка имён, с которыми у Вас ассоциируется понятие &#171;мировая культура&#187; &#8230;</strong></p>
<p>&#8212; Первое, что пришло в голову: Аристотель, Леонардо да Винчи, Шекспир, Зигмунд Фройд, Сальвадор Дали. Не скажу, что они все близки мне по духу, но эти имена первые пришли на ум, и все-таки трудно представить без них мировую культуру.</p>
<p><strong>&#8212;  А теперь первая пятёрка ассоциаций на слово &#171;счастье&#187;&#8230;</strong></p>
<p>&#8212; Любовь, свобода, дети, море, гармония.</p>
<p><strong>&#8212; Можно расшифровать термин &#171;свобода&#187; в данном контексте?</strong></p>
<p>&#8212;  Свобода во всем: в действиях, в творчестве, в отношениях&#8230; Не люблю рамок.</p>
<p><strong>&#8212;  Отсюда и верлибры, да?</strong></p>
<p>&#8212; Наверное…</p>
<p><strong>&#8212; Как человеку справиться с обрушившимся на него сегодня потоком информации? Как понять что важное, а что наносное, индуцированное?</strong></p>
<p>&#8212; У каждого человека свое понимание этого предела, когда чувствуешь, что нужно перекрыть все каналы, все точки доступа к любому информационному вливанию.</p>
<p>Это все на интуитивном уровне…</p>
<p>&#8212; <strong>«Колибри» &#8212; конкурс короткой прозы, близкой к формату общения в соц.сетях. Там необходимо всё быстро воспринять и пойти дальше. В этой связи, как Вы думаете, в будущем люди будут читать романы и поэмы?</strong></p>
<p>&#8212; Думаю, что да. Роман еще не исчерпал свои возможности, хотя ему и пророчили упадок и вымирание. Лично я очень люблю читать большую прозу, когда проникаешься симпатией к главному герою, сливаешься с ним. А потому и послевкусие после прочтения больших текстов более долговременное. Роман &#8212; это синтетический жанр, он еще долго может интересовать читателей своей многогранностю. Относительно поэмы, то ее перспективы не настолько радужны, поскольку ее понемногу вытесняют короткие лирические формы.</p>
<p><strong>&#8212; Как Вам такой образ? &#8212; «<a href="https://creativpodiya.com/posts/50924" target="_blank" rel="noopener">Национальная культура </a>&#8212; это цветок в венке мировой культуры»? Иными словами, национальная культура и литература в частности – это объединяющий шаг навстречу людям других национальностей или вещь в себе?</strong></p>
<p>&#8212; Скорее всего, это вещь в себе, которая потом делает объединяющий шаг навстречу людям других национальностей. Мы часто познаем другие культуры через национальные литературы. И если писателю удается выйти за пределы собственного герметического пространства, в собственном творчестве проникнуть в глубины коллективного бессознательного, что объединяет всех людей разных национальностей, значит, он недаром прожил свою творческую жизнь. Таких писателей немного, но даже если их и просмотрел их век, то следующие поколения обязательно исправят эту ситуацию.</p>
<p><strong>&#8212; Ваше пожелание человечеству.</strong></p>
<p>&#8212; Конечно, мира, взаимопонимания, уважения друг к другу. Каждый должен иметь право прожить жизнь так, как он хочет, а не так, как ему приказывают.</p>
<p>Еще Аристотель писал: «Нет ничего страшней войны, ибо когда на земле мир – дети хоронят своих родителей, а когда на земле война – родители хоронят своих детей».</p>
<p><strong><a href="https://creativpodiya.com/posts/category/%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BA%D1%83%D1%80%D1%81-%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D0%B1%D1%80%D0%B8-2015" target="_blank" rel="noopener">Все миниатюры, участвовавшие в конкурсе «Колибри» 2015</a></strong></p>
<p>&nbsp;</p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/51086/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Олена Кицан (Ерато). А ти від сьогодні інша…</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/49215</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/49215#comments</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[конкурс]]></dc:creator>
		<pubDate>Fri, 18 Dec 2015 10:09:41 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Конкурс "Колибри" 2015]]></category>
		<category><![CDATA[Конкурс «Колибри»]]></category>
		<category><![CDATA[литература]]></category>
		<category><![CDATA[литературный конкурс]]></category>
		<category><![CDATA[Луцк]]></category>
		<category><![CDATA[Новомосковск]]></category>
		<category><![CDATA[новость]]></category>
		<category><![CDATA[проза]]></category>
		<category><![CDATA[прозаическая миниатюра]]></category>
		<category><![CDATA[Сумы]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=49215</guid>

					<description><![CDATA[Ти не боялася холоду, веснянок, розсипаних на снігу, шоколадних бурульок. Бо тобі судилося існувати на перехресті двох життів: теперішнього і минулого. Колись ти була кішкою, річкою, вітром, падаючою зіркою, – усім тим, що прагнуло&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2015/12/3255_1.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class=" wp-image-49349 alignleft" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2015/12/3255_1.jpg" alt="девушка, море, кораблик, мечта" width="257" height="220" /></a>Ти не боялася холоду, веснянок, розсипаних на снігу, шоколадних бурульок. Бо тобі судилося існувати на перехресті двох життів: теперішнього і минулого.</p>
<p>Колись ти була кішкою, річкою, вітром, падаючою зіркою, – усім тим, що прагнуло руху. За кожним днем тижня ховалася ти, інша. Щодня нові сусіди із в’язкою нових розмов. Розумна людина завжди знайде тему для розмови, бо навіть із амебою можна поспілкуватися про розмноження.</p>
<p>А від сьогодні ти вперше побачила зірку вдень. Вона розпласталася, мов медуза на піску неба, а ти з дитинства боїшся медуз. Ні, вони не прозорі, вони ПОРОЖНІ, ПО-РО-ЖНІ. А тому наповнюються твоєю енергією, висмоктують із тебе усі соки, усі фарби.</p>
<p>Збудуй Вавілонську вежу на березі моря, і ніколи не шкодуй, що там відкладатимуть ніч галапагоські черепахи. Стань деревом із гніздом на кожній гілці. Це гнізда для усіх зозуль багатодітних. Добре, що є та, в якій клекоче дух материнства, яка висидить навіть яйця пасхальні, в якої досить молока, аби викормити пустелю. Б’ються діти на смерть за таку матір.</p>
<p>Ти зустріла її у собі, від сьогодні. Бо ти вже знаєш, як то сміятися за двох, удвох. Чуєш, це не землетрус. Ще ніколи не було так приємно відчувати, як тремтить земля усередині тебе, осипаються гранатові зерна, висмоктують дощ із неба. Кожна сопілка – із дерева генеалогічного, із кожної ноти проростає колискова.</p>
<p>Лишень, не пускай до своєї кімнати чорного голуба, бо його пером заповіт писали, бо його очі дивились у криницю з мертвою водою.</p>
<p>А ти від сьогодні інша: чайка, ведмедиця, яблуня, прищеплена до неба. Тобі на роду написано зібрати докупи усі фрески найпершої церкви, бо там ти хреститимеш травень.</p>
<p><strong><a href="https://creativpodiya.com/posts/category/%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BA%D1%83%D1%80%D1%81-%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D0%B1%D1%80%D0%B8-2015" target="_blank">Читать другие миниатюры, участвующие в конкурсе «Колибри» 2015</a></strong></p>
<p>&nbsp;</p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/49215/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>4</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Олена Кицан (Ерато). Хто Вона?</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/48760</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/48760#comments</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[конкурс]]></dc:creator>
		<pubDate>Tue, 15 Dec 2015 13:45:00 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Конкурс "Колибри" 2015]]></category>
		<category><![CDATA[Конкурс «Колибри»]]></category>
		<category><![CDATA[литература]]></category>
		<category><![CDATA[литературный конкурс]]></category>
		<category><![CDATA[Луцк]]></category>
		<category><![CDATA[новость]]></category>
		<category><![CDATA[проза]]></category>
		<category><![CDATA[прозаическая миниатюра]]></category>
		<category><![CDATA[Сумы]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=48760</guid>

					<description><![CDATA[Вона навіть не волога, а сира. Сира настільки, що пліснявіє, вкривається мохом, викликає огиду. За якихось кілька хвилин ти побачив її справжню сутність, її душу, яка вилізла крізь вирячені очі. Її волосся, донедавна біляве,&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2015/11/0_81207_4ac46121_XL_thumb.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="size-full wp-image-49220 alignleft" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2015/11/0_81207_4ac46121_XL_thumb.jpg" alt="идет по лестнице к разбитым часам" width="240" height="240" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2015/11/0_81207_4ac46121_XL_thumb.jpg 240w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2015/11/0_81207_4ac46121_XL_thumb-160x160.jpg 160w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2015/11/0_81207_4ac46121_XL_thumb-320x320.jpg 320w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2015/11/0_81207_4ac46121_XL_thumb-60x60.jpg 60w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2015/11/0_81207_4ac46121_XL_thumb-150x150.jpg 150w" sizes="auto, (max-width: 240px) 100vw, 240px" /></a>Вона навіть не волога, а сира.</p>
<p>Сира настільки, що пліснявіє, вкривається мохом, викликає огиду. За якихось кілька хвилин ти побачив її справжню сутність, її душу, яка вилізла крізь вирячені очі. Її волосся, донедавна біляве, вмить посивіло, згорнулося в гульку і сховалося під квітчасту хустку. На таких хустках зазвичай цвітуть тільки чорнобривці.</p>
<p>Її посмішка ламалася, мов трухлява гілка. І жодного пояснення, тільки скрегіт зубів, який викинув тебе під колеса автомобіля.</p>
<p>– Хто ти, хто? – кричу я на всю кімнату, чи то б пак на весь Усесвіт.</p>
<p>– Ні, я знаю, хто ти. Ти Юльця. Але що з тобою? Чому ти відводиш очі і лаєшся усіма мовами світу? Ти знаєш есперанто? Юльця, ми ж заручені, у нас скоро весілля, у нас згодом діти.</p>
<p>Вона вже не волога, а слизька, як драглі по дорозі до шлунку. Ти розумієш, що вона вислизає з твоїх рук, вислизає зі свого тіла. Її душа підходить до дзеркала, підмальовує губи і йде до вікна. Ти бачиш її спину, спини своїх дітей. Ти кличеш їх, уже не її, а їх… – хлопчика і дівчинку, хочеш побачити їх обличчя, на їхніх обличчях посмішки.</p>
<p>Ти хочеш теж стати вологим, сирим, слизьким, будь-яким, аби йти поряд із ними, тримати їх за руки. Але твої долоні сухі, твої очі – порожні відра. Не зупиняй їх, не переходь їм дорогу з порожніми відрами.</p>
<p>Із кожним кроком вони все далі, вони все рідніші…</p>
<p>Підходиш до вікна, аби зачинити його. Вітер шмагає тебе по обличчю, вибиває світлини з твоєї голови, імена колишніх жінок. Лишається лише запах, якийсь незрозумілий. Запах смерті. Напевно, це чорнобривці.</p>
<p>Відчуваєш, що сьогодні втратив щось дуже важливе, улюблену запальничку чи то єдину краватку для ділових зустрічей. Стелиш ліжко і вкладаєшся у холодну постіль. Холодну чи вологу – уже й не відчуваєш. Тебе засмоктує величезне болото, тебе тягнуть за ноги вологі руки.</p>
<p>Почуваєшся так затишно, наче ти знову в навколоплідних водах.</p>
<p><strong><a href="https://creativpodiya.com/posts/category/%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BA%D1%83%D1%80%D1%81-%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D0%B1%D1%80%D0%B8-2015" target="_blank">Читать другие миниатюры, участвующие в конкурсе «Колибри» 2015</a></strong></p>
<p>&nbsp;</p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/48760/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>6</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Олена Кицан (Ерато). О tempora, o mores!</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/49212</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/49212#comments</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[конкурс]]></dc:creator>
		<pubDate>Mon, 14 Dec 2015 11:49:04 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Конкурс "Колибри" 2015]]></category>
		<category><![CDATA[Конкурс «Колибри»]]></category>
		<category><![CDATA[литература]]></category>
		<category><![CDATA[литературный конкурс]]></category>
		<category><![CDATA[Луцк]]></category>
		<category><![CDATA[новость]]></category>
		<category><![CDATA[проза]]></category>
		<category><![CDATA[прозаическая миниатюра]]></category>
		<category><![CDATA[Сумы]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=49212</guid>

					<description><![CDATA[О tempora, o mores! Жінка, що народилася на межі століть-тисячоліть, струнка, мов цигарка, дорога, мов сигара, і доступна, мов люлька миру. Хіба ж так можна виходити на двір із тютюновим шлейфом? Діти позаду йдуть&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2015/12/cf1bef98e8f2dad1f268fb985ff_thumb.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="wp-image-49213 size-full alignleft" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2015/12/cf1bef98e8f2dad1f268fb985ff_thumb.jpg" alt="девушка в карсете" width="240" height="240" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2015/12/cf1bef98e8f2dad1f268fb985ff_thumb.jpg 240w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2015/12/cf1bef98e8f2dad1f268fb985ff_thumb-160x160.jpg 160w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2015/12/cf1bef98e8f2dad1f268fb985ff_thumb-320x320.jpg 320w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2015/12/cf1bef98e8f2dad1f268fb985ff_thumb-60x60.jpg 60w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2015/12/cf1bef98e8f2dad1f268fb985ff_thumb-150x150.jpg 150w" sizes="auto, (max-width: 240px) 100vw, 240px" /></a>О tempora, o mores!</p>
<p>Жінка, що народилася на межі століть-тисячоліть,</p>
<p>струнка, мов цигарка,</p>
<p>дорога, мов сигара,</p>
<p>і доступна, мов люлька миру.</p>
<p>Хіба ж так можна виходити на двір із тютюновим шлейфом? Діти позаду йдуть – перечіплюються, птахи застряють у кільцях диму. І навіть на сонці чорні пропалені дірки&#8230;</p>
<p>Сиве небо над сивим містом, краСиві жінки з порожніми утробами, і їх імена нічого вам не скажуть наступного ранку.</p>
<p>Кільця диму з відбитком губної помади. Наздожени їх, просунь голову і чекай, поки прийде Мінздрав, і затягне зашморг.</p>
<p>Колись їх вуста – черешні. Їсиш – не наїсишся… Тепер продовження жінки – цигарка. Чоловіки стоять навпроти, цілують коханих у попільнички, а потім спльовують чорні поцілунки у води асфальту якнайдалі від сімейного вогнища.</p>
<p>Але ж від цього ніщо не змінюється. Кити і надалі тримають нашу планету. Кити і надалі найбільш миролюбні ссавці, а жінки все одно мріють про самців морських коників, щоб перекласти на них увесь свій жіночий тягар. Отак сиділи би собі коло вікна, непомітні як вазони, непотрібні як вазони (під час відпустки). Сиділи би та й дивилися на свою вроду, що стікає по запотілому склу першою розбитою молекулою осені. Вони б і не проти щось змінити у своєму житті, але це ж так зручно триматися за соломинку-цигарку</p>
<p>під час депресії, або ловити на неї чоловіків, наче на спінінг: «Дай прикурити».</p>
<p>О жінко з перехрестя, чому твої руки так тремтять, що могли б дитину заколихати? Могли б, але не хочуть. Дитина – це не тільки рятувальний круг у старості.</p>
<p>Не посміхайся, бо помада по шву тріщить. Колись-таки ти виростеш із китайських черевичків, але все одно залишишся жінкою з перехрестя, яка відгукується на запах диму. Залиш на жовтих шпалерах послання для майбутніх поколінь, якщо вони будуть.</p>
<p>o tempora, o mores!</p>
<p>В історії ще й досі залишилися білі плями і темні нефільтровані жінки.</p>
<p><strong><a href="https://creativpodiya.com/posts/category/%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BA%D1%83%D1%80%D1%81-%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D0%B1%D1%80%D0%B8-2015" target="_blank">Читать другие миниатюры, участвующие в конкурсе «Колибри» 2015</a></strong></p>
<p>&nbsp;</p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/49212/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>1</slash:comments>
		
		
			</item>
	</channel>
</rss>
