Виставка приурочена до 65-річчя від дня народження художниці і є результатом праці за період з 1995 по 2015 роки.

В експозиції представлено понад 40 творів.

Почінається виставка у фойє и поступово експонати ведуть глядача по сходинках до зали другого поверху музею. Це декоративні розписи на склі, картоні, папері, полотні, нанесені гуашшю, темперою, акрилом та олією, та вишивки, зафіксовані голкою різнокольоровими нитками на рушниках і елементах жіночого вбрання. Майстриню хвилюють земні квіти, космічні дерева та птахи. На одних панно — осінні та літні червоні, жовті і помаранчеві квіти, наповнені соками і розквітлі під щедрим промінням сонця, на інших — гордовиті або задерикуваті півні, красуні курочки, лебідки та пави, зозулі, птахи щастя, що стали своєрідним символом її творчості.

У композиціях є чіткий ритм, рух, є настрій, мелодія щасливого життя. Майстриня збагачує роботи авторським малюнком, синтезуючи традиційний український орнамент з поетичними елементами власного світобачення, створює свої орнаментальні «оповідання», інколи, навіть, складає їх у рослинно-квіткові «колірні поеми» («Птаха-мати вчить доню літати», «В вишиванки одягайся, у коханні зізналися»). Експериментуючи з лінією і кольором, як на площині паперу або тканини, так і на об’ємних формах «Диво-Писанки» та «Диво-Пташки», вона створює і декоративні станкові панно, і великі монументальні твори, де гнучкі лінії та мазки є життєствердними, динамічними та святковими, тим самим виражаючи свою творчу індивідуальність. У казкових панно з птахами та квітами художниця втілює мрію про гармонію і красу.

У роботах майстрині — дух України. Головні теми виставки — любов до природи і людей, до України, що розкрита в творах «Усміхнені соняхи», «Мені наснилося село», «Куточок рідної землі». Тут майорять маки (витинанка «Маки червоні») та розцвітають соняхи, мальви і калина (панно «Сонях, мальви і калина — то є рідна Україна», «Калиновий рай», «Солодка ягідка»).

В серії робіт про «пташине кохання», написаних протягом 2015 року ( розписи «А ми такі паровані», «Дружня родина», «У криниці воду брала, коханого виглядала», «Закохані лебеді»), художниця передає мажорний оптимістичний настрій. Найголовніший мотив творчості — дерево-квітка, що іноді трансформується в Берегиню, захисницю рідної землі, навколо якої квіти та птахи, що символізують наповнене радістю життя (панно «Квітуче дерево» та рушник «Сумщина — писанковий край»).

Окремо виділені також шевченківська тематика («Садок вишневий коло хати», «Поблизу Лихвина», «Ой, по горі роман цвіте») та козацькі сюжети (панно «Козак відпочиває» і рушник «Козацькому роду нема переводу»).

Великодні та різдвяні мотиви створені як на склі, так і та папері («Великоднє деревце», «Писанковий розмай», «Писанки Сумщини», «Птахи в горобині», «Великодні мальованки», «Віфлеємська зірка», «Різдво Христове», «Колядки і «Свят вечір»). В композиціях останніх художниця застосовує нові форми та прийоми: вибирає більш ускладнені багатофігурні людські постаті, що розвернуті до глядача спиною, та вдало замальовує окремі деталі одягу орнаментальними візерунками.

Раніше ми писали: До Сум повернулась писанка НадіЇ Гудилко

Доповнюють ретроспективну експозицію народні ляльки, виконані авторською технікою («Берегиня Роду», «Слобожаночка», «Модниця», «Танцівниця).

Окремий розділ, що експонується на музейних сходинках, присвячений мистецтву витинанки. Тут авторка представляє складні, ажурні прорізні та накладні паперові візерунки («Літній ранок», «Горобина ніч», «Півник у горобині», «Сонях вночі», «Паперове мереживо», «Шелест осені», «Рушникова країна», «Дубочок» тощо). Вони, наче в’ються, не перериваючись від початку до кінця.

«Птахи і квіти» Надії Гудилко — це авторське бачення і прочитання світу і природи. Гнучкі лінії та яскраві кольорові мазки створюють особливий авторський почерк майстрині з різноманітними інтерпретаціями.

«Мистецька осінь» художниці, її «осінні мелодії» свідчать про духовну зрілість, розуміння тих процесів, що відбуваються у світі, в природі, в її власній творчості.

Приємно стежити за лабіринтом тих гнучких ліній, що створюють сюжети з бароковою пишністю форм на папері, склі та полотні. Так протягом двадцяти років знана майстриня Надія Гудилко доносить до глядачів вибагливі гнучкі лінії візерунків в розписах, вишиванках та витинанках, немов ту свою улюблену «осінню мелодію», яку вони відчувають, стоячи біля робіт авторки.

Про художницю

Надія Степанівна Гудилко заслужений майстер народної творчості, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України, лауреат обласної премії імені Пилипа Рудя, реставратор Сумського художнього музею ім. Никанора Онацького.

Народилася Надія Степанівна в незвичайному селі Линово на Путивльщині, яке серед українського оточення вважалося унікальним за своїм національним визначенням, оскільки тут оселилася давня етнічна група «горюнів», яка має властиву тільки їй мову, культуру, звичаї та одяг. Кращі риси їх ментальності вдало асимілювалися у свідомості майстрині з українською національною ідеєю і проявилися у її творчості. Ця талановита «горюнка» розчинилася у безмежжі різновидів українського народного мистецтва.

Надія Гудилко — художниця з неповторним мистецьким почерком, яка вміло інтерпретує квіткові мотиви сучасною образною мовою. Майстриня використовує різні техніки, але завжди відчутний її авторський стиль осучаснених рослинних та орнітоморфних візерунків.

Художник-оформлювач за фахом, дизайнер за покликанням, Надія Степанівна з 1995 року працює художником-реставратором тканин в Сумському художньому музеї імені Никанора Онацького. З 1995 року — учасник багатьох всеукраїнських, обласних та персональних виставок.

Виставка триватиме до кінця 2015 року

Фото: Сергей Гуцан

Мы попали на неё достаточно случайно. Но оказавшись среди работ, захотели написать о них и пригласить наших читателей разделить с нами удовольствие от увиденного.
На выставке представлены вытынанки и аппликации. Среди аппликаций центральное место занимают цветы. Работы выполнены из самых разнообразных составляющих: оракал, гуашь, акрил, бисер, природные материалы.
Сама автор трудится воспитателем в детском саду и совмещает творческую деятельность с педагогикой.

Светлана Бидна пока не является официальным членом Союза мастеров народного творчества, но это в перспективе. Однако её работы выглядят самобытно, независимо от звания. Нам даже показалось, что в известном смысле, нечленство в Союзе даёт автору некоторую творческую свободу, позволяющую более полно раскрыть индивидуальность.
Маститые мастера народного творчества видят свою миссию в продолжении традиций. Поэтому в их работах много национальной символики, классических народных образов, сюжетов и персонажей.
Светлана Бидная тоже отдаёт дань традиции в своих вытынанках. А вот её «цветочные» фантазии смотрятся как вольный полёт воображения на крыльях чистого вдохновения. Полёт, который не ограничивает ничто, кроме тонкого вкуса художницы. Эти красочные, порой почти живые, моментами немного нереальные, цветы привлекают не только богатством красок и изысканностью линий, но и чистотой, гармоничностью и аккуратностью. Так выглядит дом у идеальной хозяйки.
А ещё в работах Светланы Бидной заложена авторская позитивная энергетика, которую нам удалось почувствовать просто поприсутствовав рядом.
Во время презентации выставки её куратор — сотрудница сумского областного художественного музея, искусствовед Ирина Янина, отмечая умение автора работать с классическими народными образами в вытынанках, говорила также и о наличии некоего метафизического содержания в её цветочных композициях.
А мы добавим к этому, что некоторые работы Светланы Бидной отлично бы вписались в «Выставку цветочных автопортретов», которая, при кураторстве Ирины Яниной, проходила здесь же весной 2015 года.
Всех, кто окажется рядом с библиотекой Шевченко и почувствует в себя жажду прекрасного или  пресыщенность обыденностью – приглашаем зайти в отдел литературы по искусству и, в буквальном понимании этих слов, потешить душу.

 Ранее мы писали: В Сумах презентовали экспозицию фото, объединённых светом