Бардівський рух у Сумах має потужне представництво на всі смаки і уподобання і це давно не новина.

Можливо, саме тому багато хто, побачивши в інтернет-просторі анонс виступу Олексія Бика 23 листопада в Галереї 21, автоматично натиснув «піду» або «можливо піду», проте в реалі прийти полінувався, аргументуючи це для себе чимось на кшталт «що нового скаже мені черговий виконавець віршів під гітару, тим більше — незнайомий?» А от і помилились. Бо ті, хто прочитав кілька Олексієвих віршів чи пройшов за посиланням на його пісні на Ютьюбі – однозначно захотіли почути їх живе виконання і познайомитися з автором ближче.

Чесно кажучи, виступ Олексія був повним розривом місцевого шаблону. Почнемо з того, що в таких периферійних містах (хоч і з претензією на наявність культури) існують певні стереотипи щодо «своїх» талантів, яких треба любити з патріотизму, але тяжке слово «треба» тягне за собою позаочний скепсис і як наслідок – дулю в кишені і кухонні обговорення досить отруйного штибу. Наступний стереотип стосується талантів «понаєхавших» з провінції – такими теж прийнято захоплюватися згідно з правилами бонтону, і це захоплення висловлювати двозначним «ну треба ж, пробився, от молодець». (Дуля в кишені – опціонально). Особлива каста талантів – це «столичні». Такі сприймаються на рівні офіційному виключно з «благоговійним трепетом», як апріорно геніальні, яку б ахінею часом не городили, а на рівні тусовочному – спочатку з пересторогою – а чи не сноб, раз зі столиці? Якщо сноб – то й розмови не вийде. А коли виявляється, що нормальний чувак — то бажанням затусити разом.

Олексій виявився поєднанням зірковості всіх рівнів – судіть самі – родом він з Кролевеччини, тобто ж ніби й свій, але давно живе і працює в столиці – тобто апріорно зірка. Але ж як так, коли свій? Навіть ті глядачі, яким не відомі біо-географічні подробиці Олексієвого життя і творчості після концерту підходили до нього і як один запрошували на бардівський фестиваль «Булат», намагалися відшукати спільних знайомих бардів, питали, де б диск із піснями роздобути… Себто – публіка прийняла його одностайно за свого в найкращому розумінні. Десь на підсвідомому рівні просто спрацьовувала фірмова енергетика Олексія Бика – вірші досить складні, філософічні, інтелектуальні – але межа між образом поета високих почуттів і своїм хлопцем у його творчості витримана ідеально.

Прямо по ходу виступу поету задавали питання, просили прокоментувати певний рядок у вірші, замовили пісню на біс. Пісню про відкритий люк, з яким слід бути обережним і дивитися під ноги. Ясна річ, що всі присутні після цього концерту стануть значно обережніші, адже до Олексієвих слів реально хочеться дослухатися, відчувається впевненість, що цей чоловік дурного не порадить.

Ще одна пісенька – про чорного котика, як виявилось, уже прийшла до сумської публіки попереду автора, бо вже після її оголошення зал оживився і почав підспівувати і пританцьовувати. І вже точно – забобонів у Сумах значно поменшає, тут і до бабці не ходи, як же не полюбити чорного котика – шалапута, ловеласа, і в той же час – філософа і поета? Отож.

Олексієві вірші – окрема тема. Вони сповнені загостреної любові, легкої іронії і мудрості. Автор записує їх із якихось власних міркувань виключно цільним текстом, можливо – для економії паперу, а може і просто заради дивацтва, та яка, в решті, різниця, як виглядає текст, який дістає тебе саме там, де треба. Добудовує власні асоціації і в цілому може бути охарактеризований як «все, що ви хотіли знати, але не знали де шукати»))

Наприкінці зустрічі Олексій подарував публіці бонус-трек — пісню, яку він анонсував як українську народну і яка виявилася вільним перекладом загальновідомого блатного шедевру «Мурка», автором якого виявився ще один шедевральний поет Роман Скиба, про якого ми сподіватимемось теж колись поговорити в контексті гостин на Сумщині.

А наразі гості Галереї 21 відчувають приємний післясмак Олексиних віршів та пісень і чарівну харизму автора. А коли пристрасті трохи вщухнуть – Суми знову запросять його до своїх гостинних пенат, адже самого Бика тут уже чули, а от разом з групою… Але це вже буде наступна історія.

 Источник: медиа портал АТС creativpodiya.com