Сначала учимся подписываться своим именем, когда иронизируем в адрес других.
Потом стараемся понять, что же они пишут, в частности, я говорил о Сумах как об окраине цивилизации, в том числе и в украинском контексте, потому что «не летят сюда сегодня самолёты и не очень даже едут поезда» О Сумах, а не об Украине.
И только потом пытаемся искать место Касьяненко на карте мировой цивилизации.

Можливо, Касьяненко і є «окраіною» цивілізації, вірніше, просто «окраіною». В усякому разі до світової культури йому дуже далеко — варто було в свій час прочитати кілька його «вбросов» в «Панорамі», щоб в цьому переконатися.
Про «окраіну» — дуже символічно. Саме так назву нашої країни інтерпретують представники «руССкого міра», саме вони стверджують, що без матушкі-Расєі тут ніяка цивілізація неможлива. До них належить екс-доктор, екс-контрабандист, а нині «провідний сумський краєзнавець і історик», палкий шанувальник «істєнной історії» і «коларадських стрічок» Нєговскій, що носиться зі своїм «Клубом Рабіновіча», як курка з першим яйцем. Не так давно сумчани могли бачити, як ще один «послєдоватєль руССкого міра» приводив на екскурсію до дошки своїх ідеологічних братів — якихось козачків у чорних черкесках. Чи не від «батька» Козіціна часом? Стояли, милувалися на «руССкіх гєроєв» на граніті. А може проводили рекогносцировку, як в свій час це робив Стрєлков-Гіркін в складі «руССкіх» православних делегацій.
І, як бачимо, з цієї ж компанії і Касьяненко. Мовляв до цивілізації нам ой як далеко, а ця дошка — єдине, що нас з нею пов’язувало. І , як можна прочитати тут, людина претендує на «свою» дошку, та ще й на звання «пророка у своїй вітчизні»… Є з цього приводу мудре українське прислів’я, але вживати його не стану — сподіваюсь, всі зрозуміли, про що йдеться.

Пані Надія абсолютно права. У нас, на жаль, дуже мало позитивних, патріотичних, національноспрямованих особистостей (маю на увазі м.Суми). Н.Онацький- якраз та особа, яку варто розкрити сумчанам і встановити бодай барельєф. Тим більше дійсно проживав, дійсно музей поруч створював…

То есть памяти меня доску вешать сумчане не будут? =-O Ну вот, нет пророка в своём отечестве… *HELP*

На відміну від інших Онацький був видатною особистістю і дуже багато зробив для культури нашого міста, був продовжувачем кращих традицій українського мистецтва, першим професійним художником у нашому краї, поетом, фундатором художнього музею — «малого ермітажу», де представлено мистецтво світу, був носієм культури і мистецтва світу, дослідником українського, російського і західноєвропейського мистецтва, викладав майже в усіх учбових закладах міста і загинув як герой від палачів сталіністів у 1937 р. Слава Україні.

Я, между прочим, тоже в этом доме пару лет жил в детстве. Так вот если потом надумаете доску памятную вешать, так не надо меня там делить между идентичностями. Я — человек мира, который считает Сумы своей любимой и единственной родиной. Так и напишите.

Саме в цьому будинку, на вул. Соборній, 36 з1920 по 1931 роки жив засновник Сумського художнього музею Никанор Онацький (1875-1937), прикро що «руський мир» цього не знає, а може й не хоче знати. Там повинна бути бронзова дошка (а не натруна, цвинтарна), присвячена світлій пам’яті Никанора Онацького, якому в січні громадскість міста відзначила 140 років від дня народження. Згідна, з тим, що ці дошки, були якійсь самодіяльні, з неправдивою інформацією, але їм так захотілося, вшанувати пам’ять гусарів.

местные журналисты, творческая интеллигенция, соль земли и совесть нации молчали (за малым исключением, например, голоса того же господина Артюха), когда воинствующие дилетанты пренебрегали базовой гигиеной исторической науки — добросовестным изучением фактов, проверкой всех возможных источников, установлением надежности источников, не утруждаясь простым обоснованием надуманных выводов.

Более того, никто из поборников справедливости не высказался против прямого нарушения законов при установке незаконных объектов в городе.

Почему молчали? Ибо благоденствовали. Ибо получали от данной ситуации моральные дивиденды. Как же ж? Мы же получили очередное подтверждение того, что мы все и так знали. Что мы не какая-нибудь сільська провинция, Слобожанщина, село занюханное. Что мы часть великой культуры, что нас, оказывается, осенял сам Денис Давыдов, подумать только, а что если его флюиды и до сих пор нас осеменяют (в культурном смысле этого слова)?..

Когда же злобные правосеки разбили наше святое, нашу историческую память (не память? и не историческую? ну тогда красивую легенду) мы вспомнили и о суде и о законе, о вандалах, и о безбожной черни

Да и прямые аналогии с захватом Крыма, сталинизмом и мировым злом во всем этом горьком катаклизме ясно проступили

Тут у Вас, господин, artyukh очень знаковый сталинский реликт мышления обозначился. Вы полагаете истину более ценной, чем пути, ведущие к её торжеству. Точно так же товарищ Сталин клал миллионы жизней в фундамент будущего торжества безусловно замечательной идеи коммунизма.
Вот тут у Вас и происходит смещение ценностных ориентиров. Цивилизованный демонтаж доски не вызвал бы никаких вопросов, кроме лёгкого сожаления от расставания с легендой.
А в данном случае такой вот наглый акт стал символом использования грубой физической силы в дискуссии, то есть, фактически, призывом к войне, к тому ужасу и хаосу, который напрочь лишает смысла любую научную или «идеологически-правильную» мотивацию случившегося.