І запрошує усіх бажаючих поринути у мир мистецтва разом з визнаними майстрами.

Програма

10-00 Зустріч з художниками «Малюємо картину разом»:

– майстер-клас з живопису проводить заслужений художник України Олександр Чередниченко;

– майстер-клас з акварелі проводить художник Віктор Михайличенко.

10–30 – 14-00 Творча зустріч з науковими співробітниками Полтавського художнього музею (картинна галерея) імені Миколи Ярошенка, у програмі якої передбачається обмін досвідом з питань наукової та просвітницької роботи, екскурсія по музею, а також огляд архітектурних перлин міста і виїзд до музею А. П. Чехова.

11-00 Інтерактивна екскурсія «Українська народна іграшка розповідає…»

11-00 Бесіда «Архип Куїнджі – майстер нерозгаданого світла» (до дня пам’яті жертв депортації кримськотатарського народу)

12-00 Інтерактивна пізнавальна гра-подорож «Пізнаємо, вчимося граємо…»

15-00 Вернісаж виставки «Краєвиди, умиті росами…» (до 155-річчя від дня народження Яна Станіславського)

Ранее мы писали: В сумском краеведческом музее звучал симфонион и другие раритетные инструменты

Цього разу свою експозицію художник присвятив світлій пам’яті дружини, художниці Галині Олександрівні Михайличенко (1947-2011). І саме тому він написав три різні за настроєм та психологічним станом її портрети.

 Народився майбутній художник в м. Чирчику Ташкентської області (Узбекистан). Закінчив живописне відділення Ташкентського республіканського художнього училища ім. П.П. Бенькова (1968), потім навчався у Ташкентському театрально-художньому інституті ім. О.М. Островського (1974). З 1993 р. живе і працює в Сумах як сценограф, аквареліст та станковий живописець. Лауреат Державної премії Узбекистану ім. Хамзи. Член Спілки художників з 1980 р. Учасник обласних, республіканських, всесоюзних і зарубіжних виставок. За роки перебування в Україні ним було представлено вісімнадцять персональних виставок, насамперед у Сумах, Києві та Санкт-Петербурзі.    

 Сумщина відіграла особливу роль у творчій реалізації Віктора Костянтиновича. Як уже зазначалося, паралельно з основною роботою театрального сценографа В. Михайличенко присвятив свою творчість акварелі. Якщо театр для художника став головною  професією, то акварель – покликом його душі. Так, кольорові начерки певного мотиву перетворюються у закінчені композиції-картини, яких може бути по кілька варіантів, і кожен – неповторний. Бо акварельні малюнки можна тільки переписати на новому аркуші, на відміну від олійних фарб.

Художник пише так, ніби співає свої пісні-роздуми. Він не приховує своє щире захоплення від побаченого, що сприймається з глибоким відчуттям вдячності перед природою («Дощ пройшов», «Рибалка на Пслі»). Велика кількість написаних творів не зупиняє митця, який стверджує, що він ще не вичерпав усі свої художні можливості.

Його акварелі можна розподілити на мотиви з водоймами («Озерце після дощу», «Човен серед верб»), дорогами, містками («Віддзеркалення», «Відлига»), порами року. Один і той же пейзажний вид повторюється у різних варіантах у будь-яку годину дня. Виокремити по красі чи емоційному відчутті ці аркуші неможливо, бо кожний представляє глибокий психологічний образ природи.

Творам Михайличенка притаманна вільна широка манера, що поєднується з деталізацією та перспективною глибиною («Осінь на Сеймі», «Осіння алея»). Творчий діапазон коливається від етюдності нескладних, скромних мотивів – до художньої завершеності розлогих панорам ландшафту («Весна»). У ліричних пейзажах («Калина», «Квітень») відчутні ноти настроєвого відношення до природи. Виразна скупість кольору органічно поєднується з логікою просторових рішень. Акварельні натюрморти («Хризантеми у вазі», «Бузок в ганку») позначені і майстерністю виконання,  і глибоким розумінням природи, виявленням у ній загальнозначимого.

Вернісаж експозиції  —  7 жовтня о 15.00.  Виставка працює щодня, крім п’ятниці  з 10.00 до 16.00

Надо сказать, что художник–сценограф —  профессия, требующая особого подбора качеств. Кроме художественного таланта, мастерства  и вкуса,  тут требуется ещё недюжинный интеллект, эрудированность, владение навыками организации большого пространства, знаниями законов оптики и геометрии.

На выставке,  открывшейся во вторник в Сумской городской галерее представлена  восхитительная подборка акварелей Виктора Михайличенко,  в своё время  служившего в  театре им. Щепкина  и оформившего более  60 спектаклей, поставленных в этом театре.

А в четверг на втором этаже Театра для детей и юношества открылась выставка мэтра сценографии  Семёна Моисеевича Блайваса, посвященная столетию со Дня рождения мастера.

Семён  Моисеевич олицетворяет собой значительную часть истории театра им.Щепкина. Он работал там с 1938 по 1982 год. Кроме создания множества спектаклей,  С.М.Блайвас стал ещё и основоположником большой театральной  и вообще художественной семьи.

На открытии выставки, которое организовала и вела дочь Семёна Моисеевича, известный искусствовед,  Надежда Юрченко, мы с приятным удивлением узнали, что одна из наших любимых актрис Сумского театра им.Щепкина  Анна Зеленчук – внучка Семёна Блайваса. Да, —  подумали мы. Вот откуда в ней такая врождённая  аристократическая глубина….

К слову, Семён Блайвас был не только главным художником  театра им. Щепкина, но и главным  городским сумским художником, благодаря  особо благосклонному отношению к нему Михаила Лушпы, усилиями которого, в 1980 году было построено новое  (нынешнее)  здание театра им.Щепкина, ранее располагавшегося в помещении  нынешнего  ТЮЗа.

Там и творил Семён Блайвас. Поэтому и выставка его памяти  открылась именно в ТЮЗе.

Обе выставки, кроме всего прочего, наглядно демонстрируют общий высокий художественный уровень сумского областного театра в советские времена. Хотя он тогда и не был академическим.

Вход в Сумскую городскую галерею свободный. Чтобы увидеть выставку в ТЮЗе,  вероятно, надо купить билет на спектакль. Что тоже хорошо.

Художник  родился в Узбекистане, живет в Сумах, специализируется в  сценографии, акварели и станковой живописи. В своё время был  главным художником  Сумского областного театра драмы и  музыкальной комедии имени Щепкина.

В 1990 году был лауреатом  Государственной премии  Узбекистана  им.Хамзы за  художественное оформление спектакля «Железная женщина».

Виктор Михайличенко  художник талантливый, маститый,  известный по всему миру. Его работы хранятся в частных коллекциях  и галереях  Украины, России, Германии, Англии, Ирландии, Израиля, Болгарии, Италии, Франции, США, Польши и Швейцарии.

Выставка  производит впечатление  с первого взгляда. Это  тот  достаточно редкий случай, когда собравшимся на открытие ничего не надо объяснять.

Основную часть экспозиции (и её изюминку) составляют акварельные миниатюры размером А5. Они представляют собой импрессионизм в буквальном понимании  этого слова —  то есть  зафиксированные впечатление от увиденного  на различных пленэрах. Как объяснил Виктор Михайличенко, достоинство и  главная ценность этих работ в том, что они создаются очень быстро, буквально в течение 20 минут, что для живописи можно считать мгновением. И не только объяснил, но и  вживую продемонстрировал как это делается на практике.

Таким образом, оказавшись где-то в поле или на опушке леса и увидев, например туман, художник успевает нарисовать именно то, что он сейчас  видит с натуры, а не своё воспоминание об увиденном. Картины  природы очень быстро изменяются и тем,  кто пишет маслом часто  по техническим причинам приходится даже на пленэре рисовать по памяти. А  работая в технике акварели, можно ловить  мимолётное сиюминутное состояние пейзажа.

В итоге, у Виктора Михайличенко получаются  замечательные  мини-картины, очень похожие  по смыслу на художественные фотографии, только в них отражается не  точная  Божья картинка природы, а то, какой её увидел со своей точки на земном шаре конкретный, одарённый  талантом видеть  по-особому человек —  художник Виктор Михайличенко.

Миниатюр на экспозиции много (около 200), рассматривать их  интересно, они «теплые» и очень позитивные. В их окружении приятно находиться и уже в момент выхода из галереи ловишь  себя на мысли о том,  что  к этой экспозиции хочется  вернуться ещё.

Выставка продлится до 28 сентября.