Филигранные узоры заставляют зрителя подолгу рассматривать бумажные скульптуры, отыскивая основу замысловатых переплетений.

Эти удивительные бумажные композиции из старых книг напоминают водоросли или щупальца какого-нибудь морского организма. Тонкие изгибы удивительно переплетаются друг с другом, образуя сложнейшие узоры из изрезанных страниц.

 Ранее мы писали: «Журналистка из Лондона создаёт уникальные рисунки на бананах»

Книги, как правило, Барбара находит на блошиных рынках. Если это тематические фолианты с картинками, такие как атласы или пособия по биологии, то коллажи получаются намного оригинальнее. При этом многие, глядя на ее работы, «приписывают» Барбаре активное участие в движениях по защите природы. Однако это не так. Сама автор отмечает, что бумажные скульптуры – это скорее ее внутренний взгляд на окружающую среду.

Барбара Вайлденбоу уже проводила персональные выставки своих работ на международном уровне. Также несколько ее скульптур из бумаги находятся в частных коллекциях в Южной Африке, Европе, Австралии и Гонконге.

Ранее мы писали: «Скульптор из Гонконга представил шокирующую статую детей-убийц»

Источник: kulturologia.ru

Виставка відкрилась у четвер 1 березня. Приємним сюрпризом для всіх присутніх став приїзд на відкриття виставки науковця з Києва Ганни Решетньової. Так сталося, що в останні роки вона займалася дослідженням сім’ї Гансенів, в її поле зору потрапив і Оскар Германович Гансен, колекція якого стала основою Cумського художнього музею. У зв’язку з цим було розказано багато цікавих і досі невідомих фактів з життя колекціонера і його близьких родичів.

Про саму ж колекції музею Ганна Решетньова сказала: «Колекція Гансена дуже цінна, в 1919 роках оцінювалася приблизно в 5 млн рублів. Він збирав полоністику, у нього мати була з Польщі і батько був поляк і тому він цікавився польським мистецтвом, полоністики у нього багато…»

Детальніше про виставку експонатів під назвою «Стара колекція – джерело створення музею» розповіли співробітники музею.

Минуло 100 років відтоді, як до Сум з Києва була перевезена краща частина приватного музею Оскара Германовича Гансена – збирача, підприємця, мецената – на зберігання в міський маєток матері Олени Августівни Сумовської (нині – вул. Петропавлівська, 58). У 1919 році ця колекція (понад 5 тис. експонатів) була націоналізована і склала основу новоствореного художньо-історичного музею.

Не дивлячись на Постанову Сумського уїзного виконавчого комітету від 11 червня 1919 року про передачу будинків Сумовської в розпорядження Комісії художньо-історичного музею (обласний архів, ф. – 415, оп. 1, спр. 10, л. 42-зв), будинки під музей так і не були передані. Міська влада подбала про інше помешкання. Спочатку музей отримав 5 кімнат, потім – ще, й ще, поки не стало 23 пристосованих приміщення в колишніх Міських банках по вул. Соборній (за спогадами Оксани Онацької, дочки художника), а з першого березня 1920 року музей очолив Никанор Харитонович Онацький – громадський діяч, професійний художник, поет (музейний архів, меморіальний фонд Н. Х. Онацького). Його плідна діяльність позитивно відбилась на роботі музею.

Під час ІІ світової війни «стара» колекція музею перебувала в евакуації стараннями тодішнього директора музею Олександри Іванівни Маршали-Чаловської. Після повернення з евакуації колекція була розташована у приміщенні філармонії (колишнє дворянське зібрання), де перебувала до кінця 1970-х. Нову експозицію музею було відкрито у двох приміщеннях: у Воскресенській церкві (відділ декоративного мистецтва, 1981) та у будівлі колишньому банку (відділи живопису, графіки, скульптури, 1983). У 1994 році музею присвоєно ім’я його фундатора Н. Х. Онацького.

Сама колекція складалась з творів відомих художників зарубіжжя XVII – початку ХХ ст. (таких країн Західної Європи, як Італія, Фландрія, Голландія, Франція, Польща, Австрія, Бельгія, Німеччина, Іспанія, Швеція); з творів вітчизняних митців (Боровиковського В., Айвазовського І., Рєпіна І., Шишкіна І., Левітана І., Васильківського С., Пимоненка М., Котарбинського В., братів Кричевських, ін.); з виробів зарубіжних і вітчизняних мануфактур (вирізняються німецька Мейсенська та французька Севрська порцелянові фабрики, Волокитинський порцеляновий завод А. Міклашевського; мистецтво України, окрім фаянсу та фарфору, представлено зразками народного мистецтва: килими, гаптування, гутне скло, ін.).

На виставці також представлені книги з бібліотеки Оскара Гансена, які на час експозиції надав музею Сергій Гуцан.

Взагалі зібрання Оскара Гансена дає впевненість в тому, що історія людства – це історія культури і мистецтва, а не історія воєн чи збройних конфліктів.

Виставка працюватиме до кінця березня 2018 року.