<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?><rss version="2.0"
	xmlns:content="http://purl.org/rss/1.0/modules/content/"
	xmlns:wfw="http://wellformedweb.org/CommentAPI/"
	xmlns:dc="http://purl.org/dc/elements/1.1/"
	xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom"
	xmlns:sy="http://purl.org/rss/1.0/modules/syndication/"
	xmlns:slash="http://purl.org/rss/1.0/modules/slash/"
	>

<channel>
	<title>Максим Березовский &#8212; Агентство творческих событий</title>
	<atom:link href="https://creativpodiya.com/posts/tag/maksim-berezovskij/feed" rel="self" type="application/rss+xml" />
	<link>https://creativpodiya.com</link>
	<description>Медиа портал</description>
	<lastBuildDate>Sat, 19 Jul 2025 08:57:30 +0000</lastBuildDate>
	<language>ru-RU</language>
	<sy:updatePeriod>
	hourly	</sy:updatePeriod>
	<sy:updateFrequency>
	1	</sy:updateFrequency>
	<generator>https://wordpress.org/?v=6.9.4</generator>

<image>
	<url>https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2016/12/cropped-новый-АТС1-квадрат-для-интернета-150x150.png</url>
	<title>Максим Березовский &#8212; Агентство творческих событий</title>
	<link>https://creativpodiya.com</link>
	<width>32</width>
	<height>32</height>
</image> 
	<item>
		<title>Максим Березовский. Легенда о жизни</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/8861</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/8861#comments</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Максим Денисов]]></dc:creator>
		<pubDate>Sat, 19 Jul 2025 09:36:36 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Музыка]]></category>
		<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[Глухов]]></category>
		<category><![CDATA[Дмитрий Бортнянский]]></category>
		<category><![CDATA[композитор]]></category>
		<category><![CDATA[Максим Березовский]]></category>
		<category><![CDATA[Сумы]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=8861</guid>

					<description><![CDATA[Всемирно знаменитый кинофильм А. Тарковского «Ностальгия». По сюжету фильма, русский писатель Андрей Горчаков приезжает в Италию для изучения биографии и трагической судьбы русского композитора XVIII века Павла Сосновского. Согласно легенде, Сосновский – из крепостных. Он долгое время находится в Италии, его&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p>Всемирно знаменитый кинофильм А. Тарковского «Ностальгия». По сюжету фильма, русский писатель Андрей Горчаков приезжает в Италию для изучения биографии и трагической судьбы русского композитора XVIII века Павла Сосновского.</p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: left;"><span style="font-size: 12.0pt; line-height: 115%; font-family: 'Times New Roman','serif'; mso-ansi-language: RU;"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/berezovsky-maxim.jpg"><img fetchpriority="high" decoding="async" class="aligncenter wp-image-8859 " src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/berezovsky-maxim.jpg" alt="berezovsky-maxim" width="322" height="445" /></a></span></p>
<p>Согласно легенде, Сосновский – из крепостных. Он долгое время находится в Италии, его музыка пользуется там успехом, но, вернувшись в Россию, Сосновский выкупиться из крепости не может, начинает пить и, в результате, заканчивает жизнь самоубийством.</p>
<p><strong>Глухов &#8212; родина талантливых музыкантов</strong></p>
<p>Прототипом Сосновского стал украинец Максим Березовский. Но, в отличие от Сосновского, Березовский не был крепостным, а происходил из небогатого дворянского рода. Родился он 27 октября 1745 года в городе Глухов Сумской области. В той же самой казацкой столице Украины, где шесть лет спустя 26 октября появился на свет <a href="https://creativpodiya.com/posts/8797" target="_blank" rel="noopener">Дмитрий Бортнянский</a>. Оба были чрезвычайно и разносторонне талантливы, оба в малолетнем возрасте уехали в Санкт-Петербург, пели в первых русских операх, получили стипендии на учёбу в Италии, там также добились признания, вернулись в Россию и…</p>
<p>На этом совпадения заканчиваются. Жизни они прожили очень разные. Бортнянскому удалось сделать административную карьеру, стать официальным придворным композитором и дожить практически до 74 лет. Он и умер красиво &#8212; в постели, в окружении любящей семьи: жены, сына и внуков, под свою же духовую музыку в исполнении хора придворной певческой капеллы. Березовский дожил всего до 32 и покончил с собой, перерезав горло в приступе горячки. Говорят, в последние годы он сильно пил. После смерти произведения Максима Березовского почти не исполнялись, а его имя было забыто. Вот один из диалогов, который состоялся между А.С. Пушкиным и А.О. Смирновой-Россет (опубликован в ее посмертных записках).</p>
<p>«Да&#8230; — говорила Смирнова-Россет, — Березовский и Бортнянский учились в Болонье&#8230; Березовский был даже членом музыкальной академии&#8230; Его музыку поют в России великим постом&#8230;». «А я думал, — отвечал Пушкин, — что это музыка исключительно Бортнянского».</p>
<p>&nbsp;</p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: left;"><span style="font-size: 12.0pt; line-height: 115%; font-family: 'Times New Roman','serif'; mso-ansi-language: RU;"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Berezovskiy.jpg"><img decoding="async" class="aligncenter wp-image-8858 " src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Berezovskiy.jpg" alt="Berezovskiy" width="356" height="349" /></a></span></p>
<p><strong> Березовский и Моцарт</strong></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: left;">Сегодня с именем Максима Березовского связано больше легенд, чем точных фактов. У него был прекрасный бас, он виртуозно играл на скрипке. Ранее в операх пение сочеталось с мелодекламацией. Березовский проявил себя как талантливый драматический актёр. Вскоре его, одного из первых русских музыкантов, отправляют учиться в Италию в знаменитую Болонскую филармоническую академию. 15 мая 1771 года Березовский был принят в число болонских академиков. Это звание присваивалось раз в год. За год до Березовского академиком был назван 14-летний Вольфганг Амадей Моцарт.</p>
<p>27 февраля 1773 года ливорнская газета «Новости света» пишет: «Среди спектаклей, показанных во время последнего карнавала, надобно особенно отметить оперу, сочиненную регентом русской капеллы, состоящим на службе у Ее величества императрицы всея России, синьором Максимом Березовским, который соединяет живость и хороший вкус с музыкальным знанием». Речь идёт о постановке в Ливорно оперы Березовского «Демофонт».</p>
<p><strong>Княжна Тараканова</strong></p>
<p>С этой оперой связана легенда о похищении в 1774 из Италии княжны Елизаветы Таракановой, объявившей себя «претенденткой  на российский престол», по тому праву, что она, дескать, дочь императрицы Елизаветы Петровны и <a href="https://creativpodiya.com/posts/9224" target="_blank" rel="noopener">Алексея Разумовского</a> (тоже, к слову, украинца, бывшего певчего, ставшего фаворитом  Елизаветы).</p>
<div id="attachment_8857" style="width: 345px" class="wp-caption aligncenter"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/250px-Tarakanova.jpg"><img decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-8857" class="wp-image-8857 " src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/250px-Tarakanova-227x300.jpg" alt="250px-Tarakanova" width="335" height="443" /></a><p id="caption-attachment-8857" class="wp-caption-text">К. Д. Флавицкий. «Княжна Тараканова»</p></div>
<p>Граф Алексей Орлов получил задание доставить самозванку в Россию. Им же был разработан блестящий план похищения. Для княжны устроили пышное торжество, начавшееся с постановки оперы Максима Березовского «Демофонт». Дело было в Ливорно, где в порту стоял русский флот. Расчувствовавшаяся под влиянием музыки княжна позволила увлечь себя на русский фрегат, якобы для продолжения банкета. В этот момент был поднят якорь и корабль отправился в Россию.</p>
<p>Легенда гласит, что на том же корабле, против своей воли, вернулся принимавший участие в праздничном застолье и не заметивший отплытия Березовский. Жить ему оставалось три года.</p>
<p><strong>Душевный кризис</strong></p>
<p>По возвращению в Петербург, Березовского, как «академика», назначают на серьёзную должность придворного капельмейстера. Однако что-то не сложилось. Есть мнение, что Березовского настиг душевный кризис, причиной которого стал новый фаворит Екатерины Г.А.Потёмкин, задумавший создать в России музыкальную академию на манер болонской. Березовского, как самого авторитетного российского музыканта той поры, Потёмкин назначил директором будущей академии. Но проект реализовать не удалось.</p>
<p>Так же говорят и о женской версии. Известен указ Екатерины II, подписанный 11 августа 1763 года, где императрица</p>
<blockquote><p>«изволила указать&#8230; певчему Максиму Березовскому дозволить жениться&#8230; на танцевальной девице Франце Ибершерше и притом соизволила&#8230; пожаловать ей платье».</p></blockquote>
<p>Свадьба состоялась. Но о дальнейшей судьбе супруги Березовского известно только, что «фигурантка Франца Березовская» уволилась со службы при дворе и исчезла. Возможно, даже уехала из России. Говорят, Березовский был женат ещё раз. Но здесь – тайна.</p>
<div id="attachment_8856" style="width: 345px" class="wp-caption aligncenter"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/013.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-8856" class="wp-image-8856 " src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/013-202x300.jpg" alt="013" width="335" height="498" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/013-202x300.jpg 202w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/013.jpg 404w" sizes="auto, (max-width: 335px) 100vw, 335px" /></a><p id="caption-attachment-8856" class="wp-caption-text">Памятник Дмитрию Бортнянскому . г. Глухов</p></div>
<p><strong>Уход и творческое наследие</strong></p>
<p>24 марта 1777 года жизнь Максима Созонтовича Березовского трагически обрывается. «В припадке ипохондрии он перерезал себе горло…По смерти его ничего не осталось и погрести тело нечем&#8230;»,— писал директор придворных театров Иван Перфильевич Елагин.</p>
<p>В отличие от Бортнянского,  Березовский не нашёл себя на российской почве, хотя имел вроде бы всё: прекрасный дебют, выдающийся талант, звания, должность… Но небеса  назначили ему недолгую жизнь…</p>
<p>Самым знаменитым музыкальным произведением Максима Березовского считается концерт «Не отвержи мене во время старости». Концерт был написан семнадцатилетним композитором ещё до отъезда в Италию, предположительно по заказу императрицы Елизаветы Петровны, которая была сентиментальна и болезненно переживала приближение старости. Очевидно, что для сочинения такого трагического произведения, успешному тогда юноше, нужен был прототип. А до своей старости он не дожил.</p>
<div id="attachment_8860" style="width: 364px" class="wp-caption aligncenter"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Памятник_М._Березовскому_в_Глухове.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-8860" class="wp-image-8860 " src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Памятник_М._Березовскому_в_Глухове-225x300.jpg" alt="Памятник_М._Березовскому_в_Глухове" width="354" height="472" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Памятник_М._Березовскому_в_Глухове-225x300.jpg 225w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Памятник_М._Березовскому_в_Глухове.jpg 450w" sizes="auto, (max-width: 354px) 100vw, 354px" /></a><p id="caption-attachment-8860" class="wp-caption-text">Памятник Максиму Березовскому г.Глухов</p></div>
<p><strong>Общая память</strong></p>
<p>В порядке послесловия. Работая над этим материалом, всё время приходилось спотыкаться на словах «русский», «российский» и «украинский». В то время это была одна империя. Как мы видим, украинцы играли немалую роль в её политической и культурной жизни. Сегодня, после того, как Россия и Украина стали жить отдельно, нам бы надо определиться с «совместно нажитым» культурным наследием. А то мы говорим, что наши земляки Березовский и Бортнянский &#8212; украинцы. А автор прекрасной книги о Дмитрии Бортнянском Константин Ковалев-Случевский заявляет, что с таким же успехом можно утверждать, что Пушкин – эфиопский поэт. Понятно, что Пушкин родился в России, а не в Эфиопии, а Бортнянский в столице казацкой Украины, но сам обмен такими взаимными претензиями выглядит глуповато.</p>
<p>Впрочем, как бы не договорились политики &#8212; факт остается фактом: в Глухове родились, провели детство и впервые проявили свой талант два самых выдающихся композитора Российской империи XVIII века. На этой земле, в этих ландшафтах, рядом с той же водой и под теми же и небесами.</p>
<p>P.S. Данный материал написан в рамках презентации лауреатов арт-медиа проекта «Культурный остров», целью и смыслом которого является популяризация ярких творческих персоналий, тем или иным образом связанных с Сумщиной.</p>
<p><strong>Читайте о других творческих знаменитостях, связанных с Сумщиной, в разделе <a href="https://creativpodiya.com/posts/category/kulturnyj-ostrov">Культурный остров.</a></strong></p>
<p><strong><br />
</strong></p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/8861/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>22</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>У Сумах назвали лауреатів арт-медіа проекту «Культурний острів. Класика 2022»</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/67035</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/67035#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Игорь Касьяненко]]></dc:creator>
		<pubDate>Mon, 24 Jan 2022 17:30:28 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Культурный остров]]></category>
		<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[События]]></category>
		<category><![CDATA[Борис Гмыря]]></category>
		<category><![CDATA[Исаак Шварц]]></category>
		<category><![CDATA[Культурний острів]]></category>
		<category><![CDATA[Максим Березовский]]></category>
		<category><![CDATA[Микола Данько]]></category>
		<category><![CDATA[Михаил Лысенко]]></category>
		<category><![CDATA[Михаил Щепкин]]></category>
		<category><![CDATA[Остап Вишня]]></category>
		<category><![CDATA[Суми]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=67035</guid>

					<description><![CDATA[«Культурний острів» був заснований у 2014 році як спільний проект Агенції творчих подій та медіа порталу АТС. Мета проекту – популяризація культури та творчого ставлення до життя. Кожного року оргкомітет визначає сімку нових «острів’ян»,&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<h2>«Культурний острів» був заснований у 2014 році як спільний проект Агенції творчих подій та медіа порталу АТС.</h2>
<p>Мета проекту – популяризація культури та творчого ставлення до життя. Кожного року оргкомітет визначає сімку нових «острів’ян», яку складають непересічні творчі особистості, що тим чи іншим чином мають стосунок до Сумщини.</p>
<p>Про усіх лауреатів існує відповідний біографічний нарис на медіа порталі АТС.</p>
<p>У часи пандемії, коли кількість поточних творчих подій суттєво скоротилася, оргкомітет вирішив звернути погляд на творчих людей минулого, життя яких пов’язано з Сумщиною. Так було визначено сімку яскравих творчих персоналій, що стали лауреатами арт-медів проекту &#171;Культурний острів. Класика 2021&#187;. Цьогоріч вшанування «класиків» продовжено. За рішенням оргкомітету, сімку лауреатів 2022 року склали:</p>
<div id="attachment_67128" style="width: 600px" class="wp-caption aligncenter"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2022/01/КУО_2022а.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-67128" class="wp-image-67128 size-full" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2022/01/КУО_2022а.jpg" alt="" width="590" height="380" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2022/01/КУО_2022а.jpg 590w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2022/01/КУО_2022а-300x193.jpg 300w" sizes="auto, (max-width: 590px) 100vw, 590px" /></a><p id="caption-attachment-67128" class="wp-caption-text">Лауреати арт-медіа проекту &#171;Культурний острів 2022&#187;</p></div>
<p><strong>Борис Гмиря</strong></p>
<p>Борис Гмиря (1903, Лебедин – 1969, Київ) — камерний і оперний співак (бас). Народний артист СРСР, лауреат Сталінської премії (1952). Народився у місті Лебедин Сумської області.</p>
<p>ЮНЕСКО в своєму Посланні від 11.09.2003 р. констатувало:</p>
<blockquote><p>«…Гмиря відомий як „Борис Великий“ і його величний бас визнаний як унікальний феномен, що належить не лише Україні, а й світовій культурі в цілому. …Його філософські та епістолярні праці також становлять велику цінність для світової культури…».</p></blockquote>
<p>Факти та легенди про життя Бориса Гмирі зібрано у публікації: <a href="https://creativpodiya.com/posts/66809" target="_blank" rel="noopener"><strong>Борис Гмыря. Призрак оперы</strong></a></p>
<p><strong>Ісаак Шварц</strong></p>
<p>Ісаак Шварц (1923, Ромни – 2009, Сіверський) — композитор, автор класичної музики, мелодій багатьох популярних пісень та музики до низки відомих кінофільмів. Народився у місті Ромни Сумської області.</p>
<p>Більш розлого про композитора у матеріалі: <a href="https://creativpodiya.com/posts/8240" target="_blank" rel="noopener"><strong>Исаак Шварц. Роменский мальчишка. Ленинградский маэстро. Сиверский отшельник.</strong></a></p>
<p><strong>Михайло Щепкін</strong></p>
<p>Михайло Щепкін (1788, село Червоне, Курська губернія – 1863, Ялта) — актор-реформатор, один з засновників сучасної акторської школи. Його ім’ям названо сумський Національний академічний театр драми та музичної комедії.</p>
<p>Детальніше про актора і його зв&#8217;язок з Сумами у нарисі: <a href="https://creativpodiya.com/posts/66978">Михаил Щепкин и его театр</a></p>
<p><strong>Михайло Лисенко</strong></p>
<p>Михайло Лисенко (1906, Шпилівка, Сумський район — 1972, Київ) — визначний український скульптор, педагог. Академік. Народний художник СРСР. Ім’я Лисенка носить сумська художня школа.</p>
<p>Читайте про життєвий шлях митця у розповіді: <a href="https://creativpodiya.com/posts/66872" target="_blank" rel="noopener"><strong>Михаил Лысе</strong><strong>нко. Гений жизни</strong></a></p>
<p><strong>Максим Березовський</strong></p>
<p>Максим Березовський (1745, Глухів — 1777, Санкт-Петербург) — композитор, болонський академік.  Отримав це звання наступного року після Моцарта. Поряд з Дмитром Бортнянським вважається одним з перших творців вітчизняної класичної музики.</p>
<p>Докладніше про музиканта в есе: <strong><a href="https://creativpodiya.com/posts/8861" target="_blank" rel="noopener">Максим Березовский. Легенда о жизни</a></strong></p>
<p><strong>Микола Данько</strong></p>
<p>Микола Данько (1926, с. Славгород, Краснопільський район, Сумська область — 1993, Суми) &#8212; поет, перекладач, письменник, журналіст. Репресований у 1967 році за збірку віршів.</p>
<p>Подробиці трагічної історії поета у статті: <strong><a href="https://creativpodiya.com/posts/5538" target="_blank" rel="noopener">«Червоне соло» Миколи Данька, или Долг платежом красен</a></strong></p>
<p><strong>Остап Вишня</strong></p>
<p>Остап Вишня (Павло Михайлович Губенко), (1889, хутір Чечва поблизу села Грунь, Охтирський район Сумської області — 1956, Київ) — письменник, гуморист і сатирик. Засновник літературного жанру «усмішок». Начальник медико-санітарного управління Міністерства залізниць УНР. В’язень сталінських таборів (1933-1943).</p>
<p>Інформацію про бурхливу долю талановитого письменника викладено у біографічному огляді: <a href="https://creativpodiya.com/posts/66905" target="_blank" rel="noopener"><strong>Остап Вишня. Время и судьба</strong></a></p>
<p>Легко помітити, що найстарший з лауреатів народився у 1745 році, а останній пішов у кращій світ у 2009-му. Таким чином, мова іде про культуру історичного періоду, що охоплює майже чотири століття.</p>
<p>Але ж класики на те й класики, що вони завжди сучасні. Ця істина настільки ж незаперечна, як і та, що, коли б будь кому з наших лауреатів при житті повідомили, що його будуть вшановувати у XXI столітті &#8212; він був би щасливий.</p>
<p><strong>Читайте про лауреатів усіх років у розділі <a href="https://creativpodiya.com/posts/category/kulturnyj-ostrov" target="_blank" rel="noopener">«Культурний острів»</a></strong></p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/67035/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
	</channel>
</rss>
