Ікона Явлення Августовської Божої Матері до реставрації

«У зоряному небі, як яскрава зірка засяяла».

Сумський художній музей ім. Н. Онацького протягом всього свого існування керується одним з християнських постулатів «врятуй та збережи» і робить все можливе для зберігання та реставрації мистецьких цінностей.

Так, багато років музей співпрацює з фахівцями реставраційної справи, насамперед з Національним науково-дослідним реставраційним центром України у Києві, його філією у Харкові, а також з Харківською академією дизайну та мистецтв. Саме в цьому закладі, на кафедрі реставрації було виконано одне з останніх і досить складних завдань – відновлення зшитого з трьох частин полотна без підрамника, напіврозірваного, дуже забрудненого, вкритого пліснявою, з чисельними подряпинами та кракелюрами.

Чудом уцілілий твір, який довгий час зберігався у неналежних умовах, надійшов до музею у 2006 р. Протягом трьох років фахівці Харківської академії працювали над поверненням цьому твору первинного стану. Під час реставрації виявилось, що зображення, в якому йдеться про події Першої світової війни є образом Божої Матері Августовської, а саме – іконою, написаною на честь явлення її у 1914 р. воїнам перед битвою під містом Августов Сувальської губернії (нині територія східної Польщі, Бєлостоцьке воєводство).

За переказами

У вересні, напередодні боїв на Північно-Західному фронті, Гатчинський та Царскосельский кирасирський лейб-гвардейські полки йшли до місця боїв. Розташувавшись у наметовому містечку пізнього вечора, солдати побачили у зоряному небі, на тлі білого хреста, на повний зріст Богоматір серед хмар. Правиця її вказувала на Захід – «…десницею Своею им путь на запад указующую и к битве с супостатом призывающую». Вражені побаченим, вони стали на коліна у молитві. Священнодійство тривало понад сорок хвилин. А невдовзі, після цієї події в Августовських лісах відбулась битва, яка закінчилась великою перемогою. У тому важкому бою жоден з воїнів – свідків явлення Богородиці не загинув.

Икона Явлення Августовської Божої Матері

На честь цієї події наприкінці 1915 р. з’явилось перше датоване зображення святого образу за благословенням митрополита Макарія, а в березні наступного року ікона була ухвалена для молитви Святійшим Синодом православної церкви. На одному з перших списків зазначалось понад п’ятдесяти прізвищ чоловіків, учасників того бою.

Велика кількість подібних ікон була написана лише за два роки до революції. За наказом Миколи ІІ вони були поширені і видавались друком в листівках, плакатах та на сувенірній продукції, насамперед на великодніх яйцях, що ілюстрували чудесне явлення Божої Матері у Першу світову війну, за такими назвами, як: «Августовська Перемога», «Свіча Августовська», «Божа Матір Августовська», «Явлення Августовської Божої Матері російським воїнам». Проте, після революції списки з цього образу масово знищувались більшовиками і довгий час перебували в забутті.

І лише в квітні 2008 р. церква внесла ікону в офіційний місяцеслів святкування у день православного новоліття –
14 вересня

Існує п’ять основних ізводів ікони. Один з них – у Сумському художньому музеї, написаний за часи Першої світової війни невідомим самодіяльним художником на теренах Сумщини (походить з с. Ярове Кролевецького р-ну).

Рідкісним явищем є напис, що свідчить про пожертву, – це прізвища шести жінок, коштом яких був створений даний образ. Таким чином жінки завдячували Богородицю за заступництво перед важкими земними випробовуваннями їхніх чоловіків у цій війні. Композиція твору умовно розкриває два Світи – Небесний та Земний. Дві третини полотна займає Богоматір з Христом-Отроком, яка стоїть серед сегментів білих хмар в оточені золотих зірок. Правиця Христа у благословляючому жесті, в лівій руці закритий сувій з кодексом божих заповідей. Внизу, перед святим образом, на колінах – воїни у молитві, перед ними – дорога, обабіч якої густий ялиновий ліс. Подібні твори, що свідчать про участь багатьох наших співвітчизників у тій жахливій і несправедливій війні, де Матір Божа

Фрагмент з написом на іконі

«не мале військо, а всіх людей нашх на битву за Віру та Вітчизну піднімає», часто зустрічаються на теренах Слобожанщини.

Богородиця (за типом зображення Одигитрія) вказує на доленосний шлях людей. Саме в молитві до Бога вони звертаються у важкі години життя («отчаявшимся надежду подающая и верным в бранех помогающая»), але разом з сюжетною лінією в іконі домінує маріологічна символіка, що відповідає священним літургійним текстам про храм в душі, спасіння і вічну славу. Композиційна узагальненість постаті Марії на тлі білих хмар з абрисами хреста надає значущості і величі образу, який ототожнюється з Матір’ю-Церквою і є «Дому Своему щит и ограждение».

Порушення пропорцій (з акцентом на руки), в подібних іконах-картинах для митців-богомазів було звичайним явищем, але писались вони щиро і переконливо. Художник також уникає і канонічності лику Богородиці, оспівуючи звичайну жіночу красу та підкреслюючи особливий духовний вираз обличчя. Рожевий мафорій та довгий білий хітон, немов колона, прикрашають Богоматір: „…рясны златыми одеяна и преиспещрена” (Пс.44). Автор звертає увагу на земне і духовне існування образу, сповненого особливої гідності.