Одного разу до нас прибігла собака з круглими боками (тобто, з цуциками). І через деякий час народила десь з шість штук собачат.

Вони мені всі сподобались, і мені дід сказав, щоб я когось вибрала… я і вибрала.

До нас в гості з іншого села приїхали хлопці (дядьки) і їм, коли вони в доброму гуморі випили чарку, запропонували маму-собаку і її потомство.

Песики були в хаті, а собака гуляла на дворі.

Заходить один чоловік, який хотів забрати живність, і пропонує:

– Хочеш, вибрати собі песика, – вибирай.

– Я вже собі вибрала, – і показую на Жучка (який тоді Жучком ще не був).

– Вибирай ще, їх багато.

Я і радію, взяла собі ще одного цуцика, поклала до першого на лежанку.

Але вранці, коли я прокинулася, в нас залишився лише Жучок, інші разом з собачкою віддали тому дядькові (поки він напідпитку і погодився).

Ці два песики, Мушка і Жучок, пройшли із дідом чимало. Жуцеві навіть перепало від блискавки, яка попала у велосипед з дідом, й вони вдвох десь з годину відлежались на холодній мокрій осінній землі. Потім дідові стало краще, ліпше і вони почимчикували до хати.

Читать другие миниатюры, участвующие в конкурсе «Колибри»

Село Котовка. Літо. Здається, мені виповнилося п’ять років. Бачу, йде дід Гриша… Прийшов до мене, показує на карман і витягує… маленьку собачку… і кинув в сіно до Жучка.

Вони лежали в сараї, як тоді називали, баби Соньки, собачка була вся в листочках, прутиках, ображено сопіла і ледве не плакала. Це моя улюблениця, і назвала я її Мушкою. Дід сказав, що вона від Васіча і коли називав хтось на неї «Васіч», то Мушка вперто гарчала, виказуючи своє незадоволення.

Бабуся Валентина ще говорила, що навіщо дідусь її взяв, — буде кожного року цуциків приводити. Хоча власних дітей у Мушки довго не було, вона все одно була дуже хорошою собачкою.

Сама Мушка була гарною біло-чорною довгошерстою собачкою, дуже вірною і покладистою. При мені вона навіть дозволяла, щоб її хтось з чужих гладив. Вона клала на травичку лапи, опускала на них свою волохату мордочку, з ґудзиком носиком, вологим і чорним, з темними бровами, розумними коричневими очима. Мушка була моєю вірною подружкою, це моя найкраща собачка мого дитинства, я з великою лагідністю про неї згадую.

Читать другие миниатюры, участвующие в конкурсе «Колибри»