<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?><rss version="2.0"
	xmlns:content="http://purl.org/rss/1.0/modules/content/"
	xmlns:wfw="http://wellformedweb.org/CommentAPI/"
	xmlns:dc="http://purl.org/dc/elements/1.1/"
	xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom"
	xmlns:sy="http://purl.org/rss/1.0/modules/syndication/"
	xmlns:slash="http://purl.org/rss/1.0/modules/slash/"
	>

<channel>
	<title>Бобруйск &#8212; Агентство творческих событий</title>
	<atom:link href="https://creativpodiya.com/posts/tag/%D0%B1%D0%BE%D0%B1%D1%80%D1%83%D0%B9%D1%81%D0%BA/feed" rel="self" type="application/rss+xml" />
	<link>https://creativpodiya.com</link>
	<description>Медиа портал</description>
	<lastBuildDate>Sun, 05 Feb 2017 08:12:33 +0000</lastBuildDate>
	<language>ru-RU</language>
	<sy:updatePeriod>
	hourly	</sy:updatePeriod>
	<sy:updateFrequency>
	1	</sy:updateFrequency>
	<generator>https://wordpress.org/?v=6.9.4</generator>

<image>
	<url>https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2016/12/cropped-новый-АТС1-квадрат-для-интернета-150x150.png</url>
	<title>Бобруйск &#8212; Агентство творческих событий</title>
	<link>https://creativpodiya.com</link>
	<width>32</width>
	<height>32</height>
</image> 
	<item>
		<title>Павел Подзоров (Меч Самурая). Ветка сирени</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/53888</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/53888#comments</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[конкурс]]></dc:creator>
		<pubDate>Thu, 17 Nov 2016 13:52:28 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Конкурс "Колибри" 2016]]></category>
		<category><![CDATA[Беларусь]]></category>
		<category><![CDATA[Бобруйск]]></category>
		<category><![CDATA[Конкурс «Колибри»]]></category>
		<category><![CDATA[литература]]></category>
		<category><![CDATA[литературный конкурс]]></category>
		<category><![CDATA[новость]]></category>
		<category><![CDATA[проза]]></category>
		<category><![CDATA[прозаическая миниатюра]]></category>
		<category><![CDATA[Сумы]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=53888</guid>

					<description><![CDATA[Номинация «Вишневый сад» … Кульков лежал на своей кровати. Белые льняные простыни, высокая подушка. Весеннее солнце заливало комнату, оставляя причудливые тени. За окном, прижимаясь к стеклу, покачивалась ветка сирени. Её запах проникал в комнату&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p><span style="color: #800080;"><strong>Номинация «Вишневый сад»</strong></span></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2016/11/Ветка2.jpg"><img fetchpriority="high" decoding="async" class="size-full wp-image-53889 alignleft" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2016/11/Ветка2.jpg" alt="ветка сирени" width="269" height="344" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2016/11/Ветка2.jpg 269w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2016/11/Ветка2-235x300.jpg 235w" sizes="(max-width: 269px) 100vw, 269px" /></a>… Кульков лежал на своей кровати. Белые льняные простыни, высокая подушка. Весеннее солнце заливало комнату, оставляя причудливые тени. За окном, прижимаясь к стеклу, покачивалась ветка сирени. Её запах проникал в комнату и наполнял её ощущением, что жизнь продолжается…</p>
<p>Кульков прожил долгую жизнь. Хватало в ней и горя и радости. Всего хватало.</p>
<p>И вот теперь он в весьма преклонном возрасте в окружении детей, внуков и даже правнуков готовится покинуть этот мир. Он свыкся с этой мыслью и воспринимал грядущий приход старухи с косой спокойно…</p>
<p>Кульков в последний раз осмотрел всех, улыбнулся и закрыл глаза….Последний вздох и Кульков умер…</p>
<p>***</p>
<p>Кульков (?) открыл глаза (все шесть) и непонимающе осмотрелся.. Ах, да.. Сон.. Он зашевелился , приходя в себя и наконец проснулся полностью. Фиолетовый свет двух солнц заливал хлюпающую равнину. Из сиренево-розового тумана выступали дрожащие ветви хвощей…</p>
<p>– Доброе утро, дорогой! – телепатема незаметно вползшей в нору жены заставила его повернуть к ней половину глаз…</p>
<p>– Доброе, – ответил он так же мысленно.</p>
<p>Изящно шевеля ложноножками жена переползла поближе:</p>
<p>– Опять смотрел гипносны про двуногих?.. Пора бы уже угомониться. Они так выбивают из колеи. И придумал же какой-то умелец таких невозможных существ…Собирайся – опоздаешь на плантацию.</p>
<p>Уложив все 12 щупалец в узел за спиной, она заскользила к выходу… Он плавно потёк за ней.</p>
<p>Впереди левее маячила его плантация… Тело легко скользило по мягкой жиже. «Прочь всякие сны! Привидится же такое…» &#8212; Он окончательно проснулся и настроился на работу. Его мир самый лучший. В этом нет никаких сомнений.</p>
<p>…А перед мысленным взором, наполняя всё ароматом, покачивалась ветка сирени….</p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/category/konkurs-kolibri/%d0%ba%d0%be%d0%bd%d0%ba%d1%83%d1%80%d1%81-%d0%ba%d0%be%d0%bb%d0%b8%d0%b1%d1%80%d0%b8-2016" target="_blank"><strong>Читать другие миниатюры, участвующие в конкурсе «Колибри» 2016</strong></a></p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/53888/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>3</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Павел Подзоров (Меч Самурая). Счастье &#8212; в космосе</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/48711</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/48711#comments</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[конкурс]]></dc:creator>
		<pubDate>Fri, 27 Nov 2015 20:21:03 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Конкурс "Колибри" 2015]]></category>
		<category><![CDATA[Бобруйск]]></category>
		<category><![CDATA[Конкурс «Колибри»]]></category>
		<category><![CDATA[литература]]></category>
		<category><![CDATA[проза]]></category>
		<category><![CDATA[прозаическая миниатюра]]></category>
		<category><![CDATA[Сумы]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=48711</guid>

					<description><![CDATA[Ему было очень тяжело. Сверху практически монолитная скала. Приходится искать, нащупывать едва заметные трещинки. На попытки расширить их уходят все силы. Да, силёнок бы побольше. Вода есть. Не много, но пока хватит. Потом выпадет&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2015/11/44346990050bcb445aa28d_thumb.jpg"><img decoding="async" class="size-full wp-image-48614 alignleft" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2015/11/44346990050bcb445aa28d_thumb.jpg" alt="мужчина" width="181" height="181" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2015/11/44346990050bcb445aa28d_thumb.jpg 181w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2015/11/44346990050bcb445aa28d_thumb-160x160.jpg 160w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2015/11/44346990050bcb445aa28d_thumb-320x320.jpg 320w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2015/11/44346990050bcb445aa28d_thumb-60x60.jpg 60w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2015/11/44346990050bcb445aa28d_thumb-150x150.jpg 150w" sizes="(max-width: 181px) 100vw, 181px" /></a>Ему было очень тяжело.</p>
<p>Сверху практически монолитная скала. Приходится искать, нащупывать едва заметные трещинки. На попытки расширить их уходят все силы. Да, силёнок бы побольше. Вода есть. Не много, но пока хватит. Потом выпадет роса. Часть, конечно, испарится, но хоть малая доля, но пробьётся, проникнет сквозь толщу грунта и камня.</p>
<p>А вот света нет. А без света – нет силы. Пробиваться.. Пробиваться к свету, не смотря ни на что. Свет это – сила. Свет – жизнь!</p>
<p>Уже немного, осталось чуть-чуть. Последние усилия. Он нащупал трещину достаточной толщины и устремился туда. Осталась последняя преграда в виде плотного грунта.</p>
<p>Только бы добраться до поверхности. Свет поможет окрепнуть. Дать новые крепкие корни, из них &#8212; новые сильные побеги. Тогда и вода будет проникать беспрепятственно, досыта насыщая влагой.</p>
<p>Как удачно! Узкая щель между двух непробиваемых плит. Вот и свет впереди. Свет!</p>
<p>Блеклый слабый Росток устремился туда.</p>
<p>***</p>
<p>На космодроме было многолюдно. Посреди серой безжизненной равнины стояли провожающие. Звездолёт был готов ко взлёту и, стоящий на площадке перед люком экипаж, слушал последние напутствия.</p>
<p>Если бы Росток мог понимать человеческую речь, то он бы услышал:</p>
<p>– Братья! Много лет мы жили не думая о судьбе планеты. Мы черпали её природные ресурсы, не задумываясь о будущем. Но час расплаты наступил. На всей планете не осталось и одного растения. Ни одного! Как радовались бы мы, увидев самое неказистое деревце. Да что там деревце – листок! Травинку!..</p>
<p>Выступающий помолчал. Смахнув скупую мужскую слезу, он продолжил:</p>
<p>– К сожалению, процесс необратим. Чтобы не погибнуть мы вынуждены посылать наши корабли к иным звёздам. Одних – в слабой надежде найти новый мир, готовый принять нас. Других – доставить хотя бы какие-то растения, способные выжить и оживить планету.</p>
<p>Удачи вам, братья! Как бы это высокопарно не звучало, но именно вам искать наше счастье в далёком космосе!..</p>
<p>Космонавты вошли в звездолёт. Люк закрылся.</p>
<p>***</p>
<p>Ничего этого Росток не знал. Увидев долгожданный свет, он изо всех сил рванулся и … пробился на поверхность…</p>
<p>Именно в этот момент из дюз звездолёта, располагавшихся прямо над ним, вырвалось всепожирающее пламя…</p>
<p>Ростка не стало…</p>
<p>Люди отправились искать своё счастье в космосе….</p>
<p><strong><a href="https://creativpodiya.com/posts/category/%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BA%D1%83%D1%80%D1%81-%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D0%B1%D1%80%D0%B8-2015" target="_blank">Читать другие миниатюры, участвующие в конкурсе «Колибри» 2015</a></strong></p>
<p>&nbsp;</p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/48711/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>2</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Павел Подзоров (Меч Самурая). Володар</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/48713</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/48713#comments</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[конкурс]]></dc:creator>
		<pubDate>Tue, 24 Nov 2015 10:20:35 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Конкурс "Колибри" 2015]]></category>
		<category><![CDATA[Бобруйск]]></category>
		<category><![CDATA[Конкурс «Колибри»]]></category>
		<category><![CDATA[литература]]></category>
		<category><![CDATA[проза]]></category>
		<category><![CDATA[прозаическая миниатюра]]></category>
		<category><![CDATA[Сумы]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=48713</guid>

					<description><![CDATA[Ранок розпочався як зазвичай. Перш за все, ознайомився зі становищем і новинами. Все як завжди. Ситуація в містах спокійна, громадяни працюють, незадоволених вистачає, але поки це не критично… Дороги будуються, поля обробляються… Тихо, хоч&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2015/11/44346990050bcb445aa28d_thumb.jpg"><img decoding="async" class="size-full wp-image-48614 alignleft" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2015/11/44346990050bcb445aa28d_thumb.jpg" alt="мужчина" width="181" height="181" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2015/11/44346990050bcb445aa28d_thumb.jpg 181w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2015/11/44346990050bcb445aa28d_thumb-160x160.jpg 160w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2015/11/44346990050bcb445aa28d_thumb-320x320.jpg 320w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2015/11/44346990050bcb445aa28d_thumb-60x60.jpg 60w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2015/11/44346990050bcb445aa28d_thumb-150x150.jpg 150w" sizes="(max-width: 181px) 100vw, 181px" /></a>Ранок розпочався як зазвичай.</p>
<p>Перш за все, ознайомився зі становищем і новинами. Все як завжди.</p>
<p>Ситуація в містах спокійна, громадяни працюють, незадоволених вистачає, але поки це не критично… Дороги будуються, поля обробляються…</p>
<p>Тихо, хоч мак сій. Нічого нового. Кочівники, щоправда, нахабнішають… На віддалені поселення все частіше здійснюють набіги. Але це не проблема: вишлю туди війська — одразу заспокояться.</p>
<p>Туга…</p>
<p>Справа в тому, що Я — Єдиний і Всемогутній Володар цього світу! Я керую всім та вся. Більше того — Я створив цей світ. Дякуючи МЕНІ він існує і до того часу, поки Я цього хочу!&#8230;</p>
<p>Щось добре ти, Володарю, розійшовся…</p>
<p>Так. Що у нас далі?&#8230; Ага, радники на прийом вишикувались. Набридли вони мені — гірші за гірку редьку. Знову грошей проситимуть. А де їх, зайвих, узять? Тільки коли в одного забрати й іншому віддать. Ех, важка наша доля… Але й не вислухати не можна. Я віддав доручення керівникам міст і запросив радників.</p>
<p>Як я і думав, усі наперебій почали вимагати фінансування. І на розвиток науки треба, і на військо, і на культуру… Добре. Становище складне — культура почекає. Ще частку зі статті на розваги громадян можна відхопити. Незадоволених, щоправда, додасться. Але нічого, потерплять. Ось, налагодимо торгівельні шляхи до Вавилонян — казна поповниться. Декілька караванів зі спеціями, городиною й шовком уже в дорозі. Та й на недосліджених землях Всхоу повинні бути поселення. Як тільки збільшимо армію — відішлемо на пошуки.</p>
<p>Стомився я від урядових справ. А головне — нудьга. Хоч би напав хто! Тоді і для війська справа знайдеться, і казну поповнимо, та й захоплені в полон до місця прийдуться. Давно прийшов час північні болота осягати, руди в горах добувати. Оно, в сусідів, — металу з лишком. І бронза, і сталь, і, головне — золото. Бо наші запаси вичерпуються поволі.</p>
<p>Хто в нас тут недалеко? Шумери. Ось їм війну й оголосимо. Нагода, щоправда, потрібна. Хоча чого довго думати? Затребуємо золота, а відмовляться — значить, недоброзичливці. Вороги! А ворога треба знищити.</p>
<p>І понесуться мої хвацькі колісниці, поскачуть вершники, рушить піхота. Руйнувати ворога, захоплювати поселення…</p>
<p>Ну-с, почнемо…</p>
<p>***</p>
<p>— Ігоре… — Я не відразу зрозумів, що звертаються це до мене. — Ігорьку, — повторила дружина, — закінчуй свої гульні. На базар треба сходити. І сіль у мене скінчилася…</p>
<p>Зітхаючи, згортаю та неохоче закриваю “бук”.</p>
<p>«Добре, пощастило поки шумерам, надвечір з ними розберемося, після вечері»…</p>
<p>***</p>
<p>… Змучений Верховний жрець вийшов із трансу та знесилено повалився на підлогу. Тіні, що від мерехтіння смолоскипів здавалися живими, знаходилися в безперервному русі. На невеликому підвищенні, на троні, сидів сам Головний Пан…</p>
<p>* Говори ж, Верховний Жрець, — мовив він голосним владним голосом. — Чи допомогли твої замовляння?</p>
<p>Верховний жрець насилу підняв голову і ледь чутно сказав:</p>
<p>* Так, мій Пане… Чари мої, навіяні на жінку, допомогли… Тепер ми можемо підготуватися до Війни — у нас є час — до вечора…</p>
<p><strong><a href="https://creativpodiya.com/posts/category/%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BA%D1%83%D1%80%D1%81-%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D0%B1%D1%80%D0%B8-2015" target="_blank">Читать другие миниатюры, участвующие в конкурсе «Колибри» 2015</a></strong></p>
<p>&nbsp;</p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/48713/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>1</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Павел Подзоров (Меч Самурая). Рабы привычки</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/48613</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/48613#comments</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[конкурс]]></dc:creator>
		<pubDate>Thu, 19 Nov 2015 20:06:44 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Конкурс "Колибри" 2015]]></category>
		<category><![CDATA[Бобруйск]]></category>
		<category><![CDATA[Конкурс «Колибри»]]></category>
		<category><![CDATA[литература]]></category>
		<category><![CDATA[проза]]></category>
		<category><![CDATA[прозаическая миниатюра]]></category>
		<category><![CDATA[Сумы]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=48613</guid>

					<description><![CDATA[К 2050 году в мире количество гаджетов, подключённых к сети МирNET составляло в среднем 2,5 на 1 жителя Земли. Население к этому времени достигло 10 миллиардов человек. Скорость соединения тоже выросла в разы –&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2015/11/44346990050bcb445aa28d_thumb.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="size-full wp-image-48614 alignleft" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2015/11/44346990050bcb445aa28d_thumb.jpg" alt="мужчина" width="181" height="181" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2015/11/44346990050bcb445aa28d_thumb.jpg 181w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2015/11/44346990050bcb445aa28d_thumb-160x160.jpg 160w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2015/11/44346990050bcb445aa28d_thumb-320x320.jpg 320w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2015/11/44346990050bcb445aa28d_thumb-60x60.jpg 60w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2015/11/44346990050bcb445aa28d_thumb-150x150.jpg 150w" sizes="auto, (max-width: 181px) 100vw, 181px" /></a>К 2050 году в мире количество гаджетов, подключённых к сети МирNET составляло в среднем 2,5 на 1 жителя Земли. Население к этому времени достигло 10 миллиардов человек.</p>
<p>Скорость соединения тоже выросла в разы – до 15 мегабит в секунду. Мобильный трафик рос в арифметической прогрессии. Пользователи получили небывалые возможности. Однако самую весомую долю продолжали занимать телефонные разговоры и SMS.</p>
<p>***</p>
<p>Мир жил своей обычной жизнью. Жизнью уже немыслимой без мобильной связи. Сотни миллионов сообщений, не воспринимаемых людьми без специальных устройств, ежесекундно пронизывали атмосферу земли.</p>
<p>В какой-то момент  масса SMSок и мобильных соединений достигла критического уровня. Произошло то, чего (за исключением писателей-фантастов) никто не мог предположить. Система ожила!</p>
<p>Осознав себя живым существом, за десятитысячные доли секунды проанализировав ситуацию, определив источник своего существования и подчиняясь присущему всему живому, чувству самосохранения Система начала действовать…</p>
<p>В этот момент на всей планете несколько миллиардов обладателей гаджетов прекратили свою деятельность и одновременно, словно сомнабулы, начали набор и рассылку бессмысленных SMS по всем адресатам, испытывая при этом непреодолимое желание немедленно поставить их на подзарядку…</p>
<p>***</p>
<p>Антон проснулся в поту. Уф-ф… Привидится же такое…</p>
<p>Он полежал, приходя в себя и, отбросив одеяло, направился в душ.</p>
<p>По дороге его отвлёк звук телефона  – пришла SMSка. Антон взял его в руки, прочёл СМС – от отца.  «Скучает старик… Действительно, поросёнок я.. Сколько уже у него не был…Всё – дела, дела…».</p>
<p>Пальцы сами потянулись набрать ответ. Антон поднял взгляд и увидел себя в зеркале. На миг перед глазами возникло видение – толпы людей бездумно набирающих тексты.</p>
<p>Рука медленно переместилась и отключила телефон…</p>
<p>«Умоюсь, заскочу в магазин  –  и к отцу. Надо бы и  брательника Андрюху захватить. Вот обрадуется старик!»…</p>
<p>И он помчался собираться.</p>
<p>&nbsp;</p>
<p>Система, не получив необходимого количества единовременных сообщений – так не ожила. Сценарий остался сценарием.</p>
<p>Надолго ли?..</p>
<p><strong><a href="https://creativpodiya.com/posts/category/%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BA%D1%83%D1%80%D1%81-%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D0%B1%D1%80%D0%B8-2015" target="_blank">Читать другие миниатюры, участвующие в конкурсе «Колибри» 2015</a></strong></p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/48613/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>5</slash:comments>
		
		
			</item>
	</channel>
</rss>
