<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?><rss version="2.0"
	xmlns:content="http://purl.org/rss/1.0/modules/content/"
	xmlns:wfw="http://wellformedweb.org/CommentAPI/"
	xmlns:dc="http://purl.org/dc/elements/1.1/"
	xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom"
	xmlns:sy="http://purl.org/rss/1.0/modules/syndication/"
	xmlns:slash="http://purl.org/rss/1.0/modules/slash/"
	>

<channel>
	<title>Общество &#8212; Агентство творческих событий</title>
	<atom:link href="https://creativpodiya.com/posts/category/obshhestvo/feed" rel="self" type="application/rss+xml" />
	<link>https://creativpodiya.com</link>
	<description>Медиа портал</description>
	<lastBuildDate>Mon, 20 Apr 2026 09:13:07 +0000</lastBuildDate>
	<language>ru-RU</language>
	<sy:updatePeriod>
	hourly	</sy:updatePeriod>
	<sy:updateFrequency>
	1	</sy:updateFrequency>
	<generator>https://wordpress.org/?v=6.9.4</generator>

<image>
	<url>https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2016/12/cropped-новый-АТС1-квадрат-для-интернета-150x150.png</url>
	<title>Общество &#8212; Агентство творческих событий</title>
	<link>https://creativpodiya.com</link>
	<width>32</width>
	<height>32</height>
</image> 
	<item>
		<title>А. П. Чехов в Охтирці, або Історія з фотографією</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/68550</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/68550#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[редакция]]></dc:creator>
		<pubDate>Mon, 20 Apr 2026 09:13:06 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Литература]]></category>
		<category><![CDATA[Общество]]></category>
		<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[События]]></category>
		<category><![CDATA[Факты]]></category>
		<category><![CDATA[Антон Павлович Чехов]]></category>
		<category><![CDATA[музей А.П.Чехова]]></category>
		<category><![CDATA[Охтирка]]></category>
		<category><![CDATA[усадьба Линтварёвых]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=68550</guid>

					<description><![CDATA[Триває вторгнення держави-агресора на територію України. Жорстока та безглузда війна руйнує не просто мирне життя, а і пам&#8217;ять поколінь, історію, життєві традиції. Руйнація архітектурних пам’яток означає більше, ніж знищення просто гарних та надійних будинків –&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<div id="attachment_68551" style="width: 360px" class="wp-caption alignright"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/02/Краеведческий-музей_Ахтырка_2022.jpg"><img fetchpriority="high" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-68551" class="size-full wp-image-68551" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/02/Краеведческий-музей_Ахтырка_2022.jpg" alt="Краеведческтй музей . Ахтырка" width="350" height="184" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/02/Краеведческий-музей_Ахтырка_2022.jpg 350w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/02/Краеведческий-музей_Ахтырка_2022-300x158.jpg 300w" sizes="(max-width: 350px) 100vw, 350px" /></a><p id="caption-attachment-68551" class="wp-caption-text">Краєзнавчий музей. Охтирка. фото 2022 рік</p></div>
<h2>Триває вторгнення держави-агресора на територію України.</h2>
<p>Жорстока та безглузда війна руйнує не просто мирне життя, а і пам&#8217;ять поколінь, історію, життєві традиції. Руйнація архітектурних пам’яток означає більше, ніж знищення просто гарних та надійних будинків – це насамперед переривання духовних та історичних зв&#8217;язків.</p>
<p>А з іншого боку категоричне розмежування з минулим на літературному та філософському рівні у праведних цілях пошуку самоідентифікації, загрожує викреслюванням себе та своєї території з транснаціонального контексту.</p>
<div id="attachment_68553" style="width: 360px" class="wp-caption alignright"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/02/Дом-культуры_Ахтырка_2022.jpg"><img decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-68553" class="size-full wp-image-68553" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/02/Дом-культуры_Ахтырка_2022.jpg" alt="Ахтырка_Дом _культуры" width="350" height="214" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/02/Дом-культуры_Ахтырка_2022.jpg 350w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/02/Дом-культуры_Ахтырка_2022-300x183.jpg 300w" sizes="(max-width: 350px) 100vw, 350px" /></a><p id="caption-attachment-68553" class="wp-caption-text">Будинок культури. Охтирка. фото 2022 рік</p></div>
<p>Тим важливіше розуміти та усвідомлювати, що на землях Сумщини з її традиціями та колоритом відбувалися події не тільки місцевого масштабу. Одне з таких &#8212; літнє перебування визначного літератора та драматурга зі світовим ім’ям А.П. Чехова на Луці, яка нині є частиною міста Суми, подорож письменника Полтавщиною та відвідування Охтирки.</p>
<p><strong>Творчий злам</strong></p>
<p>Як стверджують літературні критики та бібліографи, саме тоді у творчості Антона Павловича стався творчий злам. Ранні оповідання, написані до 1888 року, відрізняються від його пізніших творів. Новели 1890-х років вже інші за своєю тональністю: у них переважають жаль, смуток, скепсис, вони філософічні, здебільшого є глибинне проникнення в психологічну, моральну суть людини та світу.<br />
Безумовно, на це вплинула перша втрата (17 червня 1889) у сім&#8217;ї Чехових – смерть брата Миколи, якого Антон Павлович вважав найталановитішим у своїй родині, що складалася окрім батьків з п’яти братів та сестри.</p>
<p>І зараз, коли війна руйнує історичну пам&#8217;ять, пов&#8217;язану з письменником, особливо трагічно те, що порушується духовний зв&#8217;язок Чехова з Охтиркою, в якій він пережив безліч емоцій від радості до смутку.<br />
Перша подорож відбувалась великою кампанією на почату червня 1889 року. І була розважальною з елементами театралізації. А друга &#8212; трагічна &#8212; в Охтирський монастир для молитви за покійного брата Миколу, який похований у Сумах на лучанському цвинтарі.</p>
<p>Згадки про ці подорожі існують не тільки у листах письменника та його родичів. У фондах Меморіального будинку-музею А.П.Чехова в Сумах зберігається світлина Антона Павловича з ліричним та гумористичним дарчим написом до Наталії Михайлівні Линтварьової. Цей збільшений знімок знаходиться в експозиції музею.</p>
<p><strong>Але про все по черзі. Фотографія з музею.</strong></p>
<div id="attachment_68555" style="width: 310px" class="wp-caption alignright"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/02/Чехов_-фото_1889.jpg"><img decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-68555" class=" wp-image-68555" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/02/Чехов_-фото_1889.jpg" alt="А. П. Чехов " width="300" height="407" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/02/Чехов_-фото_1889.jpg 240w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/02/Чехов_-фото_1889-221x300.jpg 221w" sizes="(max-width: 300px) 100vw, 300px" /></a><p id="caption-attachment-68555" class="wp-caption-text">А. П. Чехов 1889 рік</p></div>
<p>Фотографія зроблена в Петербурзі у січні 1889 р., між приїздами письменника в Суми, де він два сезони поспіль, у 1888 та 1889 рр., винаймав дачу у лучанських поміщиків Линтварьових.</p>
<p>За свідченням Євдокії Семенівни Короленко, дружини відомого письменника, з яким Антон Павлович познайомився не пізніше 1887 р., «в обличчі Чехова, незважаючи на його безсумнівну інтелігентність, була якась складка, що нагадувала простодушного селянського хлопця». «Навіть очі Чехова, блакитні, променисті і глибокі, &#8212; згадує про першу зустріч з Антоном Павловичем Володимир Галактіонович Короленко, &#8212; світилися одночасно думкою і якоюсь майже дитячою безпосередністю&#8230; Здавалося, з очей його проміниться невичерпне джерело дотепності та безпосередньої веселості&#8230; І разом угадувалось щось більш глибоке, чому ще доведеться розгорнутися, і розгорнутися в позитивний бік».</p>
<p>Саме таким, як в описі Короленків, бачили Чехова в Сумах. А  зазначена вище фотографія була 24 червня 1889 р. подарована наймолодшій з трьох сестер Линтварьових &#8212; Наталії Михайлівні. На зворотному боці світлини розмашистим почерком Антона Павловича начертано: <strong>«М-llе Жабке от графа Веприка 89.24/VІ. Ах ты Рка!»</strong></p>
<p><strong>Чеховський автограф</strong></p>
<div id="attachment_68556" style="width: 309px" class="wp-caption alignright"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/02/Автограф_Чехов.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-68556" class=" wp-image-68556" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/02/Автограф_Чехов.jpg" alt="Жартівливий автографф А.П.Чехова на звороті фото" width="299" height="486" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/02/Автограф_Чехов.jpg 240w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/02/Автограф_Чехов-185x300.jpg 185w" sizes="auto, (max-width: 299px) 100vw, 299px" /></a><p id="caption-attachment-68556" class="wp-caption-text">Жартівливий автографф А.П.Чехова на звороті фото</p></div>
<p>Цей жартівливий чеховський автограф вперше опублікував відомий сумський чехознавець Павло Андрійович Сапухін у статті «Чехов на Сумщині» в обласній газеті «Більшовицька зброя» 15 липня 1949 р.</p>
<p>Історія цього напису сягає другого приїзду чеховської родини до Сум, який був затьмарений тяжкою хворобою (скоротечні сухоти) брата письменника &#8212; обдарованого художника Миколи Павловича.</p>
<p>З Москви, де сім’я Чехових тоді постійно мешкала, Антон і Микола виїхали 24 квітня 1889 р. в вагоні першого класу, зважаючи на фізичний стан художника. І вже наступного дня, з пересадкою в Ворожбі, прибули до Сум. Як відзначив письменник в одному з листів, проїзд від станції до садиби на Луці тоді коштував 30 коп.</p>
<p>В перший місяць дачного життя Микола Павлович почувався бадьоріше, ніж раніше, половину дня проводив на свіжому повітрі. У другій половині травня стан хворого погіршився. Він із кожним днем втрачав вагу, волів дрімати в кімнаті в сидячому положенні, а не в лежачому, тому що став посилюватися кашель. Виходив неохоче на якихось півгодини.</p>
<p><strong>Подорож до Охтирки. Епізод перший</strong></p>
<p>31 травня, виконавши свою обіцянку, до Чехова на лучанську дачу завітав з сином артист петербурзького Олександринського театру П.М. Свободін. Своїм приїздом він хотів спонукати Чехова прискорити роботу над п’єсою «Лісовик», частина першої редакції якої створювалася в той час на Луці. Свободін мріяв поставити саме цей твір у свій бенефіс в Олександринському театрі. Павло Матвійович прагнув внести хоча б який живий струмінь у смуток, що панував в садибі через тяжкий стан художника.</p>
<p>За словами Чехова, «він скинув з себе маску «освіченого» актора і пустував, як хлопчик». Веселими витівками супроводжувался навіть лов раків на Пслі. Усмішку у лучанських жителів викликав сам зовнішній вигляд Свободіна на річці. Зодягнений в бездоганну чорну фрачну пару, крохмальну білизну та циліндр, як мурований, стояв він на березі, тримаючи в затягнутих в білі рукавички руках довге вудилище з ліскою. До її кінця був прив’язаний опущений на дно шмат м’яса. Воно приваблювало раків, що вчіплювалися в принаду клішнями. Коли піднімали вудилище, раки з’являлися на поверхні води, і другий учасник ловлення &#8212; Чехов &#8212; повинен був вчасно підхоплювати їх сачком.</p>
<p><strong>Ще про зв&#8217;язок письменника із Сумщиною читайте у матеріалі: <a href="https://creativpodiya.com/posts/63995" target="_blank" rel="noopener">Чехов та Суми. Погляд із сьогодні</a></strong></p>
<p>На початку червня П.М. Свободін з А.П. Чеховим і Линтварьовими поїхав до Охтирки. Приводом стало традиційне для Линтварьових придбання тамтешнього молодого вина.</p>
<p>Продовжуючи на людях великосвітську лінію поводження, Павло Матвійович в охтирському готелі назвався графом, а Антон Павлович, для якого театр був першою любов’ю з гімназійних років на батьківщині в Таганрозі, залюбки підігравав актору, ввійшовши в роль розпещеного графського лакея. Обоє так переконливо лицедіяли, що хазяїн готелю був на вершині блаженства від того, яка ясновельможна особа оселилася в його закладі, а прислуга, за звичаєм, цікавилася подробицями життя «графа», які «слуга» вигадував на ходу. В Охтирці вже відомий читачам костюм «графа» &#8212; біла манішка та циліндр &#8212; магічно діяли на оточуючих.</p>
<p>Маючи на увазі саме цю містифікацію, А.П. Чехов привласнює титул графа в жартівливому написі на вищезгаданій світлині.</p>
<p><strong>Граф Веприк</strong></p>
<p>Власна назва Веприк в напису розшифровується чехознавцями по-різному. Антон Павлович цілком міг утворити її як зменшувальне від слова «вепр».</p>
<p>П.А. Сапухін першим висловив думку, що Веприк &#8212; село Гадяцького повіту, яке запам’яталося А. П. Чехову під час поїздок на четверику, в дідівській, дуже зручній, колясці на Полтавщину, в Бакумівку Миргородського повіту до родичів Линтварьових &#8212; Смагіних та гоголівськими місцями. Панорама Веприка в часи Чехова була дуже мальовничою: майже 550 потопаючих в садах дворищ розташовувалося на обох берегах однойменної річки &#8212; лівої притоки Псла.<br />
Окрасою села були церкви: дві дерев’яні кінця 18 століття і дві цегляні першої половини 19 століття.</p>
<p>Влітку 1888 року А.П. Чехов двічі з задоволенням відвідав Бакумівку, а от третя подорож сюди наступного року виявилася невдалою. Скориставшись приїздом з Петербурга на Луку найстаршого брата Олександра, який міг замінити його біля хворого, Антон Павлович вирішив трохи розвіятись і умовив Линтварьових та Свободіна 16 червня 1889 року поїхати до Смагіних. Компанію підтримав брат-погодок письменника, Іван, якій приїхав на Луку 8 червня. Того дня, під час пересадки у Ворожбі, він зустрів П. М. Свободіна, що вже повертався до Петербургу. На пропозицію Івана Павловича їхати назад у Суми актор охоче погодився.</p>
<p>Всю дорогу в Бакумівку дув холодний вітер і небо було похмурим. На половині шляху пішов дощ. Зранку після приїзду доставили з Миргорода телеграму про смерть Миколи Павловича. Так сумно обірвалася ця подорож. А.П. Чехов поспішив кіньми та залізницею з пересадками до Сум, а П.М. Свободін з сином виїхали у Петербург. З петербурзької дачі в Білоострові Павло Матвійович в листі до Антона Павловича від 23 червня 1889 року тепло згадував господарів лучанської садиби та невдалу поїздку на Полтавщину.</p>
<p>А вже у лютому 1891 року, за півтора роки до своєї раптової смерті від розриву серця в артистичній гримерній під час антракту, П.М. Свободін, згадуючи спільну з А.П. Чеховим поїздку в Бакумівку в червні 1889 року, в притаманній йому жартівливій манері закликав письменника зустрітися «ім’ям Жабки, чоловічого кравця Веприка та забутих Вами в 1889 році найкращих штанів в Бакумівці &#8212; умоляю!»</p>
<p><strong>Подорож до Охтирці. Епізод другій</strong></p>
<p>Письменник повернувся до родини 18 червня, а наступного дня його брата-художника відспівали в Іоано-Предтеченській церкві на Луці та поховали на місцевому цвинтарі.<br />
А вже 20 червня А.П. Чехов разом з братами та матір’ю виїхав в Охтирку, вдруге за літо. Олександр Павлович Чехов писав в цей день батьку до Москви: «Сьогодні вночі ми всі, окрім Миші та Маші, виїжджаємо в Охтирку в монастир. Мама сильно тужить».</p>
<p>Троїцький монастир був розташований в мальовничій місцевості, на горі Охтир, в кількох верстах від Охтирки, біля Ворскли. З першого періоду існування цієї обителі (1654-1787) в її соборному храмі знаходилась ікона Божої Матері Всіх Скорботних радість, від якої віруючі отримували зцілення.</p>
<p>«Височайший дозвіл» на відновлення монастиря надійшов від імператора Ми-коли І в листопаді 1842 року. З 1844 року напередодні Трійці почав щорічно здійснюватися хресний хід з <a href="https://creativpodiya.com/posts/14714" target="_blank" rel="noopener">чудотворною іконою Богоматері,</a> явленою в Охтирці ще в 1739 році, з охтирського Покровського собору в Троїцький монастир. Зворотна хода зі святою іконою бувала на Тиждень Всіх святих. Жителі навколишніх сіл, навіть із далеких місць, вважали за священний обов&#8217;язок хоча б раз помолитися у храмі св. Трійці.<br />
Вклонившись намоленим святиням в скорботні для родини дні, Чехови повернулися до Сум 23 або 24 червня 1889 року.</p>
<p><strong>Мадемуазель Жабка</strong></p>
<p>«М-llе Жабка» &#8212; жартівливе прізвисько Н.М. Линтварьової, придумане письменником. Вона їздила в компанії з А.П. Чеховим і П.М. Свободіним до Охтирки на початку червня 1889 року. Портрет Наталії Михайлівни у Антона Павловича дійсно не відзначений жіночністю. Навпаки, в його зображенні вона «молода дівиця чоловічої статури, сильна, костиста, загоріла, горласта». Де бувала Наташа казав він, там навіть у повітрі відчувалася присутність чогось здорового та життєрадісного. Закінчивши Бестужівські курси в Петербурзі, Н. М. Линтварьова стала вчителькою, виявляючи любов до всього українського. Вона побудувала у себе в садибі школу і навчала дітлахів «байкам Крилова в малоросійському перекладі та їздила на могилу Шевченка, як турок до Мекки».</p>
<p>Під час другого приїзду в Суми молодий літератор і лікар А.П. Чехов остаточно увірував, що господарі його дуже милі, хороші люди, і включив їх в коло своїх друзів. А в спілкуванні з близькими Антон Павлович любив заміняти звичайні їх імена жартівливими прізвиськами. При цьому найбільше діставалося від нього &#8230; йому самому! Себе письменник в листах молодих років величав то граф Чорномордик, то дон Антоніо, то Шиллер Шекспірович Гете. З веселою вдачею йому неважко було угледіти в назві міста Охтирка цілих три слова «Ах ты Рка».</p>
<p>Наталья Михайлівна Линтварьова дбайливо зберігала у родинному альбомі дорогу її серцю фотографію А.П. Чехова, пов’язану з роками їх спільної молодості. Після подій 1917 року альбом опинився серед небагатьох речей, які вона взяла з собою у майбутні поневіряння. Незадовго до смерті в Сумах у лютому 1943 року вона передала цей альбом своїй далекій родичці.</p>
<p>Багаторічна хранителька пам&#8217;яті про Антона Павловича та Марію Павловн Чехових в Сумах Ксенія Вікентієвна Каленіченко в 1944 році розшукала цю родичку і вплинула на її рішення передати фото Антона Павловича з автографом до Сумського художнього музею. Тут ще в 1940 році організували Чеховський куточок, адже похований на Луці брат письменника був художником. Звідси безцінна реліквія потрапила у відкритий 1960 року будинок-музей А. П. Чехова в Сумах.</p>
<p><strong>Докладніше про Меморіальний будинок-музей А.П. Чехова в Сумах дивись за цім посиланням: <a href="https://creativpodiya.com/posts/68673" target="_blank" rel="noopener">Будинок-музей А.П. Чехова в Сумах приймає відвідувачів</a></strong></p>
<p><em>Підготувала</em><br />
<em> старший науковий співробітник Меморіального будинку-музею А.П.Чехова у Сумах</em><br />
<em> Лариса Ільченко</em></p>
<p><strong>Ще про видатного літератора, пов&#8217;язаного з Охтиркою у нарисі: <a href="https://creativpodiya.com/posts/68456" target="_blank" rel="noopener">Іван Багряний. Маятник долі</a></strong></p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/68550/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Вездесущая семёрка, или Истинное число счастья</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/63774</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/63774#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Максим Денисов]]></dc:creator>
		<pubDate>Thu, 16 Apr 2026 05:46:11 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Guitarproduction Studio]]></category>
		<category><![CDATA[Живопись]]></category>
		<category><![CDATA[Музыка]]></category>
		<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[События]]></category>
		<category><![CDATA[Факты]]></category>
		<category><![CDATA[Гвидо д’Арецц]]></category>
		<category><![CDATA[Ньютон]]></category>
		<category><![CDATA[Семь дней Творения]]></category>
		<category><![CDATA[семь нот]]></category>
		<category><![CDATA[семь чувств]]></category>
		<category><![CDATA[число семь]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=63774</guid>

					<description><![CDATA[Издревле считалось, что число семь особое, мистическое и знаковое. А главное – оно приносит счастье. Все слышали о том, что в музыкальном строе семь нот, в радуге семь цветов, и Бог создал мир за&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<h2>Издревле считалось, что число семь особое, мистическое и знаковое.</h2>
<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/12/791355ec5963e9bb515c8050a551e1dd.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="alignleft wp-image-63783 " src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/12/791355ec5963e9bb515c8050a551e1dd.jpg" alt="" width="287" height="326" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/12/791355ec5963e9bb515c8050a551e1dd.jpg 336w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/12/791355ec5963e9bb515c8050a551e1dd-264x300.jpg 264w" sizes="auto, (max-width: 287px) 100vw, 287px" /></a>А главное – оно приносит счастье. Все слышали о том, что в музыкальном строе семь нот, в радуге семь цветов, и Бог создал мир за семь дней. Поэтому нужно семь раз отмерить, прежде чем отрезать и так далее.</p>
<p><strong>Семь – это действительно про счастье?</strong></p>
<p>Народ не обманешь.То есть в текущий момент, конечно, дурануть можно, чем и пользуются  политики всех эпох, но в дальней исторической перспективе правда всё равно выплывает наружу. Фольклор и поговорки про число семь вовсе не указывают на то, что оно такое уж экстремально счастливое. «Семеро одного не ждут», «Семеро с ложкой, один с сошкой», «Для дурной собаки семь верст не крюк»  – ха-ха!  «У семи нянек дите без глазу»,  «Семь деревень, а лошадка одна» &#8212; всё это точно не о счастье.</p>
<p><strong>Семь дней Творения мира. Или не семь?</strong></p>
<p>Смотрим в Библию. Там ясно написано, что Бог создал человека и благословил его и женщину ему дал, и пищу, и флору с фауной, и власть над ними. И завершается это всё словами: &#171;И увидел Бог всё, что Он создал, и что это хорошо весьма. И был вечер, и было утро: день шестой&#187;.</p>
<p>А в день седьмой Бог отдыхал. «И благословил Бог седьмой день, и освятил его, ибо в оный почил от всех дел Своих, которые Бог творил и созидал.»</p>
<p>Ага, а вот оно в чём дело. Даже Бог не любит работать и благословляет именно день ничегонеделания. Даже Он, великий и всемогущий, по велению которого случается всё, что Он задумал, а задумывает Он только гениальное ведь – так вот даже Он не любит работать. Потому что ни один из рабочих дней Создатель Всего не благословил. А мы же по его образу и подобию&#8230;</p>
<p>Любопытство, конечно, подмывает спросить, а чем занимался Бог на восьмой день и далее. Но мы не спросим, ибо не нашего это ума дело, а перейдём к вопросу радуги, в которой якобы семь цветов.</p>
<p><strong>В радуге семь цветов? А миллион?</strong></p>
<p>В  публикации &#8212; <strong><a href="https://creativpodiya.com/posts/63573" target="_blank" rel="noopener">Этот странный синий цвет</a> &#8212; </strong>подробно рассказывается о том, как Ньютон, впервые разложив белый свет с помощью трёхгранной стеклянной призмы на спектр, увидел только 5 цветов. А потом добавил ещё парочку, чтобы было именно 7.  Просто так. Из соображений исключительной симпатии к этому числу. А мы теперь смотрим на радугу и честно радуемся семи цветам, хотя учёные давно доказали, что на самом деле наш глаз различает миллион оттенков – и они там в радуге все есть. А мозг их видеть не хочет. Потому что Ньютон, видите ли, решил, что наш мозг будет различать в спектре только семь. На самом деле, это поразительно, как мы в оптике зависимы от убеждения. Но может быть в музыке всё иначе?</p>
<p><strong>Где ты, восьмая нота</strong>?</p>
<p>Известно, что ноты придумал где-то в начале XI века итальянский монах Гвидо Аретинский, он же Гвидо д’Ареццо. Значение этого ноу-хау сравнимо с созданием алфавита, ибо до того момента все тогдашние моцарты и <a href="https://creativpodiya.com/posts/63621">меркьюри</a> с <a href="https://creativpodiya.com/posts/63730">джимми пейджами</a> передавали потомкам свои творения только с голоса на голос. И в итоге до нас так и не дошли. Иными словами, возможность записывать музыку открыла перед человечеством новые врата и стала одной из величайших культурных революций в истории.</p>
<p>Но вот что интересно. Гвидо д’Ареццо придумал не семи, а шестиступенный звукоряд и, соответственно, нотную грамоту, в которой всю музыку можно было записывать с помощью 6 (шести!) нот. Седьмая нота &#171;си&#187; появилась только около 1574 года в Нидерландах. Её ввёл некий Х.Вальрант, чем поначалу весьма смешил своих певчих, которые привыкли к гексахорду и не понимали смысла введения ещё одной ноты. Может и наши потомки так будут смеяться поначалу, когда кто-то умный придумает восьмую ноту и совершит очередную революцию в музыке. А ведь, пора. А то мелодии кончаются и всё меньше нового под Луной.</p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/12/Guido-dArezzos-monastery.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="aligncenter wp-image-63784 size-full" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/12/Guido-dArezzos-monastery.jpg" alt="" width="448" height="289" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/12/Guido-dArezzos-monastery.jpg 448w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/12/Guido-dArezzos-monastery-300x194.jpg 300w" sizes="auto, (max-width: 448px) 100vw, 448px" /></a>Простая арифметика показывает, что люди более пяти веков (!) жили, творили и не знали ноты си! <a href="https://creativpodiya.com/posts/1525" target="_blank" rel="noopener">Данте</a> не знал, Петрарка был не в курсе, Микеланджело и Леонардо да Винчи тоже не ведали!  А вот Бах и Гендель уже знали. От них фактически и пошла современная музыка.</p>
<p>Время летит. Сейчас уже опять не обязательно записывать ноты. Можно просто разместить видео на YouTube и показать там наглядно на какие клавиши или струны жать, чтобы воспроизвести ваше сочинение. А  ещё можно просто записать его на диктофон под гитару и отослать нашим партнёрам из студии гитарной аранжировки <strong><a href="https://creativpodiya.com/posts/902" target="_blank" rel="noopener">Guitarproduction Studio</a></strong></p>
<p>И они за соответствующий гонорар сделают вам в качестве сопровождения такое звучание одной или нескольких гитар, что оно превратит ваше творение в настоящее фирменное произведение искусства. И не обязательно это будет сделано за 7 дней. Скорее всего, раньше.</p>
<p><strong>Семь чувств. И ещё несколько</strong></p>
<p>Есть, опять же миф, что у человека семь чувств: зрение, слух, вкус, обоняние, осязание, эквибриоцепция (чувство равновесия) и интуиция – это вообще нечто туманное. Ок. А термоцепция — чувство тепла (или его отсутствия) на коже и ноцицепция — восприятие боли?</p>
<p>В общем, если покопаться в нас, то чувств найдётся множество – одно чувство любви чего стоит. А само чувство того, что ты живой? А голова почему болит, когда магнитные бури? Это от какого чувства? Короче говоря, и тут число семь явно притянуто за уши.</p>
<p><strong>Какое же оно – число счастья?</strong></p>
<p>Ответ простой. Число счастья – это дата рождения любимого человека. И с этим набором цифр можно делать что угодно – складывать их, делить, множить или просто считать как есть – они всё равно остаются самыми главными числами счастья в нашей жизни.</p>
<p><strong>Источник: <a href="https://creativpodiya.com/">медиа портал АТС creativpodiya.com</a></strong></p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/63774/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Пасха. Название, история, традиции</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/67134</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/67134#comments</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Игорь Касьяненко]]></dc:creator>
		<pubDate>Sat, 11 Apr 2026 12:05:49 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Общество]]></category>
		<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[События]]></category>
		<category><![CDATA[Традиции]]></category>
		<category><![CDATA[воскрешение]]></category>
		<category><![CDATA[Пасха]]></category>
		<category><![CDATA[пасхальные яйца]]></category>
		<category><![CDATA[традиции]]></category>
		<category><![CDATA[христианский праздник]]></category>
		<category><![CDATA[Христос]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=67134</guid>

					<description><![CDATA[Пасха &#8212; один из величайших христианских праздников. А следовательно, это и большой светский праздник для стран и территорий, где главенствует христианская религия. Культурный феномен Для большинства, условно говоря, неактивных прихожан библейские сюжеты и события,&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<h2>Пасха &#8212; один из величайших христианских праздников. А следовательно, это и большой светский праздник для стран и территорий, где главенствует христианская религия.</h2>
<p><strong>Культурный феномен</strong></p>
<p>Для большинства, условно говоря, неактивных прихожан библейские сюжеты и события, изложенные в них, являются преимущественно частью истории культуры. С ними связано множество традиций, воспринятых от дедов-прадедов, комплекс поведенческих правил и ряд моральных ориентиров.</p>
<p>При этом некоторые термины мы используем по привычке, не вдумываясь в их сакральный смысл и содержание. А вдуматься и понять стоит. Давайте для начала разберёмся с названием. Как правильно:<strong> Пасха или Светлое Христово Воскресение?</strong></p>
<p><strong>Пасха. История возникновения </strong></p>
<p>Пасха происходит от древнееврейского«песах» с ударением на первый слог. Переводится – «миновал», «прошёл мимо».</p>
<p>Дело было так. Во время пребывания евреев в египетском рабстве Моисей неоднократно просил фараона отпустить его народ в Землю обетованную. Но фараон отказывался. И тогда на Египет было  обрушено 10 бед. Последней из них, после которой правитель сдался, было умерщвление всех египетских первенцев. Их убил Бог, а евреев не тронул, потому что, будучи заранее предупрежденными, они на дверях своих жилищ оставили знаки, написанные кровью жертвенных агнцев (ягнят или козлят).</p>
<div id="attachment_67144" style="width: 509px" class="wp-caption aligncenter"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2022/01/egypt.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-67144" class="wp-image-67144 " title="Избиение первенцев египетских. И.Репин. 1869 год" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2022/01/egypt-300x186.jpg" alt="Избиение первенцев египетских. И.Репин. 1869 год" width="499" height="309" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2022/01/egypt-300x186.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2022/01/egypt.jpg 417w" sizes="auto, (max-width: 499px) 100vw, 499px" /></a><p id="caption-attachment-67144" class="wp-caption-text">Илья Репин. &#171;Избиение первенцев египетских&#187;</p></div>
<p>В честь этого события (Карающий Бог прошёл мимо и их не тронул) иудеи стали праздновать Пасху. Иными словами, праздник Пасхи возник задолго до прихода Христа в честь освобождения еврейского народа из египетской неволи.</p>
<p><strong>Почему Пасха весной</strong></p>
<p>Если бы Бог захотел рассказать простым земным людям о воскресении, то более наглядного способа, чем весеннее возрождение природы придумать просто невозможно. Праздники весны, посвященные богам плодородия, существовали испокон веков у всех народов. А потом уже умные люди ассимилировали и увязали их с праздниками церковными.</p>
<p>Так было и далее. Вспомним хотя бы языческую Масленицу – Прощёное воскресенье или Ивана Купала и празднования в честь Иоанна Крестителя.</p>
<p><strong>Чистый четверг и Воскресение Христа</strong></p>
<p>Христос въехал в Иерусалим в дни приближения иудейской Пасхи. Тайная вечеря состоялась в четверг, когда евреи праздновали Сéдер Пéсах, представляющий собой семейную трапезу с вкушением вина и пресного хлеба. Во время её Иисус омыл ноги своим ученикам. Так четверг Страстной недели стал &#171;чистым&#187;. В это понятие вкладывается не только генеральная уборка в доме, но и, что главное, очищение души от грехов.</p>
<p>Тогда же Христос ввёл обряд евхаристии или Святого Причастия, во время которого христиане вкушают пресный хлеб, называемый артос или просфора и вино, символизирующие Плоть и Кровь нового жертвенного Агнца, коим стал Христос.</p>
<p>Затем Иисус отправился молиться в Гефсиманском саду, где и был взят под стражу римлянами и представителями синедриона, которых привёл Иуда. На следующий день Христа распяли, а в воскресение рано утром он воскрес, в смысле явился на глаза людям: Петру или Марии Магдалине &#8212; тут  евангелисты расходятся во мнениях. Но прежде, ещё в субботу, Иисус спустился в ад и, разбив его ворота, вывел оттуда дохристианских праведников, включая Адама и Еву.</p>
<p>С тех пор умереть на Пасху считается добрым знаком, потому что в это время вход, а значит, и выход из ада свободен. Так же как вход и выход из рая.</p>
<div id="attachment_67146" style="width: 511px" class="wp-caption aligncenter"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2022/01/6646_foto_1_03.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-67146" class="wp-image-67146 " title="Паоло Веронезе. Воскрешение Христа" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2022/01/6646_foto_1_03-300x213.jpg" alt="Паоло Веронезе. Воскрешение Христа" width="501" height="356" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2022/01/6646_foto_1_03-300x213.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2022/01/6646_foto_1_03.jpg 422w" sizes="auto, (max-width: 501px) 100vw, 501px" /></a><p id="caption-attachment-67146" class="wp-caption-text">Паоло Веронезе. Воскрешение Христа</p></div>
<p><strong>Две Пасхи</strong></p>
<p>Изначально отмечали две Пасхи. Пасха Крестная, она же Страстная Пятница – распятие Христа в день иудейской Пасхи, время особо строгого поста и воспоминания страданий и смерти Мессии.</p>
<p>И Пасха Воскресная &#8212; день Светлого Христова Воскресения. Решение о праздновании единой Пасхи в воскресенье было принято на созванном римским императором Константином I первом Вселенском Соборе в Никее в 325 году. Тогда же выходной день был перенесён с субботы на воскресенье.</p>
<p><strong>Названия праздника</strong></p>
<p>Мы выяснили, что Пасха и Светлое Христово Воскресенье в христианской традиции – одно и то же. И одновременно они &#8212; иное, чем еврейская Пасха. В английском языке, например, Пасхи даже называют по-разному. Еврейская Пасха &#8212; Passover, а христианская Easter – от имени тевтонской языческой богини Ēastre &#8212; Эостра (Остара), которая была божеством рассвета, весны и плодородия.</p>
<p>Языческие корни, связанные с весенним воскрешением природы отражаются и в славянских названиях Пасхи: в болгарском и украинском Великдень, а в чешском и польском Великаночь.</p>
<p><strong>Бабы, куличи и паски</strong></p>
<p>У католиков символом Пасхи является пасхальный кролик или заяц &#8212; древние символы плодородия. Но выпечки тоже практикуются, как и у православных.</p>
<p>В Украине и Польше хозяйки пекут паски из теста и изготавливают паски сырные (творожные). В России украинские паски из теста называют куличами, а пасхами &#8212; творожные блюда в виде усечённой пирамиды. Вероятно по причине похожести формы, поляки паску-кулич также называют «баба». В это изделие принято добавлять алкоголь. Наиболее популярна ромовая баба. Ну и правильно. Женщина же должна пьянить…</p>
<p>Приготавливая пасхальную выпечку, хозяйки выпроваживают всех из дому и сами стараются не шуметь во время замешивания теста. А когда ставят его на огонь, то некоторые даже подпрыгивают, чтобы паска-баба-кулич была выше и стараются не садиться, чтобы тесто не село.</p>
<p>Это явно дохристианские обычаи. Так же как и ритуальное закапывание крошек от пасхального угощения на огороде для лучшего урожая.</p>
<p>Кстати, традиция выбрасывать крошки после еды в водоём бытовала у хозяев водяных мельниц. Кого они подкармливали и зачем читайте в эссе: <a href="https://creativpodiya.com/posts/66363" target="_blank" rel="noopener"><strong>Кто</strong> <strong>вертит мельницей, или Почему мельник не бывает на мели </strong></a></p>
<p>Языческим суеверием считает церковь и чёрную четверговую соль, которую готовят так. Крупную соль смешивают с размоченным в воде мякишем ржаного хлеба, кладут в мешочек и пропекают в течение 15 минут. В результате, соль становится чёрной и вроде бы после освящение приобретает целебные свойства.</p>
<p><strong>Пасхальные яйца</strong></p>
<p>Согласно христианской версии, после распятия и Воскресения Христа, Мария Магдалина пришла к римскому императору Тиберию с вестью: &#171;Христос воскрес!&#187; и принесла в дар яйцо как знак, что Христос вернулся, разбив оковы смерти, будто птенец скорлупу. Тиберий не поверил, ответив, что скорее яйцо станет красным, чем случится чудо воскресения. И тогда яйцо стало красным.</p>
<div id="attachment_67147" style="width: 471px" class="wp-caption aligncenter"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2022/01/Без-названия-1.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-67147" class="wp-image-67147 " title="С. В. Иванов &quot;Мария Магдалина перед римским императором Тиверием&quot;" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2022/01/Без-названия-1.jpg" alt="С. В. Иванов &quot;Мария Магдалина перед римским императором Тиверием&quot;" width="461" height="305" /></a><p id="caption-attachment-67147" class="wp-caption-text">С. В. Иванов &#171;Мария Магдалина перед римским императором Тиверием&#187;</p></div>
<p>Традиции раскрашивать яйца и соответствующие легенды к ним существовали у многих древних народов, потому что яйца символизировали рождение, а значит плодородие.</p>
<p><strong>Что празднуем, или Зачем приходил Христос</strong></p>
<p>Если посмотреть на ветхозаветные заповеди Моисея, то они все состоят из запретов. Не убий, не кради, не возжелай, не работай в субботу. А заповеди Христа &#8212; это воззвание любви: возлюби Господа, возлюби ближнего…</p>
<p>Собственно, до Христа люди не знали, точнее, не осознавали того, что мы называем общечеловеческой любовью. С воскресением Христа воскресла и любовь, что и символизирует ритуал объятий и троекратных поцелуев при приветствии «Христос Воскресе!».</p>
<p>И опять же. Естественно, любовь к людям, дружба, братство, взаимовыручка и жертвенность во имя своего рода-племени были всегда – человек же социальное существо. Но заслуга христианства в том, что оно возвело любовь в ранг нравственного закона.</p>
<p>Впрочем, в иудаизме, кроме письменной Торы, во многом совпадающей с библейским Ветхим Заветом, есть ещё и устная Тора. И многие вещи оттуда доступны только посвященным. В том числе и вопрос общечеловеческой любви.</p>
<p><strong>Пост</strong></p>
<p>Существует несколько версий происхождения термина «пост». Некоторые толкователи даже сумели увидеть в нём аббревиатуру «Полное Очищение Собственного Тела». На наш взгляд, такая расшифровка несколько противоречит истинному &#8212; духовному &#8212; смыслу поста.</p>
<p>Издревле было известно слово «пост» в смысле  место, где поставлен часовой – тот, кто  следит за появлением врага. В случае религиозных проживаний, враг – Антихрист, его слуги и наводимые ими соблазны. Таким образом, находиться на христианском посту – значит не подпускать к себе грехи, среди которых главный, как мы уже заметили выше – нелюбовь к ближнему.</p>
<p>Ну а чтобы не забывать о духовном смирении, рекомендуется и посильное ограничение в пище.</p>
<p>И снова, возвращаясь к языческим временам, отметим, что в старину весенний пост в виде диеты был вполне естественным, ведь к тому времени исчерпывались продукты, запасённые на зиму.</p>
<p>Ещё о посте:<strong> <a href="https://creativpodiya.com/posts/14582" target="_blank" rel="noopener">Как жить в миру во время Великого Поста</a></strong></p>
<p><strong>Христианство и язычество – нет конфликта</strong></p>
<p>Несмотря на внешние противоречия, вся история человечества подтверждает, что монотеистические религии и язычество по сути проповедуют одно и то же. Из нашей современности языческие боги вполне могут быть трактованы как ангелы и архангелы Господни, исполнители Его воли.</p>
<p><strong>Единое человечество</strong></p>
<p>Зато понимание того, что пасхальные ритуалы зародились ещё в языческие времена, дает нам возможность почувствовать всю огромность истории рода людского в пространстве и времени. Люди, которые были уже как мы, возникли примерно 50 тыс. лет назад. И с тех пор начали зарождаться традиции.</p>
<p>И даже если не все они работают в практическом смысле, то через них происходит духовное воссоединение с предками, и человечество становится не группкой разрозненных индивидуумов, а цельным организмом, в котором каждое новое поколение оставляет свой след и вклад. И очень важно, чтобы он был благотворным.</p>
<p><strong>От теории к практике</strong></p>
<p>В завершение несколько слов о том, когда и что делается в Страстную неделю.</p>
<p><strong>Понедельник &#8212; четверг:</strong> Генеральная уборка в доме и во дворе, стирка, подготовка праздничной одежды, купание (желательно, в четверг до восхода солнца). В четверг же готовят четверговую соль и творожные паски, а также красят яйца.</p>
<p><strong>Пятница &#8212; суббота:</strong> Посещение церкви, где нужно купить 12 свечей и расставить их по всему дому. В пятницу, прочитав &#171;Отче наш&#187;, хозяйки приступают к выпечке пасок. Страстная пятница и суббота &#8212; дни самого строгого телесного и духовного поста.</p>
<p>В субботу после полудня и до 21 вечера уже освящают еду в храмах.</p>
<p><strong>Воскресенье:</strong> По окончанию Всенощной с утра можно садиться за стол и, начав с вкушения кулича (паски) и освященных яиц, праздновать Светлое Христово Воскресенье.</p>
<p><strong>Ещё по теме: <a href="https://creativpodiya.com/posts/16495" target="_blank" rel="noopener">Почему Христа называют Спасителем</a></strong></p>
<p>&nbsp;</p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/67134/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>5</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Суми-Таганріг транзит, або Зупинка на шляху до вічності</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/68732</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/68732#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Игорь Касьяненко]]></dc:creator>
		<pubDate>Fri, 10 Apr 2026 06:25:57 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Литература]]></category>
		<category><![CDATA[Музыка]]></category>
		<category><![CDATA[Общество]]></category>
		<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[События]]></category>
		<category><![CDATA[Антон Чехов]]></category>
		<category><![CDATA[Борис Подольский]]></category>
		<category><![CDATA[Валентин Парнах]]></category>
		<category><![CDATA[історія України]]></category>
		<category><![CDATA[Надія Сигида]]></category>
		<category><![CDATA[Суми]]></category>
		<category><![CDATA[Таганріг]]></category>
		<category><![CDATA[Фаїна Раневська]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=68732</guid>

					<description><![CDATA[Головними героями нашої історії стануть п’ять відомих уродженців Таганрогу. Їхні долі свідчать, що принаймні в європейській частині тієї велетенської імперії, що канула у небуття, усі шляхи талановитих та активних так чи інакше пролягали через&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<h2>Головними героями нашої історії стануть п’ять відомих уродженців Таганрогу.</h2>
<p>Їхні долі свідчать, що принаймні в європейській частині тієї велетенської імперії, що канула у небуття, усі шляхи талановитих та активних так чи інакше пролягали через Україну.</p>
<p>Загалом, подібні панорамні ретроспекції завжди виводять на думку про те, яким неймовірно складним та взаємопов’язаним явищем є феномен homo sapiens, де мільярди окремих особистостей, об’єднані в єдиний живий організм, де поруч співіснують генії та лиходії, артисти та чекісти, літератори та стукачі, фізики та ідеологи масових фізичних розправ, безжальні володарі доль та лікарі душ людських…</p>
<p><strong>Історія Таганрогу</strong></p>
<p>Сучасний Таганріг («таган» &#8212; сосуд з вогнем, «ріг» – мис, що виступає в море, тобто мова про маяк) засновано 1698 року Петром Першим на місці стародавніх поселень як фортецю та порт Азовського моря. Ще за часів Хмельниччини більшість населення тут складали етнічні українці, що переселялися на вільні землі подалі від панських утисків та руйнівних військових дій.</p>
<p>Петро, між іншим, планував зробити Таганріг азовським Петербургом, тобто столицею імперії. Але «завдяки туркам» задум реалізовано не було. З 1711 року на Таганрожчині розташовувалася Нова Запорізька Січ, що перебувала у васальній залежності від османів.</p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/02/446761_1605015105.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="aligncenter wp-image-68738" title="Нова Запорізька Січ" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/02/446761_1605015105-300x200.jpg" alt="Нова Запорізька Січ" width="406" height="270" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/02/446761_1605015105-300x200.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/02/446761_1605015105.jpg 448w" sizes="auto, (max-width: 406px) 100vw, 406px" /></a> І тільки 1774 року територія знову повернулася під владу російських деспотів.</p>
<p>Портом на Азові Таганріг таки став і згодом перетворився на типове багатонаціональне приморське місто з кількома діаспорами, серед яких на початку ХХ століття виділялися українська, грецька та єврейська. У 1920—1924 рр. місто та його околиці входили до складу УРСР.</p>
<p>Сьогодні переважна більшість мешканців пишуть себе росіянами.</p>
<p><strong>Валентин Парнах, Микола Хвильовий, джаз та Європа</strong></p>
<p>Валентин Парнах (1891-1951). Уродженець Таганрогу. Справжнє прізвище &#8212; Парно́х. Музикант, поет, хореограф. Гімназію закінчив з золотою медаллю. Численні таланти виявив ще у студентські роки. Приблизно 1915 року подався у мандри світом. Невдовзі став частиною паризької богеми, особливо її емігрантської складової. Існує навіть портрет Парнаха роботи Пабло Пікассо.</p>
<p>Мав двох рідних сестер. Сестра-близнючка Лізавета Тараховська ( по чоловіку)  &#8212; також літератор. Друга, Софія Парнок &#8212; «російська Сапфо» &#8212; поетеса, відома публічними романами з жінками, зокрема з Мариною Цвєтаєвою.</p>
<p>1921 року в Парижі Валентин Парнах заснував та очолив доволі епатажний літературний гурт «Палата поетів». Назва філігранно балансує на рівній відстані від «Палати лордів» Британської імперії та «Палати номер шість» ще одного уродженця Таганрогу &#8212; Антона Чехова. До складу об’єднання увійшли амбітні літератори-емігранти. Гурт формувався на елітарній основі, брали не усіх, у членстві  відмовили навіть одному з найталановитіших поетів еміграції Борису Поплавському.</p>
<p>У Парижі 1921 року Валентин Парнах вперше почув джаз. І зрозумів, з яким трофеєм хоче і може ефектно в’їхати у столицю держави ведмедів та балалайок. Вже 1922 року Парнах, маючи у багажі комплект джазових інструментів та ореол ідейного лідера паризьких поетів, прибув до Москви, зібрав джаз-банду свого імені та 1 жовтня 1922 року влаштував перший російсько-радянський джазовий концерт. 1 жовтня з того часу вважається днем народження російського джазу. Слово «джаз», до речі, придумав теж він, Валентин  Парнах.</p>
<div id="attachment_68739" style="width: 471px" class="wp-caption aligncenter"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/02/завантаження-16.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-68739" class="wp-image-68739 " title="Валентин Парнах" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/02/завантаження-16.jpg" alt="Валентин Парнах" width="461" height="345" /></a><p id="caption-attachment-68739" class="wp-caption-text">Валентин Парнах</p></div>
<p>У 1922 році, перебуваючи на вершині популярності, Парнах завідував музичною та хореографічною частинами в театрі Мейєрхольда. І там разом зі своїм джаз-бендом брав участь у виставі «Дайош Європу!».</p>
<p>Це було дійство для червоних естетів, засноване на гротесках Іллі Еренбурга. Згідно сюжету, у Нью-Йорку повстали пролетарії. Їм на підтримку вирушили ленінградські гегемони. А щоб скоріше справа рухалася, радянські трудівники  швиденько побудували в Атлантичному океані тунель між Ленінградом та Нью-Йорком. Смисл назви був в експансії пролетарської революції в Європу та Америку.</p>
<p>Мейєрхольду цей прогин перед більшовицькою владою однаково не зарахували. 2 лютого 1940 року розстрільний вирок видатному режисеру було приведено до виконання. І це про людину, яка казала друзям, що з гімназійних років носить у душі мрію про революцію у самих крайніх її формах. Все так. Революція, як відомо, обожнює пожирати своїх дітей.</p>
<p>Щодо гучного успіху вистави «Дайош Європу!», то публіка загалом йшла не на очевидний агітпром, а на джаз-бенд Парнаха – носія нової революційної для того часу музики. А ще на молодих шикарних акторів &#8212; Марію Бабанову, Ераста Гаріна, Ігоря Іллінського, які виконували по декілька ролей, танцювали та постійно перевдягалися.</p>
<p>Однойменний слоган «Дайош Європу!» незабаром виринув у літературній дискусії, яку завели харківські літератори з ініціативи уродженця міста Тростянець Сумської області  Миколи Хвильового (1893-1933).</p>
<p>Але його вже було трактовано керівною партією саме як націоналістичний намір податися геть від Москви. У підсумку Хвильового почали щемити і таки довели до трагічного кінця. Це був початок доби Розстріляного Відродження. Розстріляного саме тому, що «Геть від Москви!» та «Дайош Європу!».</p>
<p><strong>Детальніше про Миколу Хвильового і його час у нарисі: <a href="https://creativpodiya.com/posts/68481" target="_blank" rel="noopener">Микола Хвильовий. Романтик шаленої епохи  </a></strong></p>
<p>У завершення теми джазу згадаємо, що в Україні, перший джазовий концерт відбувся лише 1925 року.  Грав колектив Юлія Мейтуса. З опису <a href="https://creativpodiya.com/posts/66905" target="_blank" rel="noopener">Остапа Вишні,</a> котрий був присутнім на дійстві, складається враження, що публіка була  у шаленому захваті від модернової музичної  екзотики, а особливе захоплення викликав член бенду, який у якості засобу звуковидобування використовував відро. Хоча на думку деяких знавців з гальорки «відро було ненастроєне».</p>
<p>Потім Мейтус &#8212; до речі, фаховий класичний музикант &#8212; співпрацював у Харкові з театром Леся Курбаса «Березіль». 9 січня 1929 року там відбулася прем’єра мюзиклу «Алло на хвилі 477!», який вважається першим джаз-ревю в Україні.</p>
<p>Курбаса було розстріляно 3 листопада 1937 року в урочищі Сандармох.</p>
<p><strong>Борис Подольский, або  Парадокс ЕПР</strong></p>
<p>Борис Подольский (1896-1966) – фізик-теоретик зі світовим ім’ям. Народився в Таганрозі. Ще у гімназії демонстрував феноменальні математичні здібності. У 17-річному віці емігрував до США. Там отримав ґрунтовну освіту і знайшов себе в галузі квантової та ядерної фізики.</p>
<div id="attachment_68740" style="width: 314px" class="wp-caption aligncenter"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/02/Boris-podolsky-all-people-photo-1.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-68740" class="wp-image-68740 " title="Борис Подольский" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/02/Boris-podolsky-all-people-photo-1.jpg" alt="Борис Подольский" width="304" height="465" /></a><p id="caption-attachment-68740" class="wp-caption-text">Борис Подольский</p></div>
<p>Під час Другої Світової війни перебував у США і передавав секретні наукові відомості радянській розвідці. Кажуть, що був єдиним, хто робив це не з ідейних міркувань, а за гроші. Навіть називають таксу у $300 за інформацію.</p>
<p>1926 року разом з Альбертом Ейнштейном та Нотаном Розеном сформулював «парадокс ЕПР» (Ейнштейна- Подольского–Розена). Суть парадоксу полягала у тому, що згідно до одного з головних положень квантової фізики &#8212; принципу невизначеності Гейзенберга &#8212; неможливо одночасно виміряти координату мікрооб’єкту та його імпульс. Але Ейнштейн з колегами запропонували уявний дослід, де це можливо.</p>
<p>Після публікації відповідної статті у науковому світі розгорнулася бурхлива полеміка. Лідер прихильників квантової механіки Нільс Бор заперечував Ейнштейну, той знаходив все нові і нові аргументи у відповідь на заперечення. У підсумку з’ясувалося, що вся проблема полягала у різниці розуміння поняття «стан частинки». Ейнштейн, стоячи на позиціях класичної фізики вважав, що стан частинки – це набір параметрів, які існують об’єктивно, незалежно від наявності спостерігача. А Бор дивився на це з точки зору квантової механіки, де лише поява спостерігача примушує частинку проявляти якийсь набір параметрів.</p>
<p>У підсумку багаторічного обміну думками наукова спільнота дійшла висновку, що головна користь дискусії полягала у тому, що сторони уточнили власні позиції і набагато більше зрозуміли самі себе, ніж то було до початку суперечки. Тобто за результатами змагань знову переміг… Декарт (1596—1650) з його славнозвісним закликом визначати значення слів:</p>
<blockquote><p>&#8230;якби серед філософів встановилася згода щодо значення слів, то майже всі їхні суперечки було б припинено.</p></blockquote>
<p>Щодо Бориса Подольского, то на початку 1930-х років він деякий час працював за контрактом у Харкові в Українському фізико-технічному інституті, разом з такими світилами світової фізики як: Лев Ландау, Володимир Фок, Поль Дірак (лауреат Нобелевської премії 1933 року) та Пауль Еренфест.</p>
<p>Ініціатором створення Українського ФТІ був уродженець Сумщини Абрам Іоффе (1880, місто Ромни – 1960, Ленінград), який у листі до голови РНК України Власа Чубаря писав:</p>
<blockquote><p>Навесні я робив доповідь у Харкові про важливість саме в ньому заснувати Фізико-технічний інститут, аналогічний нашому в Ленінграді…. Таким чином, Харківський фізико-технічний інститут буде центральним для СРСР (і, ймовірно, для сусідніх держав-Естонії, Латвії, Польщі тощо), інститутом низьких температур та науково-технічною базою промисловості.</p></blockquote>
<p>В українському публіцистичному просторі присутні численні повідомлення щодо літературного Ренесансу 20-х років ХХ  століття, пов’язаного з Харковом. Але  одночасно там відбувався і фізико-технічний ренесанс. У цих паралельних процесах присутня ще одна трагічна рима. Під кінець 1930-х, поруч з членами Розстріляного Відродження  репресовані були також і українські фізики. А з ними у 1939 році і сам Влас Чубар.</p>
<p><strong>Надія Сиги́да</strong></p>
<p>Надія Сигида (Малаксіано) &#8212; полум’яна революціонерка грецького походження. Народилася у Таганрозі 1963 року. Працювала вчителькою. Разом з чоловіком Якимом Сигидою брала участь у революційному русі, зокрема подружжя утримувало дома підпільну друкарню. 1885 року обох заарештовано.</p>
<div id="attachment_68281" style="width: 319px" class="wp-caption aligncenter"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/01/Sigida.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-68281" class="wp-image-68281 " title="Надія Сигида" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/01/Sigida-233x300.jpg" alt="Надія Сигида" width="309" height="398" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/01/Sigida-233x300.jpg 233w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/01/Sigida.jpg 279w" sizes="auto, (max-width: 309px) 100vw, 309px" /></a><p id="caption-attachment-68281" class="wp-caption-text">Надія Сигида</p></div>
<p>Після вироку Надія потрапила на сумновідому Карійську каторгу. Там очолила протести проти свавілля тюремного начальства. Брала участь у голодуванні. Одного разу у якості акту спротиву вдарила по обличчю жандармського чина Маслюкова, за що отримала сто ударів різками по наказу самого Приамурського генерал-губернатора барона Корфа. Хоча щодо політичних тілесні покарання були заборонені.</p>
<p>У відповідь 8 листопада 1889 року Надія Сигида разом з трьома українками: Марією Калюжною з Лебедина (теперішня Сумщина), Марією Ковалевською (Дніпро) та Надією Смирницькою з Київщини прийняла смертельну дозу морфію.</p>
<p>Подія викликала гучний резонанс і примусила царський уряд піти на суттєві поступки політв’язням.</p>
<p>Одним із головних речників розголосу відомостей про Карійську трагедію став уродженець села Грабовське (тоді – слобода Пушкарна) Краснопільського району Сумщини відомий український поет-засланець <a href="https://creativpodiya.com/posts/68274" target="_blank" rel="noopener">Павло Грабовський</a>, який ще на початку свого ув’язнення декілька місяців пересувався з Бутирської в’язниці до Сибіру одним етапом з Надією Сигидою.</p>
<p>У молодих людей виникли стосунки, сутність яких ми не знаємо. Відаємо тільки, що на багато років Надія стала для Павла чимось на кшталт Беатріче для Данте. Він присвячував Надії свої поезії і взагалі знаходився під впливом її духовної, перш за все, особистості, хоча вони ніколи більше не бачилися.</p>
<p><strong>Чехов, Раневська та вишневий сад    </strong></p>
<p>Антон Чехов (1860-1904) – всесвітньовідомий письменник та драматург. Вчився у одній гімназії з Борисом Подольским та Валентином Парнахом (у різні, зрозуміло, роки). Мав українське коріння. Детальніше про це у розділі «Юстас &#8212; Алексу, або Від сакури до вишні» нарису<strong> <a href="https://creativpodiya.com/posts/68622" target="_blank" rel="noopener">Український погляд  на культурний спадок імперії</a>.</strong></p>
<div id="attachment_68555" style="width: 324px" class="wp-caption aligncenter"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/02/Чехов_-фото_1889.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-68555" class="wp-image-68555 " src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/02/Чехов_-фото_1889-221x300.jpg" alt="А. П. Чехов" width="314" height="426" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/02/Чехов_-фото_1889-221x300.jpg 221w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/02/Чехов_-фото_1889.jpg 240w" sizes="auto, (max-width: 314px) 100vw, 314px" /></a><p id="caption-attachment-68555" class="wp-caption-text">А. П. Чехов 1889 рік</p></div>
<p>Так склалося, що саме Чехов – єдиний з усіх світовий знаменитостей, написав захоплені слова про природу Сумщини &#8212;</p>
<blockquote><p>Аббація і Адріатичне море чудові, але Лука і Псел краще.</p></blockquote>
<p>Слобода Лука сьогодні &#8212; частина міста Суми.</p>
<p>Безсумнівно, що Беккет, Пруст і навіть сам Франц Кафка після відвідин Сум теж написали б щось подібне. Але вони на жаль до Сум так і не доїхали.</p>
<p>Фаїна Раневська (Фельдман, 1896 &#8212; 1984). Ця білоруська єврейка, уродженка Таганрогу та видатна російська акторка жодним чином з Україною не пов’язана, але сценічний псевдонім &#8212; Раневска взяла на честь героїні п’єси Чехова  «Вишневий сад».</p>
<div id="attachment_68741" style="width: 385px" class="wp-caption aligncenter"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/02/images-5.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-68741" class="wp-image-68741 " title="Фаїна Раневська" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/02/images-5.jpg" alt="Фаїна Раневська" width="375" height="300" /></a><p id="caption-attachment-68741" class="wp-caption-text">Фаїна Раневська</p></div>
<p>А вишневий сад – це український національний сакральний символ. І ось тут нарешті ми дійшли до того, що об’єднує героїв нашої розповіді.</p>
<p>Їх об’єднує сад &#8212; вишневий сад, що стоїть десь на березі небесного Псла. І у ньому під вишнею, під черешнею, десь у вічності сидять собі парою за чаєм і закохано мріють про щастя всіх людей Павло Грабовський із Надією Сигидою.</p>
<p>А поруч ведуть нескінчений науковий диспут Абрам Іоффе з Борисом Подольским. А трохи далі імпровізують джаз та навперебій читають свої вірші Микола Хвильовий з Валентином Парнахом.</p>
<p>А біля чистого прозорого Псла на тлі мальовничих сумських краєвидів прогулюються під ручку Антон Чехов з Фаїною Раневською.</p>
<p>Так ми їх і залишимо.</p>
<p><strong>Ще про український вплив на культурний спадок імперії у розповіді: <a title="Михайло Лермонтов, або Пригоди українок у Петербурзі" href="https://creativpodiya.com/posts/68559" rel="bookmark">Михайло Лермонтов, або Пригоди українок у Петербурзі</a></strong></p>
<p>&nbsp;</p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/68732/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Позитивні наслідки періоду Руїни для української державності</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/68354</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/68354#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Игорь Касьяненко]]></dc:creator>
		<pubDate>Wed, 25 Mar 2026 16:15:17 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Общество]]></category>
		<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[События]]></category>
		<category><![CDATA[Іван Виговський]]></category>
		<category><![CDATA[історія України]]></category>
		<category><![CDATA[Пантелеймон Куліш]]></category>
		<category><![CDATA[Петро Дорошенко]]></category>
		<category><![CDATA[Руїна]]></category>
		<category><![CDATA[Чорна рада]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=68354</guid>

					<description><![CDATA[Руїна – назва періоду української історії від дати смерті  Богдана Хмельницького (1657) до початку гетьманства Івана Мазепи (1687). Всупереч поширеній думці, той час не варто вважати виключно деконструктивним з точки зору побудови української державності.&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<h2>Руїна – назва періоду української історії від дати смерті  Богдана Хмельницького (1657) до початку гетьманства Івана Мазепи (1687).</h2>
<p>Всупереч поширеній думці, той час не варто вважати виключно деконструктивним з точки зору побудови української державності. Спробуймо розібратися детальніше.</p>
<p><strong>Гетьман</strong></p>
<p>Після перемоги очолюваного ним повстання Богдан Хмельницький оголосив себе Гетьманом усієї Території Війська Запорізького. Термін «гетьман» має німецьке коріння і значення «командуючий». Зокрема гетьманом у XV столітті чехи називали ватажка гуситів Яна Жижку.</p>
<div id="attachment_68359" style="width: 520px" class="wp-caption aligncenter"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/01/bytva-pid-batogom.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-68359" class="wp-image-68359 " title="Запорожці" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/01/bytva-pid-batogom-300x169.jpg" alt="Запорожці" width="510" height="287" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/01/bytva-pid-batogom-300x169.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/01/bytva-pid-batogom-768x432.jpg 768w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/01/bytva-pid-batogom-1024x576.jpg 1024w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/01/bytva-pid-batogom.jpg 1674w" sizes="auto, (max-width: 510px) 100vw, 510px" /></a><p id="caption-attachment-68359" class="wp-caption-text">Запорожці</p></div>
<p>На Січі цей термін також використовували. Гетьманом призначали командуючого черговим військовим походом. А загальне керівництво Січчю здійснював кошовий отаман.</p>
<p>Коли Богдан Хмельницький оголосив себе Гетьманом всієї України, він фактично підніс це суто військове звання до рангу державного титулу. Більш того, в останні роки Хмельницький наполягає, щоб титул наслідував його син.</p>
<p>І все було б добре, але новопроголошена Гетьманщина не була першою української державою. Задовго до неї існувала Запорізька Січ &#8212; демократична козацька республіка. Січ нікому не підкорялася раніше і не збиралася підкорятися новому Гетьману усія Русі-України.</p>
<p>І якщо авторитет Хмельницького не дозволяв цьому протиріччу проявитися у повній мірі при житті, то після його смерті все змінилося.</p>
<p><strong>Іван Виговський, московити  і запорожці</strong></p>
<p>Першим гетьманом після Богдана став його 16-річний син Юрко Хмельницький. Але вже за місяць юнака змінив досвідчений Іван Виговський – колишній генеральний писар Богдана Хмельницького, який спочатку був регентом при Юрії.</p>
<p>Талановитий полководець і державник Виговський спочатку уклав партнерську угоду зі Швецією. Але скандинавський вектор не спрацював, тому що шведи невдовзі почали війну з Данією і тимчасово втратили цікавість до українських справ. Також, продовжуючи традиції Хмельницького, Виговський проголосив союз з Кримським ханством.</p>
<p>Практично відразу проти нового гетьмана виступають запорожці на чолі з кошовим отаманом Яковом Барабашем. І хоча їх підтримали ще й козаки Полтавського полку під головуванням Мартина Пушкаря, повстання було придушене.</p>
<p>16 вересня 1658 року Виговським став одним з укладачів Гадяцького договору, за яким Україна, входила на рівних правах з Польщею і Литвою до складу федеративної Речі Посполитої під назвою Велике Князівство Руське.</p>
<div id="attachment_68356" style="width: 468px" class="wp-caption aligncenter"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/01/ivan.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-68356" class="wp-image-68356 " title="Іван Виговський" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/01/ivan-300x200.jpg" alt="Іван Виговський" width="458" height="305" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/01/ivan-300x200.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/01/ivan-768x512.jpg 768w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/01/ivan-1024x683.jpg 1024w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/01/ivan.jpg 1500w" sizes="auto, (max-width: 458px) 100vw, 458px" /></a><p id="caption-attachment-68356" class="wp-caption-text">Гетьман Іван Виговський</p></div>
<p>Це, зрозуміло, не сподобалося московитам і вони, за звичкою, пішли війною на Україну. І були вщент розбиті військом Виговського під Конотопом 27-29 червня 1659 року. Але далі справа не пішла. Бо водночас Іван Сірко на чолі запорожців напав на Крим. Таким чином Виговський втратив союзника у лиці татар. На превеликий жаль, бо далі гетьман збирався йти на Москву, розуміючи, що з московитами краще воювати на їхній території.</p>
<p>Невдовзі Виговський під тиском козацької старшини був вимушений зректися булави на користь Юрія Хмельницького. Тут вже  активно попрацювала московицька агентура. Наближався кінець 1659 року.</p>
<p><strong>Дві України </strong></p>
<p>Юрій Хмельницький у той час був розумний 18-річний юнак. Навіть якби він і успадкував державницькі таланти батька, однаково вік мав дуже ранній. А до того ж Юрко був ну ані трошки не державник. Його світ створювали книжки і молитви.</p>
<p>Тому після кількох років хитань між Москвою і Варшавою, у січні 1663 р. Юрій Хмельницький зрікся гетьманської булави та постригся у ченці.</p>
<p>На початку 1663 р. відбулася знакова подія. Гетьманом був обраний Павло Тетеря. Але він став гетьманом лише Правобережної України. Та ще й за підтримки короля Речі Посполитої. Запорізька Січ і козаки Лівобережжя відмовилися визнати Тетерю, небезпідставно вважаючи його польською маріонеткою.</p>
<p>В червні 1663 р. у Ніжині відбулася Чорна рада, метою якої було обрання гетьмана Лівобережної України. Саме про неї, між іншим, ідеться у однойменному романі <a href="https://creativpodiya.com/posts/68371" target="_blank" rel="noopener">Пантелеймона Куліша.</a></p>
<p><strong>Чорна рада</strong></p>
<p>Чорною вона називалася тому, що у зборах брали участь не тільки представники козацької старшини, але й прості козаки та посполиті – тобто чернь. Це безумовно вплинуло на хід і зміст передвиборчих перегонів. Переміг той, хто наобіцяв бідним більше соціальних благ.</p>
<p>Так гетьманом Лівобережної України став Іван Брюховецький, якого взагалі-то краще було назвати Бреховецьким. Обіцянок своїх він не виконав. Натомість першим ділом стратив своїх політичних конкурентів Якима Сомка та Василя Золотаренка. Після чого почав тулитися до Москви.</p>
<div id="attachment_68360" style="width: 477px" class="wp-caption aligncenter"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/01/завантаження-6.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-68360" class="wp-image-68360 " title="Чорна рада" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/01/завантаження-6.jpg" alt="Чорна рада" width="467" height="294" /></a><p id="caption-attachment-68360" class="wp-caption-text">Чорна рада</p></div>
<p>Таким чином, в Україні з&#8217;явилося вже два протилежно орієнтованих гетьмана. Чому так сталося?</p>
<p><strong>Селяни і свобода</strong></p>
<p>Однією з вагомих причин перемоги Богдана Хмельницького у повстанні, котре він багато у чому почав, виходячи з особистих мотивів, стала підтримка низів, які все більше відчували на собі тиск польсько-литовської шляхти. Як альтернативний варіант щоденній панщині, польська влада запропонувала бажаючим селитися на спустілих після монголо-татарських набігів територіях України, у так званих слободах. Слобода – від слова свобода. Мешканці нових слобод були на 20 років звільнені від податків. І цей термін якраз збігав до часу повстання Хмельницького.</p>
<p>Московити, дивлячись на такі справи, і собі вирішили організувати слободи. <a href="https://creativpodiya.com/posts/20889" target="_blank" rel="noopener">Так виникли Суми</a>, Харків, Білгород та інші міста та села, які нині об’єднані під назвою Слобожанська (тобто вільна) Україна.</p>
<p><strong>Між двох зол</strong></p>
<p>І ось українці опинилися перед вибором. З одного боку – Польща, від шляхти якої вони вже натерпілися. З іншого &#8212; Московія, яка принаймні на декілька десятків років обіцяє вільне життя у слободах. Або на «государєвой службє». Поганого від них на той час ще ніхто не бачив, бо під ними не жили і як вони зі своїми холопами поводяться не знали. А шкода.</p>
<p>З іншого боку, Польща – це Європа, культура, університети, магдебурзьке право, історичні зв’язки що встановилися за три століття спільного існування. Але поляки &#8212; католики, а московити &#8212; православні і українці з ними у той час мали одну церковнослов’янську (письмову) мову&#8230;</p>
<p>Терези вагалися. А тим часом Московія і Річ Посполита взяли й підписали Андрусівський мир, згідно з яким Україну було поділено на Лівобережну (московську) і Правобережну (польську). Йшов 1667-й рік. На Дону цього року почалося повстання Степана Разіна (1667-1674). Його підтримали українські козаки Острогожського полку. І царю-батюшкє тимчасово стало не до поляків.</p>
<p><strong>Третій гетьман</strong></p>
<p>Трохи раніше до влади на українському Правобережжі прийшов Петро Дорошенко (1666). З самого початку новий керманич показав себе сильним керівником. Дивлячись на такі справи, Брюховецький запропонував йому спілку проти Московії, яка, підписавшись під поділом України, порушила Переяславську угоду. Гетьмани домовилися зустрітися у селі Опішня біля Полтави. Але під час зустрічі Брюховецького було вбито. Згідно з версією Дорошенка, вбивство вчинили козаки самого Брюховецького у якості помсти за невиконані обіцянки.</p>
<p>Дорошенко на якийсь час став гетьманом обох берегів. Але вже у 1668 році призначив наказним (тобто виконуючим обов’язки, або тимчасовим) гетьманом Лівобережжя Дем&#8217;яна Многогрішного, а сам повернувся на Правобережжя.</p>
<p>У цей час запоріжці вирішили, що хочуть теж мати свого гетьмана. Ним за підтримки кримських татар став писар Січі Петро Суховій. Таким чином, гетьманів в Україні стало три.</p>
<p><strong>Османи, Самойлович і Мазепа</strong></p>
<p>В ситуації коли Московія та Річ Посполита повелися до України, м’яко кажучи, без поваги, Дорошенко вирішив повернутися до давньої ідеї Хмельницького, щодо союзу з Османської імперією. Союзний договір був укладений восени 1669 року і отримав назву Корсунська угода. До неї вирішив приєднатися і Лівобережний гетьман Многогрішний, за що негайно був затриманий московитами і відправлений у заслання в Бурятію.</p>
<div id="attachment_68361" style="width: 428px" class="wp-caption aligncenter"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/01/завантаження-7.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-68361" class="wp-image-68361 " title="Петро Дорошенко " src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/01/завантаження-7.jpg" alt="Петро Дорошенко " width="418" height="332" /></a><p id="caption-attachment-68361" class="wp-caption-text">Гетьман Петро Дорошенко</p></div>
<p>Замість Многогрішного головувати на Лівобережжі було обрано Івана Самойловича. Але він забажав керувати обома частинами України і розпочав війну з Дорошенком. І переміг. Простий народ не сприйняв Дорошенкового союзу з турками. У 1674 р. Іван Самойлович був проголошений  гетьманом всієї України.</p>
<p>Самойлович тримав гетьманську булаву майже 13 років. Та у 1687-му після невдалого  спільного з московитами походу на кримчаків був звинувачений у зраді Москві і позбавлений гетьманства.</p>
<p>З  25 липня 1687 р. на Лівобережжі настала 20-річна доба гетьмана Івана Мазепи. А правобережжя відійшло під пряме управління Речі Посполитої.</p>
<p>На цьому період Руїни завершується.</p>
<p><strong>Позитивні наслідки Руїни для української державності</strong></p>
<p>Повстання Хмельницького почалося у 1648 році. Мазепа прийшов до влади майже через 40 років. Це той термін, котрий знадобився Мойсеєві, щоб євреї нарешті відчули себе народом. За цей період на землях колишньої Київської Русі виросли два покоління людей, що ідентифікували себе як українці.</p>
<p>Іншими словами, саме тоді виникла нова історична спільнота &#8212; український народ, ще не нація, але вже народ, представники якого могли називати себе русинами, руськими або навіть малоросами, але достеменно знали, що і в  Слобожанщині, і в Галичині живуть такі ж самі українці. Тому з півслова розуміли один одного через два століття підданий Австро-Угорщини Іван Франко і уродженець Російської  імперії, слобожанин Павло Грабовський. Розуміли, бо розмовляли однією мовою.</p>
<p><strong>Більш детально про Грабовського у публікації: <a href="https://creativpodiya.com/posts/68274" target="_blank" rel="noopener">Павло Грабовський український поет і дідусь радіотелефоту</a></strong></p>
<p>А ще це була славна епоха дивовижних звитяг і трагічних поразок, могутніх воїнів і не менш епічних зрадників, час, коли на мапі світу між декількох потужних імперій вперше з’явилася самостійна Українська держава. Такі історичні періоди ще називають пасіонарним вибухом. Про неї потім складали свої думи кобзарі, вона надихала перших українських літераторів, які творили вже сучасною народною українською мовою. Творили і одночасно створювали легенду про великих предків, котрі у неможливих умовах повного оточення виборювали свою незалежність.</p>
<p>У підсумку ідея незалежності стала державоутворюючою. А патріотичне гасло «Україна понад усе!» є для українців не просто словами, а базовою національною цінністю.</p>
<p><strong>Ложка дьогтю</strong></p>
<p>Дьоготь був постійним супутником українців того часу. Дьогтем змащували колеса своїх возів чумаки. Його у якості захисного засобу намазували на тіло аби не заразитися чумою. Ми теж насамкінець додамо в нашу діжку меду трошки дьогтю. Тобто зупинимо увагу на двох українських проблемах, котрі ясно проявилися у період Руїни і залишаються актуальними досі.</p>
<p>Точніше, ні. Одна з них нарешті вже остаточно вирішена 24 лютого 2022 року. Мається на увазі колишня наявність двох центрів тяжіння – на Московію і на Європу, які завжди заважали цілісності і внутрішній єдності української держави.</p>
<p>А ось друга все ще є актуальною. Мова про соціальну нерівність. У часи Руїни практично всі гетьмани орієнтувалися на вимоги шляхти. Що приводило до народного незадоволення, розчарування в їх політиці, і як наслідок, до втрати авторитету, необхідного задля консолідації суспільства в край складних обставинах того часу.</p>
<p>На жаль, і сьогодні ми спостерігаємо, що сучасна українська шляхта не бачить межі у своєму прагненні розкоші. Зайвої, непотрібної ні для чого, окрім самоствердження розкоші. І в той же час значна частина «простих» українців скніють на межі зубожіння.</p>
<p>Зрозуміло, що суспільство для забезпечення непорушності держави має знайти формулу компромісу, який би дозволяв мінімум не поглиблювати прірву між бідними і заможними. В ідеалі, зрозуміло, хочеться, щоб заможними були всі. Ну принаймні всі, для кого це важливо.</p>
<p><strong>Ще про історію України читайте в матеріалі: <a href="https://creativpodiya.com/posts/67903" target="_blank" rel="noopener">Диво на Віслі. Відлуння та наслідки</a></strong></p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/68354/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Пантелеймон Куліш &#8212; опальний світоч української культури</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/68371</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/68371#comments</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Игорь Касьяненко]]></dc:creator>
		<pubDate>Tue, 17 Mar 2026 14:34:37 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Культурный остров]]></category>
		<category><![CDATA[Общество]]></category>
		<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[События]]></category>
		<category><![CDATA[Ганна Барвінок]]></category>
		<category><![CDATA[історія України]]></category>
		<category><![CDATA[Марко Вовчок]]></category>
		<category><![CDATA[Пантелеймон Куліш]]></category>
		<category><![CDATA[українська мова]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=68371</guid>

					<description><![CDATA[Пантелеймон Куліш &#8212; видатний український письменник, мислитель та мовознавець. Один з могутньої плеяди творців сучасної української літературної мови. Важливо підкреслити, що Пантелеймон Олександрович був далеко не поодинокою зіркою українства на тлі буйного розквіту імперської&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<h2>Пантелеймон Куліш &#8212; видатний український письменник, мислитель та мовознавець. Один з могутньої плеяди творців сучасної української літературної мови.</h2>
<p>Важливо підкреслити, що Пантелеймон Олександрович був далеко не поодинокою зіркою українства на тлі буйного розквіту імперської словесності XIX  століття. У процесі розповіді ми будемо постійно згадувати його літературних та наукових побратимів.</p>
<p>З іншого боку, Куліш дійсно був унікальною особистістю. З точки зору масштабу письменницького та наукового доробку у нього є всі права вважатися одним з найвидатніших українців того часу. Але сьогодні його ім’я згадують набагато рідше, ніж воно того варте. Та й радянська влада чомусь не дуже святкувала Куліша. На відміну від Тараса Шевченка, Івана Франка та Лесі Українки. Чому ж так? Чому творів  Куліша не знайти у шкільних підручниках радянських часів?</p>
<p>Відповідь,точніше наша версія відповіді, буде трохи згодом.</p>
<p><strong>Життєпис. Цікаві факти. </strong></p>
<p>Пантелеймон Куліш народився 7 серпня 1819 року в селищі Вороніж Глухівського повіту нинішньої Сумської області. Тепер це Шосткінський район Сумщини.</p>
<div id="attachment_68375" style="width: 529px" class="wp-caption aligncenter"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/01/завантаження-8.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-68375" class="wp-image-68375 " title="Пантелеймон Куліш" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/01/завантаження-8.jpg" alt="Пантелеймон Куліш" width="519" height="345" /></a><p id="caption-attachment-68375" class="wp-caption-text">Пантелеймон Куліш</p></div>
<p>Як і його молодший побратим <a href="https://creativpodiya.com/posts/68294" target="_blank" rel="noopener">Борис Грінченко</a> (1853-1910), походив з дрібнопомісних дворян – колишньої козацької старшини. Важливою складовою початкової освіти майбутнього письменника були казки та народні пісні. Їх малому Паньку розповідала та співала мати, про яку він казав, що вона думала піснями, а розмовляла приказками та прислів’ями.</p>
<p>Схожий бекграунд у більшості знакових діячів української культури XIX століття, зокрема у<a href="https://creativpodiya.com/posts/68274" target="_blank" rel="noopener"> Павла Грабовського</a>. Жива народна мова, втілена у казкові фантазії та ліричні переживання – ідеальний родючий ґрунт для творчих сходів талановитого митця.</p>
<p>Куліш на чотири з половиною роки молодший за Тараса Шевченка, з яким товаришував у житті і гаряче сперечався у творчості. Шевченко, до речі, навіть був шафером на весіллі Пантелеймона Куліша та Ганни Барвінок (Олександри Білозерської).</p>
<p>Життя Куліша було схоже на гойдалку. Працював викладачем російської мови і одночасно активно пропагував українську. Збирав історичні пісні та думи. Віршував, писав прозу імперською та рідною мовою. Знав старослов’янську, німецьку, польську, французьку, шведську, італійську та латину. Багато перекладав зі світових класиків</p>
<p>Отримував гранти від Петербурзької Академії наук, був заарештований за зв’язки з Кирило-Мефодіївським братством, пережив з дружиною втрату дитини, провів три роки у засланні, видавав книжки та журнали. Склав та випустив друком перший український буквар. Працював в імперських державних установах, мандрував Західною Європою, обіймав посаду директора Департаменту духовних справ у Варшаві. Жив у Відні, потім повернувся до  Санкт-Петербургу.</p>
<p>Після Емського указу 1876 року придбав хутір у Чернігівській губернії, який назвав на честь дружини &#8212;  Ганнина Пустинь. Там і пішов з життя 14 лютого 1897 року. Наприостанку, вже долаючи завершальні версти земної путі, перекладав на українську мову Біблію.<strong> </strong></p>
<p><strong>Кулишівка</strong></p>
<p>Кулишівка або система Куліша — фонетичний правопис української мови, який винайшов і застосував у своїх книжках Пантелеймон Куліш.</p>
<p>Завдання правильної передачі вимови українських слів повстало після виходу «Енеїди» Котляревського. Однією з перших спроб впорядкувати граматику народної мови, яка раптом стала літературною, була<a href="https://creativpodiya.com/posts/68397" target="_blank" rel="noopener"> система Олексія Павловського, створена ще у 1804 році.</a></p>
<p>Куліш продовжив напрацювання Павловського. Власне, тут важливо було домовитися щодо єдиних правил, які б задовольняли усіх літераторів і адекватно сприймалися читачем. І хоча авторитет Куліша-інтелектуала був надзвичайно високим, пошуки ідеалу кулішівкої не завершилися. Вони продовжуються й досі.</p>
<p>Детальніше процес становлення писемної української мови дорадянського періоду ми описали у публікації, присвяченій життю Бориса Грінченка<strong>: <a href="https://creativpodiya.com/posts/68294" target="_blank" rel="noopener">«Борис Грінченко. Життєпис у вигляді ліричних відступів.</a>  </strong></p>
<p><strong>Епістолярний Казанова</strong></p>
<p>Незважаючи на те, що Куліш прожив усе життя у шлюбі з однією жінкою, йому приписують безліч паралельних романів. Втім, при цьому додають, що листи він писав більш охоче, ніж ходив на побачення. Він взагалі жив у стилі письма. Кажуть, що вже хворий, лежачі у півсвідомому стані, водив перед собою пальцем, ніби щось дописував…</p>
<div id="attachment_68377" style="width: 331px" class="wp-caption aligncenter"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/01/images-2.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-68377" class="wp-image-68377 " title="Марко Вовчок" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/01/images-2.jpg" alt="Марко Вовчок" width="321" height="478" /></a><p id="caption-attachment-68377" class="wp-caption-text">Марко Вовчок</p></div>
<p>Щодо жінок, то більш за все Куліш  полюбляв вчити їх життю. Воно і зрозуміло. Чоловіком він був вельми розумним, естетично обдарованим, мав у голові купу знань та ідей і якщо когось і визнавав собі за рівню, так тільки Шевченка. Та й зовні, судячи з портретів, був так нічого собі &#8212; і гарний, і модний.</p>
<p>Мужчинам поруч з таким альфа-титаном було незручно, а ось жінки з задоволенням сприймали увагу Куліша. Ми не наважимося перераховувати численні імена усіх представниць прекрасної статі, з якими пильна громадськість пов’язує пікантну складову життя Куліша. Згадаємо тільки історію з Марією Маркович. Вона ж Марія Вілінська, вона ж Марко Вовчок.</p>
<p>Ця жінка знала 10 головних європейських мов, але краще за все вміла мовчати. Вона просто геніально мовчала. ЇЇ мовчання зводило з розуму талановитих чоловіків і в Україні, і за кордоном. Саме за це божественно-відчужене мовчання, тобто за «вовкуватість» Куліш назвав її Вовчок. Ну а ім’я Марко вже пішло від прізвища чоловіка &#8212; Опанаса Марковича.</p>
<p>Трагедія кохання сталася, коли Марко Вовчок пообіцяла Кулішу втекти з ним до Дрездена і… подалася до Берліну з Тургенєвим. Пантелеймон Олександрович від такої вишуканої зради ледь не збожеволів, але доволі швидко втішився і перемкнув увагу на інших панянок.</p>
<p><strong>Чорна рада</strong></p>
<p>«Чорна рада» &#8212; перший український історичний роман. Пантелеймон Куліш працював над ним 14 років і створив книгу російською та українською. Російськомовну віддав на перевірку цензурі, а потім, отримавши дозвіл на публікацію, у 1857 році видав обидві версії. Вони дещо відрізняються.</p>
<p>Взагалі, Чорна рада – це спільні виборчі збори, у котрих мали право брати участь не тільки представники козацької старшини, але й чернь – прості козаки та посполиті. В романі Куліша описуються події, які передували і наслідували Чорній раді, що відбулася в Ніжині у 1663 році. Тоді гетьманом було обрано Івана Брюховецького.</p>
<p>Історичний період, про який ідеться в романі, носить назву Руїна. <strong>Детальніше читайте у нашому матеріалі: <a href="https://creativpodiya.com/posts/68354" target="_blank" rel="noopener">Позитивні наслідки періоду Руїни для української державності.</a></strong></p>
<p>Роман «Чорна рада»  &#8212; не тільки про політику, але й про кохання, честь, мужність, про ідеали та побут українців тієї важкої, але славної доби. В ньому описується Україна часів розквіту козацького руху, коли українці починали себе відчувати єдиним народом і шукали шляхи створення власної держави. Дійові особи роману &#8212; як реальні історичні постаті, так і видумані автором персонажі. Але вони однаково живі, вони діють, змінюються, сумніваються, мріють і виборють своє право на щастя.</p>
<p>Звернемо увагу на важливий момент. Іван Брюховецький прийшов до влади на хвилі обіцянок простим людям, що їхнє життя покращиться. Але після перемоги на виборах повівся зовсім не так, як обіцяв. Одним словом &#8212; абсолютно сучасний сюжет.</p>
<p><strong>Опальний літератор</strong></p>
<p>І ось тепер нарешті прийшов час з’ясувати, чому ж радянська влада практично ігнорувала Куліша.</p>
<p>Відповідей тут декілька. По-перше, радянська історія взагалі намагалася не помічати період Руїни. Для імперської ї науки СССР все щасливо завершилося в момент підписання Переяславської угоди. По-друге, образ промосковського гетьмана Івана Брюховецького (Іванця), якого у підсумку за брехню вбили власні козаки…</p>
<div id="attachment_68378" style="width: 428px" class="wp-caption aligncenter"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/01/завантаження-9.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-68378" class="wp-image-68378 " title="Ганна Барвінок" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/01/завантаження-9.jpg" alt="Ганна Барвінок" width="418" height="302" /></a><p id="caption-attachment-68378" class="wp-caption-text">Ганна Барвінок (Олександра Білозерська)</p></div>
<blockquote><p>Хто ж бо того не знає, скілько опісля розлито на Вкраїні крові через Іванцеве лукавство да через неситу хтивість московських воєвод?</p></blockquote>
<p>&#8212; питає Куліш у XVI главі «Чорної ради» і таким чином закриває собі доступ в імперські шкільні підручники.</p>
<p>Але і це ще не все. Пантелеймон Кулиш з юних років займався дослідженням історії українських визвольних рухів і наприкінці життя дійшов висновку, що народні повстання, як той руський бунт – безглуздий і нещадний. Зазвичай після таких стихійних заворушень наставав час репресій і жити ставало ще важче.</p>
<p>До рідного народу Куліш звертається так:</p>
<p>Народе без пуття, без чести і поваги,<br />
Без правди в письменах, завітах предків диких,<br />
Ти, що постав єси з безумної одваги<br />
Гірких п’яниць, сіпак і розбишак великих!</p>
<p>Єдиний в тебе скарб — прапращурівське слово,<br />
Закляв його Боян від кражі й чудоядства:<br />
Одно воно твого життя міцна основа,<br />
Певніша над усі потуги і багатства.</p>
<p>Це голос праведний до тебе з домовини,<br />
Промова душ святих, що марно погибали<br />
В страшенних злигоднях двоїстої Руїни…<br />
Останню козаки твоїм тріюмфом звали.</p>
<p>О варваре сліпий! Покинь тріюмфовати,<br />
Потупся, счервоній од сорома тяжкого:<br />
Бо мають всі твої сусіди що назвати<br />
Своїм, а ти своїм не назовеш нічого.</p>
<p>Що не здобув єси мечем серед Руїни,<br />
Все взяв у тебе з рук премудро твій добродій:<br />
Шукаєш помацки десь іншої Вкраїни,<br />
І з материзною ховаєшся мов злодій.</p>
<p>На-ж дзеркало: воно всесвітнє, визирайся,<br />
І зрозумій, який ти азіят мізерний,<br />
Розбоєм по світах широких не пишайся,<br />
Забудь свій манівець, козацький пролаз темний,<br />
І на культурну путь Владимерську вертайся.</p>
<p><em>1882</em></p>
<p>Зрозуміло, що подібні думки та висновки не припадали до душі радянській владі, для якої революція і революційні маси були апогеєм духовного існування людства.</p>
<p>Куліш також був проти утисків бідних і свавілля багатіїв. Про це теж ідеться у романі «Чорна рада». Але він вважав, що для подолання соціальної нерівності необхідно працювати над створенням високорозвиненої української культури, а з нею такого духовного  середовища, у якому бути надмірно заможним поруч з бідними просто соромно і непристойно.</p>
<p>Власне, на цій ідеї сьогодні стоїть світ західних демократій. А ось в Україні час втілення задумів Пантелеймона Куліша, схоже, ще не настав. Тому і пам’ятників йому менше, ніж монументів революціонерам. І навіть у сучасному підручнику з української літератури його, вже класика, називають Паньком, так ніби зверхньо поплескуючи по плечі, мов, розумний ти був чолов’яга, Панько Куліш, а ось до справжньої правди так і не доріс.</p>
<p>Між іншим, це зараз була не авторська імпровізація, а цитата з Івана Франка, який писав про Куліша:</p>
<blockquote><p>Це був великий, хоч недужий дух. Йому не дано було гармонії, але він пристрасно шукав те, чого не міг осягнути.</p></blockquote>
<p>Не знаю як вам, але автору тексту, котрий ви зараз читаєте здається, що Франко, можливо й сам того не відаючи, просто за рахунок притаманної йому геніальної інтуїції, цим висловом вивів формулу справжньої Людини з великої літери &#8212; світлої і трагічної істоти, що своїм потужним розумом прагне створити те, велич чого сама не в змозі осягнути.</p>
<p>P.S. Даний матеріал написаний у рамках презентації лауреатів арт-медіа проекту «Культурний острів», метою та змістом якого є популяризація яскравих творчих персоналій, тим чи іншим чином пов&#8217;язаних із Сумщиною.</p>
<p><strong>Ще про видатних діячів української культури: <a href="https://creativpodiya.com/posts/68429" target="_blank" rel="noopener">Олександр Потебня &#8212; людина, яка зрозуміла мову </a></strong></p>
<p>&nbsp;</p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/68371/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>2</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Эгрегоры: инструмент или Проведение</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/18227</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/18227#comments</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Александр Ильченко]]></dc:creator>
		<pubDate>Wed, 04 Mar 2026 06:19:17 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Общество]]></category>
		<category><![CDATA[выбор]]></category>
		<category><![CDATA[матрица]]></category>
		<category><![CDATA[матричное управление]]></category>
		<category><![CDATA[мироустройство]]></category>
		<category><![CDATA[рассекреченные теории]]></category>
		<category><![CDATA[реферат]]></category>
		<category><![CDATA[социология]]></category>
		<category><![CDATA[теория управления]]></category>
		<category><![CDATA[управление]]></category>
		<category><![CDATA[философия]]></category>
		<category><![CDATA[эгрегор]]></category>
		<category><![CDATA[эгрегореально-матричное управление]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=18227</guid>

					<description><![CDATA[из серии &#171;РАССЕКРЕЧЕННЫЕ ТЕОРИИ&#187; . Меня очень давно интересовал вопрос: почему на всей земле самый популярный вид спорта – футбол? С популярностью и масштабностью проведения футбольных чемпионатов могут сравниться только олимпийские игры. Почему именно&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p style="text-align: right;"><em><strong>из серии &#171;РАССЕКРЕЧЕННЫЕ ТЕОРИИ&#187;</strong></em></p>
<p style="text-align: right;">.</p>
<p style="text-align: justify;">Меня очень давно интересовал вопрос: почему на всей земле самый популярный вид спорта – <a title="Гол как сокол, или вкус футбола" href="https://creativpodiya.com/?p=8539">футбол? </a>С популярностью и масштабностью проведения футбольных чемпионатов могут сравниться только олимпийские игры. Почему именно для футбольных соревнований строятся самые большие стадионы? Вокруг футбола крутится больше всего денег. Даже Америка, всегда популяризировавшая у себя совсем другие, не похожие виды спорта, в последние десятилетия стала уделять наибольшее внимание именно этой игре.</p>
<p style="text-align: justify;">История возникновения футбола довольно <a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Кадр-фильма-Фараон-с-подписью.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="size-medium wp-image-18238 alignleft" title="Кадр фильма Фараон с подписью" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Кадр-фильма-Фараон-с-подписью-300x268.jpg" alt="Кадр фильма Фараон с подписью" width="300" height="268" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Кадр-фильма-Фараон-с-подписью-300x268.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Кадр-фильма-Фараон-с-подписью.jpg 367w" sizes="auto, (max-width: 300px) 100vw, 300px" /></a>противоречива. Официально родиной считается Англия, хотя по различным версиям претензии на авторство выставляются от древних Инков до монахов Швейцарии. Но давайте проанализируем «случайные» совпадения. Во времена фараонов в Древнем Египте существовал институт жреческого управления. Фараон по сути был марионеткой жрецов. Было два храма: Северный и Южный (ориентация стадионов по требованиям ФИФА должна быть по оси Север-Юг), в каждом храме было по одиннадцать жрецов-Иерофантов (в переводе – предвидящих будущее), из числа которых выбирался один главный жрец (капитан команды). Каждый храм в отдельности решал вопросы государства, и после обсуждения и выработки определенного решения по какому-либо вопросу собирались вместе главные жрецы и вдвоем обсуждали, какое решение принять окончательно. Напомню, что именно в Древнем Египте впервые осознанно стал использоваться принцип «разделяй и властвуй».</p>
<p style="text-align: justify;"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Футбольный-игрок.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="size-medium wp-image-18230 alignright" title="Футбольный игрок" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Футбольный-игрок-300x200.jpg" alt="Футбольный игрок" width="300" height="200" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Футбольный-игрок-300x200.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Футбольный-игрок.jpg 400w" sizes="auto, (max-width: 300px) 100vw, 300px" /></a>Так и в сегодняшнем футболе, две команды по 11 человек, фактически являющиеся друзьями, по тому как все коллеги друг друга знают, делят целый стадион и всех болельщиков на два противоборствующих лагеря. Только в современном футболе игроки не ставят цели перед разъяренной толпой болельщиков, они просто стимулируют эмоциональные всплески энергии, которая питает большой футбольный эгрегор. Управляемые этим эгрегором люди устраивают уличные беспорядки, а иногда даже используются для осуществления вполне конкретных сценариев. К примеру, совсем недавний инцидент в Одессе, который был исполнен при непосредственном участии футбольных болельщиков. Их руками устраивались беспорядки в Москве в 2010 году с вполне политическими целями. С футбольными погромами знакомы практически все страны Европы и Латинской Америки. Эту же «культуру» распространяют сейчас в Юго-Восточной Азии и в США.</p>
<p style="text-align: justify;">Механизм такого управления очень прост, мы его рассматривали <a href="https://creativpodiya.com/?p=17437">прошлый раз: </a>ослабить мыслительную энергетику человека (в данном случае это делается алкоголем, потребление пива во время футбола сейчас разве что в правилах не зафиксированы) и синхронизировать ослабленные колебательные характеристики мыслей болельщиков. То есть подключить каждого в отдельности к единому футбольному эгрегору через эгрегоры отдельных команд. Вы когда-нибудь были на футбольном матче? Сходите! Вы увидите, как это работает. Футбольный эгрегор – это один из удачных, целенаправленно организованных и реально действующих инструментов управления, осуществляемого над людьми в масштабах всей планеты.</p>
<p style="text-align: justify;">А вот еще один пример эгрегора, но сформированного естественным образом и не использующий человека как инструмент, а наоборот, поддерживающий и помогающий в жизненных делах – родовой эгрегор. Мы иногда называем его «Дух предков». У всех народов Земли и в каждой семье есть хороший обычай – собираться всей семьей или с друзьями вместе по поводу знаменательных событий. Праздники, дни рождений, посадка картошки или строительство дома (если дом строят самостоятельно). Согласен, большие дела делать легче вместе, но ведь мы вместе собираемся даже просто съездить по грибы или сходить в кино. А если кто-то из родственников умирает, то мы съезжаемся даже без приглашения. Зов родового эгрегора мощный и всепобеждающий. И если поводом является какое-то радостное событие, то своей энергией семья питает свой эгрегор.  <a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Родовой-эгрегор.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="size-medium wp-image-18229 alignleft" title="Родовой эгрегор" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Родовой-эгрегор-272x300.jpg" alt="Родовой эгрегор" width="272" height="300" /></a>Если же повод печальный, то эгрегор подпитывает своей энергией всю семью и в частности людей, которые особенно страдают в эмоциональном плане. Обратите внимание, никто и никогда не умирал на похоронах, хотя собираются проводить родственника или знакомого в последний путь иногда люди весьма преклонного возраста, как правило, с уже пошатнувшимся здоровьем: давление, сердце, нервы. Такие серьезные потрясения, как уход из жизни близкого человека, с которым прожил рука об руку целую жизнь, казалось бы, могут вызвать серьезные последствия, тем не менее, жизнь продолжается. Родовой эгрегор поддерживает свою семью, обеспечивает ее жизненными силами и защитой. Очень хорошей иллюстрацией к этому служит народная сказка о том, как отец, умирая, попросил сыновей сломать метлу. Сначала связанную, а потом разобранную по прутику. Это должно было убедить сыновей, что их сила в единстве, а поодиночке их быстро могут победить недруги. Единство семьи усиливает родовой эгрегор, его иммунитет к злонравным влияниям.</p>
<p style="text-align: justify;">Целенаправленное разрушение института семьи, идущее с Запада, ослабляет человека и делает его уязвимым перед управляющим воздействием со стороны. И это не единственный способ заставить человека подчинятся в обход сознания. Уже упоминалось, как средство ослабления человека, погружение человека в депрессивное состояние, формирование так называемого Эгрегора Горя. Помните в романе братьев А. и Б. Стругацких «Обитаемый остров» излучатели на максимальной нагрузке погружали всех вокруг в состояние жесточайшей депрессии, то есть делали людей беззащитными перед информационной агрессией со стороны и абсолютно внушаемыми. А теперь проанализируйте наши новостные каналы и сайты: 90% сюжетов носят исключительно негативный характер. Пропагандируются дни памяти и траура, из истории подбираются различные трагедии и катастрофы и именно они отмечаются, забывая при этом славные победы наших предков, вызывающие гордость и подъем национального сознания. Ослабив население всей страны депрессией и безысходностью, есть возможность более успешно навязать человеку чужие мысли и убеждения.</p>
<p style="text-align: justify;">Любая книга или другой информационный продукт, будь то фильм, телесериал или ток-шоу является информационным воздействием, на прямую управляющим или эгрегориальным. Упомянутый «Обитаемый остров» это эгрегориальное воздействие. Телесериал «Бригада» тоже является инструментом эгрегориального воздействия. Но если роман братьев Стругацких дает <a href="https://creativpodiya.com/?p=16674">меру понимания</a> процессов протекающих в обществе, то «Бригада» культивирует терпимость и понимание к нарушению закона. Стоит ли удивляться, почему в Украине последние годы власть принадлежит криминалитету, причем мы же сами за него и голосовали.</p>
<p style="text-align: justify;">Точно также деструктивно действуют сериалы для молодежи. Подрастающее поколение, с ослабленной депрессивной энергетикой, подключается к эгрегорам культовых сериалов «Ранетки», «Кадеты», «Студенты», «Общага», «Школа» &#8212; к сожалению их слишком много. В итоге имеем поколение с конфликтным поведением, развращенной психикой и безудержной тягой паразитарного потребления. Идеальный объект управления.</p>
<p style="text-align: justify;">В одной статье сложно перечислить какие бывают эгрегоры, да это в общем-то и не нужно. Достаточно знать, что они есть и являются мощным фактором влияния на людей. И только зная это, можно сделать осознанный выбор: бездумно принимать навязанные со стороны ценности, стать управляемым зомби, обеспечивать своим трудом неутолимые потребности правящей «элиты» или управлять самому своей судьбой, своей страной и строить свою жизнь по совести, а не по законам, которые нам пишут различные иностранные фонды.</p>
<p style="text-align: justify;">Сегодня редко встретишь человека, который не согласен с тем, что третья мировая война уже началась. Человечество вышло на новый уровень развития, и на этом уровне борьба идет не за материальные ценности, а за наши мысли. Хороший раб тот, кто не понимает что он раб. Поставив под контроль разум людей, можно получить безграничную власть.<a title="Договор о запрете использования информационного оружия" href="https://creativpodiya.com/?p=17578"> И оружие в этой войне – информация.</a> Кто владеет информацией – тот владеет Миром.</p>
<p style="text-align: justify;">Эгрегореально-матричное управление обществом осуществляется на уровне колебаний мыслительных процессов и делает возможным заставить толпу отстаивать интересы узкого круга людей. Инструменты такого управления довольно подробно описаны в статье<a href="https://creativpodiya.com/?p=12513"> «Размышления о свободе»</a>, разбирать их еще раз будет не интересно. Встает другой вопрос: как этому противостоять? Как выстоять в этой информационной войне, остаться человеком и не дать превратить наших потомков в тупую биомассу?</p>
<p style="text-align: justify;">Читайте в следующий раз: «Страшне перо не в гусака!»</p>
<p style="text-align: justify;">
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/18227/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>62</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Этот странный жёлтый цвет</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/63444</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/63444#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Валя Тельмач]]></dc:creator>
		<pubDate>Mon, 02 Mar 2026 07:40:32 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Общество]]></category>
		<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[События]]></category>
		<category><![CDATA[Факты]]></category>
		<category><![CDATA[Битлз]]></category>
		<category><![CDATA[Винсент Ван Гог]]></category>
		<category><![CDATA[жёлтая звезда]]></category>
		<category><![CDATA[жёлтая пресса]]></category>
		<category><![CDATA[жёлтые ботинки]]></category>
		<category><![CDATA[Жёлтый билет]]></category>
		<category><![CDATA[жёлтый дом]]></category>
		<category><![CDATA[жёлтый цвет]]></category>
		<category><![CDATA[цвета спектра]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=63444</guid>

					<description><![CDATA[Желтый  &#8212; наверное, самый противоречивый цвет. Давайте попробуем с ним разобраться. С одной стороны, он символ позитива и радости – цвет обожаемого человечеством золота. А также солнца, спелого пшеничного поля и вдохновляющей всех творческих&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<h2>Желтый  &#8212; наверное, самый противоречивый цвет. Давайте попробуем с ним разобраться.</h2>
<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/12/99b2a9f9e02948a47e1ebde83c1dbd1f.jpeg"><img loading="lazy" decoding="async" class="alignright wp-image-63451" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/12/99b2a9f9e02948a47e1ebde83c1dbd1f.jpeg" alt="" width="301" height="319" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/12/99b2a9f9e02948a47e1ebde83c1dbd1f.jpeg 350w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/12/99b2a9f9e02948a47e1ebde83c1dbd1f-283x300.jpeg 283w" sizes="auto, (max-width: 301px) 100vw, 301px" /></a>С одной стороны, он символ позитива и радости – цвет обожаемого человечеством золота. А также солнца, спелого пшеничного поля и вдохновляющей всех творческих людей осени периода начала листопада.</p>
<p>А с другой стороны, жёлтые тюльпаны – вестники разлуки. И если с тем, что «чёрная роза — эмблема печали&#8230;&#187;  ещё можно как-то согласиться, исходя из традиции считать чёрный цвет траурным, то относительно бедных желтых цветов всё абсолютно нелогично. Ну да, осень, листья желтые опадают. Но они же весной вернутся!</p>
<p>Естественно, под это дело у флористов существует своя легенда. Давным-давно некий восточный самодержец Магомет отправился на войну, а вернувшись, был поставлен доброжелателями в известность о том, что одна из жён гарема – Айшан &#8212; ему изменила. И чтобы вывести жену на чистую воду Магомет почему-то решил подарить ей проверочные красные розы, которые (опять почему-то) должны были пожелтеть утром, если Айшан сходила-таки налево. Ну и розы утром пожелтели. Всегда ли Магомет так экспериментировал с розами, или только в случае с Айшан – история умалчивает… И вообще, тут явно что-то не сходится. Вот если бы розы изначально были жёлтыми и покраснели ночью &#8212; можно было бы считать, что от стыда. А так&#8230;</p>
<p>В любом случае жёлтые цветы с тех пор стали продаваться хуже остальных.</p>
<p>Более того. Солнечный и позитивный жёлтый цвет оказался частью совсем не позитивных словосочетаний. Рассмотрим легенды, приведшие к возникновению некоторых из них.</p>
<p><strong> Жёлтый дом</strong></p>
<p>В Российской империи первый государственный приют для душевнобольных был основан в столичном Санкт-Петербурге в 1779 году. Через время он стал отделением Обуховской больницы, стены которой были выкрашены в жёлтый цвет. Аналогом русскоязычного выражения «жёлтый дом» в английском языке является <em>b</em><em>edlam</em>. Бедлам – так называлась одна из первых в Европе больниц для душевнобольных пациентов, которая открылась в 1377 году в Англии.</p>
<p>У словосочетания <strong>«</strong>Жёлтый дом» есть и позитивная трактовка — так называется одна из картин Винсента Ван Гога. Хотя, если вспомнить историю с ухом, то…  Кстати, в психиатрии сейчас существует даже специальный термин «Синдром Ван Гога» &#8212; это когда больной либо сам себя хирургически оперирует, либо настаивает на определённых операциях. Ну и стоимость этой картины сегодня – миллионы долларов &#8212; действительно, с ума можно сойти…</p>
<p><strong>Ещё о цветах: <a href="https://creativpodiya.com/posts/63573" target="_blank" rel="noopener">Этот странный синий цвет</a></strong></p>
<p><strong> Жёлтая пресса</strong></p>
<p>По одной из версий, «жёлтой прессой» назвал своих падких на сенсации конкурентов редактор газеты «Нью-Йорк пресс» Эрвин Уордман. История берёт начало в 1895 году, когда в нью-йоркской газете «Уорлд» на первой полосе стал регулярно появляться рисунок, изображающий наглого малыша в жёлтой рубашке и сопровождавшийся  фривольными репликами от лица героя рисунка. Вскоре, аналогичного yellow baby сделала своим говорящим персонажем конкурирующая с «Уорлд» «Нью-Йорк джорнал». Разумеется, вскоре между этими изданиями случился скандал за право первенства и последовал вышеназванный комментарий от Урвина Уордмана.</p>
<p>Есть мнение, что «жёлтой  прессой» более респектабельные коллеги называли все, выходившие на дешёвой жёлтой бумаге газеты, которые делали бизнес на дешёвых сенсациях.</p>
<p><strong>О словосочетаниях со словом &#171;красный&#187; читайте здесь: <a href="https://creativpodiya.com/posts/63472" target="_blank" rel="noopener">Этот странный красный цвет</a></strong></p>
<p><strong> Жёлтый билет  </strong></p>
<p>Желтый билет – это заменительный документ, который выдавался в Российской империи женщинам, занимавшимся легальной проституцией. Он получил своё название по цвету документа. Впрочем, есть версия, что  изначально жёлтый цвет ассоциировался с проституцией потому, что император Павел І ввёл для проституток  специальную униформу жёлтого цвета, а уже потом возник эвфемизмам «желтобилетница».</p>
<p>В еврейской литературе рассказывается о еврейских молодых женщинах, которые специально меняли паспорт на «желтый билет», не для того, чтобы заниматься проституцией, а с целью иметь возможность жить за чертой оседлости и получить высшее образование в Москве и Санкт-Петербурге.</p>
<p><strong>Фразеологизмы со словом &#171;зелёный&#187; в материале: <a href="https://creativpodiya.com/posts/63683" target="_blank" rel="noopener">Этот странный зелёный цвет</a></strong></p>
<p><strong>Жёлтая звезда</strong></p>
<p>Жёлтая звезда или Лата — особый отличительный знак, который были вынуждены носить евреи во всех оккупированных гитлеровской Германией странах. За исключением Дании. Согласно легенде, когда король оккупированной нацистами Дании Кристиан X узнал о приказе обязательного ношения датскими евреями жёлтой звезды, он нашил этот знак себе на одежду, сказав, что все датчане равны, и после этого приказ был отменён.</p>
<p><strong>Ещё по  теме: <a href="https://creativpodiya.com/posts/63531" target="_blank" rel="noopener">Этот странный белый цвет</a></strong></p>
<p style="text-align: left;"><strong>Жёлтые ботинки</strong></p>
<p>В 1973 году сын эмигрантов из Одессы Натан Шварц в возрасте 71 год (!!!) наконец-то исполнил свою мечту и основал в США обувной бренд &#171;Timberland&#187;.</p>
<p>Всё началось в 1965 году, когда Натан придумал уникальную технологию производства обуви, позволившую соединить кожаный верх с резиновой подошвой без швов, только с помощью высокого давления. В результате, его обувь получилась одновременно элегантной и водонепроницаемой.</p>
<p>По какой-то неизвестной причине Шварц выбрал для своего детища именно жёлтый цвет и вскоре его ждал головокружительный успех, а жёлтые ботинки не только стали всемирно популярны, но и попали в качестве экспоната в Британский музей дизайна.</p>
<p>Ну а потом уже и в песню Жанны Агузаровой. И тут мы плавно переходим к музыке.</p>
<p><strong>Жёлтые песни</strong></p>
<p>Кроме бессмертного хита Наташи Королёвой о «желтых тюльпанах», в истории мировой музыки есть ещё минимум два супершлягера с названиями, в которых звучит слово «жёлтый»: «Yellow Submarine» &#8212; «The Beatles» и «Yellow River» британской поп-рок-группы Christie. Почему у <a href="https://creativpodiya.com/posts/42173">Пола Маккартни</a> подводная лодка оказалась жёлтой, он объясняет так: «Помню, однажды ночью я лежал в постели и уже начинал засыпать, и в этом полусне ко мне в голову вдруг пришла нелепая мысль о жёлтой подводной лодке: „Мы все живём в жёлтой подводной лодке…“</p>
<p>Интересно, что когда шла работа над одноименным мультфильмом, то название про подводную лодку было выбрано потому, что, по словам Ринго Стара: &#171;В жёлтую субмарину можно запихать всё, что угодно.&#187;</p>
<p>Аналогично нет ответа, почему лирический герой песни трио Кристи возвращается домой именно по жёлтой реке. Это пытались как-то связать с войной во Вьетнаме, но в клипе музыканты плывут по Темзе. В  общем, в обоих данных случаях &#171;жёлтый&#187; – это метафора.</p>
<p><strong>Ранее мы писали:<a href="https://creativpodiya.com/posts/63436" target="_blank" rel="noopener"> Этот странный чёрный цвет</a></strong></p>
<p>В целом, если проанализировать вышеназванные идиомы, можно прийти к выводу, что жёлтый цвет будоражит сознание людей с давних времён и очень часто со словом «жёлтый» подсознательно ассоциируется что-то запретное, буйное, парадоксальное и необъяснимое. И если с ним связываться – как с элементом одежды или дизайна – это явно к приключениям.</p>
<p>&nbsp;</p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/63444/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Этот странный белый цвет</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/63531</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/63531#comments</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Валя Тельмач]]></dc:creator>
		<pubDate>Thu, 26 Feb 2026 07:58:39 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Общество]]></category>
		<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[События]]></category>
		<category><![CDATA[Факты]]></category>
		<category><![CDATA[Белая гвардия]]></category>
		<category><![CDATA[Белая горячка]]></category>
		<category><![CDATA[Белые стихи]]></category>
		<category><![CDATA[Белый карлик]]></category>
		<category><![CDATA[Белый кролик]]></category>
		<category><![CDATA[Белый танец]]></category>
		<category><![CDATA[Белый флаг]]></category>
		<category><![CDATA[белый цвет]]></category>
		<category><![CDATA[цвета спектра]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=63531</guid>

					<description><![CDATA[Белый цвет не входит в радугу. И одновременно входит, потому что представляет собой результат сложения всех её цветов. У белого, в отличие от тех же цветов радуги или видимого спектра, есть антипод – чёрный&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<h2>Белый цвет не входит в радугу. И одновременно входит, потому что представляет собой результат сложения всех её цветов.</h2>
<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/12/unnamed.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="alignright wp-image-63534 " src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/12/unnamed.jpg" alt="" width="354" height="197" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/12/unnamed.jpg 448w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/12/unnamed-300x167.jpg 300w" sizes="auto, (max-width: 354px) 100vw, 354px" /></a>У белого, в отличие от тех же цветов радуги или видимого спектра, есть антипод – чёрный цвет. На протяжении истории человечества чёрный и белый часто менялись местами, в различные периоды времени символизируя одно и то же. Более подробно читайте об этом в нашей публикации <strong>«<a href="https://creativpodiya.com/posts/63436" target="_blank" rel="noopener">Этот странный чёрный цвет</a>»</strong>.  В ней мы, в частности и кроме всего интересного прочего, вспоминали об устойчивых словосочетаниях и крылатых выражениях, связанных с прилагательным «чёрный».</p>
<p>Естественно, у белого цвета тоже есть свои сочетания, идиомы и фразеологизмы, которые прочно вошли в нашу жизнь. Поговорим о некоторых из них.</p>
<p><strong>Белый танец</strong></p>
<p>Традиция<strong> з</strong>ародилась в конце XIX века в Вене. В то время вывоз невесты на бал был одним из главных событий в дворянской семье, где подрастала девушка. Её белое бальное платье символизировало невинность и чистоту. А чтобы потенциальные женихи понимали, кому симпатизирует та или иная красавица, был придуман такой эпизод в бальном распорядке, когда дамы приглашают кавалеров. Естественно, когда он начинался, зал заполнялся кружащимися платьями белого цвета. Отсюда и возникло название &#8212; танец невест или «белый танец».</p>
<p><strong>Белый шум</strong></p>
<p>Это понятие тоже имеет отношение к невестам, но уже через 9 месяцев после свадьбы<strong>. </strong>Есть мнение, что белый шум – это то, что слышит ребёнок в чреве матери – стук сердца, работа желудка, шум крови в сосудах… Поэтому педиатры советуют использовать звуки белого шума для убаюкивания младенцев.</p>
<p>В целом же, белый шум &#8212; это шум, в котором все частоты звучать на одной громкости. Его назвали белым, по аналогии с белым цветом, в котором на равных правах представлены все частоты видимого спектра. Примером белого шума является шум близкого водопада. Сегодня белый шум имеет множество применений в физике, технике и даже архитектуре. Собственно говоря, там он и используется на научной основе. А укачивание малышей – это уже лайфхак.</p>
<p><strong>Белый кролик</strong></p>
<p>Белый кролик<strong> – </strong>персонаж книги Льюиса Кэрролла «Алиса в Стране чудес», который всё время опаздывал. Именно за ним гналась Алиса, когда провалилась в кроличью нору. Ну а потом начались её приключения, прославившие, в том числе, и Белого кролика, в честь которого сегодня даже названа малая планета. Его имя с тех пор регулярно используется в кино, песнях, компьютерных играх. «Следуй за белым кроликом» – фраза из культового фильма «Матрица». Белый кролик &#8212; довольно странный персонаж для детской сказки, наполненной символами, потому что все кролики, а том числе и белые, благодаря своей известной плодовитости, символизируют похоть. Впрочем, сказка Кэрролла добавила к трактовке нашего пушистого симпатяги ещё одну коннотацию, «следовать за Белым кроликом» &#8212;  означает идти навстречу чудесам и приключениям.</p>
<p><strong><a href="https://creativpodiya.com/posts/63683" target="_blank" rel="noopener">Читайте тут о странностях зелёного цвета</a></strong></p>
<p><strong>Белый карлик</strong></p>
<p>Один из завершающих этапов эволюции звёзд. БК &#8212; сравнительно небольшие &#8212; в 100 раз меньше Солнца при той же массе и в 10 000 раз менее яркие. При таких условиях они становятся центрами гравитационного притяжения и набирают дополнительную массу, что при её определенном значении может привести к термоядерному взрыву и образованию новой или сверхновой звезды. Расстояние от нашей планеты до ближайшего известного белого карлика — Сириуса B &#8212;  8,6 световых лет.</p>
<p><strong>Белые стихи</strong></p>
<p>Белые стихи – стихи без рифмы, но с размером и ритмом. Этим они отличаются от верлибров, которые вообще свободны от всего формообразующего. Название «белый стих» возникло в результате лингвистической путаницы. На английском blank verse – пустой стих, в смысле, «очищенный» от рифм. А на французском у blank появляется ещё и дополнительное значение «белый». На русский перевели с французского. Так получился «белый стих». К слову, именно поэтому выражение «пустой бланк» является тавтологией.</p>
<p><strong>Белый флаг</strong></p>
<p>Белый флаг считается официальным знаком капитуляции. Решение было принято на 1-й и 2-й Гаагских конференциях, прошедших в 1899 и 1907 годах.</p>
<p>Но использовался в этом значении белый флаг ещё во времена древнекитайской и древнеримской империй. Во-первых, белая ткань была самой доступной тогда, ей не требовались красители, с коими были проблемы. А во-вторых, под белым флагом никто не воевал – у всех были знамёна ярких, возбуждающих цветов. Поэтому движение под  белым флагом никто не путал с атакой.</p>
<p><strong>Ещё по теме: <a href="https://creativpodiya.com/posts/63472" target="_blank" rel="noopener">Этот странный красный цвет</a></strong></p>
<p><strong>Белая гвардия</strong></p>
<p>Белыми поначалу называли сторонников монархии большевики. Название было взято от «белой гвардии»  — так неофициально именовалась созданная при Союзе русского народа в Одессе дружина самообороны, которую связывали с организацией еврейских погромов. Интересно, что в обществе СРН с лёгкой руки французского посла в России Жоржа Лу называли «чёрной сотней». После гражданской войны в эмиграции с белым движением стали себя идентифицировать уже и сами противники Советской власти.</p>
<p><strong>Белая ночь</strong></p>
<p>Белые ночи – атмосферное явление, при котором естественная освещённость даже ночью снижается лишь до сумерек. В высоких широтах в определенное время года Солнце опускается к горизонту по такой пологой траектории, что не успевает спрятаться за горизонт, как уже приходит черёд обратного пути. То есть ночь просто не наступает полностью.</p>
<p><strong>Белая горячка</strong></p>
<p>Белая горячка (<em>d</em><em>elirium tremens</em>  — «трясущееся помрачение») —  жуткий психоз  с галлюцинациями, возникающий у некоторых пьющих людей через несколько дней после прекращения употребления спиртного. Как правило, это случается после запоев. Вероятно поэтому, горячка и называется «белой», как альтернатива предшествующему состоянию, когда человек пил «по-чёрному». Сложно ручаться за все остальные языки, но в английском выражению «белая горячка» соответствует весьма логичная идиома «blue devils» &#8212; синие дьяволы. А на китайском наша «белочка»  &#8212; ir妄, что переводится как «иррациональный». То есть мудрые китайцы предполагают, что при «белой горячке» наружу выбирается то, что живёт в нашем подсознании. Бррр…</p>
<p><strong>Ранее мы писали: <a href="https://creativpodiya.com/posts/63444" target="_blank" rel="noopener">Это странный жёлтый цвет</a></strong></p>
<p><strong>Белая зарплата</strong></p>
<p>Почему официальную зарплату называют белой? Скорее всего потому, что фискальные органы могут видеть, как в ясный день, всю её, а не только часть, как в случае серой и чёрной зарплат.</p>
<p><strong>Белое каление</strong></p>
<p>Предельное раздражение. Металл при нагревании становится сначала красным, а потом белым. А потом плавится. Не доводите себя до этого.</p>
<p><strong>Белая ворона</strong></p>
<p>По аналогии с обычно чёрными воронами, у которых белый цвет – редкая мутация &#8212;  человек, который отличается от всех. Интеллектуальный или нравственный мутант.</p>
<p><strong>Ещё о цветах: <a href="http://Этот странный  синий цвет" target="_blank" rel="noopener">Этот странный синий цвет</a></strong></p>
<p><strong>Белый свет</strong></p>
<p>Нам не удалось найти на просторах интернета прямое объяснение словосочетания «белый свет» в значении окружающего нас мира. Поэтому рискнём выдвинуть своё предположение. В  Евангелии от Матфея сказано: «…и преобразился пред ними: и просияло лице Его, как солнце, одежды же Его сделались белыми, как свет» (Мф. 17:2).</p>
<p>Отсюда можно сделать вывод, что белый свет – это Божий свет, который покрывает и освещает весь мир людей, а вокруг него – тьма внешняя, где плач и скрежет зубов. А так как наш мир есть Творение Божье, то он и есть свет. Если вспомнить украинское «білий світ», то тут вообще «світ» – это буквально «мир», а «світ» и  «світло» очевидно однокоренные слова.</p>
<p>А вот на английском и французском выражения «белый свет» в значении «мир» нет. Тут у них явная недоработка.</p>
<p>Подводя итог, скажем, что «белый цвет», наверное, один из самых любимых цветов Творца – это цвет снега и молока, седины и белых лилий… Количество словосочетаний с ним огромно. Поэтому мы усилием воли остановимся и, вспомнив напоследок «Белый альбом» группы The Beatles, пожелаем вам в любой жизненной ситуации быть на белом коне и с белым голубем мира над головой.</p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/63531/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>10</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Как получать 500$ при зарплате в 100$, или Параллельные заработки</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/43613</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/43613#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Максим Денисов]]></dc:creator>
		<pubDate>Sun, 22 Feb 2026 19:10:08 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Деньги]]></category>
		<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[деньги]]></category>
		<category><![CDATA[доходы]]></category>
		<category><![CDATA[заработок]]></category>
		<category><![CDATA[источники доходов]]></category>
		<category><![CDATA[параллельные доходы]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=43613</guid>

					<description><![CDATA[Из цикла «ОТКУДА ПРИХОДЯТ ДЕНЬГИ» Ниже мы попытаемся разобраться с тем, как жить не только на зарплату. Начнём с мотивации. Притча о двух путешественниках Представим себе, что два человека равной силы и возраста решили&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<h2 style="text-align: right;"><strong><i>Из цикла «ОТКУДА ПРИХОДЯТ ДЕНЬГИ»</i></strong></h2>
<h2>Ниже мы попытаемся разобраться с тем, как жить не только на зарплату. Начнём с мотивации.</h2>
<p><b><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/параллельные-доходы.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="size-medium wp-image-43615 alignright" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/параллельные-доходы-300x154.jpg" alt="параллельные доходы" width="300" height="154" /></a>Притча о двух путешественниках </b></p>
<p>Представим себе, что два человека равной силы и возраста решили подняться на очень высокую гору. И вот один вдруг по пути встречает красивую бабочку и останавливается ею полюбоваться. Потом ему становится интересно: откуда берутся бабочки? И он отправляется в магазин, покупать книгу о жизни этих созданий, там знакомится с прекрасной девушкой, рассказывает ей о своей мечте подняться на гору и зовёт с собой, она соглашается, и они идут вместе, но по пути,  как обычно все влюбленные: ссорятся, потом  мирятся, потом появляется бэби и…</p>
<p>А в это время второй целеустремленно идёт к вершине, не замечая никаких отвлекающих факторов. И, в итоге, он наверху, а первый &#8212; там же внизу.  Кто прожил более интересную жизнь?</p>
<p>В зависимости от нашего личного ответа на этот вопрос, мы и можем дать прогноз: есть ли у нас шанс стать богатым или нет. Далее мы будем говорить о тех, кто жизнь свою всё же живёт, а не тратит её только на путь к вершине. Но и в этом случае вовсе не обязательно быть бедным.</p>
<p>Наши финансы как здоровье. О них нужно думать и беспокоиться. Способ существования с помощью параллельных доходов как раз позволяет найти компромисс между двумя вариантами движения к вершине.</p>
<p><b>Сам себе бизнес</b></p>
<p>Мы уже подробно описывали классические пути прихода денег в материале <strong><a title="Пять самых распространенных способов заработать денег" href="https://creativpodiya.com/?p=43493">«Пять самых распространённых способов заработать денег».</a></strong></p>
<p>Граждане бывшего Союза оказались после его распада в странной ситуации. Во всем бывшем капиталистическом мире в конкурентной борьбе двух систем  развился средний класс и там уже полусоциализм. А у нас вдруг случился чистейших капитализм с богачами и бедняками. Причём очень коррупционный, когда личные связи и умения пробиться к бюджетным средствам и являются главным деловым качеством, ведущим к успеху.</p>
<p>Поэтому обычному человеку крайне сложно рассчитывать, как в цивилизованном мире, на карьерный рост, работая на перспективу сегодня в какой-то частной фирме, отдаваясь работе «на все сто» (как требует хозяин), получая небольшую зарплату и много обещаний карьерного роста. Никаких существенных повышений на самом деле не будет, и нынешняя сумма может стать даже меньше фактически за счёт инфляции.</p>
<p>Следовательно, работу на кого-то нужно рассматривать как один из источников дохода, а себя &#8212; как бизнес–предприятие, у которых таких источников несколько.</p>
<p><b>Параллельные источники  дохода</b></p>
<p>Важно понимать, что дополнительные источники &#8212; это не ещё одна работа. Это приходы денег, которые возникают, как следствие обычной жизни человека</p>
<p>Ими могут стать.</p>
<p>&#8212;  <b>Доходы от сдачи недвижимости в наём.</b> Сдавая в аренду дом или квартиру вы, собственно, практически ничего не делаете, кроме того, что несёте расходы по ремонту. Но итоговую прибыль всё равно получаете, пока арендная плата выше расходов на содержание жилья.</p>
<p><b>&#8212;  Заработок в интернете</b>. У каждого из нас есть нечто интересное, то о чём хочется знать всё больше. Лучший способ разобраться со своим хобби – пробовать делится впечатлениями об узнанном с другими. Для этого можно создать свой интернет-ресурс – блог или сайт &#8212; и писать на нём о том, что нравится: автомобилях, компьютерах, <a title="Как так оздоровиться, чтобы не наоборот" href="https://creativpodiya.com/?p=19406">способах оздоровления</a>, новой косметике или о ноу-хау для дачников.</p>
<p>Вскорости обязательно найдётся большая группа единомышленников, посещаемость сайта вырастет и вы сможете получать деньги, занимаясь своим хобби. Если неохота возится с личным сайтом, то можно заняться фрилансом и писать статьи для других ресурсов, зарегистрировавшись на бирже статей, где тоже имеется возможность выбрать свою тему для специализации.</p>
<p><b>&#8212; Перепродажа товаров.</b> Если вы вдруг встречаете где-то на рынке или в оптовике нечто, на ваш взгляд, недооценённое &#8212; попробуйте перепродать его знакомым. На этом в бурные 90-е сделали свои стартовые капиталы многие будущие бизнесмены. Перепродажа товаров всегда более выгодна, чем продажа своего труда.</p>
<p><b> &#8212;  Депозиты.</b> В странах с неустойчивой экономикой это рискованный способ. Чтобы получать какие-то деньги за счёт процентов, важно иметь свои источники в банке, которые бы в момент возникновения сложностей, предупредили бы об опасности. Но, в принципе, такой путь существует, и люди на нём зарабатывают, не прилагая особых усилий.</p>
<p>&#8212;  <b>Оказание услуг за вознаграждение.</b> Если у вас «золотые руки» или вы умеете делать что-то достаточно эксклюзивное, например, &#8212; <a title="Магазин стихов на заказ" href="https://creativpodiya.com/?p=32148" target="_blank" rel="noopener">писать стихи</a>, играть на гитаре, шить, переводить с иностранного языка и так далее &#8212; дайте объявление об оказании услуг.</p>
<p>&#8212; <b>Подработка на выборах.</b> У нас постоянные выборы. И там всегда нуждаются в членах комиссий, наблюдателях от партий, агитаторах в палатках и прочее. Заработок легкий, потому что требует только затрат времени, а не мозговых или физических усилий.</p>
<p><b>Вышеприведённый список можно продолжить, включив в него и <a title="Американка 10 раз вышла замуж без разводов" href="https://creativpodiya.com/?p=39230">достаточно экзотические варианты</a>. Но главные принципы его составления понятны: </b><b> </b></p>
<p>1. Один из главных законов денег гласит: Тот бизнес, который не расширяется &#8212; обязательно сужается и, в итоге, умирает. Нужно постоянно искать дополнительные возможности развития каждого из доступных источников дохода и пытаться максимально вкладываться в активы.</p>
<p>Говорят, что по-настоящему богатые люди не тратят много на себя. Они всё вкладывают в дело. А те, кто  выглядит внешне богатым &#8212; это или скороспелка с тёмным будущим, или человек в кредитах, чьи фактические долговые обязательства выше его реальных доходов.</p>
<p>2. Времена меняются. В какие-то моменты  вчерашние дополнительные доходы становятся основными и наоборот, поэтому надо, по мере сил, держаться за все.</p>
<p>3. Параллельные источники дохода &#8212; всегда хорошо. Они не должны быть обязательно большими. Общий доход, как река, которая складывается из основного источника – работа и притоков – ручьёв и малых рек. Ими как раз и являются параллельные доходы.</p>
<p>Источник: медиа портал АТС creativpodiya.com</p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/43613/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Матрица – перезагрузка или реэволюция?</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/16922</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/16922#comments</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Александр Ильченко]]></dc:creator>
		<pubDate>Thu, 12 Feb 2026 17:34:26 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Общество]]></category>
		<category><![CDATA[выбор]]></category>
		<category><![CDATA[матрица]]></category>
		<category><![CDATA[матричное управление]]></category>
		<category><![CDATA[мироустройство]]></category>
		<category><![CDATA[рассекреченные теории]]></category>
		<category><![CDATA[реферат]]></category>
		<category><![CDATA[социология]]></category>
		<category><![CDATA[теория управления]]></category>
		<category><![CDATA[управление]]></category>
		<category><![CDATA[философия]]></category>
		<category><![CDATA[эгрегор]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=16922</guid>

					<description><![CDATA[из серии &#171;РАССЕКРЕЧЕННЫЕ ТЕОРИИ&#187; . Будущее рождается из прошлого. Ведь не зря великий Козьма Прутков говаривал: «Почаще оглядывайся на зады, дабы в грядущем избежать знатных ошибок!» Помните в старых народных сказках, подъезжает Иван-Царевич (ну&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p style="text-align: right;"><em><strong>из серии &#171;РАССЕКРЕЧЕННЫЕ ТЕОРИИ&#187;</strong></em></p>
<p style="text-align: right;">.</p>
<p style="text-align: justify;" align="center">Будущее рождается из прошлого. Ведь не зря великий Козьма Прутков говаривал: «Почаще оглядывайся на зады, дабы в грядущем избежать знатных ошибок!» Помните в старых народных сказках, подъезжает Иван-Царевич (ну или Иванушка-дурачок, кому как нравится) к перекрестку, а на нем – камень указательный стоит. «Направо пойдешь – женатым будешь, налево пойдешь – коня потеряешь, а прямо пойдешь – богатым будешь». Ну, или как-то так. В каждой сказке по своему, потому как в каждой сказке и Иван свой, и развилки у них разные, и каждый за своей Василисой едет. Поэтому и поворачивает каждый Иван в свою сторону.    Все-таки мудрый наш народ. Так просто, доходчиво и интересно дать понятие о <a href="https://creativpodiya.com/?p=15401">причинно-следственных связях</a>.</p>
<p style="text-align: justify;"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Матрица-возможных-состояний.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="size-medium wp-image-16924 alignleft" title="Матрица возможных состояний" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Матрица-возможных-состояний-300x191.jpg" alt="Матрица возможных состояний" width="298" height="199" /></a>А теперь представьте себе, что на каждой из предлагаемых трех дорог есть еще по три дороги, а дальше еще по три дороги и т.д. И каждая дорога приведет Вас к определенной цели, либо что-то приобретете полезное, либо что-то потеряете, либо произойдет какое-нибудь событие, либо ничего не произойдет для вас, но повлияет на выбор ваших знакомых, родственников или соседей. Перекрестки на пути есть ключевые моменты в жизни, требующие принятия очередного решения. Перечень конечных состояний в конце каждой из дорог называется <strong><span style="text-decoration: underline;">Матрицей возможных состояний</span></strong>.</p>
<p style="text-align: justify;">У каждого человека есть своя Матрица возможных состояний, иногда мы ее называем судьбой, и вся жизнь человека вписана в эту Матрицу. Например, у парня в его матрице отсутствует состояние «Рождение ребенка» – мужчины не могут родить, во всяком случае, в нашем мире. Когда мы женимся или выходим замуж, мы вписываем свою матрицу в матрицу нашей семьи. И обе эти матрицы уже вписаны в матрицу нашего общества. У каждой фирмы или завода, партии или общественного движения, города или страны, и наконец, планеты и всей вселенной есть Матрица возможных состояний. Мелкие матрицы вписаны в более крупные. Равнозначные или соизмеримые матрицы взаимовложены и взаимосвязаны друг с другом.</p>
<p style="text-align: justify;">Все матрицы имеют строгую иерархию. Человек или целая страна могут быть переподключены от одной матрицы к другой, но выйти из русла промысла Земной матрицы мы не можем. Либо потому что просто погибнем, либо не обладаем достаточными ресурсами. К примеру, человечество теоретически может отыскать в космосе планету, сходную с Землей по условиям, необходимым для существования нашего вида, но пока мы не обладаем необходимыми ресурсами для достижения этой цели.<a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Путеводный-камень-твоя-зайка.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="size-medium wp-image-16928 alignright" title="Путеводный камень - твоя зайка" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Путеводный-камень-твоя-зайка-300x225.jpg" alt="Путеводный камень - твоя зайка" width="300" height="225" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Путеводный-камень-твоя-зайка-300x225.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Путеводный-камень-твоя-зайка.jpg 600w" sizes="auto, (max-width: 300px) 100vw, 300px" /></a> Таким образом, иерархически высшие матрицы осуществляют управление над иерархически низшими, создавая определенные информационные условия. Такое управление называется <strong><span style="text-decoration: underline;">Матричным</span></strong>. Ведь можно людьми управлять на прямую: «Эй! Гражданина! Ты туда не ходи, ты сюда ходи!» – управлял действиями прохожих Василий Алибабаевич из «Джентльменов удачи». А можно просто не построить дорогу в ту сторону, куда ходить не нужно, а для верности еще и забор поставить высокий каменный с башенками, и колючей проволочкой украсить. То есть исключить каким-нибудь способом из перечня возможных целей неугодный вариант. К примеру, не хотите вы, чтобы люди изобрели вечный двигатель. Нужно только, чтобы кто-то «авторитетный» заявил, что построить такой двигатель невозможно, а того кто все-таки попробует – назвать сумасшедшим. Все нормальные люди и думать забудут про изобретение такого чуда. Или можно человеку сказать, мол, сосед твой ограбить тебя хочет и жену твою увести. Глядишь и бывшие друзья детства лютыми врагами стали.</p>
<p style="text-align: justify;">Искусственная Матрица была создана для людей в одноименном фильме-трилогии. Кибернетический мозг взял на себя <a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Матрица-судьбы.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="size-medium wp-image-16926 alignleft" title="Матрица судьбы" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Матрица-судьбы-300x296.jpg" alt="Матрица судьбы" width="300" height="296" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Матрица-судьбы-300x296.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Матрица-судьбы.jpg 348w" sizes="auto, (max-width: 300px) 100vw, 300px" /></a>часть функций Творца и переподключил все человечество к своей Матрице. Глобальный компьютер, очевидно, действовал не в интересах Вселенского разума, но находился в пределах <span style="text-decoration: underline;">Попущения</span>, то есть сохранения возможности возврата под иерархически высшее управление. Главный герой Нео нашел возможность вернуться в русло промысла Творца. И пока существует такой шанс – шанс выбора, человечество будет существовать. Как только у человека отберут способность самому принимать решения, исчезнет смысл существования вида Homo Sapiens. О возможных последствиях делайте выводы сами.</p>
<p style="text-align: justify;">Вот и получается, от того какую дорогу для себя человек изберет, так и жизнь пройдет. Можно ведь повернуть туда, где выбор будет широкий и возможности недюжинные, а можно докатиться до такого, что в бюллетене только две клеточки будет – «да» и «нет». И опять на пять лет во мрак под управление <a href="https://creativpodiya.com/?p=16033">Толпо-Элитарной</a> матрицы.</p>
<p style="text-align: justify;">Я не зря вначале статьи Козьму Пруткова цитировал. Оглянувшись назад да обдумав череду всех своих решений, можно ведь сказать, ухудшается жизнь твоя или к светлому продвигается. Твоя и семьи твоей, и города где детство голопузое пролетело, и страны где дети твои жить будут. Значит и вывод сделать можно, правильно ли ты жил, по совести ли! Верные ли решения принимал или кто худой твоими мыслями правил. А раз так, то пока мы живы и поправить все можно. Только отучили нас уже самим назад смотреть, а все больше слушаем, что нам «эксперты» всякие из <a href="https://creativpodiya.com/?p=15083">дезинфоящиков вещают</a>.<a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Путеводный-камень-никуда-не-ходи.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="size-medium wp-image-16927 alignright" title="Путеводный камень - никуда не ходи" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Путеводный-камень-никуда-не-ходи-249x300.jpg" alt="Путеводный камень - никуда не ходи" width="205" height="220" /></a></p>
<p style="text-align: justify;">Сейчас нас подключили к Левой, злонравной Матрице – не нашей! Но только от человека зависит оставаться подключенным к этой матрице и быть использованным в качестве батарейки – отработал и на свалку, как короткожители в «Часе Быка» И.А. Ефремова. Или переподключится самому и помочь переподключить всех остальных к человечной Матрице Творца. Трудиться по мере способностей и сил на благо Родины и свое.</p>
<p style="text-align: justify;">Хотя всегда найдется какая-нибудь мерзость, которая захочет жить хорошо за чужой счет. К сожалению, таких людей пока еще немало. Их не смущает роль паразитов общества, и запросы их растут быстрее, чем ВВП самых быстроразвивающихся стран. Самое большее, чего они могут достичь в пределах Земной Матрицы возможных состояний это мировое господство. Поэтому объединенные этой общей идеей, они пытаются организовать управление Земли таким образом, чтобы исключить возможность построения на Земле справедливого общества. Трудно обмануть разом всех людей. Но обладая тайными знаниями о законах существования материи и информации во вселенной, это вполне возможно.</p>
<p style="text-align: justify;">Следующая тема: «Знакомьтесь – Эгрегоры!»</p>
<p style="text-align: justify;">
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/16922/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>13</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Правда о деньгах</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/20898</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/20898#comments</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Александр Ильченко]]></dc:creator>
		<pubDate>Sun, 08 Feb 2026 19:23:48 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Общество]]></category>
		<category><![CDATA[валюта]]></category>
		<category><![CDATA[деньги]]></category>
		<category><![CDATA[дефляция]]></category>
		<category><![CDATA[инфляция]]></category>
		<category><![CDATA[макроэкономика]]></category>
		<category><![CDATA[мировая экономика]]></category>
		<category><![CDATA[наличность]]></category>
		<category><![CDATA[оборачиваемость средств]]></category>
		<category><![CDATA[оборотные средства]]></category>
		<category><![CDATA[рассекреченные теории]]></category>
		<category><![CDATA[реферат]]></category>
		<category><![CDATA[средства производства]]></category>
		<category><![CDATA[товар]]></category>
		<category><![CDATA[управление]]></category>
		<category><![CDATA[философия]]></category>
		<category><![CDATA[хозяйство]]></category>
		<category><![CDATA[экономика]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=20898</guid>

					<description><![CDATA[из серии &#171;РАССЕКРЕЧЕННЫЕ ТЕОРИИ&#187; . Весело и интересно, в аллегоричной форме мы познакомились с историей, как человечество пришло к использованию денег («Сказка о денежке»). Так же забавно и увлекательно, хотя уже ссылаясь на серьезные&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p style="text-align: right;"><em><strong>из серии &#171;РАССЕКРЕЧЕННЫЕ ТЕОРИИ&#187;</strong></em></p>
<p style="text-align: right;">.</p>
<p style="text-align: justify;"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Скрудж-в-глазах-деньги.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="size-full wp-image-21056 alignleft" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Скрудж-в-глазах-деньги.jpg" alt="Скрудж в глазах деньги" width="282" height="216" /></a>Весело и интересно, в аллегоричной форме мы познакомились с историей, как человечество пришло к использованию денег (<a href="https://creativpodiya.com/?p=20128">«Сказка о денежке»</a>). Так же забавно и увлекательно, хотя уже ссылаясь на серьезные источники, мы оценили со стороны справедливость той денежной системы, которая была сформирована в мире на протяжении веков (<a href="https://creativpodiya.com/?p=20532">«Мифы о денежке»</a>) и является действующей на сегодняшний день. То, что деньги в нашей жизни играют, чуть ли не самую важную роль, понятно. Но в большинстве своем, люди рассматривают деньги исключительно в масштабах своего кармана и считают, что любая экономика работает также. Я предлагаю разобраться, так ли это на самом деле. Анонсировалась статья &#171;&#8230; о денежках&#187;, но тема серьезная, поэтому и название соответствует.</p>
<p style="text-align: left;"><strong>                             Не сотворите себе кумира!</strong></p>
<p style="text-align: justify;">Не стану говорить, что благодаря усиленной пропаганде СМИ в наших головах давно уже прописаны, так называемые Западные (они же Европейские) ценности. Нéкогда почитаемые народные мудрости «Не в деньгах счастье» или «Не все можно купить за деньги» через <a href="https://creativpodiya.com/?p=16674">подмену понятий</a> сейчас трансформированы в утверждение «Все покупается и все продается». Понятие «Счастливый человек» сегодня заменено на «Человека успешного». Конечно! Счастливому человеку деньги не нужны. Успешный же человек это, прежде всего такой, который сделал себе карьеру, как правило, пройдясь «по головам» коллег, получающий много денег и&#8230; все! Поскольку, исходя из сформированного утверждения, остальное он может купить. Цель жизни из «Твори добро» превратили в «Лечь костьми, но заработать больше, чем у соседа». И эта цель распространилась на всю экономику.</p>
<p style="text-align: justify;">Простой пример. Вы хотите построить на дачном участке домик, небольшой, но добротный. Что для этого нужно? Двадцать мешков цемента, три тысячи кирпича, два куба деревянного бруса, восемнадцать шиферин. Возможно не все учел, но не в этом суть. Вы составляете список нужных материалов, планируете, что и когда будете покупать, и идете копать фундамент. Почему для строительства многоквартирного дома для медиков или учителей (приберегите свои ухмылки на финал) Минсоцполитики делает заявку в бюджет на 10 млн.грн., а не на количество стройматериалов, которое нужно произвести различным заводам страны. Вы и сами ответите – потому что все измеряется деньгами. Рынок есть рынок!</p>
<p style="text-align: justify;">Деньги стали целью всех заводов, фабрик, фирм, фермеров, складов, кинотеатров, газет, больниц и школ. Теперь <a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Откуда-деньги.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="size-full wp-image-20902 alignright" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Откуда-деньги.jpg" alt="Откуда деньги" width="324" height="262" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Откуда-деньги.jpg 320w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Откуда-деньги-300x243.jpg 300w" sizes="auto, (max-width: 324px) 100vw, 324px" /></a>можете смеяться! Разве вы не платили в школу, где учится ваше чадо, «на хозяйственные нужды» столько, что хватит на генеральную уборку три раза в день, включая подвал и крышу. Хотя наша конституция декларирует, что образование у нас бесплатное. Разве вы не отдавали в конверте врачу за двухчасовую операцию столько, сколько сами получаете за два месяца. И врач тут не причем, он потом отнесет эти деньги в ВУЗ за обучение своего чада – круговорот денег в экономике! Смешно? – Грустно! Не стану перечислять все вопросы с нецензурными междометиями, которые мы привыкли говорить в таких случаях. А чего еще ожидать, во всех отраслях работают такие же люди, как и мы. Их ценности формулируются также: Деньги! Каждый завод, фабрика&#8230; газета&#8230; школа – это все мы. Какие цели у нас, такие цели и у предприятий и организаций где мы работаем.</p>
<p style="text-align: justify;">Разберем еще одну иллюстрацию. Никто не станет опровергать, что экономика любого государства это целостный организм, который должен работать так же слаженно и эффективно как организм человека. Каждая отрасль это отдельный орган. Если все органы экономики работают хорошо, организм будет здоров и бодр, обеспечивая сам себя всем необходимым. Каждый орган имеет свою цель, выполняет свою функцию – снабжает организм продуктами своей жизнедеятельности или утилизирует отходы.  Кровь в нашем организме можно сравнить с деньгами. Именно благодаря крови каждая клеточка тела, каждый потребитель получает полезные вещества – по плану. Помните основную функцию денег – обеспечение распределения товаров и услуг между отраслями и потребителями. А теперь представьте себе картину: целью всех органов стало получение как можно большего количества крови! &#8230;Я не Тарантино, поэтому даже не хочу представлять, что произойдет с таким организмом. Говоря экономическими терминами, в организме начнется инфляция и девальвация валюты согласно рыночным законам! Что же мы тогда удивляемся кризисам в экономике. <strong><span style="text-decoration: underline;">Цель любой экономики – обеспечение всего населения страны товарами и услугами в необходимом количестве</span></strong>. Не больше! Не меньше! Но на самом деле, все правительства в первой строке своего списка целей имеют увеличение прибыли любой ценой, простите за тавтологию. Но в таком случае экономика не работает! Точнее, она работает, но не в интересах населения страны, а значит, не достигается основная цель экономики. Зачем такая экономика? И почему мы продолжаем упрямо строить именно рыночную экономику? Не планировать, сколько и каких товаров нужно произвести, а произвести как можно больше и продать как можно дороже, а если какой товар не выгодно продавать – не производить его, даже если он необходим людям.</p>
<p style="text-align: justify;"><strong>                          Cherchez la femme – ищите женщину!</strong></p>
<p style="text-align: justify;">В своем романе «Могикане Парижа» Александр Дюма, устами одного из своих героев, подарил миру одну из самых гениальных крылатых фраз. Если поведение мужчины изменилось на столько, что перестало подчиняться всякому объяснению, значит рядом появилась женщина, которая «кружит ему голову». И не нужно изобретать сложных теорий. С нашей экономикой то же самое. <a href="https://creativpodiya.com/?p=19746">Любой процесс управляется</a>. Если она «выписывает такие кренделя», значит есть кто-то, чьи интересы выше интересов государства. В стране создается механизм самоуправления по определенной схеме, в нашем случае это «Чем больше денег, тем лучше», и контролируя деньги, возможно управлять всем. Помните Ротшильда? Рассмотрим подробнее такое управление. О круговороте денег в экономике мы сегодня уже упоминали <a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/круговорот-денег.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="size-full wp-image-20901 alignleft" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/круговорот-денег.jpg" alt="круговорот денег" width="325" height="228" /></a>с определенной долей сарказма. Тем не менее, такое понятие существует. В одну сторону вращаются товары, в противоположную – деньги, обеспечивая вращение этих товаров. В экономике существует даже вполне измеримый показатель – оборачиваемость средств, это промежуток времени, за который деньги, вложенные в производство, пройдут по кругу товарооборота и вернуться вновь на стадию вложения в производство. К примеру: торговля, отрасль, в которой самая высокая оборачиваемость денег. Сегодня вы закупаете товар, завтра он уже продается, послезавтра полученные от продажи деньги снова идут на закупку нового товара. Отсюда и большая прибыль. Или другой пример: сельское хозяйство. Зимой вы покупаете семена, удобрения, запчасти и топливо для техники и весной проводите посевную. Весь год поливаете, полите, травите, удобряете, опять поливаете и осенью собираете урожай, которой продадите. Оборачиваемость средств в сельском хозяйстве одна из самых низких. Учитывая непредсказуемость погоды, данная отрасль считается самой рискованной и низкоприбыльной. Рядом с ней можно поставить и тяжелое машиностроение, где цикл изготовления крупногабаритного оборудования иногда достигает двух-трех лет. Деньги всегда сопровождают движение товара. Деньги, это кровь экономики, а не нефть (нефть это питание экономики – «глюкоза»). А теперь представьте, что денег стало не хватать. Живой организм погибает от бескровия. Экономика тоже гибнет. Товаров много, но движения их нет, к потребителю они не поступают. Вам ничего это не напоминает? 91-92-е года, наличности нет, товары производятся за счет запаса ресурсов, которые должно было иметь любое советское предприятие на случай войны. Но никто, ничего купить не может – не за что! Зарплату выдавали обувью, лампочками, спичками, бадейками и ящиками (разумеется, пустыми). То есть, кто что производил. Но денег нет, и экономика падала как кленовый лист в ноябре. И наконец-то кто-то взял на себя ответственность, принял решение, и начали печатать наличность. Но баланс товар-деньги был нарушен. Громадные объемы, ничем не подтвержденных, «фантиков» хлынули на рынок. Количество денег в несколько раз превысило объемы товаров, и как следствие началась инфляция – обвал национальной валюты, который удалось приостановить только к 95-му году. В результате Украина потеряла более половины объемов выпуска товаров. В условиях гиперинфляции выжили в основном отрасли с высокой оборачиваемостью денег. Помните, уволенные и сокращенные работники с обанкроченных заводов ринулись в торговлю. Неважно чем торговать, главное быстрое получение прибыли. Сельское хозяйство осталось только на уровне приусадебного. А обанкротившееся машиностроение и горнодобывающая промышленность были «приватизированы» и оказались в руках криминала и западных инвесторов! Теперь понятно, с какой целью был развален СССР? Мировая закулиса прекрасно понимает, что реально имеет ценность и приносит прибыль. Ресурсы и промышленные предприятия – вот что обеспечивает устойчивость любой экономики. А деньги? Деньги это просто цветная бумага, не зависимо от того, какие знаки на ней напечатаны. Допечатывая и пуская в оборот или изымая из оборота денежные знаки, возможно организовывать кризисы в любой стране и управлять этими кризисами в своих интересах. Или создавать условия для процветания и обогащения страны.</p>
<p style="text-align: justify;">                              <strong>Сколь веревочке не виться&#8230;</strong></p>
<p style="text-align: justify;"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Гарвардский-университет.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="size-full wp-image-20900 alignright" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Гарвардский-университет.jpg" alt="Гарвардский университет" width="328" height="257" /></a>В 2011 году студенты Гарвардского университета <b>–</b> цитадели подготовки управленческой, финансовой и экономической «элиты» США ушли с занятий одного из наиболее известных авторов в области стандартной микро- и макроэкономической теории, автора учебника, вышедшего огромными тиражами на десятках языков мира, в том числе и на русском, Грегори Мэнкью. Они обратились к общественности с заявлением:<em> «Этот курс не отражает реалий и не дает базы для понимания экономических основ жизни общества и социальных проблем!»</em> В заявлении они отказались изучать стандартный курс экономики как «<em>&#8230;демонстрирующий специфический и ограниченный взгляд на экономику, который, мы считаем, увековечивает проблематичную и неэффективную систему экономического неравенства в нашем обществе сегодня</em>».</p>
<p style="text-align: justify;">Уже очень многие понимают, что нас реально обманывают. Обманывают давно, изощренно и профессионально.</p>
<p style="text-align: justify;">Как же удалось построить такую идеальную <a href="https://creativpodiya.com/?p=12513">для скрытого управления целой планетой</a> экономическую систему?</p>
<p style="text-align: justify;">Читайте через неделю «Тайны о деньгах».</p>
<p style="text-align: justify;">.</p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/20898/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>15</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Український погляд на культурний спадок імперії</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/68622</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/68622#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Игорь Касьяненко]]></dc:creator>
		<pubDate>Sat, 24 Jan 2026 11:40:25 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Литература]]></category>
		<category><![CDATA[Общество]]></category>
		<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[События]]></category>
		<category><![CDATA[А.П. Чехов]]></category>
		<category><![CDATA[історія України]]></category>
		<category><![CDATA[Острогозький козачий полк]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=68622</guid>

					<description><![CDATA[В історії трапляються події, які немов мечем Олександра Македонського розрубують вузол складних багатовікових зв’язків, котрий, задавалося б, неможливо розплутати. Після 24-го лютого 2022 року будь-який варіант спільного для України та сусідньої території братів-каїнів майбутнього&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<h2>В історії трапляються події, які немов мечем Олександра Македонського розрубують вузол складних багатовікових зв’язків, котрий, задавалося б, неможливо розплутати.</h2>
<p>Після 24-го лютого 2022 року будь-який варіант спільного для України та сусідньої території братів-каїнів майбутнього зводиться до паркану завширшки з море та висотою вище за небо. Іншими словами, стосовно прийдешнього питань немає. А як щодо минулого? Де там наше?</p>
<p><strong>Спільне минуле</strong></p>
<p>Важливо розуміти, що талановиті люди, які жили на землях Гетьманщини та Слобожанщини з кінця XVII по XX століття просто не мали інших терен для реалізації, окрім реалій російської імперії. Якщо ми не визнаємо їх українцями, то маємо відмовитися від визначних музикантів &#8212; Марка Полторацького, <a href="https://creativpodiya.com/posts/8797" target="_blank" rel="noopener">Дмитра Бортнянського</a>, <a href="https://creativpodiya.com/posts/8861" target="_blank" rel="noopener">Максима Березовського</a> та Артема Веделя.</p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/02/bytva-pid-batogom.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="aligncenter wp-image-68643 " title="Запорожці " src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/02/bytva-pid-batogom-300x169.jpg" alt="Запорожці " width="586" height="330" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/02/bytva-pid-batogom-300x169.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/02/bytva-pid-batogom.jpg 448w" sizes="auto, (max-width: 586px) 100vw, 586px" /></a>Також ми будемо вимушені викреслити родину <a href="https://creativpodiya.com/posts/9224" target="_blank" rel="noopener">Розумовських,</a> завдяки яким українська культура зробила важливі кроки до єднання з європейською та філософа Григорія Сковороду, котрий не тільки деякий час прикрашав собою почет імператриці Лізавети, але й присвячував філософські трактати російським друзям, зокрема поміщикам Тев’яшовим –  ми до них ще повернемося.</p>
<p>Відмовитися треба буде від письменників Миколи Гоголя та <a href="https://creativpodiya.com/posts/12866" target="_blank" rel="noopener">Євгена Гребінки,</a> котрі писали імперською, але оспівували Україну, а з ними і від <a href="https://creativpodiya.com/posts/68371" target="_blank" rel="noopener">Пантелеймона Куліша</a>, бо він свою «Чорну раду» подавав на перевірку державному цензору російською.</p>
<p>А ще треба виключити з реєстру своїх творця першої української граматики <a href="https://creativpodiya.com/posts/68397" target="_blank" rel="noopener">Олексія Павловського</a>, який співпрацював з Петербурзькою Академією наук, та професора Петербурзької Академії  мистецтв Василя Григоровича. А також лінгвіста-філософа <a href="https://creativpodiya.com/posts/68429" target="_blank" rel="noopener">Олександра Потебню,</a> бо він теж був академіком Імператорської Академії. А з ними й професора кафедри російської історії Петербурзького університету Миколу Костомарова – засновника Кирило-Мефодіївського братства.</p>
<p>І забути ще про багатьох &#8212; починаючи від літератора-просвітителя <a href="https://creativpodiya.com/posts/12629" target="_blank" rel="noopener">Симеона Полоцького</a> та включаючи навіть самого Тараса Шевченка. Бо якби Кобзар не погодився навчатися малярству у Петербурзі та не завів там впливових друзів у особі росіян Василя Жуковського та Карла Брюллова, то, можливо, світ би і не дізнався про божий дар українського пророка…</p>
<p><strong>Інша нація </strong></p>
<p>Чим українці принципово відрізняються від московитів? Визначальну роль тут грає сакральний вимір. Українці – це влучно відтворив Гоголь у своєму «Вії» – етнос, на ментальній території якого знайшли компроміс християнство, причому у формі постійної дискусії католицизму з православ&#8217;ям, та невідривна від природи містика слов’янського язичництва.</p>
<p>Якщо подивитися на головні церковні свята сучасності, то практично всі вони календарно прив’язані до традиційних народних свят. День Святої Трійці<a href="https://creativpodiya.com/posts/67487" target="_blank" rel="noopener"> &#8212; Зелена неділя</a>. Воздвиження Хреста Господня – <a href="https://creativpodiya.com/posts/67383" target="_blank" rel="noopener">треті Осенини.</a> І такі відповідності дійсні практично для будь-якої християнської урочистості.</p>
<p>Той же Вакула, який домовляється з чортом – це ж зовсім не Фауст і Мефістофель. Чорт у Гоголя  &#8212; жива та метушлива язичницька погань місцевого розливу, а не могутній виплодок християнського пекла. Такому і забажаєш продати душу – не купить, бо нема за що. Бідолаха здатний лише поцупити Місяць або таксувати від Диканьки до Петербурга.</p>
<p>Московити, у свою чергу, взагалі не мають природного культурного базису. Їх спочатку хрестили ім’ям чужого бога, потім відірвали від своєї землі і змішали з фінно-уграми, а далі примусили підкорятися культу монголо-татарського хана, який у підсумку переродився у московського царя.</p>
<p>В цілому, якщо торкатися володарів Московії, то там згуртувалися вкрай одіозні особні.</p>
<p>Згадаємо, для початку, Андрія Боголюбського, який у 1169 році образився на киян, а правильніше сказати &#8212; на київську демократію &#8212; і виключно помсти заради захопив та жорстоко зруйнував Київ. Ще й вкрав ікону Вишгородської Божої Матері, автором якої вважають євангеліста Луку. Росіяни тепер називають її іконою Володимирської Божої Матері.</p>
<p>А ще був такий собі Ярослав Всеволодович. Це він фактично здав Київ Батию. І не тільки Київ, а ще й свого рідного брата Юрія Всеволодовича, котрий так і не дочекався обіцяної допомоги від Ярослава. Натомість, після загибелі Юрія від рук монголів, брат &#8212; так московити завжди розуміли братерство &#8212; зайняв його вільний стіл у Володимирсько-Суздальскому князівстві. І далі вже віддано служив ханам, доки ті його не отруїли.</p>
<p>Естафету від батька підтримав ще один вірний васал монголів &#8212; Олександр Ярославович Невський – дідусь ханського митаря та московського царя Івана Калити (Гаманця), який першим почав носити титул правителя «всєя Русі».</p>
<p>Між іншим ставитися до угод з ворогом – на кшталт усяких там Будапештських меморандумів – виключно як до військових хитрощів московити теж навчилися у своїх духовних батьків – монголів.</p>
<p>Не менш разючі відмінності існували і на побутовому рівні. Показовим тут буде приклад Острогозького козачого полку.</p>
<p><strong>Острогозький козачий полк</strong></p>
<p>Острогозький (або Рибинський) козачий полк було сформовано з козаків Чернігівського та Ніжинського полків. Існував з 1652-го по 1765 рік на землях нинішньої Воронезької, Курської та Бєлгородської областей, поблизу річки  Воронеж та інших допливів Дону.</p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/02/Map_of_sloboda_regiments1764.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="aligncenter wp-image-68641 " src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/02/Map_of_sloboda_regiments1764-300x222.jpg" alt="" width="558" height="413" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/02/Map_of_sloboda_regiments1764-300x222.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/02/Map_of_sloboda_regiments1764.jpg 448w" sizes="auto, (max-width: 558px) 100vw, 558px" /></a>Територіально це був найдальший схід Слобідської України. Сьогодні місто Острогозьк &#8212; районний центр Воронезької області. Але й досі там, вже по переказах, пам’ятають, що переселенці з України істотно відрізнялися від місцевих мешканців, навіть донських козаків. Відрізнялися всім &#8212; мовою, вбранням, святковими традиціями та побутом.</p>
<p>Відомо, наприклад, що московитів шокували козацькі чуби-оселедці. А одного разу місцевий батюшка прибіг до судді с криком, що козаки на Пасху принесли святити&#8230; бабаків. Почали розбиратися. З’ясувалося, що то були маленькі поросята, яких місцеві ще не бачили. Ну не було у них свинарства.</p>
<p>Точніше, не те щоб взагалі не було &#8212; свиню вони завжди вміли підсунути, але культури розведення та вигодовування свинок не мали. Свиня ж – вона не цап, її треба у повазі та комфорті тримати. А московити їх, ніжних, виганяли пастися з козами та коровами. Як тваринка у таких недружніх умовах смачне сальце нагуляє?</p>
<p>Зазначимо принагідно, що перша саме російська порода свиней була виведена лише на початку ХХ століття професором-зоотехніком Михайлом Івановим – вихідцем з України, зрозуміло. І називалася вона – «украинская степная белая». А потім вони ще трошки піднапружилися і у них вийшла «миргородская черно-пестрая».</p>
<p><strong>Ще трохи про Острогозьк</strong></p>
<p>З Острогозького повіту Воронезької губернії походив вже згадуваний нами вище видатний український вчений Микола Костомаров. Також в околицях Острогозьку мешкали друзі Сковороди – поміщики Тев&#8217;яшови.</p>
<p>До речі, там було майже одночасно два Степана Івановича Тев&#8217;яшова. Тев&#8217;яшов –молодший (1730—1789) – бригадир  руської імперської армії &#8212; один з найбагатших людей Слобожанської України, син острогозького полковника Івана Івановича Тев&#8217;яшова (молодшего). Та його дядько, Степан Іванович Тев&#8217;яшов (1718-1790) &#8212; полковник Острогозького слобідського козачого полку в 1757—1763 роках.</p>
<p>Тев&#8217;яшови були російськими воєводами, що вели своїх предків від ординців. Цар їх поставив на чолі Острогозького полку, щоб наглядати за непередбачуваними козаками. Особливо самодержці перестали довіряти автентичним українським полковникам після того, як ті підтримали повстання Степана Разіна. У світлі сказаного трохи кумедно виглядає те, що Тев&#8217;яшови невдовзі назвали своїх дітей Степанами. Ми не візьмемося гадати на честь кого.</p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/02/завантаження-15.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="aligncenter wp-image-68646 " title="Степан Разін та княжна " src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/02/завантаження-15-300x168.jpg" alt="Степан Разін та княжна " width="604" height="338" /></a>Родина Тев&#8217;яшових пов’язана не тільки зі Сковородою, але і з іменем літератора Антона Чехова, один з предків якого – Михайло Євстафієвич Чехов мешкав у заснованому козаками селі Ольховатка і «спочатку був кріпаком бригадира С.І. Тев&#8217;яшова», а «потім Ольховатка перейшла у володіння О.В. Чорткова, що був протягом ряду років воронезьким губернським ватажком дворянства, який одружився з єдиною донькою С.І. Тев&#8217;яшова».</p>
<p><strong>Юстас – Алексу, або Від сакури до вишні</strong></p>
<p>Герман Гессе у романі «Гра в бісер» торкнувся багатьох вічних тем, але так і не розповів, у чому власне полягала суть самої гри в бісер. Однак можна припустити, що це було таке змагання на краще вміння вибудовувати низки алюзій та асоціацій навколо будь-якого відправного пункту.</p>
<p>Хай, наприклад, це буде «розвідка» &#8212; термін, який у сучасній українській мові означає, не тільки шпигунську діяльність, а ще й «пошук» або наукове дослідження. Спробуємо зробити декілька асоціативних кроків одночасно у бік обох сенсів цього «випадково» обраного нами слова. Отже.</p>
<p>Гессе &#8212; німець. Найвідоміший розвідник, що контактував з німцями &#8212; Штірліц. Позивний Штірліца &#8212; Юстас. Чому Юстас? Як повідомляє творець образу геройського шпигуна Юліан Семенов, матір Штірліца (Ісаєва-Володимирова) звали Олеся Остапівна Прокопчук. Тобто дідом Штірліца був українець Остап Прокопчук. Ім’я Остап в англомовній версії &#8212; Юстас.</p>
<p>А російською Остап &#8212; Євстафій. І тут ми згадуємо, як Антон Чехов завжди підкреслював, що має українську кров. І не тільки завдяки загальновизнаній українкою бабусі письменника &#8212;  Єфросині Омелянівні  Шимко. По чоловічій лінії теж цілком переконливо проглядається українська версія походження. Відомо, що вже згаданий нами Михайло Євстафієвич Чехов жив у типовій українській хаті-мазанці під солом’яною стріхою. Батька його росіяни писали Євстафієм. Так що тут скоріше за все, у його особі мова йде про українського козака або посполитого Остапа Чеха.</p>
<p>Чи міг уявити собі той неписьменний Остап, який і прізвища ще не нажив (у більшості простолюдинів тоді  були лише прізвиська), сидячи у вишневому садочку коло хати, де соловейко щебетав і хрущі над вишнями гули, що його нащадок <a href="https://creativpodiya.com/posts/68550" target="_blank" rel="noopener">Антон Павлович Чехов</a> стане всесвітньовідомим літератором та автором, твори якого будуть перекладені більше ніж на сто мов, а п’єси не лише йтимуть на сценах найпрестижніших театрів планети, але й суттєво вплинуть на творчість таких титанів драматургії як Бернард Шоу та Семюель Беккет?</p>
<p>А відлуння чеховського «Вишневого саду» долетить аж до Країни Вранішнього Сонця і повернеться новелою «Сад» &#8212; літературним поклоном від феноменального японського майстра слова <a href="https://creativpodiya.com/posts/3228" target="_blank" rel="noopener">Рюноске Агутагави</a>. Власне, цю новелу можна було б назвати &#171;Три брати&#187; &#8212; така конотація теж присутня в сюжеті. Зрозуміло, що не випадково.</p>
<p>Між іншим одним з перших оповідань Акутагави був «Ніс» &#8212; відвертий натяк на відому повість Гоголя. В обох випадках мова йде про використання схожої метафори – все інше відрізняється. Навіть сад у Акутагави не вишневий, а декоративний. Хоча сакура, тобто японська вишня, є таким же національним духовним символом для японців, як  вишня для українців. Цікавий збіг…</p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/02/kta_5_klas_ukrlit_urok02_02.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="aligncenter wp-image-68644 " title="Садок вишневий коло хати" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/02/kta_5_klas_ukrlit_urok02_02-300x209.jpg" alt="Садок вишневий коло хати" width="581" height="405" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/02/kta_5_klas_ukrlit_urok02_02-300x209.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/02/kta_5_klas_ukrlit_urok02_02.jpg 448w" sizes="auto, (max-width: 581px) 100vw, 581px" /></a>І ще. Яблуко у нашій традиції – символ зваби та гріхопадіння. А вишня &#8212; вона вишня, себто надземна, небесна, духовна тобто. Тому у Чехова й сад вишневий, а не яблуневий.</p>
<p>Акутагава творив японською, тому що мешкав у японській імперії. А от <a href="https://creativpodiya.com/posts/64490" target="_blank" rel="noopener">Беккет і Джойс</a> користувалися англійською &#8212; мовою своєї імперії. Але це не заважає їм обом і досі вважатися великими ірландцями. А теж англомовним &#8212; <a href="https://creativpodiya.com/posts/65393" target="_blank" rel="noopener">Роберту Стівенсону  та Вальтеру Скотту</a> &#8212; бути великими шотландцями.</p>
<p>Тож і Чехова, відомого своєю закоханістю в українські краєвиди, варто рахувати українським письменником. Ви можете цього не робити – і тоді у вашому житті не буде Чехова. А у нашому буде. І Чехов, і Гоголь і всі інші талановиті українці, яких ми згадували вище.</p>
<p>І тут ми переходимо до висновку.</p>
<p><strong>Український погляд на минуле</strong></p>
<p>Від спільної історії нікуди подінешся. Ні у якому разі від неї не можна відмовлятися. Просто треба дивитися на видатних особистостей минулого не імперським, а українським поглядом. І тоді виявиться, що це власне була історія України та українців, у яких постійно плуталися в ногах інші мешканці спільної держави.</p>
<p><strong>Ще про українську складову історії імперії у нарисі: <a href="https://creativpodiya.com/posts/68557" target="_blank" rel="noopener">Олександр Пушкін та полковий устрій України.</a></strong></p>
<p>&nbsp;</p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/68622/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Рождественский гусь &#8212; вкусный символ солнца и победы</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/32255</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/32255#comments</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Ивика Журавлева]]></dc:creator>
		<pubDate>Tue, 06 Jan 2026 19:29:57 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Традиции]]></category>
		<category><![CDATA[кулинарные рецепты]]></category>
		<category><![CDATA[Новый год]]></category>
		<category><![CDATA[рецепты приготовления гуся]]></category>
		<category><![CDATA[рождественский гусь]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=32255</guid>

					<description><![CDATA[Гусь &#8212; вкусная деликатесная птица. Но готовить его сложно. Ниже мы поделимся несколькими рецептами приготовления гуся. Но вначале &#8212; немного истории. Рождественский гусь Традицию приготовления праздничного блюда из гуся завела английская королева Елизавета І&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<h2>Гусь &#8212; вкусная деликатесная птица. Но готовить его сложно. Ниже мы поделимся несколькими рецептами приготовления гуся.</h2>
<p>Но вначале &#8212; немного истории.<a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/гусь.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="size-medium wp-image-32943 alignright" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/гусь-300x154.jpg" alt="гусь" width="300" height="154" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/гусь-300x154.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/гусь.jpg 450w" sizes="auto, (max-width: 300px) 100vw, 300px" /></a></p>
<h5><b>Рождественский гусь</b></h5>
<p>Традицию приготовления праздничного блюда из гуся завела английская королева Елизавета І в 1588 году. В момент вкушения блюда из гуся Её Величеству сообщили о победе англо–голландского флота над Непобедимой армадой испанского короля Филиппа ІІ. К слову, в ходе той битвы отличились «королевские пираты» Елизаветы, самым знаменитым из которых был Фрэнсис Дрейк.</p>
<p>На радостях королева решила, что гусь &#8212; благоприятная примета и объявила его рождественским блюдом.</p>
<p>Интересно, что в 1570 году Папа отлучил Елизавету от Церкви. Ответом её стало принятие в 1571 году англиканского богослужения.</p>
<p>Зато гусь, в качестве праздничного блюда, прекрасно прижился везде, в том числе и на Новогодних столах жителей бывшей Российской империи, где давно перепутались языческие, католические, православные, царские  и советские традиции.</p>
<h5><b>Гусь в литературе</b></h5>
<p>За гусем охотился идейный наследник пирата Дрейка Паниковский. Гуси в 390 г. н. э. спасли Рим во время осады его галлами. Гусиные перья до сих пор являются символами литературного творчества. Ими писали<a href="https://creativpodiya.com/?p=1796"> Пушкин</a> и Гоголь. «Я Вас любил,  любовь ещё быть может..» &#8212;  эти гениальные строки написаны гусиным пером. И «Вечера на Хуторе близь Диканьки» тоже. Два пушкинских гусиных пера до сих пор хранятся в музеях поэта.</p>
<p>А вот цитата из Идиота»Достоевского ( 1868 год):</p>
<p>&#8212; Вот, князь, &#8212; сказала Аглая, положив на столик свой альбом, &#8212; выберите страницу и напишите мне что-нибудь. Вот перо, и еще новое. Ничего, что стальное? Каллиграфы, я слышала, стальными не пишут.</p>
<p>В Древней Греции  гуся почитали, как и лебедя, считая его перевозчиком душ умерших в Аид. Сам Сократ, говорят, любил класться гусём. Серебряный гусь, окружённый вызолоченными кружочками, <a href="https://creativpodiya.com/?p=25477">был изображён на щите Энея.</a></p>
<p>В Средние века в Европе гуси считались ездовыми животными ведьм и колдуний. В русской сказке «Гуси-лебеди» эти птицы работали на Бабу-ягу.</p>
<p>Но в целом гусь издревле считается солнечной птицей. Приготавливаемый на день Св. Михаила и на Рождество, гусь олицетворяет убывающую и возрастающую силу солнца.</p>
<p>В этом году запеченный гусь может стать съедобным украшением стола не только на Рождество, но и на наше традиционное празднование Нового года.</p>
<p><strong>Ранее мы писали: <a href="https://creativpodiya.com/?p=32010">Готовимся к встрече Нового года. Советы и рекомендации</a>.</strong></p>
<h5><b>Рецепт блюда из гуся</b></h5>
<p>Прежде чем отправить тушку гуся  в духовку, стоит её подготовить. В первую очередь, чтобы ушел специфический запах, тушку гуся желательно вымочить. Для этого на 2 литра воды добавить по 1 ч.л. соды и уксуса. И в этом растворе замочить тушку  на час при комнатной температуре.</p>
<p><strong>Тем временем подготовим начинку</strong></p>
<p>&#8212; Самая простая и, на мой взгляд, самая вкусная – кислосладкие яблоки порезать пополам или на четвертушки.</p>
<p>&#8212; При желании к яблокам можно добавить чернослив.</p>
<p>&#8212; Если хочется, чтобы гусь получился сразу с гарниром, то добавим к яблокам слегка отваренный рис, как говорят итальянцы, альденте. Рис стоит посолить.</p>
<p>Вернемся к тушке гуся . Вынимаем её из раствора и ополаскиваем водой, а затем обтираем х/б полотенцем.</p>
<p>Затем натираем тушку чесноком. Одного – двух зубков вполне достаточно, тут усердствовать не надо.</p>
<p>Начиняем тушку уже готовой начинкой и зашиваем иглой с белой х/б нитью или скрепляем деревянными зубочистками.</p>
<p>Далее делаем соус из томатной пасты, соли, смеси перцев и сметаны. В зависимости от вкусовых пристрастий, можно еще добавить базилик или готовую смесь итальянских или прованских трав. Смешивать несколько приправ вместе противопоказано, мы же хотим в итоге получить вкусное блюдо, а не комбикорм.</p>
<p>Мы уже на полпути. Осталось обмазать полученную тушку получившимся соусом и уложить на противень. Тушку укладываем на спинку.</p>
<h5>Далее есть два варианта развития событий. Все зависит от того, готовим ли мы гуся просто сочного или с золотистой корочкой.</h5>
<p><strong>Первый вариант:</strong></p>
<p>Если с золотистой корочкой, то уже подготовленную тушку кладем на противень и отправляем в духовку. Духовка должна быть слегка разогретой ( 180 &#8212; 200˚С) как при выпечке бисквита. А далее, примерно через 20 минут, нужно проверить, как там наша птичка? И проведывать её каждые 10-15 минут, при этом поливая сухим белым вином или водой с добавлением лимонного сока. Ну, а дальше, если корочка уже такая как нужно, а птица еще не дошла до готовности, накрываем тушку влажной пергаментной бумагой и пусть доходит до готовности.</p>
<p><strong>Второй вариант:</strong></p>
<p>Если корочки на птице не хочется, то нафаршированную тушку нужно обмазать простым тестом из муки, воды и соли. По консистенции оно должно быть чуть гуще, чем на оладушки. И так обмазываем тушку тестом, примерно 0,5 см толщиной, и &#8212; в духовку (180 &#8212; 200˚С) примерно минут на 10. Далее вынимаем и еще раз обмазываем тестом, уделяя особое внимание местам, где предыдущий слой треснул (не пугайтесь, так должно быть). И снова в духовку до полной готовности. В зависимости от веса птицы, она может готовиться час, а то и два. Проверяем готовность, протыкая ножом самое мясистое место, обычно за ножкой. А далее вынимаем из духовки, даем немного остыть и убираем тесто.</p>
<p><strong>Осталось подготовить большое блюдо, уложить на него гуся, достать из середины начинку и украсить ею уже готовую вкусную птицу.</strong></p>
<p>Ещё по теме Рождества: <a href="https://creativpodiya.com/posts/32171" target="_blank" rel="noopener">Можно ли гадать на Рождество и на святки?</a></p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/32255/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>3</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Можно ли гадать на Рождество и на святки?</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/32171</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/32171#comments</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Максим Денисов]]></dc:creator>
		<pubDate>Mon, 05 Jan 2026 09:11:27 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[Традиции]]></category>
		<category><![CDATA[гадания]]></category>
		<category><![CDATA[Коляда]]></category>
		<category><![CDATA[Рождество]]></category>
		<category><![CDATA[святки]]></category>
		<category><![CDATA[традиции]]></category>
		<category><![CDATA[христианский праздник]]></category>
		<category><![CDATA[язычество]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=32171</guid>

					<description><![CDATA[Само Рождение Христа отменило все языческие праздники и связанные с ними обряды. Однако в нашей жизни осталось много примет и зимних традиций, которые считаются рождественскими, а на самом деле имеют языческие корни. Тут ничего&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<h2>Само Рождение Христа отменило все языческие праздники и связанные с ними обряды.</h2>
<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/гадания.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="size-full wp-image-33690 alignright" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/гадания.jpg" alt="гадания" width="261" height="193" /></a>Однако в нашей жизни осталось много примет и зимних традиций, которые считаются рождественскими, а на самом деле имеют языческие корни. Тут ничего не сделаешь. Несмотря на то, что со времён Крещения Руси (988 год) прошло почти 1033 лет, традиция язычества имеет ещё более древнюю историю.</p>
<p>В языческие времена, в первые дни после зимнего солнцеворота, праздновали Коляду. <strong>Коляда</strong> – божество, нарождающееся солнце, которое захватывает ведьма Зима и превращает в волчонка. Только когда на весеннем костре шкура волка будет сожжена, Солнце предстанет во всей красе. Во время праздника наряжались в разных зверей и распевали колядки.</p>
<p>После многих лет борьбы с этой народной<a title="Топ-10 советских традиций, которые по-прежнему с нами" href="https://creativpodiya.com/?p=32218"> традицией,</a> церковь добилась того, что во-первых праздник был перенесён на Рождество и далее на святки, а во-вторых, вместо поклонения Коляде, в колядках стали проговариваться библейские сюжеты и прославляться Рождение Христа.</p>
<p><strong>Ранее мы писали: <a href="https://creativpodiya.com/posts/16495" target="_blank" rel="noopener">Почему Христа называют Спасителем</a></strong></p>
<p>Такое компромиссное решение называется христианским синергизмом (от греч. synergia — сотрудничество, содействие). Как говорят богословы: «Господь, сотрудничая с людьми, преобразует поклонения идолам в добрый зимний праздник.»</p>
<p>Единственное, что точно и наверняка противоречит христианству &#8212; это традиция гадания на святки &#8212; святые дни между христианскими праздниками Рождества Христова и Крещения.</p>
<p><b>Вот что утверждают по этому поводу язычники:</b> «В дни, ближайшие к солнцестоянию, особенно распространены всякие разные гадания. Считается, что это то самое время, когда границы миров размываются и очень близко к нам подступают потусторонние, навьи силы. Навьим откладывали в угощение первые куски или ложки обрядового блюда. Предполагается, что они, при правильном с ними взаимодействии, могут дать правдивые ответы на волнующие вопросы, сообщить о грядущих радостных событиях и предостеречь от несчастья.»</p>
<p><strong>Справка.</strong> В источниках по славянской мифологии и фольклору, признаваемых аутентичными (Велесова книга к ним не относится) термин «навь» означает «мертвец»</p>
<p><b>А вот позиция православной церкви:</b> «Гадание – это попытка человека узнать свое будущее через невидимые силы и приметы. Эти неведомые силы гадатели называют или духами, или душами умерших, или домовыми, или астральным разумом, космическим разумом и еще наверное много можно привести названий. Но у всех этих названий есть одно общее – нечистая сила или диавол. Конечно, мало найдется желающих напрямую общаться с диаволом, поэтому он никогда открыто о себе не заявляет, а маскируется под разными личинами, чтобы как можно больше людей запутать в свои сети.<br />
Гадания строго запрещены Богом еще в Ветхом Завете: «не должен находиться у тебя проводящий сына своего или дочь свою чрез огонь, прорицатель, гадатель, ворожея, чародей, обаятель, вызывающий духов, волшебник и вопрошающий мертвых; ибо мерзок пред Господом всякий, делающий это, и за сии-то мерзости Господь Бог твой изгоняет их от лица твоего» (Втор.18:10-12); «И когда скажут вам: обратитесь к вызывателям умерших и к чародеям, к шептунам и чревовещателям, &#8212; тогда отвечайте: не должен ли народ обращаться к своему Богу? спрашивают ли мертвых о живых?» (Ис.8:19)</p>
<p>Следовательно, чтобы ответить на вопрос: можно ли гадать на <a title="Рождественский гусь — вкусный символ солнца и победы" href="https://creativpodiya.com/?p=32255">Рождество</a> и на святки, нужно решить для себя: кто вы &#8212;  язычник или христианин? Ну а далее уже по вере вашей&#8230;</p>
<p><strong>Ранее мы писали: <a href="https://creativpodiya.com/posts/32157" target="_blank" rel="noopener">Некоторые важные традиции празднования Рождества</a></strong></p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/32171/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>2</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Этот странный зелёный цвет</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/63683</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/63683#comments</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Валя Тельмач]]></dc:creator>
		<pubDate>Sat, 03 Jan 2026 09:49:35 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[События]]></category>
		<category><![CDATA[Факты]]></category>
		<category><![CDATA[Зелёная лампа]]></category>
		<category><![CDATA[Зелёная улица]]></category>
		<category><![CDATA[Зелёные ботинки]]></category>
		<category><![CDATA[Зелёный змий]]></category>
		<category><![CDATA[Зелёный цвет]]></category>
		<category><![CDATA[Тоска зелёная]]></category>
		<category><![CDATA[цвета спектра]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=63683</guid>

					<description><![CDATA[Поговорим о странностях зелёного цвета. Точнее, о странностях нашего восприятия его. По идее, зелёный для наших дальних пещерных предков был свидетельством того, что наступила весна, а значит, опять будет много еды и тепла. То&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<h2>Поговорим о странностях зелёного цвета. Точнее, о странностях нашего восприятия его.</h2>
<p>По идее, зелёный для наших дальних пещерных предков был свидетельством того, что наступила весна, а значит, опять будет много еды и тепла. То есть для нас генетически это самый очевидный цвет радости, душевного покоя, мечты и надежды. По идее.</p>
<p>На самом же деле с зеленым почему-то связано много совсем не позитивных фразеологизмов и идиом. Хотя и позитивные тоже есть. В этом обзоре мы рассмотрим некоторые из них.</p>
<p><strong>Тоска зелёная</strong></p>
<p>Происхождение выражения теряется в дебрях народной речи. Есть версия, что тоску с зелёным цветом начали ассоциировать после того, как услышали арабское заъален (زعل)  &#8212; &#171;переживание, тоска&#187;.  По крайней мере, рыжую векшу точно назвали белкой от арабского بَلِىَ (беля)  &#8212; &#171;изнашиваться, ветшать&#187;, так как одна её шкурка стоила одну ту самую белю &#8212; изношенную серебряную монету.</p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/12/big_GX7418.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="wp-image-63686 size-full aligncenter" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/12/big_GX7418.jpg" alt="" width="448" height="328" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/12/big_GX7418.jpg 448w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/12/big_GX7418-300x220.jpg 300w" sizes="auto, (max-width: 448px) 100vw, 448px" /></a>Из классиков тоска зелёная, похоже, впервые встречается у народного Горького в романе «Мать». Мы осмелимся отдельно предположить, что так описывали деревню те, кто из неё уехал в город. Мол, тут ресторации да синематограф с газетами, дамы под зонтиками фланируют в нарядах шёлковых и господа в панталонах, а в деревне что? Куда не глянь – одни деревья с травой &#8212; тоска зелёная, в общем, и никакого тебе культурно энтетейменту.</p>
<p>Кстати, у островных англичан тоска, как известно, ассоциируется с голубым цветом. По той же логике можно предположить, что жители прибрежных посёлков британских островов, убегая в города, тоже мотивировали это тем, что там, на берегу, скука и одно только голубое море в роли пейзажа –  ну и тоска такая же, как следствие.</p>
<p>В этой связи интересно, какого цвета тоска у чукчей и эскимосов? Если у них тоска белая, а у жителей пустыни жёлтая – значит, всё сходится.<strong>                                        </strong></p>
<p><strong>У беды глаза зелёные</strong></p>
<p>Строчка из песни поэтессы Татьяны Коршиловой и композитора Евгения Птичкина. Утверждение продолжает мнение средневековой инквизиции о том, что у ведьм зелёные глаза. В итоге усердных стараний святых отцов, людей с таким цветом глаз сегодня на планете меньше всего. Реально утверждение о неприятностях, связанных с зелёными глазами ничем не подтверждено. Если не считать тех, кому «повезло» встретиться с глазу на глаз с тигром.</p>
<p>Иван Грозный так вообще был убеждён, что<a href="https://creativpodiya.com/posts/63573" target="_blank" rel="noopener"><strong> самые опасные – голубые глаза.</strong></a> В общем, не стоит верить  песне – у беды на самом деле глаза добрые и неприметные – иначе бы её стразу все узнавали и близко к себе бы не подпускали.</p>
<p><strong>Зелёный змий</strong></p>
<p>Зелёный &#8212; потому что «зелено вино». В смысле – «зельино» вино из зелья разного, трав и прочих растений. Змий на языческой Руси всегда был вражьей мордой. А в христианской парадигме ещё и искусителем. На том и сошлись.</p>
<p><strong>Зелёные ботинки</strong></p>
<p>Сейчас будет жутко. Как известно, восхождения на Эверест в наши дни поставлены на коммерческую основу и желающим надо ждать не только подходящей погоды, но и разрешения на подъём, во избежание очередей и толкучки. И всё равно, несмотря на оборудованные маршруты, трагедии случаются регулярно.</p>
<p>В отличие от позитивных <strong><a href="https://creativpodiya.com/posts/63444" target="_blank" rel="noopener">жёлтых ботинок Натана Шварца</a></strong>, «зелёные ботинки» &#8212; это труп альпиниста в ярко-зелёных ботинках, который служит отметкой высоты 8500 метров на северо-западном склоне Эвереста и лежит там уже много лет. В 2014 году «зелёные ботинки» пропал из виду, потом его, вроде бы, видели опять. Кто это &#8212; есть несколько версий, но ни одна не подтверждена окончательно.</p>
<p><strong>Зелёная миля </strong></p>
<p>Тут тоже приятного мало. Зелёная миля &#8212; последний путь осужденных на смертную казнь. Выражение из одноименного романа, а затем и фильма по роману Стивена Кинга. Хотя такую дорогу было бы естественнее красить в <a href="https://creativpodiya.com/posts/63436" target="_blank" rel="noopener"><strong>чёрный цвет.</strong></a> Но креативная фантазия тюремщиков &#8212; это нечто особенное&#8230;</p>
<p><strong>Просто зелёные</strong></p>
<p>Зелёные &#8212; название третьей силы в Гражданской войне 1917-1923 годов. С точки зрения белых, красных и интервентов &#8212; бандиты. Но тут мы бы поспорили. Кроме Грициана Таврического там было много ярких и действительно героиских личностей. <strong><a href="https://creativpodiya.com/posts/44345" target="_blank" rel="noopener">Отаман Зелений, например.</a></strong></p>
<p><strong>Зелёная улица</strong></p>
<p>В этом случае мы сталкиваемся с уникальной ситуацией, когда один и тот же фразеологизм имеет разные смыслы. Хорошая «зелёная улица» &#8212; это прямая беспрепятственная дорога. Выражение пошло из железнодорожного лексикона, когда поезду давали зелёный свет на всех светофорах. Среди измученных нынешним городским трафиком автомобилистов бытует родственное этой &#171;зелёной улице&#187; выражение &#171;зелёная волна&#187; &#8212; когда попадаешь на зелёный свет всех попутных светофоров.</p>
<p>А раньше в царской армии провинившихся солдат прогоняли сквозь строй, избивая при этом палками из ивового кустарника. И это была плохая зелёная улица…</p>
<p><strong>Зелёная лампа </strong></p>
<p>«Зелёная лампа» — в 1819-1820 годах так называлось собрание прогрессивной дворянской молодёжи, куда были вхожи Пушкин, Дельвиг, а также будущие декабристы. Встречи проходили при свете лампы с зелёным абажуром &#8212; отсюда и название. Более ста лет спустя с 1927 по 1940 годы в Париже существовало русское литературное общество под таким же названием.</p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/12/22zelenaya-lampa22-kratkoe-soderzhanie.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="wp-image-63685 size-full aligncenter" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/12/22zelenaya-lampa22-kratkoe-soderzhanie.jpg" alt="" width="448" height="302" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/12/22zelenaya-lampa22-kratkoe-soderzhanie.jpg 448w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/12/22zelenaya-lampa22-kratkoe-soderzhanie-300x202.jpg 300w" sizes="auto, (max-width: 448px) 100vw, 448px" /></a>Также «Зелёная лампа» &#8212; это блестящий рассказ <a href="https://creativpodiya.com/posts/52677" target="_blank" rel="noopener">Александра Грина</a>, один из венцов его творчества. История о надежде, символом которой является зелёный свет лампы. И конечно абсолютно случайно, что Грин (Green)  –  тот самый цвет, о котором идёт речь всё это время.</p>
<p>Ещё зелёный цвет считается священным цветом ислама и титульным цветом авторитетного экологического движения Greenpeace. Такого же цвета символика движения Эсперанто. Скатертью зеленого цвета покрывают столы в игральных домах, чтобы всем участникам повезло, кроме того, на нём удобно писать мелом счёт игры. <a href="https://creativpodiya.com/posts/63531" target="_blank" rel="noopener"><strong>Белый</strong> <strong>цвет</strong></a> вообще хорошо сочетается с зелёным. Например, снег и ель.</p>
<p>И разумеется, «У лукоморья дуб зелёный» и зеленая карета мчится, мчится в вышине, в серебристой тишине…</p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/63683/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>5</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Лео Ферре. Имя розы</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/64442</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/64442#comments</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Игорь Касьяненко]]></dc:creator>
		<pubDate>Mon, 22 Dec 2025 08:40:31 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Музыка]]></category>
		<category><![CDATA[Общество]]></category>
		<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[События]]></category>
		<category><![CDATA[Léo Ferré]]></category>
		<category><![CDATA[Аvec le temps]]></category>
		<category><![CDATA[культура Франции]]></category>
		<category><![CDATA[Лео Ферре]]></category>
		<category><![CDATA[французский шансон]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=64442</guid>

					<description><![CDATA[Лео Ферре (Léo Ferré) – знаменитый французский шансонье монегасского происхождения, один из «тройки великих», которую с ним составили также Жорж Брассенс и Жак Брель. Родился в 1916 году, прожил 76 лет, долго и трудно&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<h2>Лео Ферре (Léo Ferré) – знаменитый французский шансонье монегасского происхождения, один из «тройки великих», которую с ним составили также Жорж Брассенс и Жак Брель.</h2>
<div id="attachment_64464" style="width: 310px" class="wp-caption alignright"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/03/unnamed-1.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-64464" class=" wp-image-64464" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/03/unnamed-1.jpg" alt="" width="300" height="244" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/03/unnamed-1.jpg 512w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/03/unnamed-1-300x244.jpg 300w" sizes="auto, (max-width: 300px) 100vw, 300px" /></a><p id="caption-attachment-64464" class="wp-caption-text">Лео Ферре</p></div>
<p>Родился в 1916 году, прожил 76 лет, долго и трудно начинал, праздновал первый серьёзный успех в 1954-м, в какой-то момент стал идолом прогрессивной молодёжи, в 62 года родил младшую дочь и покинул наш мир признанным классиком жанра в 1993–м.</p>
<p>Его именем названа площадь в Монако, где в 2003 году был установлен бронзовый бюст музыканта и поэта. В 2009-м площадь Лео Ферре появилась и в Париже.</p>
<p>Во франкоязычном контексте он считается мэтром, которого можно сравнить по степени влияния на окружающую его интеллектуальную и культурную среду с Александром Галичем в наших реалиях. А вот за пределами французского языка он всемирно популярен всего одной песней «Avec le temps». Мы её в итоге послушаем, но прежде остановимся на нескольких эпизодах изобилующей событиями и крутыми поворотами судьбы Лео Ферре.</p>
<p><strong> Не роман Умберто Эко</strong></p>
<p>Почему в заголовке нашего рассказа появилось называние культового романа итальянца Умберто Эко?</p>
<p>Дело в том, что Лео Ферре – действительно имя розы, гибридной чайной розы, с белыми или бледно-розовыми цветами, имеющими малиновый край и кремово-желтую нижнюю часть. Сорт был представлен ​​в 2006 году. И назван так в честь героя нашего повествования.</p>
<div id="attachment_64461" style="width: 309px" class="wp-caption alignleft"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/03/roza-leo-ferre.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-64461" class="wp-image-64461" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/03/roza-leo-ferre.jpg" alt="" width="299" height="299" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/03/roza-leo-ferre.jpg 333w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/03/roza-leo-ferre-150x150.jpg 150w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/03/roza-leo-ferre-300x300.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/03/roza-leo-ferre-160x160.jpg 160w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/03/roza-leo-ferre-320x320.jpg 320w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/03/roza-leo-ferre-60x60.jpg 60w" sizes="auto, (max-width: 299px) 100vw, 299px" /></a><p id="caption-attachment-64461" class="wp-caption-text">Сорт роз Лео Ферре</p></div>
<p>Кроме того, в розарии его судьбы в разное время расцветали и увядали цветы нескольких женских присутствий, наполнявших жизнь поэта всем спектром эмоции, столь необходимых ткачу иллюзорных материй, коими являются стихи и песни. Мы далее назовём их имена.</p>
<p>И раз мы уже, говоря про Лео Ферре, вспомнили Умберто Эко, заметим, что оба они были католиками по рождению и атеистами по убеждению. Умберто Эко стал таковым после учёбы в Туринском университете, где изучал средневековую философию и литературу,</p>
<p>А Лео Ферре отец в 9 лет отправил учиться в школу-интернат, которую держали Братья христианских школ. Он пробыл там восемь долгих лет с 1925 по 1934 год, был одинок и, по собственному признанию, сделанному в автобиографическом романе <em>«Benoît Misère»</em> (1970 г.), стал жертвой педофильских практик со стороны генерального надзирателя. Вышел Лео из богоугодного заведения не только убежденным атеистом, но ещё и приверженцем анархизма.</p>
<p><strong>Анархия &#8212; мать шансона</strong></p>
<p>Франция, как и Италия, всегда славилась революционными настроениями. Не удивительно, что двое из тройки «великих шансонье» &#8212; Жорж Брессанс и Лео Ферре были убежденными анархистами, о чём неоднократно публично заявляли. Да и Жак Брель был ещё тот бунтарь. Иначе служить бы ему до конца дней менеджером на семейной картонной фабрике.</p>
<p>Так же ясно, что анархия и поющаяся поэзия, которой по сути и является истинный шансон, имеют массу схожих черт.</p>
<p>Поэзия, как и любое творчество, &#8212; это свободная стихия, формирующая вселенную текста исключительно по желанию автора. Анархия же – слово изначально писалось «ан-архия», то есть «безвластие» – фактически мечта о свободе, которую поют поэты. И констатация вопиющей несправедливости ситуации, когда один человек отдаёт приказы другому.</p>
<p>Сегодня вообще существует дискуссия: куда следует относить понятие «анархия» &#8212; к политике или культуре? Очевидно, что анархия как социальное устройство возможна только в обществе высочайшей степени самоорганизации, да ещё и не имеющем внешних врагов. В этом смысле по своей утопичности она ничем не отличается от коммунизма, которому тоже всегда симпатизировал Лео Ферре.</p>
<p>Впрочем, его политические взгляды не мешали ему на пике карьеры, когда он разбогател, вести вполне буржуазный образ жизни. И продолжать бунтовать в песнях.</p>
<p><strong>Классика и авангард</strong></p>
<p>Главным критерием, отличающим шансон от французской эстрадной песни, является высокий литературный уровень текста. Сам более чем талантливый сочинитель, Лео Ферре неустанно популяризировал высокую поэзию, превращал в песни стихи Гийома Аполлинера, Луи Арагона и Шарля Бодлера, на почве стихотворчества дружил и ссорился с отцом сюрреализма Андре Бретоном.</p>
<p>В 1964 год он выпустил двойной альбом «Verlaine et Rimbaud», составленный из произведений влюбленной пары гениев XIX века, Поля Верлена и Артюра Рембо.</p>
<p>А ещё музыкант самоучка Лео Ферре сочинял оперы и оратории, дирижировал симфоническим оркестром и хором и даже пытался при этом одновременно петь сам. И хотя признания критиков на поприще больших музыкальных форм он так и не снискал, но брался за творческие эксперименты вновь и вновь.</p>
<p>Его интересы лежали в диапазоне от Равеля и Бетховена до рок-н-ролла. Он вёл программы на радио и снимался в кино (правда, только один раз). На своих выступлениях он не только пел и читал стихи, но и декламировал под музыку огромные куски прозы. Благо его популярность позволяла организаторам концертов продавать билеты и до отказа заполнять залы обожающей маэстро публикой.</p>
<p><strong> Имя розы, или Cherchez la femme</strong></p>
<div id="attachment_64462" style="width: 313px" class="wp-caption alignright"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/03/3777b36a4ce1a174b3a88c82a69a7766.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-64462" class="wp-image-64462 " src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/03/3777b36a4ce1a174b3a88c82a69a7766.jpg" alt="" width="303" height="417" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/03/3777b36a4ce1a174b3a88c82a69a7766.jpg 291w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/03/3777b36a4ce1a174b3a88c82a69a7766-218x300.jpg 218w" sizes="auto, (max-width: 303px) 100vw, 303px" /></a><p id="caption-attachment-64462" class="wp-caption-text">Лео Ферре и шимпанзе Пепе</p></div>
<p>В жизни каждого поэта, присутствует на путеводнозвёздных правах хотя бы одна представительница прекрасной половины космоса. Женщины Лео Ферре во многом определили его судьбу. Среди них были не только жёны и любимые.</p>
<p><strong>Одетта Шунк.</strong> Они с Лео стали парой в 1940 году. С 1943-го по 1946-й проживали на ферме недалеко от Монако, сочетая прозу сельской жизни с мечтой о творчестве.</p>
<p><strong>Эдит Пиаф.</strong> Встреча звезды парижской сцены и тогдашнего монегасского фермера произошла в 1945 году. Именно Эдит Пиаф посоветовала Лео ехать в Париж и пытаться петь самому. До этого он видел себя больше в качестве автора песен для других.</p>
<p>16 декабря 1950 года, уже в Париже, Лео и Одетта разводятся. Увы, их столичную семейную жизнь постоянно сопровождали материальные сложности. У Лео всё ещё не было стабильных заработков. Одетта позировала для рекламы и, по слухам, имела проблемы с сохранением верности мужу-«неудачнику».</p>
<p><strong>Катрин Соваж. </strong>Певица встретилась с Лео Ферре в 1950 году. По её словам, она сразу «влюбилась в его песни». И стала их главным пропагандистом:</p>
<blockquote><p>«Это была встреча всей моей жизни. Как говорят, счастье никогда не приходит в одиночку. Жак Канетти пришел послушать меня чудесным вечером. Он всегда искал артистов для звукозаписывающей компании, художественным руководителем которой был, а также для арт-локации «Les Trois Baudets», которую он основал».</p></blockquote>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/64369" target="_blank" rel="noopener">Жак Канетти</a> пригласил Катрин Соваж поработать в 1953 и 1954 годах в его знаменитых «Трёх Ослах».</p>
<blockquote><p>«Позже я была представлена на «Олимпии» (концертный зал, находящийся на бульваре Капуцинок, самый старый из ныне действующих концертных залов французской столицы и один из самых популярных в мире) и получила главный приз за «L&#8217;Homme» с Лео Ферре», &#8212; вспоминает Катрин.</p></blockquote>
<p>В 1952 году она спела «Paris canaille» &#8212; первый международный хит авторства Ферре. В 1954 году выиграла &#171;Grand Prix du Disque&#187; с той же &#171;L&#8217;Homme&#187;.</p>
<p>После начала творческого романа с Катрин карьера Лео Ферре навсегда пошла вверх. Но на этом копилка счастливых встреч 1950 года не исчерпалась.</p>
<p><strong>Мадлен Раберо</strong>. Позже Лео Ферре скажет:</p>
<blockquote><p>«Я родился по ошибке в 1916 году и второй раз 6 января 1950 года, когда я встретил Мадлен… Она другой  конец меня».</p></blockquote>
<p>Мадлен подарила Лео страсть, новый импульс к жизни, стала его музой, сценическим партнёром, имиджмейкером и постановщицей его шоу. Она заставила его на сцене снять очки, придумывала ему одежду, убедила оставить на какое-то время фортепиано и попробовать петь с группой.</p>
<p>После встречи с Катрин и Мадлен Лео Ферре наконец обрёл признание, а с ним и финансовое благосостояние. В результате, анархист и приверженец Коммунистической партии Франции покупает себе замок. Там он живёт вместе с женой и Энни Бизи, дочерью Мадлен. Работает, пишет песни и стихи, занимается печатанием книг и другой полиграфической продукции. И вновь заводит множество разных животных. Одно из них стало если не причиной, то катализатором развода с Мадлен в 1968–году.</p>
<p><strong>Шимпанзе Пепе.</strong> Обезьяна появилась в замке Ферре в 1961 году. Вдохновленный либертарианскими идеалами Лео Ферре воспитывал ее как человеческого ребенка. По воспоминаниям дочери Мадлен, Энни:</p>
<blockquote><p>«У Пепе была своя комната, ее игрушки, она ела с нами обед, водила машину на коленях Лео. Вечером, прежде чем надеть пижаму, она осторожно выпивала травяной чай, а затем нежно и очень крепко обнимала семью.»</p></blockquote>
<p>Энни также пришлось называть Пепе «невесткой». В конце концов, ревнивая Пепи таки выжила Энни из дома. После её отъезда Лео и Мадлен приняли к себе на ПМЖ ещё трех шимпанзе, быка, свинью, коров, собак и кошек. А вот совместных детей у них не случилось. Проблема была в Мадлен, она знала о ней до брака, но скрыла от Лео.</p>
<p><strong>Мари-Кристин Диас</strong>. Будущая мать его детей появилась, когда Лео был ещё связан с Мадлен, но их совестная жизнь уже летела под откос. В марте 1968 года он отправился на гастроли и долго не возвращался. Незадолго до этого Пепе упала с дерева, серьезно поранилась и не позволяла никому приближаться к себе. У Мадлен случилась истерика. В отчаянии она попросила соседа–охотника убить шимпанзе и нескольких других животных. Вернувшись, Ферре был ужасно потрясен и после этого разошёлся с Мадлен.</p>
<div id="attachment_64465" style="width: 311px" class="wp-caption alignright"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/03/images.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-64465" class=" wp-image-64465" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/03/images.jpg" alt="" width="301" height="259" /></a><p id="caption-attachment-64465" class="wp-caption-text">Лео Ферре</p></div>
<p>5 марта 1974 года он официально оформил отношения с Мари-Кристин Диас. У них было трое детей: Матье (29 мая 1970 г.), Мари-Сесиль (20 июля 1974 г.)  и Мануэлла (26 января 1978 г.).</p>
<p><strong>Аvec le temps. Со временем</strong></p>
<p>Песня записана в 1970 году. Посвящена расставанию с Мадлен и печали о смерти Пепе. В ней говориться о том, что со временем проходит всё, даже то, что, казалось бы, уже никогда не сможет нас покинуть, ибо стало смыслом и содержанием жизни. Особую роль играет рефрен «Аvec le temps». Его многократное повторение создаёт ощущение киноленты, которую каждый слушатель наполняет картинками из своей памяти.</p>
<p>Композицию включало в репертуар множество известных эстрадных певцов. Мы, на завершение, предложим одну из самых современных версий в исполнении ливанской певицы, актрисы и кинорежиссёра Хибы Таваджи (1987 год рождения).<br />
<iframe loading="lazy" src="https://www.youtube.com/embed/LLx6TvgaGfQ" width="560" height="315" frameborder="0" allowfullscreen="allowfullscreen"></iframe><br />
<strong>Наш партнёр: Студия гитарной аранжировки  <a href="https://creativpodiya.com/posts/902">Guitarproduction Studio</a></strong></p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/64442/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>2</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>День зимнего солнцестояния &#8212; празднуем поворот к весне</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/66236</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/66236#comments</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Ивика Журавлева]]></dc:creator>
		<pubDate>Sun, 21 Dec 2025 06:38:18 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Общество]]></category>
		<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[События]]></category>
		<category><![CDATA[Традиции]]></category>
		<category><![CDATA[Коляда]]></category>
		<category><![CDATA[Рождество]]></category>
		<category><![CDATA[святки]]></category>
		<category><![CDATA[солнцестояние]]></category>
		<category><![CDATA[традиции]]></category>
		<category><![CDATA[язычество]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=66236</guid>

					<description><![CDATA[Сегодня 21 декабря – самый короткий день в году. Соответственно, за ним последует самая длинная и самая необычная ночь. Про сути, в эту ночь перестраиваются все энергетические процессы Земли. Начинается период роста, который можно&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<h2>Сегодня 21 декабря – самый короткий день в году. Соответственно, за ним последует самая длинная и самая необычная ночь.</h2>
<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/914445.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="alignright wp-image-33723" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/914445.jpg" alt="Рождественские гуляния" width="317" height="211" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/914445.jpg 600w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/914445-300x200.jpg 300w" sizes="auto, (max-width: 317px) 100vw, 317px" /></a>Про сути, в эту ночь перестраиваются все энергетические процессы Земли. Начинается период роста, который можно сравнить с ежемесячным «новолунием», временем обнуления старого и переходом в новое состояние, но только в более крупном масштабе.</p>
<p>В этот день происходит очень интересное явление: центральный луч Солнца в полдень попадает на поверхность широты 23 градуса 23&#8242; (топографически) южного полушария точно под углом 90 градусов (так называемый – зенит Солнца). Более южнее такое явление не наблюдается, а зенит понемногу начинает двигаться к нам, к северному полушарию и ночь начинает уменьшаться, сначала по секундам, а 25-го декабря секунды сольются в минуту. И день начнет понемногу расти.</p>
<p>Славяне, потомками которых мы являемся, были солнцепоклонниками и строили свой календарь, наблюдая, в первую очередь, за солнцем.</p>
<p>В день зимнего солнцестояния они приветствовали Коляду &#8212; Бога Молодого Солнца, Бога Зимнего Солнца, рожденного в ночь зимнего солнцеворота, т. е. в самую длинную ночь года.</p>
<p>Считалось, что его рождение несёт людям надежду на продолжение жизни, возвращение солнечного света и света знаний, способного победить тьму в природе и в сердцах людей.</p>
<p>При переходе из язычества в Христианство традиция колядовать в это время осталась, а затем, с введением григорианского календаря, сместилась на январь.</p>
<p><strong>А во время Летнего Солнцестояния наши предки славили Купало. О празднике купальской ночи читайте подробнее в материале:<a href="https://creativpodiya.com/posts/20433" target="_blank" rel="noopener"> Сегодня в Северном полушарии — ночь любви</a></strong></p>
<p>Но вернёмся к зимнему солнцестоянию. В это время ночь действительно начинает потихоньку сдавать свои права и день &#8212; прибавляться. Природа запускает процесс подготовки к весеннему возрождению. А человек, несмотря на весь технический прогресс и даже изобретение искусственного интеллекта, остается частью природы.</p>
<h4>Поэтому ритуалы в День зимнего солнцестояния пойдут нам на пользу:</h4>
<p style="padding-left: 30px;">• Первым делом подведём итоги прошедшего года, <strong>освободимся от всего ненужного</strong> (как вещей так и мыслей). В предстоящее «Новое» нужно войти чистыми как духовно так и физически.</p>
<p style="padding-left: 30px;">• Если вы <strong>хотите избавиться от какого-то негатива</strong> или плохих эмоций, которые мешают развиваться, 21 декабря напишите все это на листке и порвите бумагу в мелкие клочки или сожгите. Затем выйдите на улицу, встаньте спиной к ветру, и пустите обрывки или пепел по ветру.</p>
<p style="padding-left: 30px;">• Можно провести <strong>ритуал с огнем</strong> и посвятить его солнцу. Зажгите свечу, камин, печь, костер или бенгальские огни. Загадайте желание, подумайте о приятном и понаблюдайте за пламенем. Можно произнести слова заговора: &#171;Огонь горит – семью от бед хранит, пламя играет – зло прогоняет&#187;.</p>
<p style="padding-left: 30px;">•  В этот дня начинается рост и восхождение к новым вершинам. <strong>Стройте планы</strong> в своей голове или визуализируйте, создав карту желаний.</p>
<p style="padding-left: 30px;">• В это время хорошо пройдут <strong>медитации.</strong></p>
<p style="padding-left: 30px;">• Верующим людям особенно полезно <strong>провести время в молитвах</strong> – они будут обладать большой силой.</p>
<p>Встречайте это новое время с огнём в душе, со свечами в жилище, с добрыми мыслями и, если хотите, то и подарками друг другу!</p>
<p><strong>Еще по теме: <a href="https://creativpodiya.com/posts/10951" target="_blank" rel="noopener">Как встречать Новый год? Советы и рекомендации. Год Лошади</a></strong></p>
<div dir="auto">
<div dir="auto"></div>
</div>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/66236/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>1</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Для молодости тела тренируем мозг</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/63379</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/63379#comments</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Вик Синицын]]></dc:creator>
		<pubDate>Thu, 18 Dec 2025 19:36:53 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Здоровый образ жизни]]></category>
		<category><![CDATA[Здоровье]]></category>
		<category><![CDATA[Общество]]></category>
		<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[События]]></category>
		<category><![CDATA[долгая молодость]]></category>
		<category><![CDATA[мозг]]></category>
		<category><![CDATA[молодость]]></category>
		<category><![CDATA[омоложение]]></category>
		<category><![CDATA[секреты долголетия]]></category>
		<category><![CDATA[тренировки мозга]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=63379</guid>

					<description><![CDATA[Оставаться молодым долго – мечта каждого. Мы мечтаем именно о долгой молодости, а не просто о продолжительной  жизни. Как этого добиться? Обычный совет &#8212; занимайтесь физкультурой, тренируйте сердечно-сосудистую систему, мышцы и связки. Да. Это&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<h2>Оставаться молодым долго – мечта каждого. Мы мечтаем именно о долгой молодости, а не просто о продолжительной  жизни.</h2>
<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/11/мозг.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="alignright wp-image-63384" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/11/мозг.jpg" alt="" width="300" height="169" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/11/мозг.jpg 640w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/11/мозг-300x169.jpg 300w" sizes="auto, (max-width: 300px) 100vw, 300px" /></a>Как этого добиться? Обычный совет &#8212; занимайтесь физкультурой, тренируйте сердечно-сосудистую систему, мышцы и связки. Да. Это всё очень правильно. В здоровом теле &#8212; здоровый дух.</p>
<p>А как обстоят дела с мозгом? Почему мы с годами всё чаще жалуемся на проблемы с памятью или логическим мышлением? Чтобы ответить на этот вопрос нужно просто сравнить количество сложных для своего уровня логических задач, которые решает школьник или студент и пенсионер. И сколько информации вынуждены впитывать и запоминать те и другие.</p>
<p>Иными словами, мозг и его функции, как и мышцы тела, нуждаются в постоянной тренировке, то есть в периодической работе на пределе своих возможностей. И тогда мозг в любом возрасте будет молодым и созидательным.</p>
<p><strong>Вот вам несколько примеров.</strong></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/13246">Борис Пастернак</a> завершил работу над романом «Доктор Живаго», который по праву считается вершиной его творчества, в возрасте 65 лет.</p>
<p>Вершина творчества немецкого поэта и мыслителя Иоганна Вольфганга Гёте &#8212; «Фауст». Гёте работал над ним до самой смерти. Полностью трагедия была опубликована только после его ухода. А ушёл он, между прочим, в 82 года.</p>
<p>86 лет прожил <a href="https://creativpodiya.com/posts/4792">Мартин Хайдеггер</a>. Алексей Фёдорович Лосев – 94 года. Оба философа постоянно мыслили &#8212; активно и плодотворно.</p>
<p>Альберт Эйнштейн до последних дней (76 лет) работал над единой теорией поля – проблемой, над разрешением которой до сих пор бьётся современная физика.</p>
<p>Подчеркнём. Тут важно, что названные исторические личности не просто дотянули до своих лет, а то, что они и в преклонные годы мыслили как молодые – свежо, ярко и креативно.</p>
<p><strong>Вывод. </strong>В любом возрасте нужно каждый день нагружать мозг. Способов тут бесконечно много &#8212; от придумывания разнообразных домашних лайфхаков до изучения иностранных языков. С ними сейчас вообще благодать – на YouTube огромное количество интервью, фильмов и аудиокниг, озвученных носителями языка.</p>
<p><strong>Ранее мы писали: <a href="https://creativpodiya.com/posts/39257">5 советов для улучшения памяти</a></strong></p>
<p>Главное &#8212; что бы мы ни делали &#8212; постоянно ставить перед мозгом нестандартные задачи, стимулировать повороты мышления и вообще совершать регулярные интеллектуальные интервенции в область собственной некомпетентности. Слава Богу, нынешняя эпоха постоянно предлагает новые гаджеты и дивайсы, которые интересно и полезно осваивать, в том числе и с точки зрения открываемых ими возможностей доступа в непознанную часть мира.</p>
<p>Естественно, отдыхать себе тоже надо позволять. Перегрузки точно не полезны ни уму, ни телу.</p>
<p><strong>Ранее мы писали:  <a href="https://creativpodiya.com/posts/24341">Оздоровление игрой, или Молодость в любом возрасте</a></strong></p>
<p>А ещё очень важно проживать высокие чувства. А для этого стоит читать хорошие книги и смотреть качественные фильмы и спектакли &#8212; опять же сегодня их в сети достаточно. Смотреть и сопереживать.</p>
<p>Сводя вышесказанное к одной мысли, подытожим: <strong>Чтобы быть молодым, нужно стараться жить как молодые. </strong></p>
<p>А это весьма непросто. Ведь то, что уже прожито, понято и освоено тоже от нас никуда не девается и всё время зовёт к себе, норовя заставить выполнять стандартные задачи – мы же их так хорошо научились решать за всю жизнь. Но тут и кроется ловушка. И обойти её можно, только двигаясь по тропам неординарного мышления.</p>
<p><strong>Источник: <a href="https://creativpodiya.com/">медиа портал АТС creativpodiya.com</a></strong></p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/63379/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>2</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Нестор Махно сьогодні, або У пошуках спільного національного героя</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/68190</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/68190#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Игорь Касьяненко]]></dc:creator>
		<pubDate>Tue, 16 Dec 2025 08:47:45 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Общество]]></category>
		<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[События]]></category>
		<category><![CDATA[Богдан Хмельницький]]></category>
		<category><![CDATA[історія України]]></category>
		<category><![CDATA[Мазепа]]></category>
		<category><![CDATA[Нестор Махно]]></category>
		<category><![CDATA[Степан Бандера]]></category>
		<category><![CDATA[Тарас Шевченко]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=68190</guid>

					<description><![CDATA[Будь-якій державі необхідний власний національний герой, на базі образу якого створюється легенда про націю. А далі вже у напрямку цієї легенди вибудовуються моральні та суспільні орієнтири. В історії України було декілька яскравих особистостей, які&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<h2>Будь-якій державі необхідний власний національний герой, на базі образу якого створюється легенда про націю. А далі вже у напрямку цієї легенди вибудовуються моральні та суспільні орієнтири.</h2>
<p>В історії України було декілька яскравих особистостей, які могли би постати у якості загальнонаціонального героя.</p>
<p><strong>Тарас Шевченко</strong></p>
<p>Генеральним чинником, який визначає присутність Тараса Григоровича в сучасному рейтингу претендентів на головного національного героя України є його спільне визнання всією Україною. Він близький і східнякам, і мешканцям Заходу країни.</p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Шевченко-в-Романах-Кавалеридзе.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="aligncenter wp-image-16201 " src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Шевченко-в-Романах-Кавалеридзе-300x238.jpg" alt="" width="383" height="304" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Шевченко-в-Романах-Кавалеридзе-300x238.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Шевченко-в-Романах-Кавалеридзе.jpg 472w" sizes="auto, (max-width: 383px) 100vw, 383px" /></a>23 грудня 1873 року у Львові було засновано Літературне товариство імені Т.Г. Шевченка, яке згодом стало всесвітньою науковою академією українознавства. То був час, коли уряд російської імперії почав утиски української культури. Цим скористалися у канцелярії Австро-Угорської імперії і дозволили галичанам національну організацію, яка взагалі-то виникла за ідеєю Куліша та Драгоманова, тобто українців з Наддніпрянщини.</p>
<p><strong>Раніше ми писали: <a href="https://creativpodiya.com/posts/63399" target="_blank" rel="noopener">Як створювалася сучасна українська мова</a></strong></p>
<p>Фінансували товариство також меценати з центру та сходу України: Василь Симиренко – інженер, винахідник і промисловець та красуня-графиня Єлизавета Милорадович-Скоропадська.</p>
<p>Товариство імені Шевченка стало одним з головних осередків української культури того часу. Але природною стихією самого Тараса була степ широкий – тому і Херсонщина з Запоріжжям, і Сумщина з Харківщиною, і Черкаси з Полтавою &#8212; всі вважали його своїм.</p>
<p>До мінусів історичної постаті Кобзаря можна віднести не дуже чітко окреслену політичну позицію. Вільна Україна – це як. Коли всі рівні? Чи коли є пани та холопи? А як щодо людей інших національностей? Ну і таке інше.</p>
<p>Тарас Григорович був поетом. Не його місія розробляти політичну концепцію волі. Але воля &#8212; це саме те, головне, на чому стоїть будь яка українська держава. Воля як мрія і одночасно базова цінність. Тарас Шевченко сприймається саме як пророк вільної, ідеальної України.</p>
<p><strong>Степан Бандера</strong></p>
<p>Майже міфологічний персонаж, головний герой російської пропаганди. Саме його у московії бачать в якості узагальненого свідомого українця, котрий просто по природі свого існування вже є екзистенційним ворогом московської імперії.</p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2022/12/bandera9.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="aligncenter wp-image-68193 " title="Степан Бандера" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2022/12/bandera9-250x300.jpg" alt="Степан Бандера" width="339" height="407" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2022/12/bandera9-250x300.jpg 250w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2022/12/bandera9.jpg 480w" sizes="auto, (max-width: 339px) 100vw, 339px" /></a></p>
<p>Насправді Бандера для України досить маргінальна постать. Його діяльність переважно концентрувалася на Заході. А крім того, створена їм УПА вчинила сумнівно відому Волинську різню. Так, Бандера під час Волинської різні перебував у нацистському концтаборі. Але її вчиняла створена їм УПА, разом з Мельником та Коновальцем як помсту полякам за пацифікацію.</p>
<p>Іншими словами, там правих немає і питання ставлення до Бандери &#8212; яблуко розбрату між українцями та поляками. Що край вигідно нашим спільним ворогам московитам.</p>
<p><strong>Богдан Хмельницький</strong></p>
<p>Керівник найуспішнішого повстання українців усіх віків. Гетьман першої української держави. Практично ідеальний національний герой, якби не Переяславська Рада.</p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2022/12/1395151200_7.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="aligncenter wp-image-68194 " title="Богдан Хмельницький" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2022/12/1395151200_7-208x300.jpg" alt="Богдан Хмельницький" width="258" height="372" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2022/12/1395151200_7-208x300.jpg 208w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2022/12/1395151200_7.jpg 347w" sizes="auto, (max-width: 258px) 100vw, 258px" /></a> Союз Війська Запорізького з Московією став фатальним не тільки для України, але й для Польщі. Обидві держави через сто років були поглинуті імперіями. А от якби поляки і українці змогли тоді домовитися… Там же ж і питання, що викликали розбрат, були не принциповими. Але гонорова шляхта на поступки не пішла.</p>
<p>А далі був ще й руйнівний похід козаків Богдана на Білорусь. Тобто для білорусів він не є символом дружніх стосунків. Та й для Ізраїлю теж. Єврейські погроми при Богдані були жорстокими. А це дуже важливо, щоб у світі поважали твої ідеали і не мали до них претензій.</p>
<p><strong>Гетьман Мазепа</strong></p>
<p>Очільник мабуть останньої спроби визвольної війни українців. Але його союз зі шведами підтримали не всі козаки. Та й сам Мазепа – найбагатша людина тогочасної Європи не був уособленням об&#8217;єднавчої ідеї українців про демократичну владу. Тому і трагедія Батуріна, і загальна поразка.</p>
<p>Ще про  славетного гетьмана у нарисі: <a href="https://creativpodiya.com/posts/68945" target="_blank" rel="noopener">&#171;Пушкін, Мазепа та поема &#171;Полтава&#187;. </a></p>
<p><strong>Грушевський, Скоропадський, Петлюра, Винниченко…</strong></p>
<p>Всі вони, хоча і мали суттєву підтримку Заходу, не змогли перемогти більшовиків. І тільки по одній причині – хотіли, щоб залишився поділ на панів і холопів та були націоналістами, які не визнавали права інших націй. А на мононаціональній основі міцні держави не створюються.</p>
<p><strong>Ще про українські держави початку ХХ століття: <a href="https://creativpodiya.com/posts/17091" target="_blank" rel="noopener">История Украины, или Белка в колесе </a></strong></p>
<p><strong>Нестор Махно</strong></p>
<p>Як на наш погляд – ідеальне втілення української душі. Вільні Ради вільних людей. Анархія – не безвладдя. Анархія – це колективність рішень. Це право народу на самовизначення, боротьба з незаконним збагаченням і вітання будь-якої заможності трудівників.</p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2022/12/images.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="aligncenter wp-image-68195 " title="Нестор Махно" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2022/12/images.jpg" alt="Нестор Махно" width="337" height="337" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2022/12/images.jpg 225w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2022/12/images-150x150.jpg 150w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2022/12/images-160x160.jpg 160w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2022/12/images-320x320.jpg 320w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2022/12/images-60x60.jpg 60w" sizes="auto, (max-width: 337px) 100vw, 337px" /></a>По духу Махно найбільш близький до запорожців. Він такий же демократичний у національних питаннях &#8212; в його війську було місце всім національностям. Він проти власності на землю &#8212; вважав, що вона має належати виключно тим, хто здатен її обробити сам. І навіть звання – Батько Махно &#8212; знак того, що його влада тримається виключно на повазі людей, а не на каральних органах. Україна в бачені Махно – це сильна сучасна армія – згадайте його славетні тачанки, що і досі, вже у механізованому  вигляді наводять жах на ворогів. Армія, яка воює не кількістю, а якістю.</p>
<p>Махно був підло обдурений більшовиками, і вони, як переможці тієї війни, зробили все, щоб замазати та принизити його історичний образ. Але у світі сучасного бачення, саме Нестор Іванович Махно є ідеалом українського державного діяча, на якого варто орієнтуватися нації.</p>
<p><strong>Герої останньої війни</strong></p>
<p>Окрім вищезгаданого, остання війна України з росією вже дала нам справжніх героїв України, по яким не виникає питань ні зовні, ні всередині держави. А Бандера, Мельник, Коновалець разом з Хмельницьким, отаманами Григорьевим, <a href="https://creativpodiya.com/posts/44345" target="_blank" rel="noopener">Зеленим</a> та іншими, скоріше за все, мають перетворитися на суто історичні постаті, місце яким у книжках та наукових фоліантах, а не на вулицях і постаментах.</p>
<p>І це не питання трактувань минулого, а єдиний вихід для створення дійсно працюючої концепції безпеки України, яка може бути реалізована виключно в союзі з Польщею, для якої Волинська трагедія &#8212; теж саме, що для нас Голодомор. А УПА для них теж саме, що для нас НКВД,</p>
<p>Справа у тому, що все змінилося. Мало змінитися. Світ відкрився для усіх, хто хоче жити в мирі. І тут прийшла дика орда з метою перетворити сьогодення у минуле. Тобто зробити так, щоб динозаври ожили. Але так не буває.</p>
<p>Оживають лише історичні постаті, яких люди зробили легендами свого народу. Оживають, надихають і ведуть у майбутнє.</p>
<p><strong>Читайте ще про спільні справи українців та поляків: <a title="Диво на Віслі. Відлуння та наслідки" href="https://creativpodiya.com/posts/67903" rel="bookmark">Диво на Віслі. Відлуння та наслідки</a></strong></p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/68190/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
	</channel>
</rss>
