Григорій Єлишевич починав свій творчий шлях як один з авторів відомого за радянські  часи українського гумористичного журналу «Перець». Та, як показав його весняний виступ у Сумскій міській  галереї,  твори того часу зовсім не втратили актуальність  сьогодні. Навіть навпаки,  — деякі жарти стали ще більш гострими та влучними.

 Підкреслимо, що гуморист Григорій Єлішевич не ставить собі за мету написати щось таке, щоб публіка мала можливість «чісто поржать». Навпаки, він іде у найбільш складному  напрямку, намагаючись з посмішкою  розповідати про дуже серйозні  філософські і соціальні речі. І у нього це виходить, бо Григорій Львович —  майстер слова, якій вміє  говорити і має що сказати. .

А ще він якось примудряється бути однаково близьким  як людям з  більш «шароварним» (тобто традиційним і трохи селянським) сприйняттям  української національної культури, так і незаангажованим містянам,  орієнтованим на класичну та сучасну  світову культуру.

У відомому сенсі, Григорій Єлишевич є уламком тієї переповненої перлинами справжніх талантів української культури, яка піднялася в  післявоєнні радянські роки і подарувала нам такі пісні, як «Два кольори». «Рідна мати моя», «Черемшина», творчість Василя Івасюка і ранньої Софії Ротару, книжки Григора Тютюнника та Олеся Бердника.  І яку ми в нашому  патриотичному  сьогодні,  на жаль, потроху втрачаємо

На скромний погляд автора цього тексту,  в Сумах наразі проживає двоє значних  українських літераторів,  про яких можна сказати, що нам пощастило  з ними спілкуватися, бо вони зрозуміли душу українського народу —  і інтелігента, і селянина, і люмпена, і бізнесмена. Один з них  – Юрій Царик. Другий, а точніше, інший  —  Григорій Єлишевич.

Виступ Григорія Львовича, який ми тут анонсуємо відбудеться в рамках проведення заходів, присвячених Дню визволення Сум від фашистських загарбників, у дуже непрості часи, як для життя, так и і для розуміння того, що  відбувається.

Саме тому такий філософсько-іронічний  безпафосний погляд  на  сучасність,  як у Григорія Єлишевича є  край актуальним і може стати кращою порадою для кожного на сьогоднішній день, саме тому, що автор нічого на радить, але допомагає думати.

Програма називається   «До сумчан з усмішкою і піснею». Початок – о 17.00

В  середу 14 травня  в Агенції  промоції «Суми» відбулася презентація проекту «Поетичні середи». Тепер к

 Зрозуміло, що яким вийде початок, так і піде проект. Тут багато залежить від першого  виступаючого.  Він задає тон і загальний професійний рівень. Тому для відкриття  поетичних читань  організатори запросили  відомого автора гуморесок, байкаря, метра  гумористичного  цеху  Григорія Єлишевича.

 На протязі більше ніж години  Григорій  Львович  читав  присутнім свої твори, побудувавши програму таким чином, щоб  її  розвиток   відповідав  певним  біографічним моментам його життя.

Слухачі  мали  можливість почути гуморески, надруковані ще в радянському українському сатиричному журналі «Перець».  І зрозуміло, так зрозуміло, що  це навіть не викликало   натяку на здивування, що гуморески,  в яких  автор критикує  проблеми  соціалістичного суспільства  70—х років минулого сторіччя,  наразі   виглядають   абсолютно сучасними – ті ж пихаті керівники, ті ж  п’яниці,  бюрократи, ті ж проблеми у  сім’ях.

 Тобто наше життя по суті своїй не змінюється з роками. Змінюється тільки техніка,  яка нас оточує, та  ще — прапори на   державних установах. Ось про що подумалося під час  виступу талановитого гумориста, який називає свої твори «усмішками». На жаль, у вищезгаданому контексті вони виглядають скоріш такими собі  «сумняшками»,  тому що  воно б було дуже смішно, якби не було  так сумно.

В програмі взяли участь учні сумської школи № 29, які вивчають  творчість  письменника    на уроках. Вони   старанно і зворушливо читали  гуморески автора,  який,  втім,   пише не тільки   гумористичні речі, але й  лірику і навіть пісні. Декілька   пісенних творів Григорія  Єлишевича  прозвучали у виконанні співачки  Тетяни Черепової.

Але на  наш суб’єктивний погляд,  кращим виконавцем   творів Григорія Єлишевича був  і залишається сам автор. Він артистичний, енергетичний, гарно інтонує найважливіші моменти твору  і,  крім того, дуже вміло, компліментарно  і демократично  спілкується з публікою.    

 Що до власне  творів Григорія Львовича, то вони,  по–перше, майстерно «зроблені». Людина,  яка знається на  секретах поетичної кухні, отримує насолоду ще й від того, як ювелірно   написані  ці гуморески.

 По-друге  — і це,  мабуть,  головне  —  Григорій Єлишевич – це  бездоганний смак. Саме людина, яка наділена   такою рисою може стати справжнім гумористом,  не  перетворюючись  на  вульгарного приколіста або на  злого сатирика.  У Єлишевича виходить пройти по  лезу бритви  навіть тоді, коли він береться  за зовсім слизькі теми.

 А по-третє, Бог дав  Григорію  Львовичу    дуже рідкісне вміння —  помічати смішне у повсякденності.

 Гумористу,  з одного боку,   виступати легше ніж ліричному поету, бо  публіка любить жарти.  Але  й складніше одночасно, бо ту публіку ще треба розкачати на посмішки.  Це вкрай важко  зробити, коли зал «мертвий».

 Але не цього разу. На виступі Григорія Єлишевича в «Агенціі промоції» в  залі було по–травневому тепло. Автора навіть «примусили»  довго відповідати на питання  публіки. Тобто, вечір дійсно пройшов у теплій дружній атмосфері. Почин  вдався. Бажаємо проекту,  щоб всі «Поетичні середи» були таким ж теплими, дружніми та якісним  з точки зору літературного рівня виступаючих.  

Пише українською та російською мовами.
У видавництвах Харкова, Києва та Сум вийшли друком шість його книг сатири та гумору і одна — публіцистики «Записки смертного».
Ініціатор відродження сумського обласного фестивалю «Вишневі усмішки» на батьківщині Остапа Вишні — в селі Грунь Охтирського району. Незмінний член оргкомітету цього свята.

Почесний житель Великої Чернеччини.

Події за участі Григорія Елишевича  «Картинки с выставки  или противные записки третьего»

Григорий Елишевич

6 октября состоялась музыкально-поэтическая встреча Игоря Касьяненко и Григория Елишевича с заманчивыми названиями отделений, которые трудно было запомнить.
Я поняла, что нам предлагают интимную лирику, философские стихи и песни.
Нет слов – Игорь Касьяненко эрудирован, поэт от Бога, лирик и философ, якобы запутавшийся «любовью, отчаянием, надеждой, страданием», но на самом деле, точно знающий, куда идти.
Мне очень понравились слова из вступления к сборнику его стихов: «…они (женщины), в большинстве рассказанных в книге историй, являются скорее обстоятельствами (!) жизни лирического героя, чем самой жизнью». Благодарствуем-с Вас!
Слава Богу, у автора наблюдается большой прекрасный, тонко описанный «опыт фантазирования на тему этого общения». Спасибо, учтем – «ни поцелуя без любви» – отныне будет наш девиз.

Я поступил бы странно,

Поставив знак пробела

Там, где должна быть Анна,

Марина, Юнна, Белла

Ничего нет в этом страшного.  Еще Редьярд Киплинг тоже писал:

Нет, я не судья для них,

Просто без суждений вздорных

Я четырежды должник

Синих, серых, карих, черных.

И, ничего, жив еще в наших сердцах и памяти.

Глубже копать бесполезно, потому что я с наслаждением слушала хорошую, интеллектуальную поэзию и качественные песни.

Спасибо, Игорь, за чистую, небесную романтику, философскую притом.

Твои стихи, как дождик, состоящий из туманов, лепестков розы + капля просто водки с небожителями прошлого.

Спасибо

Я закончила записки, почитала опять стихи, замечания моих любимых студентов – Павлика Кричевского и Жени Резниченко и мне открылось – это поэзия Человека. Хотя одни стихи мои, другие совсем не мои. Но ты ходишь целый день в ауре, в прозрачном шаре слов, образов, стихов. Они афористичны и интеллектуальны, жестоки и нежны.
Хотя во время встречи во мне возмутилась Женщина – выдумывать же такое! Ну знаете…. Почему же это выдумки и фантазии. Нет, это правда.
Теперь Григорий Елишевич. Я слушала его с интересом. Я представляла его себе, как и всех украинских юмористов – чуть-чуть политики, смачного юморка, чудесной, чистой украинской речи.
Ан нет, предо мной предстала личность. Прямая дорога, чистые чувства, чистая любовь, очарования природы.
Если Игорь — редкий цветок, произрастающий где-то там, за облаками, Григорий – стоит на земле и украшает ее васильками, роменом, тишиной, рассветами и закатами и любовью. Он сказал: «Музика із неба нiяк покою не дає».
Вы оба рассказывали и пели про одно, но, как мужчины, каждый по своему – прямо и изломанно. Спасибо, вам, обоим. Но ты, Игорь, жесток, хотя и нежен, ты жестоко поступил на встрече.
Я стала сравнивать.  Игорь напоминает мне знаменитую нашу арт-галерею «Айстра» — бурю авангарда 1994 года.
Григорий — пейзажи того же времени Леночки Вержбицкой. Игорь — это Дали. Григорий — Сорока, Жуковский, Рильский. Игорь — контактный памятник. Григорий — традиции, тихая радость и грусть. Игорь — его стихи легче петь,
Григорий — легче слушать. Игорь жаждет разрешить смысл жизни, а Григорий стоит со свечой и освещает свою ойкумену. Игорь говорит: «но спасет любовь». Григорий — живет «горiнням не тим, що я горiв, а тим, що змiг зiгрiти».
Игорь — жизнь дается Богом нам, она бессмысленна, но она чудо.Григорий — жизнь — чудо, и она полна смысла.
Интересно: Игорь мучается, плутает, «но печаль его светла».

Но весь кошмар не в том,

Что мир настолько плох,

А в том, что это лучший из миров.

Я поняла. Вы homo ludens.

Спасибо, Вам, ребята.

P.S. Концерт-встреча называется: «будешь третьим».

P.P.S. Меня все время беспокоит неправильно цитируемая фраза из завещания Ивана Герасимовича Харитоненко: «Любите друг друга….как я люблю Сумы».

R.V.S. ( Маргарита Сергиенко)

источник  bulatovichclub.org

ещё о третьих,  тут:  https://shans.com.ua/?m=nr&id=43842&in=396