Шановна Бджілка, дякую за ваш думку й за те, що висловили її.

Лєший, час від часу коментую випадкових бездарів. Треба ж комусь людині сказати, щоб не псувала літературу.

Як же Ви себе не просто любите, а кохаєте! Мої знання мови не «чекають кращого», як ви висловились, а вже дочекались. І на букву «Г» є багато слів, наприклад, графоманія, в якій Вас звинувачено, а те, що Ви подумали — це Ваші збочені фантазії. Якщо конкретно, то не сподобалась банальність, художня неприваблиість і незрілість твору. Яке вміння Ви маєте на увазі? Цікава композиція? Краса і виразність мови? Можливо, експериментальність? Або глибинне занурення в тему? Ні! Тільки «ляп-ляп» літерами по листку.

Ми живемо у світі пересиченному інформацією. Людина у нормальному стані вичипляє із всього потоку тільки приємне і корисне. Все перетравити просто неможливо.
А якщо щось не подобається — люди проходять мимо і ідуть далі у своїх справах. Але в данному разі чомусь ник «Трутень» зупинився. Щось зачепило? Цікаво… )))

Я зрозумів ваш натяк, але не збераюсь ображатись на тих, хто заздрить і намагається окунути когось у те саме «Г». Якщо ви можете висловити своє задоволення хіба такими низькими нападами, то я подякував за визнання мого ВМІННЯ. І саме так я це сприймаю. Якщо ж вам так не сподобалось, то хотілося би бачити що саме на вашу думку зіпсувало твір. Якщо не маєте, що висловлювати, то краще тримайте свої порожні негативні думки при собі. Таке поводження це — моветон. Бажаю подорослішати і стати мудрішим. До того ж… Я добре розумію російську, але пишу українською. Хотілося би відповіді в листуванні також отримувати українською. Чи ваші знання мови змушуюь чекати кращого?

На букву «Г» не только слово гений начинается ;), задумайтесь над адекватностью своей самооценки. Учитесь сдерживаться, когда что-то пишется, иногда это попросту симптом графомании. Вы же не хотите, чтобы болезнь вас одолела?

Дуже дякую.

*THUMBS UP* Бажаю Вам успіху!!! Можливо, колись поділетесь висновками ?

Цитата
«Взагалі не хочу займатися науковим дослідженням ВІДЧУТТЯ . Не хочу ділити його на категорії. Хочу просто насолоджуватися, коли воно виникає. А коли зникає — страждати. А ще краще — радіти тому, що маю живе серце й душу. Бути вдячним жінці, яка викликала подібні відчуття не дивлячись ні на що. » *THUMBS UP*

Погоджуюсь на всі сто відостків. Ніби я сам ці слова написав. Крім одного. Мені подобається займатися дослідженням власних почуттів. Це ж так цікаво, не тільки любити і відчувати, а ще й намагатись зрозуміти, що з тобою коїться ))

Я мав на увазі дещо інше. Така може груба аналогія: щоб побачити місто, треба певний час його роздивлятися, познайомитись з людьми, які в ньому живуть і тоді вже не розум, а серце вирішить: прийняти його в лоно, чи сприймати як щось чуже ї мимоплинне.
А людина ж складніша за місто. Може з першого погляду можно викликати цікавість і зрозуміти, що в нас є бажання бути ближче ? А потім вже, в залежності від обставин, виникає взаємна потреба, яка переростає в любов ?

А хто сказав, що КОХАННЯ підвладне розуму? Хіба ніколи не було такого, що ви втрачали розум і йшли за покликом серця? Хіба не було такого, що ви, щойно познайомившись із людиною, думали, що знаєте її все життя? Вам знайомий термін «споріднені душі»? Але я згоден із вами. Повне кохання, в розгорнутому розумінні, ЗРОЗУМІЛЕ більшості — це справді довге вивчення людини, її звіичок, терпіння і «притерання» одне до одного.