<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?><rss version="2.0"
	xmlns:content="http://purl.org/rss/1.0/modules/content/"
	xmlns:dc="http://purl.org/dc/elements/1.1/"
	xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom"
	xmlns:sy="http://purl.org/rss/1.0/modules/syndication/"
	
	>
<channel>
	<title>
	Комментарии: Сумы   отмечают всеукраинский год  Тараса Шевченко	</title>
	<atom:link href="https://creativpodiya.com/posts/13323/feed" rel="self" type="application/rss+xml" />
	<link>https://creativpodiya.com/posts/13323</link>
	<description>Медиа портал</description>
	<lastBuildDate>Tue, 04 Mar 2014 20:36:25 +0000</lastBuildDate>
	<sy:updatePeriod>
	hourly	</sy:updatePeriod>
	<sy:updateFrequency>
	1	</sy:updateFrequency>
	<generator>https://wordpress.org/?v=6.9.4</generator>
	<item>
		<title>
		Автор: Ирина Проценко		</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/13323#comment-10689</link>

		<dc:creator><![CDATA[Ирина Проценко]]></dc:creator>
		<pubDate>Sun, 16 Feb 2014 17:10:00 +0000</pubDate>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=13323#comment-10689</guid>

					<description><![CDATA[В ответ на &lt;a href=&quot;https://creativpodiya.com/posts/13323#comment-10677&quot;&gt;Надежда Юрченко&lt;/a&gt;.

Да, а можно всю байку опубликовать??]]></description>
			<content:encoded><![CDATA[<p>В ответ на <a href="https://creativpodiya.com/posts/13323#comment-10677">Надежда Юрченко</a>.</p>
<p>Да, а можно всю байку опубликовать??</p>
]]></content:encoded>
		
			</item>
		<item>
		<title>
		Автор: Игорь Касьяненко		</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/13323#comment-10681</link>

		<dc:creator><![CDATA[Игорь Касьяненко]]></dc:creator>
		<pubDate>Sun, 16 Feb 2014 16:03:22 +0000</pubDate>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=13323#comment-10681</guid>

					<description><![CDATA[В ответ на &lt;a href=&quot;https://creativpodiya.com/posts/13323#comment-10671&quot;&gt;Людмила Федевич&lt;/a&gt;.

*THUMBS UP*]]></description>
			<content:encoded><![CDATA[<p>В ответ на <a href="https://creativpodiya.com/posts/13323#comment-10671">Людмила Федевич</a>.</p>
<p>*THUMBS UP*</p>
]]></content:encoded>
		
			</item>
		<item>
		<title>
		Автор: Надежда Юрченко		</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/13323#comment-10677</link>

		<dc:creator><![CDATA[Надежда Юрченко]]></dc:creator>
		<pubDate>Sun, 16 Feb 2014 14:56:45 +0000</pubDate>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=13323#comment-10677</guid>

					<description><![CDATA[Людочка, я думаю, что если бы ты полностью свою байку дала, было бы здорово. Но и за это спасибо.  =)]]></description>
			<content:encoded><![CDATA[<p>Людочка, я думаю, что если бы ты полностью свою байку дала, было бы здорово. Но и за это спасибо.  <img class="kws-smiley" src="https://creativpodiya.com/wp-content/plugins/kama-wp-smile/packs/qip/smile.gif" alt="smile" /></p>
]]></content:encoded>
		
			</item>
		<item>
		<title>
		Автор: Людмила Федевич		</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/13323#comment-10671</link>

		<dc:creator><![CDATA[Людмила Федевич]]></dc:creator>
		<pubDate>Sun, 16 Feb 2014 13:25:44 +0000</pubDate>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=13323#comment-10671</guid>

					<description><![CDATA[Простите, господа, что разрушаю  Фулеровскую гусарскую идиллию, но что-то подмывает квакнуть
(хотя папа давно предупреждал меня, что когда коня куют - жаба лапу не подставляет) ... 
Я почти не знаю поэзии, не отличу Бродского от местного гения, но... иногда сама на темы дня пописываю....

Вот последняя строфа из моего последнего &quot;вірша&quot; &quot;ВІДЧЕПІТЬСЯ&quot;

Раптом Шева із патрета (він Тарасом  звався),
Мов Кобзар той, що у гаю, луною озвався:
«Обніміться ж, брати  мої,))))) молю вас, благаю)))))),
А од мене відчепіться, ))))) Богом заклинаю!!!».))))))

Словарик:
Шева (сленг) - Шевченко
Патрет (диалектизм) - портрет
Луна (на мові) - эхо]]></description>
			<content:encoded><![CDATA[<p>Простите, господа, что разрушаю  Фулеровскую гусарскую идиллию, но что-то подмывает квакнуть<br />
(хотя папа давно предупреждал меня, что когда коня куют &#8212; жаба лапу не подставляет) &#8230;<br />
Я почти не знаю поэзии, не отличу Бродского от местного гения, но&#8230; иногда сама на темы дня пописываю&#8230;.</p>
<p>Вот последняя строфа из моего последнего &#171;вірша&#187; &#171;ВІДЧЕПІТЬСЯ&#187;</p>
<p>Раптом Шева із патрета (він Тарасом  звався),<br />
Мов Кобзар той, що у гаю, луною озвався:<br />
«Обніміться ж, брати  мої,))))) молю вас, благаю)))))),<br />
А од мене відчепіться, ))))) Богом заклинаю!!!».))))))</p>
<p>Словарик:<br />
Шева (сленг) &#8212; Шевченко<br />
Патрет (диалектизм) &#8212; портрет<br />
Луна (на мові) &#8212; эхо</p>
]]></content:encoded>
		
			</item>
		<item>
		<title>
		Автор: Надежда Юрченко		</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/13323#comment-10573</link>

		<dc:creator><![CDATA[Надежда Юрченко]]></dc:creator>
		<pubDate>Thu, 13 Feb 2014 19:44:08 +0000</pubDate>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=13323#comment-10573</guid>

					<description><![CDATA[Гениального Тараса Григорьевича много не бывает. Спасибо, у меня три Кобзаря, подаренные, с богатыми иллюстрациями очень хороших украинских художников.]]></description>
			<content:encoded><![CDATA[<p>Гениального Тараса Григорьевича много не бывает. Спасибо, у меня три Кобзаря, подаренные, с богатыми иллюстрациями очень хороших украинских художников.</p>
]]></content:encoded>
		
			</item>
		<item>
		<title>
		Автор: Евгений Фулеров		</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/13323#comment-10572</link>

		<dc:creator><![CDATA[Евгений Фулеров]]></dc:creator>
		<pubDate>Thu, 13 Feb 2014 19:25:22 +0000</pubDate>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=13323#comment-10572</guid>

					<description><![CDATA[Почти без комментов:

Чи Бог бачить із-за хмари
Наші сльозі, горе?
Може й бачить, та помага,
Як отії гори,
Предвічні, що политі
Кровію людською!..

...А &quot;Патріот&quot;, &quot;Убогих Брат&quot;...
Дочку й теличку однімає 
У мужика... А Бог не знає,
А може й знає, та мовчить.
...А Бог куняє. Бо се було б диво,
Щоб чути і бачить - і не покарать.
Або вже аж надто долготерпеливий...
... А Бог, хоч бачить, та мовчить, -
Гріхам великим потурає.

А ти, Всевидящеє око!
Чи ти дивилося звисока,
Як сотнями в кайдани гнали
В Сибір невольників святих;
Як мордували, розпинали
І вішали. А Ти не знало?!
І Ти дивилося на них
І не осліпло. Око, Око!
Не дуже бачиш Ти глибоко!
Ти спиш в кіоті, а царі...

..Отоді я
І лани і гори - 
Все покину і полину
До самого Бога
Молитися...
А до того
Я не знаю Бога.

Я так її, я так люблю
Мою Україну убогу,
Що проклену святого Бога,
За неї душу погублю!

А это шедевр Тараса Григорьевича:

Світе ясний! Світе тихий!
Світе вольний, несповитий!
За що ж тебе, світе-брате,
В своїй добрій, теплій хаті
Оковано, омурано
(Премудрого одурено),
Багряницями закрито
І розп&#039;ятієм добито?
Не добито! Стрепенися!
Та над нами просвітися,
Просвітися!.. Будем, брате,
З багряниць онучі драти,
Люльки з кадил2) закуряти,
Я в л е н и м и піч топити,
А кропилом будем, брате,
Нову хату вимітати!

Моя ти любо! Не хрестись,
І не кленись, і не молись
Нікому в світі. Збрешуть люди,
І візантійський Саваоф
Одурить! Не одурить Бог,
Карать і миловать не буде:
Ми не раби його - ми люди.

Гімн черничий
Удар, громе, над тим домом,
Над тим божим, де мремо ми,
Тебе ж, Боже, зневажаєм,
Зневажаючи співаєм:
Алілуя!
Якби не ти, ми б любились,
Кохалися б, та дружились,
Та діточок виростали, 
Научали б та співали:
Алілуя!
Одурив ти нас, убогих.
Ми ж, окрадені небоги,
Самі тебе одурили
І, скиглячи, возопили:
Алілуя!
Ти постриг нас у черниці,
А ми собі молодиці...
Та танцюєм, та співаєм,
Співаючи, промовляєм:
Алілуя!

Конечно, многовато цитирования. Но это я, чтобы не мало.]]></description>
			<content:encoded><![CDATA[<p>Почти без комментов:</p>
<p>Чи Бог бачить із-за хмари<br />
Наші сльозі, горе?<br />
Може й бачить, та помага,<br />
Як отії гори,<br />
Предвічні, що политі<br />
Кровію людською!..</p>
<p>&#8230;А &#171;Патріот&#187;, &#171;Убогих Брат&#187;&#8230;<br />
Дочку й теличку однімає<br />
У мужика&#8230; А Бог не знає,<br />
А може й знає, та мовчить.<br />
&#8230;А Бог куняє. Бо се було б диво,<br />
Щоб чути і бачить &#8212; і не покарать.<br />
Або вже аж надто долготерпеливий&#8230;<br />
&#8230; А Бог, хоч бачить, та мовчить, &#8212;<br />
Гріхам великим потурає.</p>
<p>А ти, Всевидящеє око!<br />
Чи ти дивилося звисока,<br />
Як сотнями в кайдани гнали<br />
В Сибір невольників святих;<br />
Як мордували, розпинали<br />
І вішали. А Ти не знало?!<br />
І Ти дивилося на них<br />
І не осліпло. Око, Око!<br />
Не дуже бачиш Ти глибоко!<br />
Ти спиш в кіоті, а царі&#8230;</p>
<p>..Отоді я<br />
І лани і гори &#8212;<br />
Все покину і полину<br />
До самого Бога<br />
Молитися&#8230;<br />
А до того<br />
Я не знаю Бога.</p>
<p>Я так її, я так люблю<br />
Мою Україну убогу,<br />
Що проклену святого Бога,<br />
За неї душу погублю!</p>
<p>А это шедевр Тараса Григорьевича:</p>
<p>Світе ясний! Світе тихий!<br />
Світе вольний, несповитий!<br />
За що ж тебе, світе-брате,<br />
В своїй добрій, теплій хаті<br />
Оковано, омурано<br />
(Премудрого одурено),<br />
Багряницями закрито<br />
І розп&#8217;ятієм добито?<br />
Не добито! Стрепенися!<br />
Та над нами просвітися,<br />
Просвітися!.. Будем, брате,<br />
З багряниць онучі драти,<br />
Люльки з кадил2) закуряти,<br />
Я в л е н и м и піч топити,<br />
А кропилом будем, брате,<br />
Нову хату вимітати!</p>
<p>Моя ти любо! Не хрестись,<br />
І не кленись, і не молись<br />
Нікому в світі. Збрешуть люди,<br />
І візантійський Саваоф<br />
Одурить! Не одурить Бог,<br />
Карать і миловать не буде:<br />
Ми не раби його &#8212; ми люди.</p>
<p>Гімн черничий<br />
Удар, громе, над тим домом,<br />
Над тим божим, де мремо ми,<br />
Тебе ж, Боже, зневажаєм,<br />
Зневажаючи співаєм:<br />
Алілуя!<br />
Якби не ти, ми б любились,<br />
Кохалися б, та дружились,<br />
Та діточок виростали,<br />
Научали б та співали:<br />
Алілуя!<br />
Одурив ти нас, убогих.<br />
Ми ж, окрадені небоги,<br />
Самі тебе одурили<br />
І, скиглячи, возопили:<br />
Алілуя!<br />
Ти постриг нас у черниці,<br />
А ми собі молодиці&#8230;<br />
Та танцюєм, та співаєм,<br />
Співаючи, промовляєм:<br />
Алілуя!</p>
<p>Конечно, многовато цитирования. Но это я, чтобы не мало.</p>
]]></content:encoded>
		
			</item>
		<item>
		<title>
		Автор: Игорь Касьяненко		</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/13323#comment-10571</link>

		<dc:creator><![CDATA[Игорь Касьяненко]]></dc:creator>
		<pubDate>Thu, 13 Feb 2014 19:24:46 +0000</pubDate>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=13323#comment-10571</guid>

					<description><![CDATA[В ответ на &lt;a href=&quot;https://creativpodiya.com/posts/13323#comment-10567&quot;&gt;Евгений Фулеров&lt;/a&gt;.

Мы уже обсуждали  когда-то это стихотворение.  Сложный случай....
 Лично мне кажется, что тут  Бродский запелся.  И  не  самую добрую  роль  сыграла  ( опять же ИМХО ) вечная неприязнь питерцев к украинцам,  идущая ещё со времён  соперничества за право  зваться матерью городов русских между Киевом и Новгородом....]]></description>
			<content:encoded><![CDATA[<p>В ответ на <a href="https://creativpodiya.com/posts/13323#comment-10567">Евгений Фулеров</a>.</p>
<p>Мы уже обсуждали  когда-то это стихотворение.  Сложный случай&#8230;.<br />
 Лично мне кажется, что тут  Бродский запелся.  И  не  самую добрую  роль  сыграла  ( опять же ИМХО ) вечная неприязнь питерцев к украинцам,  идущая ещё со времён  соперничества за право  зваться матерью городов русских между Киевом и Новгородом&#8230;.</p>
]]></content:encoded>
		
			</item>
		<item>
		<title>
		Автор: Надежда Юрченко		</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/13323#comment-10568</link>

		<dc:creator><![CDATA[Надежда Юрченко]]></dc:creator>
		<pubDate>Thu, 13 Feb 2014 18:54:43 +0000</pubDate>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=13323#comment-10568</guid>

					<description><![CDATA[Да, коменти ваші супер!!! А от з виставкою щось не склалось. Дві обласні спілки не спромоглись гідно вшанувати ПАМ’ЯТЬ ВЕЛИКОГО КОБЗАРЯ. Це ж жах,  якийсь маразм. Жодного достойного твору. Наша &quot;агенція промоція&quot; втопилась нижче плінтусу. Ой сумно мені, сумно!!! 
Молюсь, Господи, внуши їм
Уст моїх глаголи.
Бо на душу мою встали
 сильнії чужиї, 
Не зрять Бога над собою,
Не знають, що діють
....
Помолюся Господеві
Серцем одиноким
І на злих моїх погляну
Незлим моїм оком. :(]]></description>
			<content:encoded><![CDATA[<p>Да, коменти ваші супер!!! А от з виставкою щось не склалось. Дві обласні спілки не спромоглись гідно вшанувати ПАМ’ЯТЬ ВЕЛИКОГО КОБЗАРЯ. Це ж жах,  якийсь маразм. Жодного достойного твору. Наша &#171;агенція промоція&#187; втопилась нижче плінтусу. Ой сумно мені, сумно!!!<br />
Молюсь, Господи, внуши їм<br />
Уст моїх глаголи.<br />
Бо на душу мою встали<br />
 сильнії чужиї,<br />
Не зрять Бога над собою,<br />
Не знають, що діють<br />
&#8230;.<br />
Помолюся Господеві<br />
Серцем одиноким<br />
І на злих моїх погляну<br />
Незлим моїм оком. <img class="kws-smiley" src="https://creativpodiya.com/wp-content/plugins/kama-wp-smile/packs/qip/sad.gif" alt="sad" /></p>
]]></content:encoded>
		
			</item>
		<item>
		<title>
		Автор: Евгений Фулеров		</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/13323#comment-10567</link>

		<dc:creator><![CDATA[Евгений Фулеров]]></dc:creator>
		<pubDate>Thu, 13 Feb 2014 18:27:32 +0000</pubDate>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=13323#comment-10567</guid>

					<description><![CDATA[Только когда придет и вам помирать, бугаи, 
будете вы хрипеть, царапая край матраса, 
строчки из Александра, а не брехню Тараса.

Хорошие есть стихи у Шевченко. Действительно, хорошие. Та же &quot;Катерина&quot;. Её прабабушка моя любила и на память много знала. 
Тарас Григорьевич Шевченко - друг Карла Маркса и Фридриха Ницше. Они все верили в Бога в молодости и отреклись от него в конце жизни. Тарас Григорьевич - старший брат, потому что еще был зависим от спиртного крепко. Хотя в этом деле до меня ему далеко.
Однако не удержусь и приведу стих Бродского целиком.

Дорогой Карл XII, сражение под Полтавой,
слава Богу, проиграно. Как говорил картавый,
&quot;время покажет Кузькину мать&quot;, руины….
кость посмертной радости с привкусом Украины.

То не зеленок виден, траченный изотопом,--
жовто-блакЫтный Ленин над Конотопом,
скроенный из холста, знать, припасла Канада.
Даром что без креста, но ведь хохлам не надо.

Гой ты, рушник, карбованец, семечки в полной жмене!
Не нам, кацапам, их обвинять в измене.
Сами под образами, семьдесят лет в Рязани
с сальными глазами жили, как каторжане

Скажем им, звонкой матерью паузы метя строго:
скатертью вам, хохлы, и рушником дорога!
Ступайте от нас в жупане, не говорю -- в мундире,
по адресу на три буквы, на стороны все четыре

Пусть теперь в мазанке хором гансы
с ляхами ставят вас на четыре кости, поганцы.
Как в петлю лезть -- так сообща, сук выбирая в чаще,
а курицу из борща грызть в одиночку слаще.

Прощевайте, хохлы, пожили вместе -- хватит!
Плюнуть, что ли, в Днипро, может, он вспять покатит,
брезгуя гордо нами, как оскомой, битком набиты
кожаными углами и вековой обидой.

Не поминайте лихом. Вашего хлеба, неба,
нам, подавись мы жмыхом и колобом, не треба
Нечего портить кровь, рвать на груди одежду.
Кончилась, знать, любовь, коль и была промежду.

Что ковыряться зря в рваных корнях глаголом?
Вас родила земля, грунт, чернозем с подзолом.
Полно качать права, шить нам одно, другое.
Это земля не дает вам, калунам, покоя.

Ой да Левада-степь, краля, баштан, вареник!
Больше, поди, теряли -- больше людей, чем денег.
Как-нибудь перебьемся. А что до слезы из глаза --
нет на нее указа, ждать до другого раза.

С Богом, орлы, казаки, гетьманы, вертухаи!
Только когда придет и вам помирать, бугаи,
будете вы хрипеть, царапая край матраса,
строчки из Александра, а не брехню Тараса.]]></description>
			<content:encoded><![CDATA[<p>Только когда придет и вам помирать, бугаи,<br />
будете вы хрипеть, царапая край матраса,<br />
строчки из Александра, а не брехню Тараса.</p>
<p>Хорошие есть стихи у Шевченко. Действительно, хорошие. Та же &#171;Катерина&#187;. Её прабабушка моя любила и на память много знала.<br />
Тарас Григорьевич Шевченко &#8212; друг Карла Маркса и Фридриха Ницше. Они все верили в Бога в молодости и отреклись от него в конце жизни. Тарас Григорьевич &#8212; старший брат, потому что еще был зависим от спиртного крепко. Хотя в этом деле до меня ему далеко.<br />
Однако не удержусь и приведу стих Бродского целиком.</p>
<p>Дорогой Карл XII, сражение под Полтавой,<br />
слава Богу, проиграно. Как говорил картавый,<br />
&#171;время покажет Кузькину мать&#187;, руины….<br />
кость посмертной радости с привкусом Украины.</p>
<p>То не зеленок виден, траченный изотопом,&#8212;<br />
жовто-блакЫтный Ленин над Конотопом,<br />
скроенный из холста, знать, припасла Канада.<br />
Даром что без креста, но ведь хохлам не надо.</p>
<p>Гой ты, рушник, карбованец, семечки в полной жмене!<br />
Не нам, кацапам, их обвинять в измене.<br />
Сами под образами, семьдесят лет в Рязани<br />
с сальными глазами жили, как каторжане</p>
<p>Скажем им, звонкой матерью паузы метя строго:<br />
скатертью вам, хохлы, и рушником дорога!<br />
Ступайте от нас в жупане, не говорю &#8212; в мундире,<br />
по адресу на три буквы, на стороны все четыре</p>
<p>Пусть теперь в мазанке хором гансы<br />
с ляхами ставят вас на четыре кости, поганцы.<br />
Как в петлю лезть &#8212; так сообща, сук выбирая в чаще,<br />
а курицу из борща грызть в одиночку слаще.</p>
<p>Прощевайте, хохлы, пожили вместе &#8212; хватит!<br />
Плюнуть, что ли, в Днипро, может, он вспять покатит,<br />
брезгуя гордо нами, как оскомой, битком набиты<br />
кожаными углами и вековой обидой.</p>
<p>Не поминайте лихом. Вашего хлеба, неба,<br />
нам, подавись мы жмыхом и колобом, не треба<br />
Нечего портить кровь, рвать на груди одежду.<br />
Кончилась, знать, любовь, коль и была промежду.</p>
<p>Что ковыряться зря в рваных корнях глаголом?<br />
Вас родила земля, грунт, чернозем с подзолом.<br />
Полно качать права, шить нам одно, другое.<br />
Это земля не дает вам, калунам, покоя.</p>
<p>Ой да Левада-степь, краля, баштан, вареник!<br />
Больше, поди, теряли &#8212; больше людей, чем денег.<br />
Как-нибудь перебьемся. А что до слезы из глаза &#8212;<br />
нет на нее указа, ждать до другого раза.</p>
<p>С Богом, орлы, казаки, гетьманы, вертухаи!<br />
Только когда придет и вам помирать, бугаи,<br />
будете вы хрипеть, царапая край матраса,<br />
строчки из Александра, а не брехню Тараса.</p>
]]></content:encoded>
		
			</item>
		<item>
		<title>
		Автор: Ирина Проценко		</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/13323#comment-10565</link>

		<dc:creator><![CDATA[Ирина Проценко]]></dc:creator>
		<pubDate>Thu, 13 Feb 2014 15:31:51 +0000</pubDate>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=13323#comment-10565</guid>

					<description><![CDATA[В ответ на &lt;a href=&quot;https://creativpodiya.com/posts/13323#comment-10563&quot;&gt;Игорь Касьяненко&lt;/a&gt;.

не вопрос  =)  щас спою-жди звонка  =)   =)  =)]]></description>
			<content:encoded><![CDATA[<p>В ответ на <a href="https://creativpodiya.com/posts/13323#comment-10563">Игорь Касьяненко</a>.</p>
<p>не вопрос  <img class="kws-smiley" src="https://creativpodiya.com/wp-content/plugins/kama-wp-smile/packs/qip/smile.gif" alt="smile" />  щас спою-жди звонка  <img class="kws-smiley" src="https://creativpodiya.com/wp-content/plugins/kama-wp-smile/packs/qip/smile.gif" alt="smile" />   <img class="kws-smiley" src="https://creativpodiya.com/wp-content/plugins/kama-wp-smile/packs/qip/smile.gif" alt="smile" />  <img class="kws-smiley" src="https://creativpodiya.com/wp-content/plugins/kama-wp-smile/packs/qip/smile.gif" alt="smile" /></p>
]]></content:encoded>
		
			</item>
		<item>
		<title>
		Автор: Игорь Касьяненко		</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/13323#comment-10563</link>

		<dc:creator><![CDATA[Игорь Касьяненко]]></dc:creator>
		<pubDate>Thu, 13 Feb 2014 13:08:03 +0000</pubDate>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=13323#comment-10563</guid>

					<description><![CDATA[В ответ на &lt;a href=&quot;https://creativpodiya.com/posts/13323#comment-10555&quot;&gt;Ирина Проценко&lt;/a&gt;.

Ой, здорово !  Хочу тебя Ира  в реале послушать ....]]></description>
			<content:encoded><![CDATA[<p>В ответ на <a href="https://creativpodiya.com/posts/13323#comment-10555">Ирина Проценко</a>.</p>
<p>Ой, здорово !  Хочу тебя Ира  в реале послушать &#8230;.</p>
]]></content:encoded>
		
			</item>
		<item>
		<title>
		Автор: Ирина Проценко		</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/13323#comment-10560</link>

		<dc:creator><![CDATA[Ирина Проценко]]></dc:creator>
		<pubDate>Thu, 13 Feb 2014 10:26:30 +0000</pubDate>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=13323#comment-10560</guid>

					<description><![CDATA[В ответ на &lt;a href=&quot;https://creativpodiya.com/posts/13323#comment-10559&quot;&gt;Наталья Говорухина&lt;/a&gt;.

*THUMBS UP*]]></description>
			<content:encoded><![CDATA[<p>В ответ на <a href="https://creativpodiya.com/posts/13323#comment-10559">Наталья Говорухина</a>.</p>
<p>*THUMBS UP*</p>
]]></content:encoded>
		
			</item>
		<item>
		<title>
		Автор: Наталья Говорухина		</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/13323#comment-10559</link>

		<dc:creator><![CDATA[Наталья Говорухина]]></dc:creator>
		<pubDate>Thu, 13 Feb 2014 10:19:36 +0000</pubDate>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=13323#comment-10559</guid>

					<description><![CDATA[А я хорошо помню как отмечалось 150-летие со дня рождения Т.Г. Шевченко. Мы тогда жили в Мезеновке Краснопольского района, я училась в третьем классе. Папа был директором сахарного завода( тоже, увы, приказавшего долго жить). Мама из-за того, что дети были маленькие, работала внештатным корреспондентом. А в свободное время участвовала в художественной самодеятельности. И вот 9 и 10 марта в заводском клубе проходил концерт.Сначала пел заводской хор &quot; Реве та стогне Дн1пр широкий&quot;. Потом исполнялись другие песни, украинские танцы. А в середине концерта вышла мама в черном муаровом платье, строгая и тоненькая,  совсем незнакомая. Она читала &quot;Катерину&quot; Шевченко. Плакал весь зал, я в том числе... Это было непередаваемо! А после заключительных строк в зале повисла необычная тишина, а потом  долгие аплодисменты....

 &quot;Біга Катря боса лісом,
Біга та голосить;
Та проклина свого Йвана,
То плаче, то просить.
Вибігає на возлісся;
Кругом подивилась
Та в яр... біжить... серед ставу
Мовчки опинилась.
«Прийми, Боже, мою душу,
А ти — моє тіло!»
Шубовсь в воду!.. Попід льодом
Геть загуркотіло.
Чорнобрива Катерина
Найшла, що шукала.
Дунув вітер понад ставом —
І сліду не стало.&quot;

Мама в юности играла в драмкружке. Ей пророчили актерскую карьеру. Однажды в Киеве в трамвае, к ней подошла ассистентка с киностудии Довженко и пригласила сниматься в кино. Мама должна была прийти на пробы во вторник, а в воскресенье началась война... После войны, в каких бы захолустьях не жили, мама всегда участвовала в самодеятельности. Однажды папа, очень ревнивый муж, спрятался в кусте сирени неподалеку от дома, решил проверить, будет ли маму кто-нибудь провожать с репетиции. :-D 
 Столько лет прошло после 150-летия Тараса Григорьевича, но всякий раз, когда отмечают очередной юбилей Шевченко, я вспоминаю тот  концерт  в сельском клубе. В то время было настоящее, подлинное чувство любви к великому поэту. А сейчас  упоминание фамилии Шевченко, сразу увязывают с футболом... :(]]></description>
			<content:encoded><![CDATA[<p>А я хорошо помню как отмечалось 150-летие со дня рождения Т.Г. Шевченко. Мы тогда жили в Мезеновке Краснопольского района, я училась в третьем классе. Папа был директором сахарного завода( тоже, увы, приказавшего долго жить). Мама из-за того, что дети были маленькие, работала внештатным корреспондентом. А в свободное время участвовала в художественной самодеятельности. И вот 9 и 10 марта в заводском клубе проходил концерт.Сначала пел заводской хор &#187; Реве та стогне Дн1пр широкий&#187;. Потом исполнялись другие песни, украинские танцы. А в середине концерта вышла мама в черном муаровом платье, строгая и тоненькая,  совсем незнакомая. Она читала &#171;Катерину&#187; Шевченко. Плакал весь зал, я в том числе&#8230; Это было непередаваемо! А после заключительных строк в зале повисла необычная тишина, а потом  долгие аплодисменты&#8230;.</p>
<p> &#171;Біга Катря боса лісом,<br />
Біга та голосить;<br />
Та проклина свого Йвана,<br />
То плаче, то просить.<br />
Вибігає на возлісся;<br />
Кругом подивилась<br />
Та в яр&#8230; біжить&#8230; серед ставу<br />
Мовчки опинилась.<br />
«Прийми, Боже, мою душу,<br />
А ти — моє тіло!»<br />
Шубовсь в воду!.. Попід льодом<br />
Геть загуркотіло.<br />
Чорнобрива Катерина<br />
Найшла, що шукала.<br />
Дунув вітер понад ставом —<br />
І сліду не стало.&#187;</p>
<p>Мама в юности играла в драмкружке. Ей пророчили актерскую карьеру. Однажды в Киеве в трамвае, к ней подошла ассистентка с киностудии Довженко и пригласила сниматься в кино. Мама должна была прийти на пробы во вторник, а в воскресенье началась война&#8230; После войны, в каких бы захолустьях не жили, мама всегда участвовала в самодеятельности. Однажды папа, очень ревнивый муж, спрятался в кусте сирени неподалеку от дома, решил проверить, будет ли маму кто-нибудь провожать с репетиции. <img class="kws-smiley" src="https://creativpodiya.com/wp-content/plugins/kama-wp-smile/packs/qip/laugh.gif" alt="laugh" /><br />
 Столько лет прошло после 150-летия Тараса Григорьевича, но всякий раз, когда отмечают очередной юбилей Шевченко, я вспоминаю тот  концерт  в сельском клубе. В то время было настоящее, подлинное чувство любви к великому поэту. А сейчас  упоминание фамилии Шевченко, сразу увязывают с футболом&#8230; <img class="kws-smiley" src="https://creativpodiya.com/wp-content/plugins/kama-wp-smile/packs/qip/sad.gif" alt="sad" /></p>
]]></content:encoded>
		
			</item>
		<item>
		<title>
		Автор: Ирина Проценко		</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/13323#comment-10558</link>

		<dc:creator><![CDATA[Ирина Проценко]]></dc:creator>
		<pubDate>Thu, 13 Feb 2014 10:13:40 +0000</pubDate>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=13323#comment-10558</guid>

					<description><![CDATA[В ответ на &lt;a href=&quot;https://creativpodiya.com/posts/13323#comment-10556&quot;&gt;Сергей Тихенко&lt;/a&gt;.

да, так и было  =)  Папа научал  =)  Только от Иры Проценко отними N лет и назови Ирой Чугаевской  =)]]></description>
			<content:encoded><![CDATA[<p>В ответ на <a href="https://creativpodiya.com/posts/13323#comment-10556">Сергей Тихенко</a>.</p>
<p>да, так и было  <img class="kws-smiley" src="https://creativpodiya.com/wp-content/plugins/kama-wp-smile/packs/qip/smile.gif" alt="smile" />  Папа научал  <img class="kws-smiley" src="https://creativpodiya.com/wp-content/plugins/kama-wp-smile/packs/qip/smile.gif" alt="smile" />  Только от Иры Проценко отними N лет и назови Ирой Чугаевской  <img class="kws-smiley" src="https://creativpodiya.com/wp-content/plugins/kama-wp-smile/packs/qip/smile.gif" alt="smile" /></p>
]]></content:encoded>
		
			</item>
		<item>
		<title>
		Автор: Ирина Проценко		</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/13323#comment-10557</link>

		<dc:creator><![CDATA[Ирина Проценко]]></dc:creator>
		<pubDate>Thu, 13 Feb 2014 10:11:37 +0000</pubDate>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=13323#comment-10557</guid>

					<description><![CDATA[В ответ на &lt;a href=&quot;https://creativpodiya.com/posts/13323#comment-10555&quot;&gt;Ирина Проценко&lt;/a&gt;.

/http://my.mail.ru/video/mail/tosha_49_15_17/2267/4654.html?autoplay=1#video=/mail/tosha_49_15_17/2267/4654
наверное, и мы так искренне выглядели, когда пели  =)   =)  =)]]></description>
			<content:encoded><![CDATA[<p>В ответ на <a href="https://creativpodiya.com/posts/13323#comment-10555">Ирина Проценко</a>.</p>
<p>/http://my.mail.ru/video/mail/tosha_49_15_17/2267/4654.html?autoplay=1#video=/mail/tosha_49_15_17/2267/4654<br />
наверное, и мы так искренне выглядели, когда пели  <img class="kws-smiley" src="https://creativpodiya.com/wp-content/plugins/kama-wp-smile/packs/qip/smile.gif" alt="smile" />   <img class="kws-smiley" src="https://creativpodiya.com/wp-content/plugins/kama-wp-smile/packs/qip/smile.gif" alt="smile" />  <img class="kws-smiley" src="https://creativpodiya.com/wp-content/plugins/kama-wp-smile/packs/qip/smile.gif" alt="smile" /></p>
]]></content:encoded>
		
			</item>
		<item>
		<title>
		Автор: Сергей Тихенко		</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/13323#comment-10556</link>

		<dc:creator><![CDATA[Сергей Тихенко]]></dc:creator>
		<pubDate>Thu, 13 Feb 2014 10:09:22 +0000</pubDate>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=13323#comment-10556</guid>

					<description><![CDATA[Стихи Шевченко, перепетые &quot;коломыйкой&quot; в исполнении Ирины Проценко- это должно быть очень впечатляюще...
И строка и размер стиха точно позволяет это сделать. первый раз такое встречаю...интересно...
Классическая коломыйка, к примеру:
&quot;Ой мій милий як сніг білий
А я як калина
Як пішла би попід стріхи
то би запалила...&quot;]]></description>
			<content:encoded><![CDATA[<p>Стихи Шевченко, перепетые &#171;коломыйкой&#187; в исполнении Ирины Проценко- это должно быть очень впечатляюще&#8230;<br />
И строка и размер стиха точно позволяет это сделать. первый раз такое встречаю&#8230;интересно&#8230;<br />
Классическая коломыйка, к примеру:<br />
&#171;Ой мій милий як сніг білий<br />
А я як калина<br />
Як пішла би попід стріхи<br />
то би запалила&#8230;&#187;</p>
]]></content:encoded>
		
			</item>
		<item>
		<title>
		Автор: Ирина Проценко		</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/13323#comment-10555</link>

		<dc:creator><![CDATA[Ирина Проценко]]></dc:creator>
		<pubDate>Thu, 13 Feb 2014 10:01:15 +0000</pubDate>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=13323#comment-10555</guid>

					<description><![CDATA[В ответ на &lt;a href=&quot;https://creativpodiya.com/posts/13323#comment-10553&quot;&gt;Игорь Касьяненко&lt;/a&gt;.

а я читала в... осетинской школе  балладу Шевченко о любви &quot; Причинна&quot; . Мой папа любил петь украинские песни. В семье украинские стихи звучали нередко. Девочки в классе от той баллады рыдали  И учительница прослезилась, когда я запела &quot;коломыйкой&quot;  Тут именно должен звучать ритм &quot;коломыйки&quot;:
....В таку добу під горою,
Біля того гаю,
Що чорніє над водою,
Щось біле блукає.
Може, вийшла русалонька
Матері шукати,
А може, жде козаченька,
Щоб залоскотати.....
....Обіщався вернутися,
Та, мабуть, і згинув!
Не китайкою покрились
Козацькії очі,
Не вимили біле личко
Слізоньки дівочі:
Орел вийняв карі очі
На чужому полі,
Біле тіло вовки з&#039;їли, –
Така його доля....

А начало баллады, конечно, знали все и все подпевали:

Реве та стогне Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива,
Додолу верби гне високі,
Горами хвилю підійма.
І блідий місяць на ту пору
Із хмари де-де виглядав,
Неначе човен в синім морі,
То виринав, то потопав.
Ще треті півні не співали,
Ніхто нігде не гомонів,
Сичі в гаю перекликались,
Та ясен раз у раз скрипів...

Подобные уроки в советской(осетинской) школе были нормой. Читали стихи и пели песни и осетинские, и еврейские, и грузинские, и белорусские, и казахские... Вот что интересно...]]></description>
			<content:encoded><![CDATA[<p>В ответ на <a href="https://creativpodiya.com/posts/13323#comment-10553">Игорь Касьяненко</a>.</p>
<p>а я читала в&#8230; осетинской школе  балладу Шевченко о любви &#187; Причинна&#187; . Мой папа любил петь украинские песни. В семье украинские стихи звучали нередко. Девочки в классе от той баллады рыдали  И учительница прослезилась, когда я запела &#171;коломыйкой&#187;  Тут именно должен звучать ритм &#171;коломыйки&#187;:<br />
&#8230;.В таку добу під горою,<br />
Біля того гаю,<br />
Що чорніє над водою,<br />
Щось біле блукає.<br />
Може, вийшла русалонька<br />
Матері шукати,<br />
А може, жде козаченька,<br />
Щоб залоскотати&#8230;..<br />
&#8230;.Обіщався вернутися,<br />
Та, мабуть, і згинув!<br />
Не китайкою покрились<br />
Козацькії очі,<br />
Не вимили біле личко<br />
Слізоньки дівочі:<br />
Орел вийняв карі очі<br />
На чужому полі,<br />
Біле тіло вовки з&#8217;їли, –<br />
Така його доля&#8230;.</p>
<p>А начало баллады, конечно, знали все и все подпевали:</p>
<p>Реве та стогне Дніпр широкий,<br />
Сердитий вітер завива,<br />
Додолу верби гне високі,<br />
Горами хвилю підійма.<br />
І блідий місяць на ту пору<br />
Із хмари де-де виглядав,<br />
Неначе човен в синім морі,<br />
То виринав, то потопав.<br />
Ще треті півні не співали,<br />
Ніхто нігде не гомонів,<br />
Сичі в гаю перекликались,<br />
Та ясен раз у раз скрипів&#8230;</p>
<p>Подобные уроки в советской(осетинской) школе были нормой. Читали стихи и пели песни и осетинские, и еврейские, и грузинские, и белорусские, и казахские&#8230; Вот что интересно&#8230;</p>
]]></content:encoded>
		
			</item>
		<item>
		<title>
		Автор: Игорь Касьяненко		</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/13323#comment-10553</link>

		<dc:creator><![CDATA[Игорь Касьяненко]]></dc:creator>
		<pubDate>Thu, 13 Feb 2014 09:18:03 +0000</pubDate>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=13323#comment-10553</guid>

					<description><![CDATA[Мне в  советском детстве нравились стихи Шевченко. Заповит - вообще заводил, почти как Интернационал ).
 А завод  жалко.  И лагерь  &quot;Электрон &quot; очень жалко ((]]></description>
			<content:encoded><![CDATA[<p>Мне в  советском детстве нравились стихи Шевченко. Заповит &#8212; вообще заводил, почти как Интернационал ).<br />
 А завод  жалко.  И лагерь  &#171;Электрон &#187; очень жалко ((</p>
]]></content:encoded>
		
			</item>
		<item>
		<title>
		Автор: Ирина Проценко		</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/13323#comment-10552</link>

		<dc:creator><![CDATA[Ирина Проценко]]></dc:creator>
		<pubDate>Thu, 13 Feb 2014 09:00:31 +0000</pubDate>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=13323#comment-10552</guid>

					<description><![CDATA[В ответ на &lt;a href=&quot;https://creativpodiya.com/posts/13323#comment-10550&quot;&gt;Сергей Тихенко&lt;/a&gt;.

Серёжа, я хорошо помню переломный мировоззренческий момент в жизни детсада(от з-да &quot;Электронных микроскопов&quot;), куда я водила дочку  =)  Одним вечером она мне говорит: &quot;мама, у нас вместо дедуски Ленина повесили дедуску Севценка с полотенцами, как у бабуски Оли &quot; В тот же вечер было наказано выучить  два любых стихотворения Шевченко, для горкомовских гостей садика. Стихотворения выучили... Завод Электронных микроскопов приказал долго жить  :(]]></description>
			<content:encoded><![CDATA[<p>В ответ на <a href="https://creativpodiya.com/posts/13323#comment-10550">Сергей Тихенко</a>.</p>
<p>Серёжа, я хорошо помню переломный мировоззренческий момент в жизни детсада(от з-да &#171;Электронных микроскопов&#187;), куда я водила дочку  <img class="kws-smiley" src="https://creativpodiya.com/wp-content/plugins/kama-wp-smile/packs/qip/smile.gif" alt="smile" />  Одним вечером она мне говорит: &#171;мама, у нас вместо дедуски Ленина повесили дедуску Севценка с полотенцами, как у бабуски Оли &#187; В тот же вечер было наказано выучить  два любых стихотворения Шевченко, для горкомовских гостей садика. Стихотворения выучили&#8230; Завод Электронных микроскопов приказал долго жить  <img class="kws-smiley" src="https://creativpodiya.com/wp-content/plugins/kama-wp-smile/packs/qip/sad.gif" alt="sad" /></p>
]]></content:encoded>
		
			</item>
		<item>
		<title>
		Автор: Сергей Тихенко		</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/13323#comment-10550</link>

		<dc:creator><![CDATA[Сергей Тихенко]]></dc:creator>
		<pubDate>Thu, 13 Feb 2014 08:05:59 +0000</pubDate>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=13323#comment-10550</guid>

					<description><![CDATA[Шевченко практично нікому не потрібен. Пам&#039;ятники, меморіальні дошки... символ нації...
Нікому не цікаво, що саме він хотів донести до тієї ж нації, до країни під назвою Україна. А численні виставки і інше до 200 річниці і плани урочистих заходів в кабінетах чиновників- то тільки підтверджує виняток із загального правила. Один раз в 50(100) років ми всі повинні любити Тараса.
Так, як один раз на рік на 8 березня ми повинні любити і шанувати жінок...]]></description>
			<content:encoded><![CDATA[<p>Шевченко практично нікому не потрібен. Пам&#8217;ятники, меморіальні дошки&#8230; символ нації&#8230;<br />
Нікому не цікаво, що саме він хотів донести до тієї ж нації, до країни під назвою Україна. А численні виставки і інше до 200 річниці і плани урочистих заходів в кабінетах чиновників- то тільки підтверджує виняток із загального правила. Один раз в 50(100) років ми всі повинні любити Тараса.<br />
Так, як один раз на рік на 8 березня ми повинні любити і шанувати жінок&#8230;</p>
]]></content:encoded>
		
			</item>
	</channel>
</rss>
