Евгения Новикова (И. Франко) Спогади етруска-українця
На цій землі ми жили вже декілька тисяч років і все у нас було добре, а вони щойно прийшли, молоді, голодні. Попросилися жити поруч. Ми дозволили по доброті своїй, зжалились. Непомітно вони викрали наших богів, перейменували їх, оселилися у наших містах, одружилися з нашими дівчатами-красунями, потім прийшли до влади, заборонили нам розмовляти нашою рідною мовою, поки ми її навіки не забули, переписали нашу історію, а потім заявили, що нас немає. Так ми зникли. А ми були добрі і лагідні до них, вірили їм, як братам.
(оценок ещё нет)
Загрузка...
комментарии