Юрій Царик згадує

Відомий сумський письменник Юрій Царик згадує…

Згадує свою нонконформістську молодість, захоплення магією слів, жагу свободи, своїх єдиних друзів, переслідування КГБ, своє річне ув’язнення…

 

 

 І спогади виливаються у вірші:

 

СУМИ,

ВУЛ. КОМСОМОЛЬСЬКА, 50,

РІК 1966

Пам’яті Анатолія Семенюти,

Миколи Данька, Геннадія Петрова.

 

Оаза десять метрів, свіжий вітер,

Ми спраглі правди. Джерело – слова,

Читаємо серед сахари вірші,

Вони не мають права на права –

Піски сипучі поглинають душі.

Народ в пустелі, як верблюд, мовчить,

Між обріями зниклими – задуха,

А ми в оазі зупиняєм мить

Свободи слова, за яку гратують

Або стрічають снігом Колими.

Озон оазний нас не порятує

Ні від суми і навіть від тюрми.

Зникає небо – нависа держава

І чавить совість, справедливість, честь.

Хто не німіє, тим мечем іржавим

Їх неслухняні голови січе.

Та зеленіє посеред пустині

Оаза – наш таємний дивосвіт.

І в ньому – Боже милий! – і понині

Ми всі – талановиті і живі.

16 серпня 2012 року.

От: В’ячеслав Артюх

1 балл2 балла3 балла4 балла5 баллов (оценок ещё нет)
Загрузка...

Читайте ещё по теме:

Не найдено похожих записей...


комментария 2

  1. Игорь Касьяненко:

    Очень хорошие и важные стихи. Мы тут за нашими экономическими спорами и бытовыми разборками всё чаще забываем какая это великая человеческая ценность — свобода слова…

    • Ирина Проценко:

      К ПРАЗДНИКУ СВОБОДЫ СЛОВА laugh
      Игорь Касьяненко
      20.09.2013 в 10:17
      Ну как сниматьплакаты? Это же прецедент. А завтра возникнет комиссия с участием представителей компетентных органов.которая будет решать, что можно что нельзя?
      Впрочем, этот праздник свободы в любом случае скоро кончится. Всегда скоро кончался…. sad

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.


4 + 1 =